Уроки № 102—104 Тема. Політична система. Масові репресії. Конституція 1937 р. Соціальна система. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 102—104 Тема. Політична система. Масові репресії. Конституція 1937 р. Соціальна система.

Уроки  №  102—104
Тема.   Політична система. Масові репресії. Конституція 1937  р. Соціальна система. 
Повсякденне життя населення (завершення).
Мета:  розкрити процес утвердження влади Й. Сталіна шляхом партійних «чисток», масових 
репресій та прийняття нової Конституції СРСР; схарактеризувати наслідки сталінських репресій для 
України; пояснити зміст основних термінів і  понять; розвивати в  учнів логічне та історичне мислення; 
сприяти розвитку їх історичної свідомості, критичному осмисленню минулого.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінні карти «УРСР у  30-ті рр. ХХ  ст.», атлас.
Основні терміни та поняття:   терор, масові репресії, Сталінська конституція, український бур-жуазний націоналізм, «трійки», позасудові органи, культ особи.
Основні дати:  1929  р.  — установлення одноосібної влади Й. Сталіна; 1934  р.  — початок ма -сових репресій у  СРСР; 1936 (1937) р.  — Сталінська конституція СРСР (УРСР).
Хід уроку
I.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
І варіант
II.   с емІ нарське заняття
План
  1.  Установлення  одноосібної  влади  Й.  Сталіна.
  2.  Політичні  судові  процеси  в  Україні.
  3.  Боротьба  з  «українським  буржуазним  націоналізмом».
  4.  Масовий  терор  та  його  жертви.
  5.  Громадсько-політичне  життя  суспільства.
Рекомендована  література
  1.  Білас  І.  Репресивно-каральна  система  в   Україні.  1917—1953.  — 
Кн.  1—2.  —  К.,  1994.
  2.  Бойко  О.  Д.  Історія  України  у  ХХ  ст.  —  Ніжин,  1994.
  3.  Грицак  Я.  Нарис  історії  України.  Формування  модерної  україн-ської  нації.  ХІХ—ХХ  століття.   —  К.,  1996.
  4.  Гунчак  Т.  Україна.  Перша  половина  ХХ  століття.  —  К.,  1993.
  5.  Даниленко  В.,  Касьянов  Г.,  Кульчицький  С.  Сталінізм  на  Укра-їні  (20—30-ті  рр.).  —  К.,  Едмонтон,  1991.
  6.  Історія  України.  ХХ  століття:  посібник  для  вчителя  /  За  ред. 
С.  В.  Кульчицького.   —  К.,  1992.
  7.  Касьянов  Г.  Українська  інтелігенція  1920-х   —  30-х  рр.:  соціаль-ний  портрет  та  історична  доля.   —  К.,  1992.
  8.  Касьянов  Г.,  Даниленко  В.  Сталінізм  і   українська  інтелігенція 
(20—30-ті  рр.).   —  К.,  1991.
  9.  Костюк  Г.  Сталінізм  в  Україні  (генеза  і  наслідки).  —  К.,  1995.
 10. Кульчицький  С.  В.  Україна  між  двома  війнами  (1921—1939  рр.).  — 
К.,  1999.
 11. Лисяк-Рудницький  І.  Історичні  есе.   —  Т.  2.  —  К.,  1994.
 12. Шаповал  Ю.  Україна  20—50-х  рр.:  сторінки  ненаписаної  істо-рії.   —  К.,  1993.
ІІ варіант
II.   в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  Особливості радянської політичної системи в  1930-ті рр.
Характерними  рисами  радянської  політичної  системи  в  1930-ті  рр.  є:
  8 культ  особи  Сталіна;
  8 панування  однопартійної  системи.  Зрощування  партійного  й  дер -жавного  апарату;
  8 фізичне  усунення  політичних  противників  та  опонентів;
  8 створення  розгалуженого  репресивного  апарату.  Масові  репресії;
  8 створення  системи  офіційних  (одержавлених)  масових  організацій;
  8 уніфікація  всього  суспільного  життя.  Ідеологізація  суспільного 
життя.  Контроль  за  засобами  масової  інформації.
(Учитель  привертає  увагу  учнів  до  таблиці.)
Керівництво  УСРР  (УРСР)  у  1920—1930-ті  рр.
Голови Раднаркомів УСРР (УРСР) Перші (генеральні) секретарі ЦК КП(б)У
1918—1919  рр.  — М. Скрипник 1918—1919  рр.  — Е. Квірінг
1919—1923  рр.  — Х. Раковський 1920—1921  рр.  — В. Молотов
1923—1934  рр.  — В. Чубар 1921—1923  рр.  — Д. Мануїльський
1934—1937  рр.  — П. Любченко 1923—1925  рр.  — Е. Квірінг 
1937  р.  — М. Бондаренко 1925—1928  рр.  — Л. Каганович
1938—1939  рр.  — Д. Коротченко 1928—1938  рр.  — С. Косіор
1939—1947  рр.  — М. Хрущов 1938—1947  рр.  — М. Хрущов
  2  м асові репресії.  громадсько-політичне життя.
Завершення  громадянської  війни  не  зупинило  терору,  який  був 
частиною  державної  політики  (конституції  1918  і  1924  р.  проголо-шували  диктатуру  пролетаріату).
Наприкінці  1920-х  —  у  першій  половині  1930-х   рр.  репресії  було 
спрямовано  здебільшого  проти  «класово  ворожих»  верств  суспільства: 
буржуазних  спеціалістів,  непманів,  куркулів.  Найбільш  гучними  про-
цесами  того  періоду  були  «Шахтинська  справа»  (1928   р.),  процес 
«Трудової  селянської  партії»  (1929  р.),  «Промпартії»  (1930   р.),  про -цеси  над  антипартійними  групами.
  Робота з  термінами та поняттями
Репресії   —  система  заходів,  які  передбачають  усунення,  ізоляцію, 
знищення  політичних  ворогів  (справжніх  або  надуманих),  конку-руючих  соціальних  груп,  етнічних  спільнот  із  метою  встановлен-ня  панування  або  зламу  опору.
Поряд  із  репресіями  вдосконалювалася  система  тотального  конт-ролю  над  суспільством.  Підростаюче  покоління  через  комсомольську 
та  піонерську  організації  виховувалося  в   дусі  ненависті  до  «ворогів 
народу»,  необхідності  непримиренної  боротьби  зі  «шпигунами»,  «шкід-никами»  на  виробництві,  «куркулями»,  заохочувалися  навіть  доноси 
на  батьків.  Сили  дітей  та  молоді  спрямовувалися  на  активнішу  участь 
в  індустріалізації  країни  й   колективізації  сільського  господарства, 
зміцнення  дисципліни  та  підвищення  якості  навчання.
У  містах  було  введено  паспортну  систему.  Вона  забезпечила  ад-міністративне  скорочення  кількості  жителів  міст,  яким  постачалися 
продукти  харчування  централізовано.
Було  принято  закон,  згідно  з   яким  робітника  за  найменшу  про -вину  звільняли  з   роботи,  залишаючи  без  картки  споживача,  із  по -дальшим  виселенням  його  сім’ї  з   квартири.
Від  1930  р.  розширювалася  мережа  виправно-трудових  таборів, 
об’єднаних  у  систему  ГУЛАГу  («Главное  управление  лагерей»).  Кіль-кість  ув’язнених  у  цих  таборах  за  десять  років  зросла  до  4   млн  осіб. 
Було  відновлено  каторгу  та  смертну  кару.
Й.  Сталін  розумів,  що  українізація  викликала  посилення  україн-ського  національного  руху,  який  підтримувала  частина  комуністів, 
а  це  могло  вивести  Україну  з-під  контролю  Москви.  Тому  в  Україні 
гонінь  та  переслідувань  передусім  зазнало  старше  покоління  україн -ської  інтелігенції,  оскільки  саме  серед  них  шукали  й  знаходили 
«зрадницьке  обличчя  націоналістичної  інтелігенції».
У  1929  р.  відбувся  суд  над  45-ма  членами  так  званої  Спілки  ви-зволення  України,  які  звинувачувалися  в  підготовці  до  збройного 
повстання  з   метою  відновлення  самостійної  «буржуазної  України». 
Серед  засуджених  були  відомі  вчені,  письменники,  культурні  діячі: 
С.  Єфремов,  М.  Слабченко,  А.  Ніковський,  Й.  Гермайзе  та  ін.  Пере -важна  більшість  із  них  була  знищена  в  сталінських  таборах.  Цей 
процес  підштовхнув  до  розправи  над  священиками  Української  авто -кефальної  церкви,  що  привело  в  січні  1930  р.  до  її  формальної  само-ліквідації.
Чергова  хвиля  арештів  прокотилася  в   1931  р.  Цього  разу  громи-ли  так  званий  підпільний  Український  національний  центр  (УНЦ), 
керівництво  якого  складалося  з  колишніх  провідних  діячів  Централь-ної  Ради  —  М.  Грушевського  та  В.  Голубовича,  які  зазнали  приниз-ливих  допитів  та  переслідувань.
Наступними  жертвами  стали  представники  суспільних  наук.  Хо-ча  вони  й   стояли  на  позиціях  марксизму,  але  досліджували  україн -ську  історію,  господарство  та  культуру.  Були  репресовані  М.  Явор -ський,  С.  Семківський,  В.  Юринець  та  ін.
У  кампанії  проти  інтелігенції  активну  участь  брали  й   українські 
націонал-комуністи:  М.  Скрипник,  П.  Любченко,  А.  Хвиля  та  ін.
Масові  репресії  були  невід’ємною  частиною  сталінської  тоталітар-ної  системи.  У  1933  р.  об’єктом  терору  знову  стала  Україна.  Й.  Ста-лін  вирішив  перекласти  відповідальність  за  провали  1932—1933  рр. 
на  комуністів  України.  Головним  об’єктом  його  «уваги»  став  комісар 
освіти  М.  Скрипник,  який  не  побажав  зректися  українізації  й   наклав 
на  себе  руки  7  липня  1933   р.  За  кілька  місяців  до  цього  покінчив 
життя  самогубством  М.  Хвильовий.
Страчувалися  або  висилалися  в  табори  тисячі  представників 
української  інтелігенції.  Було  закрито  театр  «Березіль»,  а  його 
керівника  —  Леся  Курбаса  —  заслано  в  табори,  де  він  загинув. 
Від  січня  1933  до  січня  1934  р.  КП(б)У  втратила  близько  100  тис. 
членів.  Майже  всі  вони  були  або  розстріляні,  або  відправлені  на 
заслання.
Поштовхом  до  наступної  хвилі  репресій  став  XVII  з’їзд  ВКП(б), 
який  відбувся  в   січні  1934  р.  Замість  свого  тріумфу  Й.  Сталін  відчув 
небезпеку  з   боку  старих  комуністів,  оскільки  270  делегатів  голосу-вали  проти  його  кандидатури  на  пост  генерального  секретаря,  у  той 
час  як  проти  С.  Кірова  —  тільки  три.  1  грудня  1934  р.  С.  Кірова,  за 
нез’ясованих  обставин,  було  вбито.
Відбулися  зміни  в   кримінальних  кодексах  республік,  спрямовані 
проти  «терористичних  організацій»  та  «терористичних  актів».  Цим, 
по  суті,  розв’язувалися  руки  для  переслідування  чергових  «воро -гів  народу».  В  Україні  одними  з  перших  жертв  цієї  кампанії  стали 
Ю.  Коцюбинський,  М.  Куліш.
Після  пленуму  ЦК  ВКП(б)  1937  р.  почалася  так  звана  «велика 
чистка»  1937—1938  рр.,  яка  цього  разу  охопила  весь  Радянський 
Союз.  Були  призначені  перевибори  місцевих  комітетів  партії,  які 
передбачали  «чистку»  партапарату.  Але  оновилося  не  більше  ніж 
20  %  керівного  складу.  Тоді  з’явився  оперативний  наказ  по  НКВС 
СРСР,  згідно  з  яким  протягом  чотирьох  місяців  необхідно  було  ре -пресувати  268  950  «ворогів  народу».  Застосовувалися  тортури,  і  люди  дуже  часто  обмовляли  себе,  близьких,  знайомих.  Таким  чином, 
зловісне  коло  «контрреволюційних  організацій»  розширювалося.
На  початку  1938  р.  у   Київ  було  направлено  М.  Хрущова,  якого 
обрали  першим  секретарем  ЦК  КП(б)У.  Він  розгорнув  активну 
діяльність  із  викриття  «ворогів  народу»  в  Україні.  За  1938  р.  україн-ський  уряд  змінився  двічі.  До  кінця  року  з  усіх  колишніх  керівників 
КП(б)У  залишилися  тільки  О.  Бойченко  та  Г.  Петровський.
Від  кінця  1938  р.  хвиля  масових  репресій  починає  спадати. 
У  1939  р.  відбувся  XVIII  з’їзд  ВКП(б),  який  показав,  що  старі  пар -тійні  кадри  практично  винищені,  а  ставати  в   опозицію  Й.  Сталіну 
вже  більше  ніхто  не  наважувався.
Наслідки  сталінських  репресій  в  СРСР:  зміцнення  особистої  вла-ди.  Усунення  можливих  претендентів  на  владу;  насаджування  ат -мосфери  страху.  Створення  образу  ворога.  Через  систему  ГУЛАГу 
пройшло  5  %  населення  СРСР;  різке  послаблення  потенціалу  спе-ціалістів  у  всіх  галузях  знань;  підрив  обороноздатності;  знищення 
національних  еліт;  падіння  темпів  розвитку  промислового  розвитку 
в   три  рази.
Опір  режиму  існував,  але  не  мав  масового  характеру.  Це  були 
поодинокі  виступи  тих,  хто  не  змирився,  які  жорстоко  придушува -лися.  Прийняття  нової,  Сталінської,  конституції  5  грудня  1936  р.  не 
змінило  сутності  тоталітарної  системи  в   СРСР,  хоча  було  формально 
проголошено  демократичні  права  і  свободи.
Масові  репресії  не  становили  основного  змісту  життя  суспільства. 
Народ,  долаючи  повсякденні  труднощі,  прагнув  щастя.  Багатьом  бу -ли  невідомі  ті  жахливі  режими.  Народ  під  впливом  закликів  «про 
світле  майбутнє»  здійснював  трудові  подвиги,  радів  із  кожних  успі -хів  країни  та  вірив  у  те,  що  казав  їх  вождь  (Й.  Сталін):  «Жити  ста -ло  краще,  жити  стало  веселіше».
  3  с талінська конституція.
Конституцію  1936  р.  називали  не  інакше,  як  Сталінською.  Допо -відь  про  проект  Конституції  СРСР  на  пленумі  ЦК  ВКП(б)  робив  осо -бисто  Й.  Сталін.  Якщо  врахувати,  що  нова  конституція,  яка  забезпе -чувала  народу  СРСР  усі  громадянські  права,  була  дарована  Сталіним 
напередодні  «великої  чистки»,  то  стане  зрозумілим,  що  це  був  чер -говий  пропагандистський  крок.  Конституція  оголошувала  Верховну 
Раду  найвищим  органом  державної  влади.  Було  підтверджено  право 
виходу  республік  зі  складу  СРСР,  а   їхня  кількість  збільшилася  з   чо-тирьох  до  11   республік.  5  грудня  1936  р.  VIII  з’їзд  Рад  затвердив 
нову  Конституцію  СРСР.  У   ній  проголошувалася  побудова  соціаліс -тичного  суспільства  в  СРСР.  Положення  нової  Конституції  відповідали 
партійній  програмі  1919  р.  Це  означало,  що  при  формуванні  органів влади  необхідно  було  відмовитися  від  поділу  населення  за  класовою 
ознакою,  вибори  ставали  прямими  при  таємному  голосуванні,  ви-борчі  округи  формувалися  за  місцем  проживання  виборців,  з’їзди 
Рад  замінювалися  системою  сесійних  засідань.  Таким  чином,  нові 
ради  набували  рис  парламентської  влади.
Принципові  зміни  конституції  зовсім  не  позначалися  на  системі 
реальної  влади,  тому  що  контроль  над  державою  й  суспільством  про-довжував  здійснювати  партійний  апарат  на  чолі  з   генеральним  се -кретарем.
Конституції  союзних  республік  були  розроблені  за  зразком  со -юзної.  Наприкінці  січня  1937  р.  XIV  з’їзд  Рад  України  затвердив 
Конституцію  УРСР.  Відбулися  також  вибори  до  Верховної  Ради  СРСР 
і  Верховної  Ради  УРСР.  Соціальний,  національний,  партійний  склад 
депутатів  ретельно  дозувався.  Крім  того,  було  «спрощено»  текст  ви -борчого  бюлетеня,  що  гарантувало  партії  потрібних  кандидатів  від 
«блоку  комуністів  і   безпартійних».
Демократичні  норми,  які  були  зафіксовані  в  Конституції  1936  р., 
в   суспільно-політичному  житті  не  діяли.  Панування  однопартійної 
системи  привело  до  уніфікації  та  стандартизації  суспільно-полі тич -ного  життя.
  4  с оціальний склад населення. рівень життя.
Соціально-економічні  перетворення,  які  відбулися  в  роки  пер-ших  п’ятирічок,  суттєво  вплинули  на  соціальний  склад  населення 
України.  У  СРСР  (УРСР)  сформувалася  принципово  нова  соціаль-на  структура.  Попри  проголошену  конституцією  рівність  соціальна 
структура  населення  в   СРСР  (УРСР)  була  ієрархічною.
Кількісних  і  якісних  змін  зазнав  робітничий  клас  республіки, 
який  офіційною  пропагандою  проголошувався  основою  суспільства. 
Так,  за  період  від  1926  до  1939  р.  кількість  робітників  збільши-лася  більше  ніж  у   три  рази.  Поповнення  робітничого  класу  від-бувалося  передусім  за  рахунок  українського  селянства.  Особливо  ба -гато  було  вихідців  із  селян  у  вугільній  промисловості,  на  новобудовах 
Донбасу,  тобто  там,  де  потрібна  малокваліфікована  робоча  сила.
Машинобудування,  легка  промисловість  потребували  більш  ква-ліфікованих  кадрів,  тому  тут  поповнення  відбувалося  за  рахунок 
ремісників,  кустарів,  міського  населення.  У  складі  робітничого  кла -су  різко  збільшилася  кількість  жінок,  які  в   1930-х  рр.  становили 
30  %  від  загальної  кількості  робітників.  Існувала  офіційна  думка, 
яка  пов’язувала  збільшення  кількості  жінок  серед  робітничого  кла -су  з   утвердженням  рівноправ’я  жінок  та  чоловіків,  однак  зростання 
питомої  ваги  жінок  у  складі  робітничого  класу  ймовірніше  було 
викликано  необхідністю  додаткової  робочої  сили  та  поліпшення  ма -теріального  становища  їхніх  сімей.
Робітничий  клас  залишався  багатонаціональним.  У  його  складі 
почала  зростати  кількість  росіян,  білорусів  та  представників  інших 
національностей.
Індустріалізація  вплинула  не  тільки  на  структуру  робітничого 
класу,  але  й  супроводжувалася  стрімким  зростанням  міст,  що  при-вело  до  збільшення  міських  жителів,  які  в  1939  р.  складали  третину 
населення  республіки.
Індустріалізація  та  колективізація  суттєво  позначилися  на  ста-ні  селянства.  Практично  був  знищений  його  заможний  прошарок. 
У  1932—1933   рр.  уводиться  система  внутрішніх  паспортів,  що  значно 
обмежило  можливості  селян  змінювати  місце  проживання.  Кол -госпники,  як  і   робітники  та  службовці,  були  залежними  від  дер -жави.  Унаслідок  заборони  приватного  підприємництва  практично 
зникли  представники  так  званих  «вільних  професій».
Саме  в  цей  час  формується  значний  адміністративно-командний 
апарат  та   прошарок  службовців,  до  яких  було  віднесено  й   інтеліген -цію.  Радянська  інтелігенція  формувалася  за  рахунок  представників 
робітників  і   селян.  Зазвичай  цей  процес  супроводжувався  соціальним 
рухом  «нагору»,  при  цьому  кількість  службовців  дуже  швидко  зрос -тала.  Зменшилася  кількість  жителів  села,  було  знищено  заможний 
прошарок  селян,  сформувалася  соціалістична  інтелігенція,  зросла 
кількість  міського  населення.
Найбільш  безправною  частиною  радянського  суспільства  були  по-літичні  в’язні.  Ця  категорія  формувалася  в  результаті  масових  ре-пресій.  Її  використовували  як  безкоштовну  робочу  силу  для  «соціа -лістичних  звершень».
Таким  чином,  індустріалізація  та  колективізація  сільського  гос-подарства,  культурна  революція  привели  до  кардинальних  змін  у  со-ціальному  складі  населення  України.
  Робота з  термінами та поняттями
Соціальна  деформація  —  порушення  соціальної  структури  су -спільства  в   результаті  невиправданих  соціальних  експериментів. 
Знищення  цілих  прошарків  суспільства.
Після  скасування  непу  життєвий  рівень  населення  почав  знижу-ватися.  У   1928—1929   рр.  у  містах  України  було  запроваджено  тор-гівлю  хліба  по  картках  за  низькими  цінами.  Незабаром  карткову 
систему  поширили  на  основні  види  продовольчих  і   промислових  то -варів,  а   від  1930  р.  населення  поділили  на  шість  груп  постачання, 
згідно  з   якими  норми  видачі  продовольства,  починаючи  від  робітни -ків  і  до  утриманців  робітників,  зменшувалися.  У  привілейованому 
становищі  опинилися  тільки  керівні  працівники  партійного  та  ра -дянського  апарату.
Селяни,  крім  праці  в   колгоспі,  розвивали  своє  присадибне  господар -ство,  яке  стало  джерелом  грошових  доходів  для  селян  та  істотним  по -повненням  потреб  робітників  і   службовців  у  продуктах  харчування.
У  період  Другої  п’ятирічки  життєвий  рівень  населення  починає 
зростати.  Від  1935  р.  було  скасовано  карткову  систему  постачання 
продовольчими  товарами,  від  1936  р.   —  промисловими.  Доповненням 
до  індивідуальних  доходів  робітників  і   службовців  були  суспільні 
фонди  споживання,  із  яких  сплачувалися  пенсії,  стипендії,  різні  ви -ди  соціальної  допомоги.  Суспільні  фонди  за  розміром  перевищили 
чверть  фонду  заробітної  плати.
Високі  темпи  індустріалізації  та  колективізації  призвели  до  ви-вільнення  розвитку  виробництва  предметів  споживання,  що  породжу-вало  їх  дефіцит.
ІІІ.  закр І плення н О в О гО  матер І алу
  Бесіда за запитаннями
  1.  Чому  Й.  Сталін  у  1930-ті  рр.  розгорнув  масові  репресії?  Якою 
була  їх  мета?
  2.  Чи  можна  стверджувати,  що  Конституція  СРСР  1936  р.  не  відпо-відала  реальному  стану  речей  у   країні?  Поясніть  свою  думку.
  3.  Схарактеризуйте  основні  зміни  у   соціальному  та  національному 
складі  населення  України.
  4.  У  чому  полягала  особливість  соціальної  структури  в  СРСР 
(УРСР)?
ІV.  пІ дсумки урО ку
  8 Сталінська  модернізація  істотно  вплинула  на  суспільно-полі -тичне  життя  республіки.  Змінилася  соціальна  структура  на -селення,  збільшився  пролетаріат,  сформувалася  соціалістична 
інтелігенція.
  8 У  результаті  великих  репресій  та  ідеологічного  тиску  утвердила-ся  необмежена  диктаторська  влада  Й.  Сталіна,  що  закріпило  мо-нополістичну  владу  комуністичної  партії.
V.   дО машнє завдання
  1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
  2.  Випереджальне  завдання.  Підготуйте  реферати  за  темою:  «Розви-ток  української  літератури,  музики,  театру,  живопису,  кіномис-тецтва  в  1930-ті  рр.».
Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 2611 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: