Уроки № 115—116 Тема. Українські землі у складі Румунії. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 115—116 Тема. Українські землі у складі Румунії.
 
Уроки  №  115—116
Тема.   Українські землі у  складі Румунії.
Мета:  показати, як відбувався розвиток українських земель у складі Румунії; з’ясувати особ -ливості політичної боротьбі в краї; пояснити зміст основних термінів і  понять; розвивати в  учнів 
логічне та історичне мислення; виховувати їх у  дусі патріотизму, толерантності.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнські землі у  міжвоєнний пе -ріод», атлас.
Основні терміни та поняття:   Татарбунарське повстання, УНП.
Основні дати:   січень 1918  р.  — окупація румунськими військами Бессарабії; листопад 1918  р.  — 
окупація румунськими військами Буковини; 1919  р.  — міжнародне визнання приєднання до Румунії 
Буковини; 1920  р.  — міжнародне визнання приєднання до Румунії Бессарабії; 18—25  вересня 
1924  р.  — Татарбунарське повстання; 1927  р.  — утворення Української національної партії; 1940  р.  — 
входження Північної Буковини й  Бессарабії до складу СРСР.
Хід уроку
I.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Фронтальне опитування
  1.  Коли  було  створено  ОУН?
  2.  Яка  організація  була  її  попередницею?
  3.  Які  верстви  українського  суспільства  стали  соціальною  опорою 
ОУН?
  4.  Якою  була  ідеологічна  основа  ОУН?
  5.  Назвіть  основні  положення  інтегрального  націоналізму.
  6.  Чому  інтегральний  націоналізм  оцінюють  як  тоталітарну  (авто-ритарну)  ідеологію?
  7.  Чому  саме  підпільна  організація  стала  на  чолі  українського  руху 
в  1930—1950-ті  рр.?
  8.  Які  методи  боротьби  застосовувала  ОУН?
  9.  Чим  був  зумовлений  розкол  в   ОУН?
ІІІ.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  Характер політики румунського уряду щодо українців.
  Розповідь учителя
За  офіційною  статистикою,  у   1920  р.  на  території  Румунії  про -живало  майже  790  тис.  українців  (або  4,7   %  усього  населення).  Основ-ними  місцями  їхнього  розселення  були  Північна  Буковина,  Хотин -
ський,  Аккерманський  та  Ізмаїльський  повіти  Бессарабії,  а   також 
Мармарощина  (Південна  частина  Закарпаття).
Румунія  від  самого  початку  взяла  курс  на  повну  асиміляцію  укра-їнців,  позбавивши  їх  можливості  національного  розвитку.  Натомість 
економічна  політика  була  більш  гнучкою.  На  неї  найбільший  вплив 
мала  політика  інтеграції  та  уніфікації  всіх  земель,  що  опинилися 
у  складі  Румунії,  та  загальна  економічна  відсталість  країни.  Ново -приєднані  землі  в  переважній  більшості  були  більш  розвиненими, 
ніж  Старе  королівство,  тому  перші  кроки  румунського  уряду  вигля -дали  як  пограбування  цих  областей.  Із  них  вивозилися  обладнання 
заводів  і  фабрик,  цінні  речі.  Так,  до  цетральних  районів  Румунії  ви-везли  обладнання  Аккерманських  трамвайних  майстерень  та  пря-дильної  фабрики,  Ізмаїльського  та  Ренійського  портів,  окремих  під -приємств  Буковини.  Були  фактично  розірвані  традиційні  економічні 
зв’язки,  підприємства  новоприєднаних  земель  утратили  традиційні 
ринки  збуту.  Уже  в   перші  роки  окупації  майже  третину  працездат-ного  населення  становили  безробітні.
Але  закріпивши  ці  землі  за  собою,  румунський  уряд  став  приді-ляти  увагу  економічному  розвитку.  Буковина  через  відносно  вищий 
культурний  розвиток,  наявність  кваліфікованих  кадрів  і   значних  при-родних  ресурсів  стала  привабливим  регіоном  для  іноземного  капіта -лу  та  державних  інвестицій.  Це  дало  поштовх  до  розвитку  харчової, 
легкої,  деревообробної,  хімічної  промисловості.  Хоча  цього  не  можна 
сказати  про  Бессарабію.
Проте  економічна  криза,  що  охопила  Румунію  ще  в  1928  р.,  не -гативно  позначилася  на  економічному  розвитку.  Унаслідок  її  руй -нівної  дії  кількість  підприємств  у   Північній  Буковині  до  1935  р. 
скоротилася  удвічі,  а   в  Аккерманському  та  Ізмаїльському  повітах  — 
більше  ніж  на  чверть.  Робітники,  що  зберегли  роботу,  одержували 
зарплату  в  половинному  розмірі.
Уряд  проводив  промислову  аграрну  політику,  яка  будувалася  від-повідно  до  конкретних  соціально-економічних  умов  різних  україн -ських  земель.  У  Бессарабії  закон  про  аграрну  реформу  набрав  чин-ності  від  1920  р.,  на  Буковині   —  від  1921  р.
Реформа  в  Бессарабії  враховувала  інтереси  поміщиків,  у  яких 
у  1918  р.  відібрали  землю.  Окупанти  не  наважилися  відразу  після 
анексії  покінчити  з   наслідками  аграрних  перетворень,  що  відбулися 
під  впливом  революційних  подій  у  Російській  імперії.  Замість  цього 
вони  встановили  високі  орендні  й   викупні  платежі,  щоб  селянам  бу -ло  невигідно  користуватися  поміщицькою  землею.  На  початку  «ре -форми»  орендна  плата  за  1  га  була  встановлена  в   розмірі  1160  лей, 
незабаром  вона  зросла  до  2  тис.  лей,  що  спричинило  хвилю  розорень. 
Тільки  в  Аккерманському  повіті  з  26  567  наділених  землею  селян 
понад  48  %  дуже  швидко  її  позбулися.  Здебільшого  вона  повернула-ся  до  колишніх  власників.
На  Буковині,  де  аграрні  перетворення  в  1918  р.  не  відбулися, 
селянам  належало  тільки  47  %  сільськогосподарських  угідь.  Рештою 
володіли  поміщики,  церква,  держава.  Тут  запровадженим  аграрним 
законодавством  передбачалося,  що  у   власності  кожного  поміщика 
могло  залишатися  по  100  га  орної  землі.  Надлишок  землі  йшов 
у   фонд  аграрної  реформи.  Загалом  у   поміщиків  було  відібрано  (із 
викупом)  близько  75   тис.  га,  або  третину  земельного  фонду.
Середній  розмір  ділянки,  яку  одержували  за  викуп  українські 
селяни,  не  перевищував  1  га.  Натомість  у   руках  колоністів  опиня -лося  як  мінімум  0,5   га  під  садибу,  1  га  пасовищ  і   4,5  га  ріллі. 
Незважаючи  на  це,  питома  вага  колоністів  була  незначною.  Части -на  одержану  землю  продавала  українським  селянам  і  від’їжджала 
на  попереднє  місце  проживання.
Світова  економічна  криза  мала  тяжкі  наслідки  для  розвитку  сіль-ського  господарства  Румунії.  Тут  вона  тривала  до  кінця  1930-х  рр. 
Посівні  площі  основних  сільськогосподарських  культур  скоротилися; 
селянські  господарства  розорювалися.  Так,  у  Бессарабії  всі  господар-ства  були  закладені  в   банківських  установах.
Подібні  процеси  були  характерними  й  для  Північної  Буковини. 
У   квітні  1932   p.,  виступаючи  на  засіданні  румунського  парламен-ту,  міністр  сільського  господарства  Міхалакі  був  змушений  ви -знати,  що  «сільське  населення  Буковини  перебуває  під  загрозою 
голодної  смерті».  Не  випадково  серед  селян  поширювалося  при -слів’я:  «Були  ліберали   —  подушки  забрали,  прийшли  цараністи  — 
нема  чого  їсти».
  Робота з  документом
Із  повідомлення  польського  консульства  в  Чернівцях  
про  становище  в  Буковині  (1934  р.)
…Одним  із  найбільш  ефективних  результатів  переходу  Буковини  під 
Румунське  панування  є  її  індустріалізація.  Наскільки  Австрія  противила -ся  індустріалізації  своїх  східних  провінцій,  настільки  Румунія  (країна  на 
85  %  аграрна),  отримавши  Буковину,  відкрила  широку  дорогу  для  її  ін-дустріалізації.  Передусім  вона  поширила  на  Буковину  чинність  румунсько -го  закону  1912  р.  про  підтримку  державної  промисловості,  згідно  з  яким 
новоутворені  підприємства  могли  імпортувати  обладнання  без  мита  і,  крім 
цього,  мали  можливість  користуватися  низкою  інших  пільг.  Згодом  ру-мунський  уряд  створив  цілу  систему  митної  варти.  І,  нарешті,  підтриму-валася  енергійна  відбудова  тих  промислових  закладів…,  які  існували  в  Бу-ковині  та  були  під  час  війни  знищені.
У  результаті  на  сьогоднішній  день  Буковина  є  одним  з   найбільш  ін-дустріальних  регіонів  Румунії.  Індустріалізація  Буковини,  без  сумніву, 
є  одним  із  найважливіших  чинників  економічної  інтеграції  цієї  провінції 
з  Румунією.  Продукція  нових  галузей  промисловості  зорієнтована  виключ -но  на  румунський  ринок  і   залежна  від  нього.  З  іншого  боку,  новостворена 
промисловість  піднесла  авторитет  Румунії,  оскільки  сприяла  зменшенню 
завезення  з-за  кордону  промислових  товарів…
Буковинське  сільське  господарство…  зазнало  значних  перетворень 
у  зв’язку  з   аграрною  реформою  в   1919—1921   рр.  Зміст  реформи  полягав 
у  тому,  що  землевласникам  залишили  по  100  га  орної  землі,  але  деякі 
землевласники  зберегли  за  собою  значно  більше…  за  рахунок  володіння 
лісами  та  діяльністю  в  переробній  галузі.  Реформа,  з   одного  боку,  зміни-ла  тип  сільського  господарства  в  Буковині  з  поміщицького  на  селянське, 
а  з  другого   —  збільшила  популярність  румунського  уряду  серед  селянства. 
Таку  саму  роль  відігравав  згодом  Закон  про  сплати  боргів  у   рільництві, 
який  списав  із  буковинських  селян  70   %  їх  боргів…  працівникам  у  Старо -му  королівстві  списали  лише  50  %.
  1)  Яку  економічну  політику  проводив  румунський  уряд  щодо  Буко-вини?  Що  він  мав  на  меті?
  2)  Якими  є  наслідки  входження  Буковини  до  складу  Румунії,  на 
думку  автора  документа?
22  роки,  проведені  українцями  під  владою  Румунії,  історики 
умовно  поділяють  на  три  періоди.  (Учитель  привертає  увагу  учнів 
до  таблиці. )
Україна  під  владою  Румунії
Етап Характеристика
І етап (1918—1928  рр.) На українських землях діяв воєнний стан. Легальна політична діяль -ність була заборонена. Ліквідація українських громадсько-культурних, 
освітніх установ (до 1927  р. закриті всі українські школи). Проводила -ся жорстка політика румунізації
ІІ етап (1928—1938  рр.) Лібералізація режиму. Відновлення українського громадського, куль -турного, політичного життя. Продовження політики асиміляції щодо 
українства
ІІІ етап (1938—1940  рр.) Установлення королівської диктатури супроводжувалося повним ни -щенням українського національного життя. Ліквідація політичних пар-тій і  громадських організацій
Таким  чином,  характерними  рисами  політики  Румунії  в  україн-ському  питанні  були  форсована,  жорстка  асиміляція,  колоніальна 
експлуатація,  гальмування  економічного  розвитку,  блокування  по -літичної  активності  української  спільноти.
  2  п олітика  усрр та  срср щодо українських земель у  складі  р умунії. 
татарбунарське повстання (1924  р.).
І варіант
Від  початку  румунської  окупації  Буковини  в  1918  р.  Москва  ка-тегорично  вимагала  повернення  цих  земель.  Радянська  Росія  не-одноразово  намагалася  збройним  шляхом  досягти  своєї  мети.  Навіть 
у  першій  половині  1920-х  рр.  робилися  спроби  організації  збройного 
повстання  на  цих  теренах.  На  територію  Румунії  в  межах  дій  радян-ських  спецслужб  активної  розвідки  закидали  озброєні  загони,  пере -правляли  зброю  для  бессарабських  комуністів.
Восени  1924  р.  бессарабські  комуністи  зробили  спробу  викорис-тати  глибоке  невдоволення  багатонаціонального  населення  Придунай-ського  краю  економічною  та  національною  політикою  влади,  щоб 
підняти  повстання  під  гаслом  відновлення  радянської  влади.
Такого  повстання  потребувала  й  радянська  дипломатія,  що  вела 
в  той  час  переговори  з  Румунією.  Вона  намагалася  використати  по-встання  як  додатковий  аргумент  у   переговорах  щодо  повернення  Бес -сарабії.
Збройний  виступ  спалахнув  у   Татарбунарах  у   ніч  на  16   вересня 
1924  р.  Ревком  на  чолі  з   О.  Клюшниковим  захопив  розміщені  в  Та-тарбунарах  державні  установи  та  підняв  на  боротьбу  жителів  навко -лишніх  сіл  —  українців,  росіян,  болгар,  гагаузів,  навіть  молдаван. 
На  боці  влади  виступили  жителі  численних  німецьких  хуторів  і  ко-лоній.  У  боях,  які  тривали  тиждень,  брали  участь  близько  6   тис. 
осіб.  Повстанці  даремно  чекали  допомоги  з-за  Дністра   —  вона  не 
входила  до  плану,  розробленого  в   Москві.  Для  придушення  повстан-ня  було  кинуто  десять  полків  регулярної  армії  з  артилерією,  підроз-діли  Дунайської  флотилії  та  Чорноморського  флоту  Румунії.  Уже 
18  вересня  основні  сили  повсталих  були  розгромлені.  Велика  кіль-кість  селян  загинула  або  була  розстріляна  без  суду  та  слідства.  Над 
500   учасниками  повстання  в  1925  р.  у   Кишиневі  розпочався  судовий 
процес  —  «процес  500».  Він  тривав  близько  100  днів  і   привернув 
увагу  світової  громадськості  до  колоніального  статусу  українських 
земель.  На  захист  арештованих  Татарбунарів  виступили  письменни -ки,  науковці  зі  світовим  ім’ям  (А.  Барбюс,  Р.  Роллан,  Е.  Сінклер, 
Т.  Драйзер,  Б.  Шоу,  Т.  Манн,  А.  Ейнштейн  та  ін.).  Під  тиском  світо -вої  громадськості  суд  виправдав  більшість  арештованих,  але  85   пов -станців  усе   ж  таки  було  засуджено.
Не  змігши  у  такий  спосіб  вплинути  на  Румунію,  у  ЦК  РКП(б) 
вирішили  скористатися  звичним  сценарієм:  утворенням  паралельної 
національної  республіки,  яка  б  мала  бути  прикладом  для  підкореного 
населення.
Організацію  молдавської  автономії  на  території  УСРР  Й.  Сталін 
поклав  на  командувача  Збройних  сил  України  та  Криму  М.  Фрунзе. 
М.  Фрунзе  передоручив  Г.  Котовському  визначити  межі  майбутньої 
автономії,  але  так,  щоб  вона  гідно  виглядала  на  географічній  карті. 
Жителі  багатьох  українських  сіл  були  змушені  визнати  себе  молда-ванами.
У  жовтні  1924  р.  Молдавська  Автономна  Соціалістична  Радянська 
Республіка  (МАСРР)  була  утворена.
Прагнучи  утримати  Бессарабію,  правлячі  кола  Румунії  шукали 
підтримки  у  великих  держав.  Ті  були  зацікавлені  у  збереженні  «са-нітарного  кордону»  навколо  радянських  республік  і   йшли  назустріч. 
У  червні  1926   р.  в   Парижі  було  підписано  румунсько-французький 
договір,  за  яким  Франція  зобов’язалася  надати  Румунії  військову 
допомогу  в  разі  радянської  агресії.  У  вересні  того  самого  року  за 
активного  сприяння  Великої  Британії  Румунія  уклала  договір  про 
дружбу  й   співробітництво  з   Італією.  До  нього  додавався  так  званий 
«бессарабський  протокол»  про  гарантію  румунських  кордонів.  Румун-сько-польський  договір  1926  р.  теж  був  доповнений  військовою  уго-дою,  яка  передбачала  спільні  дії  в  разі  агресії  з  боку  СРСР.
Після  1926  р.  СРСР  припинив  спроби  порозумітися  з   Румунією 
щодо  розв’язання  бессарабського  питання  через  їхню  очевидну  без-перспективність.  Румунія  зійшла  на  периферію  радянської  зовнішньо -політичної  активності,  але  прагнення  приєднати  до  СРСР  Бессарабію 
та  інші  землі  залишилося.  Згодом  це  було  реалізовано  в   1940  р.
ІІ варіант
  Робота з  підручником
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника,  знаходячи  відпо -віді  на  такі  питання:
  1)  Політика  УСРР  та  СРСР  щодо  українських  земель  у  складі  Ру -мунії.
  2)  Причини  повстання.  Основні  вимоги  повстанців.
  3)  Охоплена  територія.  Учасники.  Керівники.
  4)  Результати  та  наслідки  повстання.
  3  у країнські політичні партії.
Румунія  мала  найменш  сприятливі  умови  для  діяльності  укра-їнських  політичних  партій.  Лише  в  1927  р.  утворилася  партія,  що 
відстоювала  національні  інтереси  українців  —  Українська  націо-нальна  партія  (УНП).  Це  була  партія  ліберального  спрямування,  що 
діяла  виключно  легальними  методами  та  прагнула  знайти  порозу -міння  з   владою.  Лідером  партії  був  В.  Залозецький.  У  1930  р.  вона 
уклала  виборчу  угоду  з   правлячою  націонал-цараністською  партією, 
унаслідок  якої  українцям  було  надано  кілька  місць  у   парламенті, 
а   в  уряді  створено  спеціальне  відомство  у   справах  національних 
меншин.  Після  встановлення  в  Румунії  монархічної  диктатури  УНП 
була  розпущена,  усі  легальні  українські  організації,  товариства  роз -пущені.
Молоде  покоління  українських  діячів,  невдоволене  поміркованою 
позицією  УНП,  у   середині  1930-х  рр.  утворює  конспіративну  ради -кальну  націоналістичну  організацію,  близьку  за  програмними  заса -дами  й  діями  до  ОУН,  легалізувавши  свою  діяльність  через  мережу 
товариств  (спортивне  товариство  «Мазепа»,  студентське  товари -ство  «Залізняк»).  На  її  чолі  стояли  І.  Григорович,  О.  Зибачинський, 
Д.  Квітковський.
Також  на  теренах  Буковини  діяла  Комуністична  партія  Буковини 
(1918—1926  рр.),  яка  увійшла  до  складу  Комуністичної  партії  Руму-нії.  Лідери  —  С.  Канюк,  В.  Гаврилюк,  Ф.  Стасюк  та  ін.  Вона  боро-лася  за  возз’єднання  з  радянською  Україною.  Від  1929  до  1934   р. 
діяла  партія  «Визволення»,  яка  виступала  за  «Радянську  червону 
Буковину».
IV.  з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Запитання та завдання
  1.  Коли  міжнародним  співтовариством  було  визнано  входження  до 
складу  Румунії  Буковини  й   Бессарабії?
  2.  Яке  поняття  характеризує  політику  Румунії  щодо  українства?
  3.  Коли  відбулося  Татарбунарське  повстання?
  4.  Визначте  етапи  політики  правлячих  кіл  Румунії  щодо  україн-ства.
  5.  Які  українські  політичні  партії  діяли  в   Румунії?
V.   пІ дсумки урО ку
  8 Українські  землі,  що  в   результаті  поразки  визвольних  змагань 
українського  народу  були  загарбані  Румунією,  опинилися  у  вкрай 
несприятливих  умовах.  Жорстка  асиміляторська  політика  урядо-вих  кіл,  злиденне  соціально-економічне  становище  робили  життя 
українства  нестерпним.
  8 Нетривалий  період  лібералізації  політичного  життя  Румунії  не 
супроводжувався  значним  відступом  румунських  правлячих  кіл 
від  політики  румунізації  українського  населення.
  8 Більш-менш  організований  український  національний  рух  існував 
лише  на  території  Буковини.  На  інших  українських  землях  у   скла-ді  Румунії  значний  вплив  мала  комуністична  партія.
VI.  дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (12.04.2014)
Переглядів: 2358 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: