Уроки № 110—111 Тема. Українські землі у складі Польщі. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 110—111 Тема. Українські землі у складі Польщі.
 
Уроки  №  110—111
Тема.   Українські землі у  складі Польщі.
Мета:  розкрити особливості становища та розвитку українських земель у  складі Польщі; з’ясувати 
етапи політики правлячих кіл Польщі щодо українства; пояснити зміст основних термінів і  понять; 
розвивати в  учнів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати їх у  дусі поваги до 
історії свого народу.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнські землі у  міжвоєнний пе -ріод», атлас.
Основні терміни та поняття:   сепаратизм, «осадники», асиміляція, «нормалізація».
Основні дати:  1921—1925  рр.  — діяльність українського Таємного університету у  Львові; 
14  березня 1923  р.  — рішення Ради послів країн Антанти про входження Східної Галичини до 
складу Польщі; 31  липня 1924  р.  — прийняття закону, за яким польська мова проголошувалася 
державною та заборонялося вживання української мови в  державних установах; 1935—1938  рр.  — 
спроба польсько-українського порозуміння, курс на «нормалізацію».
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  інформує  учнів  про  те,  що  вони  розпочинають  вивчення 
теми  «Західноукраїнські  землі  в   міжвоєнний  період  (1921—1938  рр.)», 
оголошує  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Фронтальне опитування
  1.  Коли  було  проголошено  ЗУНР?
  2.  Коли  було  проголошено  Акт  злуки  УНР  і   ЗУНР?
  3.  Які  держави  розділили  українські  землі  після  поразки  визвольних 
змагань?
  4.  Які  міжнародні  договори  закріплювали  розподіл  українських 
земель?
Висновок  (супроводжується  показом  на  карті).  Таким  чином, 
українські  землі  після  поразки  визвольних  змагань  увійшли  до  СРСР 
(Ніддніпрянська  Україна),  Польщі  (Східна  Галичина,  Західна  Во -линь),  Румунії  (Північна  Буковина,  Південна  Бессарабія,  Хотинщина, 
Мармарощина)  та  Чехо-Словаччини  (Закарпаття).  У  складі  СРСР 
вони  мали  державний  статус  УСРР.  Проте,  суверенітет  УСРР,  як  ми 
з’ясували  на  попередніх  уроках,  був  ефимерним.  Сьогодні  ми  розпо -чинаємо  вивчати,  як  складалася  доля  західноукраїнських  земель.
ІІІ.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  Розповідь учителя
У  Польщі,  де  проживало  найбільше  українців,  українське  питан -ня  стояло  найгостріше.  Польський  уряд,  маючи  стратегічну  мету   — 
повне  ополячення  загарбаних  українських  земель,  залежно  від  внут -рішніх  та  зовнішніх  обставин  коригував  свій  курс.  У  1919—1939   рр. 
чітко  вирізняються  три  періоди  політики  польських  правлячих  кіл 
щодо  українських  земель.
У  1919—1923   рр.  польське  керівництво  намагалося  в  очах  світо -вої  громадськості  довести  свої  права  на  українській  землі,  а   також 
те,  що  Польща  нібито  забезпечує  всі  права  національних  меншин. 
Польська  конституція  1921  р.  гарантувала  права  українців  на  рідну 
мову  на  побутовому  рівні  та  в  навчанні  в  початкових  школах.  Крім 
цього,  закон  від  26   березня  1922   р.  надав  самоврядування  Східній 
Галичині  (трьом  воєводствам  —  Львівському,  Станіславському,  Тер-нопільському).  Але  щойно  14  березня  1923   р.  Рада  послів  Великої 
Британії,  Франції,  Італії  та  Японії  визнала  Східну  Галичину  частиною 
Польщі,  усі  ці  права  залишилися  на  папері.  У   цей  період  українське 
населення  також  намагалося  відстояти  свої  права,  удаючись  до  акцій 
протесту,  збройних  виступів,  бойкоту  перепису  1921  р.,  виборів  1922   р. 
до  сейму.  Але  в  існуванні  української  державності  ніхто  в   Європі 
не  був  зацікавлений.
У  1923—1926  рр.  польські  правлячі  кола  наполегливо  прово-дили  політику,  спрямовану  на  асиміляцію  поневолених  народів. 
Для  здійснення  цієї  мети  уряд  Польщі  поділив  країну  на  дві  гос -подарські  території:  Польща  «А»,  до  якої  входили  корінні  польські 
землі,  і   Польща  «Б»,  що  складалася  переважно  із  західноукраїн-ських  і   білоруських  земель.  Стосовно  різних  частин  відповідно  про -водилась  і  різна  політика.  Щодо  Польщі  «Б»  застосовувалася  по-літика  штучного  стримування  соціально-економічного  розвитку  та 
повного  скасування  поступок  національним  меншинам.  На  цих  зем -лях  стримувалося  проведення  аграрної  реформи.  За  Таємним  цир -куляром  зазначалося  не  допустити  передачі  українському  селянству 
більше  ніж  5   %  поміщицьких  земель,  що  підлягали  парцеляції  — 
поділу  на  дрібні  ділянки,  які  продавалися.
  Робота з  термінами та поняттями
Асиміляція (від  латин.  аssimilatio   —  уподібнення)  —  процес  злиття 
одного  народу  з   іншим  з  утратою  одним  із  них  своєї  мови,  куль-тури,  релігії,  звичаїв,  національної  самосвідомості.  Може  бути  як 
природною,  так  і  насильницькою.
31  липня  1924   р.  був  прийнятий  закон,  за  яким  польська  мова 
проголошувалася  державною.  Почалося  закриття  українських  шкіл. 
Польський  уряд  намагався  викорінити  самі  поняття  «Україна», 
«українець».  На  українські  землі  переселялися  польські  колоністи 
(«осадники»),  яким  виділялися  кращі  землі.
Політична  криза  1926  р.  призвела  до  нового  повороту  в  політиці 
щодо  українців.  Третій  період  (1926—1937  рр.)  пов’язаний  з   уста-новленням  режиму  «санації»  на  чолі  з  Ю.  Пілсудським.  Нова  по-літика  передбачала  деякі  поступки  й  компроміси  у   відносинах  із 
національними  меншинами,  зокрема  з  українцями.  Суть  нового 
курсу  полягала  в   державній  асиміляції  національних  меншин  (зро -бити  їх  патріотами  Польської  держави,  складовою  польської  по -літичної  нації)  і  відмові  від  національної  асиміляції.  Важливим 
елементом  нової  моделі  національної  політики  стала  спроба  пере -творення  Волині  на  «колиску  польсько-українського  порозуміння». 
Провідником  цієї  політики  став  воєвода  Волині,  колишній  заступ -ник  міністра  внутрішніх  справ  в   уряді  С.  Петлюри,  Г.  Юзефський. 
Було  збільшено  державні  інвестиції  на  Волині,  почалося  масове 
створення  двомовних  шкіл  (утраквістичних),  дозволено  певну  укра -їнізацію  православної  церкви.
Така  політика  проводилася  з  метою  розколу  серед  українців: 
між  галичанами  й  волинянами,  між  прихильниками  та  противни-ками  порозуміння  з  Польщею.  Вона  мала  створити  позитивний 
імідж  Польщі  як  держави,  що  толерантно  ставиться  до  національ -них  меншин.
У  1935  р.  найбільша  українська  партія  УНДО  взяла  курс  на 
«нормалізацію»  польсько-українських  відносин.  Її  лідер  В.  Мудрий 
став  віце-маршалом  польського  сейму.  Були  амністовані  в’язні  конц-табору  в  Березі-Картузькій  (утворений  у  1934  р.  для  політичних 
в’язнів.  Проте  в  більшості  випадків  заклики  до  порозуміння  і  по-літичні  рішення  керівників  Польської  держави  наражалися  на  стій -кий  опір  антиукраїнськи  налаштованих  місцевих  чиновників,  по -міщиків,  «осадників».  Будь-який  прояв  українського  національного 
життя  трактувався  як  нелояльність  до  держави,  як  прояв  сепара-тизму.  До  того   ж  на  виступи  радикальних  українських  елементів 
польська  сторона  здійснила  масову  акцію  пацифікації.
  Робота з  термінами та поняттями
Нормалізація  —  спроба  порозуміння  між  частиною  лідерів  укра -їнського  руху  в   Польщі  й  урядовими  колами.
  Цікаво знати
Акція  пацифікації  (умиротворення)  —  репресивні  акції  польського 
уряду  проти  українського  населення  в  Східній  Галичині,  що  відбувалася 
20  вересня   —  30  листопада  1930   р.  та  супроводжувалися  погромами,  по-биттям,  руйнуванням  українських  установ.  Під  час  таких  акцій  застосо-вувався  принцип  колективної  відповідальності  українців,  які  в  очах  по -ляків  виглядали  як  неблагонадійні.
Але  починаючи  з  1937  р.  польські  правлячі  кола  знову  змінюють  курс. 
Перед  загрозою  Другої  світової  війни  вони  боялися,  що  українське  питан-ня  стане  розмінною  картою  у  великій  грі,  а   будь-які  поступки  українцям  — 
сприятливим  ґрунтом  для  зростання  сепаратизму.  Прокотилася  чергова 
хвиля  репресій.  У   1938—1939   рр.  у  прикордонній  смузі  із  СРСР  були  про-ведені  акції  з   виселення  українців.
  Робота з  підручником
Спираючись  на  відповідний  матеріал  підручника  та  розповідь  учи-теля,  складіть  і   заповніть  таблицю  «Політика  правлячих  кіл  Польщі 
щодо  українських  земель»,  зазначивши:  період;  зміст;  основні  за-ходи;  результат.
ІV.  пІ дсумки урО ку
  8 Після  поразки  визвольних  змагань  значна  частина  західноукра-їнських  земель  увійша  до  складу  Польщі.
  8 Політику  польських  урядових  кіл  щодо  українства  можа  оцінити 
як  антиукраїнську.
  8 Усі  спроби  знайти  порозуміння  на  основі  перетворення  українців 
на  лояльних  громадян  Польщі  також  не  мали  успіху.
V.   дО машнє завдання
  1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
  2.  Підготуйте  реферат  за  однією  з  тем:  «Курс  УНДО  на  “нормаліза-цію”  україно-польських  відносин  та  його  наслідки»,  «Коопера -тивний  рух  у  Східній  Галичині  у  1920—1930-ті  рр.»,  «Діяльність 
“Просвіти”  в   1920—1930-ті  рр.»,  «Український  консерватизм. 
В.  Липинський»,  «Церковне  життя  на  західноукраїнських  землях 
у  міжвоєнний  період»,  «Греко-католицька  церква  й   український 
рух  у   1920—1930-ті  рр.».
Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (12.04.2014)
Переглядів: 1094 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: