Урок № 7 Тема. Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. Українські політичні партії. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Урок № 7 Тема. Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. Українські політичні партії.


Урок  № 7
Тема.  Суспільно-політичне життя в  Наддніпрянській Україні на початку ХХ  ст.  
Українські політичні партії.
Мета:   визначити основні напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянщини на початку
ХХ  ст.; порівняти напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянщини; пояснити, як сформувалася
соціалістична та ліберально-демократична течії українського напрямку суспільно-політичного життя;
порівняти програмні засади українських ліберальних демократів і  націоналістів; схарактеризувати
програмні ідеї та діяльність українських соціалістів; пояснити зміст основних термінів і  понять; роз -вивати вміння учнів порівнювати особливості суспільно-політичних поглядів, аналізувати ідейні за -сади різних суспільно-політичних течій; виховний аспект уроку реалізується на підставі знайомства
з  боротьбою українських громадських діячів за майбутнє України.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ  ст.», атлас, ілюстративний
і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   пролетар, соціалізація, Бунд, РУП, УДП, УРП, УНП.
Основні дати:  1903  р.  — поділ РСДРП на меншовиків та більшовиків; 1897  р.  — створення
Бунду (повна назва «Загальний єврейський робітничий союз у  Литві, Польщі та Росії»); 1900  р.  —
створення Революційної української партії (РУП); 1904  р.  — утворення Української соціал-демократич -ної спілки; 1904  р.  — створення Української демократичної партії (УДП), створення Української ради -кальної партії (УРП); 1902  р.  — створення Української народної партії (УНП).
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Схарактеризуйте  розвиток  українського  кооперативного  руху.
  2.  Визначте  роль  кооперативів  в  економічному  житті  Наддніпрян-ської  та  Західної  України.
  3.  Які  зміни  відбувалися  в  становищі  населення  українських  земель?
  4.  Визначте,  які  проблеми  були  найважливішими  для  соціально-економічного  розвитку  українських  земель  на  початку  ХХ  ст.
Якими  шляхами  їх  було  можливо  розв’язати?
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Якими  були  основні  напрямки  суспільно-політичного  життя  Над-дніпрянщини  в   ХІХ  ст.?
  2.  Визначте  основні  форми  та  прояви  українського  суспільно-полі-тичного  руху  Наддніпрянської  України  в   другій  половині  ХІХ   ст.?
51
  3.  Якими  були  основні  засади  соціалізму?
  4.  Коли  і  як  утворилися  перші  українські  політичні  партії?
  5.  Поясніть,  що  таке  лібералізм.  Якими  були  характерні  риси  лібе-рально-демократичної  ідеології?
  6.  Поясніть,  що  таке  націоналізм.  Чого  прагнули  досягти  прибічни-ки  ідеології  націоналізму?
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  Випереджальне завдання
Упродовж  розгляду  нового  матеріалу  розпочніть  складання  таблиці
«Українські  партії  Наддніпрянської  України  на  початку  ХХ   ст.»,  за -значивши:  назву  партії;  дату  створення;  течію;  лідерів;  програмну  мету.
  1   Особливості суспільно-політичного життя н аддніпрянської  україни
на  початку ХХ  ст.
  Розповідь учителя
На  початку  ХХ  ст.  в  суспільно-політичному  житті  Наддніпрянської
України  існувало  кілька  основних  напрямків.  У  російському  напрямку
консерватори  обстоювали  збереження  існуючого  суспільно-політич -ного  устрою  Російської  імперії,  а  ліберали,  критикуючи  самодержав-ство,  виступали  за  перетворення  Росії  шляхом  реформ  на  конститу -ційну  монархію.  Власних  політичних  партій  російські  консерватори
й  ліберали  до  1905  р.  не  мали.  Російські  радикали,  що  поділяли  ідеа-ли  соціалізму  та  прагнули  повалення  самодержавства  в   Росії,  діяли
в  краї  досить  активно.  У  середовищі  переважно  робітників  пропагува -ли  свої  ідеї  представники  Російської  соціал-демократичної  робітничої
партії  (РСДРП),  утвореної  в   1898  р.  Від  1903   р.  вони  поділялися  на
поміркованих  меншовиків,  які  віддавали  перевагу  мирним  методам
діяльності,  та  більшовиків,  які  виступали  за  здійснення  соціалістичної
революції  та  встановлення  диктатури  пролетаріату.
Наприкінці  1901  —  на  початку  1902  р.  в   результаті  об’єднання
народницьких  гуртків  і  груп  утворилася  Російська  партія  соціалістів-революціонерів  (есерів).  Вони  виступали  за  повалення  самодержавства
шляхом  революції,  здійсненої  «працюючим  народом».  Ідею  встанов-лення  диктатури  пролетаріату  есери  відкидали.  Вимоги  запроваджен-ня  загального  виборчого  права,  республіканської  форми  правління,
демократичних  свобод,  робітничого  законодавства  та  соціалізації  зем-лі  забезпечували  есерам  досить  значну  підтримку  в  Наддніпрянщині.
  Робота з  термінами та поняттями
Пролетар  —  позбавлений  засобів  виробництва  найманий  робітник.
Соціалізація  —  усуспільнення  приватної  власності.
На  початку  ХХ  ст.  вагоме  місце  в  суспільно-політичному  житті
краю  посідав  єврейський  напрямок.  Активно  діяв,  особливо  в   межах
«смуги  осілості»,  Бунд  (у  перекладі   —  «союз»)  —  Загальний  єврей-ський  робітничий  союз  у  Литві,  Польщі  та  Росії,  створений  у  1897  р.
Це  була  політична  партія,  яка  захищала  інтереси  єврейських  робіт-ників  і  вела  серед  них  соціалістичну  пропаганду.  У  1898—1903   та
1906—1912   рр.  Бунд  на  правах  автономної  організації  входив  до
РСДРП.  Польський  напрямок  активної  ролі  в  суспільно-політичному
житті  Наддніпрянської  України  в   цей  період  не  відігравав.
В  українському  напрямку  Наддніпрянщини  на  основі  громадських
рухів,  що  розвивалися  раніше,  почали  формуватися  нові  течії:  із  гро-мадського  руху  —  ліберально-демократична,  зі  студентського  —  соціа-лістична  та  націоналістична  течії.  Усі  вони  в   цей  період  долали  стадію
організаційного  та  ідейного  становлення.  Особливістю  розвитку  цих  те-чій  було  те,  що  їхню  соціальну  базу  становила  майже  виключно  укра-їнська  інтелігенція.  Це  було  зумовлено  недостатньою  розвиненістю  та
структурованістю  українського  суспільства  під  владою  Російської  імперії.
  2  Формування соціалістичної течії в  українському напрямку.
Перша  українська  політична  партія  в  Наддніпрянській  Україні
була  створена  студентською  громадою  Харкова.  29  січня  1900  р.  на
зборах  студентської  молоді  міста  було  ухвалено  рішення  створити
Революційну  українську  партію  (РУП).  Першими  її  членами  стали
Д.  Антонович,  М.  Русов,  Д.  Познанський  (сини  відомих  українських
громадських  діячів),  Л.  Мацієвич,  Ю.  Коллард  та  ін.   —  загалом
близько  десяти  осіб.  Очолив  партію  Д.  Антонович.  Своїм  гаслом  РУП
обрала  вислів  одного  з   провідних  європейських  соціал-демократів
Є.  Бернштейна:  «Рух  —  усе,  мета  —  ніщо».
Із  проханням  написати  програму  для  партії  Д.  Антонович  звер-нувся  до  М.  Міхновського.  У   середині  1900   р.  у   Львові  її  було  ви-дано  окремою  брошурою  під  назвою  «Самостійна  Україна».
  Робота з  документом
Із  брошури  М.  Міхновського  «Самостійна  Україна»
Кінець  ХІХ   ст.  визначився  з’явищами,  що  характеризують  новий  по-ворот  в   історії  людськості…  Ті  з’явища   —  се  уоружені  повстання  зневоле-них  націй  проти  націй-гнобителів…  Ми  визнаємо,  що  наш  народ  також
перебуває  у   становищі  зрабованої  нації.
Отже,  коли  справедливо,  що  кожна  нація  з  огляду  на  межинародні  від-носини  хоче  вилитись  у  форму  незалежної,  самостійної  держави;  коли  спра-ведливо,  що  тільки  держава  одноплемінного  національного  змісту  може  дати
своїм  членам  нічим  не  обмежовану  змогу  всестороннього  розвитку  духовного
і  осягнення  найліпшого  матеріального  гаразду;  коли  справедливо,  що  пишний
розквіт  індивідуальності  можливий  тільки  в  державі,  для  якої  плекання  індивідуальності  єсть  метою,  —  тоді  стане  зовсім  зрозумілим,  що  державна
незалежність  єсть  головна  умова  існування  нації,  а  державна  незалежність
єсть  національним  ідеалом  в   сфері  межинаціональних  відносин.
  1)  Яку  провідну  ідею  проголошував  автор?
  2)  Чим  М.  Міхновський  аргументував  необхідність  боротьби  за  дер-жавну  незалежність?
І  хоча  ідею  боротьби  за  державну  незалежність  України  поділяли
майже  всі  члени  РУП,  брошура  «Самостійна  Україна»  не  стала  її  офі -ційною  програмою.  Практична  діяльність,  зрештою,  змусила  значну
частину  рупівців  відмовитися  від  цієї  ідеї.  Ще  однією  причиною  того,
що  «Самостійна  Україна»  не  стала  програмою  партії,  була  відсутність
у  ній  згадок  про  боротьбу  за  соціалізм,  за  яку  виступали  її  члени.
Практична  робота  партії  стримувалася  ідеологічною  невизначе -ністю  та  строкатістю  поглядів  її  членів,  що  були  прибічниками  єв -ропейської  соціал-демократії,  народницького  соціалізму,  анархізму,
націоналізму  тощо.  Це  обумовило  вихід  із  неї  частини  членів.
Першими  з  РУП  вийшли  прибічники  самостійності  України  на
чолі  з   М.  Міхновським,  які  в  1902  р.  утворили  Українську  народну
партію.  Також  від  РУП  відокремилися  прибічники  ідей  народників
(М.  Шаповал,  М.  Залізняк  та  ін.),  які  пізніше,  у  1907  р.,  спробували
створити  українську  есерівську  партію.  Водночас  до  РУП  приєднала -ся  Українська  соціалістична  партія  (1900  р.),  що  вела  пропаганду
ідей  соціалізму  серед  робітників  невеликих  підприємств.  Після  цих
перетворень  партія  остаточно  визначилася  як  соціалістична.  Це  було
закріплено  в  прийнятій  1903   р.  програмі  РУП,  яка  також  висувала
вимогу  національно-культурної  автономії  України  в  межах  Росії.
Протягом  1903  р.  РУП  зміцнилася  організаційно  та  збільшилася
кількісно,  її  осередки  з’явилися  в  більшості  міст  Наддніпрянщини.
Розгортання  діяльності  партії  занепокоїло  владу  й   спричинило  на -прикінці  1903—1904  рр.  хвилю  арештів.  Більшість  керівників  РУП
були  заарештовані  або  емігрували.
Улітку  1904   р.  на  нелегальному  з’їзді  РУП,  який  був  покликаний
відновити  діяльність  партії,  спалахнула  суперечка  між  прихильника -ми  та  противниками  самостійності  України.  Останні,  очолювані  М.  Ме-леневським,  залишили  з’їзд  й  утворили  нову  партію   —  Українську
соціал-демократичну  спілку  (УСДС),  яка  наприкінці  1904  р.  приєдна-лася  до  РСДРП.  Однак  й   після  цього  провідники  РУП  сперечалися
про  те,  як  поєднати  боротьбу  за  соціалізм  і  національне  визволення.
  3  д іяльність  руп .
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначаючи
особливості  діяльності  Революційної  української  партії.  Учитель  си -стематизує  й  доповнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи  на-ведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
За  період  свого  існування  РУП  здійснювала  чималу  організаторську
й  агітаційно-пропагандистську  роботу  серед  наддніпрянських  українців.
Убачаючи  основою  української  нації  селянство,  вона,  ще  не  маючи  ні  ста-туту,  ні  програми,  одразу  проголосила  себе  виразником  його  інтересів.  По -чинаючи  від  1900  р.  за  кордоном  рупівці  видали  30  назв  агітаційних  брошур.
У  них  українською  мовою  в  доступній  формі  розповідалося  про  кріпосниць -кі  пережитки,  соціальне  й  національне  гноблення  селян.  Так,  у  брошурах
Д.  Антоновича  «Дядько  Дмитро»  і  «Чи  є   тепер  панщина?»  пояснювалося,
як  влада  й  пани  гноблять  сільських  трударів.  Рупівці  постійно  друкували
листівки,  відозви  тощо.  Цілком  схвальну  реакцію  в   селян  знаходили  їхні
заклики  повалити  самодержавство,  відібрати  в  панів  землю  тощо.  Свої  со-ціально-економічні  й  національно-визвольні  наміри  вони  проголошували
також  зі  сторінок  власних  нелегальних  видань   —  «Селянин»  (вийшли  34  ви-пуски),  «Гасло»  (21   випуск),  «Праця»  (13   випусків)  та  ін.
Навесні  1902  р.  рупівці  взяли  участь  в  організації  селянських  завору -шень  на  Полтавщині  та  Харківщині.  Селянські  протести  набули  тут  не-баченого  раніше  розмаху,  їхніми  учасниками  стали  близько  38  тис.  селян
із  337  сіл.  Завдяки  РУП  вони  відбувалися  під  гаслами  ліквідації  само -державства,  знищення  поміщицького  землеволодіння  й  забезпечення  націо-нально-культурних  прав  українців.  Виступи  селянства  були  придушені
кількома  десятками  батальйонів  піхоти  й   козачими  сотнями.
Рупівці  здійснювали  агітаційно-пропагандистську  роботу  також  серед
сільських  і   міських  робітників.  Вони  взяли  активну  участь  у   загальному
політичному  страйку  всіх  підприємств  Києва  27   липня  —  6  вересня  1903  р.
Свої  ідеї  партія  поширювала  в  робітничих  гуртках  Києва,  Катеринослава,
Полтави,  Харкова,  Ніжина  та  інших  міст.  Об’єктом  її  постійного  впливу
були  студентська  молодь  та  українська  інтелігенція.
Важливою  складовою  діяльності  РУП  стало  налагодження  співпраці
з  іншими  політичними  партіями.  Так,  тісні  відносини  на  основі  спільного
ставлення  до  національних  проблем  склалися  в  неї  з  Бундом.  Останній
підтримував  прагнення  українців  досягти  автономії,  а   рупівці  критикува-ли  й  засуджували  дискримінацію  євреїв  у  Російській  імперії.  Місцеві  осе-редки  обох  партій  вели  пропаганду  серед  селянства,  організовували  його
страйки  на  Київщині  та  Чернігівщині.  Навесні  й  восени  1903  р.  РУП
у  своїх  виданнях  рішуче  засудила  єврейські  погроми,  які  відбулися  в   Ки-шиневі  та  Гомелі,  закликала  робітників  усіх  національностей,  які  жили
в  районах  погромів,  перешкоджати  здійсненню  подібних  акцій.
Місцеві  організації  РУП,  зокрема  в  Харкові,  співпрацювали  з  росій-ськими  есерами,  які  теоретично  не  заперечували  можливість  перебудови
Росії  на  федерацію,  та  Польською  партією  соціалістичною,  яка  мала  по-мітний  вплив  на  Правобережжі  й   проповідувала  незалежницькі  гасла.
  4  Формування ліберально-демократичної течії в  українському русі.
  Випереджальне завдання
Завершіть  складання  таблиці  «Українські  партії  Наддніпрянської
України  на  початку  ХХ   ст.».
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначаючи
особливості  формування  ліберально-демократичної  течії  в  українсько-му  русі  та  продовжуючи  роботу  з  названою  вище  таблицею.  Учитель
систематизує  й   доповнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи
наведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
У  1903  р.  представники  поміркованого  табору  українських  громадських
діячів  висунули  проект  програми  Загальноукраїнської  безпартійної  орга-нізації  ЗУБО  (політичну  платформу).  Це  був  фактично  план  організації
нової  партії,  яка  виступала  за  проголошення  автономії  України  та  впро-вадження  української  мови  в   усіх  сферах  її  життя.  Соціально-економічні
питання  в  проекті  ігнорувалися.  Після  тривалої  та  запальної  дискусії  на
з’їзді  ЗУБО  восени  1904  р.  програму  ухвалили  та  затвердили  назву  пар -тії  —  Українська  демократична  партія  (УДП).  Серед  її  лідерів  були
С.  Єфремов,  Б.  Грінченко,  В.  Чеховський  та  ін.
  Робота з  документом
Зі  звернення  «Від  Української  демократичної  партії»
Головні  принципи  нашої  партії  такі:
1.   Знесення  політичного  абсолютизму,  заведення  парламентського  ладу,
участь  народу  в   державних  справах  на  підставі  загального,  безпосеред -нього,  рівного,  пропорційного  і  тайного  голосування  (без  різниці  статі,
віри  й  національності).
2.   Свобода  особи,  слова,  віри  (церква  повинна  бути  відділена  від  держави).
Свобода  зборів,  спілок,  організацій,  страйків.  Знищення  станів.
3.   Заведення  народної  мови  в  школах,  судах,  адміністрації  і  у  всіх  гро -мадських  інституціях.
4.   …Ми  вимагаємо  для  території,  заселеної  українським  народом,  авто-номії,  заснованої  на  особливім  органічнім  статуті,  виробленім  будущим
українським  сеймом  і   запорученім  основними  загальнодержавними  за -конами.
5.   Щодо  економічних  питань…
а)   8-годинний  робочий  день;
б)   державну  пенсію  немічним,  калікам  і   всім  робітникам,  що  дожили
60-ти  років.
6.   Визнаючи,  що  орудувати  землею  можуть  лише  ті,  що  її  обробляють,
уважаємо  конечним:
а)   землі  державні,  удільні,  кабінетні  та  монастирські  на  території  Укра-їни  експропріювати  у   власність  автономного  краєвого  сейму;
б)   всі  приватні  землі  повинні  бути  викуплені  у  власність  тої  ж  інсти-туції…  сейм  повинен  законом  урегулювати  орендне  право  відповідно
до  місцевих  природних  умов.
За  іншими  народами,  які  живуть  на  території  України  (Великороси,
Жиди,  Поляки  та  інші),  ми  визнаємо  рівне  право  з  Українцями  на  задо-волення  їх  національних,  культурних,  політичних  та  економічних  потреб.
  1)  Які  загальнодемократичні  перетворення  прагнула  здійснити  УДП?
  2)  Яким  убачали  майбутнє  України  члени  партії?
  3)  Які  соціально-економічні  вимоги  висували  члени  партії?
Висунута  УДП  програма  була  досить  радикальною.  Однак  через  деякий
час  керівники  партії,  які  не  були  прибічниками  революційних  перетворень,
доопрацювали  програму,  надавши  їй  більш  поміркованого  вигляду.  Це
перетворило  УДП  на  досить  аморфне  й   бездіяльне  в  політичній  площині
об’єднання.  Єдиною  дійсно  корисною  справою  стала  кампанія  1904  р.,  під
час  якої  до  різних  установ  були  надіслані  звернення  з  клопотаннями  про
скасування  обмежень  на  українське  друковане  слово  за  Емським  указом
1876  р.  У  1904  р.  радикально  налаштовані  діячі  відокремилися  від  УДП
й  утворили  Українську  радикальну  партію  (УРП).  За  програмними  цілями
остання  майже  не  відрізнялася  від  своєї  попередниці.  Налагодити  серйоз-ну  партійну  роботу  УРП  не  змогла  й  обмежувалася  широкою  видавничою
діяльністю.
  5  Формування націоналістичної течії в  українському русі.
Виразником  прагнень  прибічників  українського  націоналізму  на
початку  ХХ   ст.  в  Наддніпрянській  Україні  був  М.  Міхновський.  За
своїм  змістом  націоналістичні  погляди,  що  панували  серед  невеликої
частини  молодої  інтелігенції,  можна  визначити  як  самостійницькі.
У  1902  р.,  як  уже  зазначалося,  М.  Міхновський  та  його  одно -думці  (брати  Шемети,  О.  Макаренко,  І.  Бойко,  М.  Базькевич  та  ін.)
утворили  Українську  народну  партію,  започаткувавши  існування  на -ціоналістичної  течії  в  українському  русі.  Проголосивши  гасло  «Укра-їна  для  українців»,  основним  засобом  здобуття  незалежності  вони
вважали  збройне  повстання.  При  цьому  майбутню  самостійну  Укра -їну  члени  УРП  бачили  лише  соціалістичною.
  Робота з  документом
Із  програми  Української  народної  партії
Українська  народна  партія  визначає  соціалістичний  ідеал  яко  єдиний,
який  може  остаточно  задовольнити  український  та  інші  народи,  знищити
визиск,  безправ’є,  знищити  сучасний  устрій,  збудований  на  насиллі,  при-мусі,  нерівності  і  панованні.
Цей  ідеал  такий:  взагалі  знаряддя  виробу,  фабрики  і  заводи  на  землі,
оселеній  українським  народом,  мусять  належати  Українцям-робітникам,
а  земля  (рілля)   —  Українцям-хліборобам…
Свідомому  робітнику-Українцю  зовсім  не  секрет  той  факт,  що  робітни-ки  і   селяни-поляки  хочуть  захопити  політичну  власть  на  своїй  землі,  Мос-калі  на  своїй,  Литовці  на  своїй…  Український  пролетаріат  мусить  захвати-ти  політичну  власть  на  Україні,  аби  забезпечити  собі  щасну  будучину…
Націоналізація  землі  на  Україні  для  запровадження  соціалістичного
строю  і   соціалістичного  оброблення  землі   —  це  наш  ідеал…
До  загалу  українського  народу:
1.  Незайманість  особи  і   мешкання.
…4.  Рівноправність  жінок.
…6.  Відповідальність  урядовців  перед  громадянами.
…8.  Свобода  українського  друку,  слова  і  просвіти,  свобода  національ -ності,  релігії,  совісті,  переконань.  Свобода  зборів,  товариств,  спілок,  орга-нізацій.
9.  Вибори  до  парламенту,  до  управ;  взагалі  до  усіх  виборних  інсти -туцій…
Вільна  українська  школа  низша,  середня  і  визша  в   рідній  мові.  Укра -їнська  мова  в   суді  і   адміністрації.
Самостійна  Республіка  Україна  будучини  мусить  бути  спілкою  вільних
і  самоправних  українських  земель…  такі   —  Слобожанщина,  Правобереж-на  Україна,  Запоріжє,  Кубань,  Чорноморіє,  Поліссє,  Галичина  і  т.  д.
  1)  Яким  був  зміст  соціалістичного  ідеалу  УНП?
  2)  Які  соціально-економічні  перетворення  збиралася  здійснити  партія?
  3)  Які  загальнодемократичні  перетворення  вона  відстоювала?
До  складу  УНП  входили  переважно  українська  інтелігенція,  при-чому  заможна,  студенти  і   дрібні  землевласники.  Впливу  в   масах  пар -тія  не  мала  й   існувала  фактично  лише  як  об’єднання  однодумців.
  6  д іяльність  унп .
Свою  практичну  діяльність  УНП  розпочала  організацією  видання
у  Львові  часопису  «Самостійна  Україна».  Щоправда,  вийшов  лише
один  його  номер  із  проектом  Конституції  України,  написаним  М.  Міх-новським.  Протягом  1902—1904   рр.  діячі  УНП  видали  пропаган-дистські  брошури  «Свято  робітників  1   Травня»,  «Робітницька  справа
в  програмі  Української  народної  партії»,  «Програма  Української  на -родної  партії»,  численні  відозви,  прокламації  тощо.  У   них  партія
критикувала  «соціалістичне  москвофільство»  української  інтелігенції,
старше  покоління  українофілів,  проповідувала  радикальні  націона -лістичні  погляди.
Своєрідним  маніфестом  УНП,  відомим  в  Україні  та  за  кордоном,
стали  написані  в  1903  р.  М.  Міхновським  «Десять  заповідей  УНП».
  Робота з  документом
Десять  заповідей  Української  народної  партії
1.   Одна  єдина,  нероздільна  від  Карпат  аж  до  Кавказу,  самостійна  вільна
демократична  Україна  —  республіка  робочих  людей  —  от  се  націо-нальний  всеукраїнський  ідеал.  Нехай  кожна  українська  дитина  тямить,
що  вона  народилася  на  світ  на  те,  щоб  здійснити  сей  ідеал.
2.   Усі  люди  —  твої  брати,  але  москалі,  ляхи,  угри,  румуни  та  жиди
суть  вороги  нашого  народу,  аж  поки  вони  панують  над  нами  і   ви-зискують  нас.
3.   Україна  для  українців.  Отже  вигонь  звідусіль  з  України  чужинців-гнобителів.
4.   Усюди  і  завсігди  вживай  української  мови.  Хай  ні  дружина  твоя,  ні
діти  твої  не  поганять  твоєї  господи  мовою  гнобителів-чужинців.
5.   Шануй  діячів  рідного  краю,  ненавидь  його  ворогів,  зневажай  переверт-нів-відступників,  і  добре  буде  цілому  твоєму  народову  і  тобі.
6.   Не  вбивай  Україну  своєю  байдужістю  до  всенародних  інтересів.
7.   Не  зробись  перевертнем-відступником.
8.   Не  обкрадай  власного  свого  народу,  працюючи  на  ворогів  України.
9.   Допомагай  своєму  землякові  наперед  усіх.  Держись  купи.
 10.   Не  бери  дружину  собі  з  чужинців,  бо  твої  діти  будуть  тобі  ворогами,  не
приятелюй  з  ворогами  нашого  народу,  бо  ти  додаси  їм  сили  й  відваги;
не  накладай  укупі  з   гнобителями  нашими,  бо  ти  зрадником  будеш.
  1)  У  чому,  на  вашу  думку,  були  характерні  риси  ідеології  україн-ських  націоналістів?
  2)  Яким  є  ваше  ставлення  до  проголошених  гасел?
  3)  Чи  могли,  на  вашу  думку,  ці  погляди  здобути  багато  прихильни-ків  в  Україні?  Чому?
«Десять  заповідей  УНП»  зазнали  жорстокої  критики  з   боку  інших
українських  політичних  партій.
У  1903  р.  при  УНП  було  створено  бойову  організацію  «Оборона
України»,  яка  повинна  була  очолити  майбутнє  всеукраїнське  націо -нальне  повстання.  Основний  осередок  цієї  організації  існував  у  Чиги-ринському  повіті  й  об’єднував  близько  20   учасників  із-поміж  студен -тів  і  селянської  молоді.  Організація  здійснила  низку  терористичних
актів  та  пограбування  місцевої  скарбниці  на  Чигиринщині.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
І варіант
Обговорення  результатів  роботи  учнів  із  таблицею  «Українські
партії  Наддніпрянської  України  на  початку  ХХ   ст.».
ІІ варіант
  Бесіда за запитаннями
  1.  За  що  боролися  більшовики?
  2.  Коли  утворився  Бунд?
  3.  Яка  течія  українського  руху  сформувалася  з  громадського  руху?
  4.  Коли  утворилася  РУП?
  5.  Хто  був  автором  брошури  «Самостійна  Україна»?
  6.  Яка  партія  приєдналася  до  РУП  у  1900  р.?
  7.  Коли  утворилася  УДП?  Хто  був  її  лідерами?  Яким  убачала  май-бутнє  України  УДП?
  8.  Хто  був  виразником  прагнень  прибічників  українського  націона-лізму  на  початку  ХХ   ст.?
  9.  Коли  утворилася  УНП?  Яким  убачала  майбутнє  України  УНП?
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 На  початку  ХХ   ст.  в  суспільно-політичному  житті  Наддніпрян -ської  України  провідну  роль  відігравали  російський,  єврейський
та  український  напрямки.
  8 Домінуючою  течією  в  українському  напрямку  була  соціалістична.
  8 Першою  українською  політичною  партією  Наддніпрянської  Укра-їни  стала  Революційна  українська  партія  (РУП).
  8 Закономірним  наслідком  прагнення  українських  ліберально-демо-кратичних  сил  до  політично-організаційного  об’єднання  стало  ви-никнення  Української  демократичної  партії  (УДП).  Разом  із  тим
до  здійснення  цього  кроку  лібералів  спонукало  побоювання,  що
молоді  громадські  діячі,  захоплені  ідеалами  соціалізму,  підпо -рядкують  собі  український  рух  і  зроблять  його  ліворадикальним.
  8 Із  виникненням  Української  народної  партії  (УНП)  пов’язане  орга-ні  заційно-політичне  оформлення  українських  національно-радикаль -них  сил.  Від  перших  днів  існування  партія  обстоювала  ідею  само-стійності  України,  обґрунтовану  М.  Міхновським  ще  в  1900  р.
Однак  висунуте  УНП  гасло  «Україна  для  українців»  викликало
гостру  критику  з  боку  українських  соціалістів  та  лібералів.
VII. дО машнє завдання
  1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
  2.  Повторіть  матеріал  про  розвиток  українського  національного  ру-ху  на  західноукраїнських  землях  у   другій  половині  ХІХ  ст.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (04.09.2014)
Переглядів: 4554 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: