Урок № 5 Тема. Розвиток промисловості та сільського господарства на українських землях. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Урок № 5 Тема. Розвиток промисловості та сільського господарства на українських землях.


Урок  № 5
Тема.   Розвиток промисловості та сільського господарства на українських землях.
Мета:   визначити особливості розвитку промисловості в  Наддніпрянській та Західній Україні;
схарактеризувати розвиток сільського господарства в  тогочасній Україні; порівняти процеси, що від -бувалися в  економічному розвитку українських земель у  складі двох імперій; пояснити зміст основних
термінів і  понять; розвивати вміння учнів аналізувати події та явища, робити висновки й  аргументу -вати їх фактами; виховувати в  них повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ  ст.», атлас, ілюстративний
і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   концентрація виробництва, монополія, синдикат, сервітут.
Основні дати:  початок ХХ  ст.  — виникнення синдикатів «Продамет», «Трубопродаж», «Прода -руд», «Продвугілля» у  Наддніпрянщині.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  інформує  учнів  про  те,  що  вони  розпочинають  вивчення
теми  «Україна  на  початку  ХХ  ст.  (1900—1913   рр.)»,  оголошує  тему
й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Розкрийте  особливості  розвитку  промисловості  українських  земель
у  другій  половині  ХІХ  ст.
  2.  Як  відбувався  розвиток  сільського  господарства  в  Наддніпрян-ській  та  Західній  Україні  в   цей  період?
  3.  Які  зміни  відбувалися  в  соціально-економічному  розвитку  про-відних  держав  світу  наприкінці  ХІХ  ст.?
IІІ.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  Випереджальне завдання
Упродовж  розгляду  нового  матеріалу  розпочніть  складання  табли-ці  «Соціально-економічний  розвиток  українських  земель  на  початку
ХХ  ст.».
Сфера розвитку Наддніпрянська Україна Західна Україна
Промисловість
Сільське господарство
Становище населення
  1  розвиток промисловості в  наддніпрянській україні.
  Розповідь учителя
На  початку  ХХ   ст.  Наддніпрянська  Україна  була  одним  із  най -більш  промислово  розвинених  регіонів  Російської  імперії.  Тут  сфор -мувалися  Донецький  вугільно-металургійний,  Криворізький  залізо -рудний  і  Нікопольський  марганцевий  басейни  та  Південно-Західний
цукробуряковий  район.  Україна  посідала  друге  (після  Центрального
промислового  району)  місце  в   промисловому  виробництві  імперії.
Тут  було  зосереджено  20,9  %  промислових  підприємств  країни,
які  виготовляли  20,7   %  промислової  продукції.  Протягом  першого
десятиліття  ХХ   ст.  українська  промисловість  піднялася  на  вищий
щабель  розвитку.  Її  частка  в  загальному  обсязі  продукції  народного
господарства  досягла  48   %.  Особливо  вагомими  були  здобутки  важкої
індустрії  Донецько-Придніпровського  району,  зокрема  чорної  мета -лургії.  Зростав  також  видобуток  руди  й   вугілля.
Напередодні  Першої  світової  війни  підприємства  Півдня  України
давали  72,3   %  залізної  руди,  а  Донецький  басейн  —  78  %  вугілля
від  загальноімперського  видобутку.  У   цей  період  у  Наддніпрянській
Україні  налічувалося  450  машинобудівних  і   металообробних  підпри-ємств,  які  виготовляли  п’яту  частину  всієї  продукції  машинобуду -вання  й   металообробної  промисловості  Російської  імперії.  Тут  випус-калося  понад  50  %  сільськогосподарських  машин  і  40  %  паровозів,
а  цукрові  заводи  забезпечували  понад  81  %  загальноімперського  ви-робництва  цукру.
Початок  ХХ   ст.  для  українських  земель  був  пов’язаний  із  поширен-ням  сюди  економічної  кризи,  що  набула  найбільш  виразного  характе-ру  в  1900—1903  рр.  У   Наддніпрянській  Україні  від  неї  особливо  по-страждали  найрозвиненіші  галузі  промисловості   —  кам’яновугільна  та
металургійна.  Більшість  гірничорудних  і   металургійних  підприємств
зменшили  виробництво,  а  деякі  взагалі  припинили  існування.  Криза  су -проводжувалася  скороченням  кількості  дрібних  фабрик  і   заводів  та  по-глиненням  їх  великими  підприємствами.  Унаслідок  цього  в   промисло-вості  відбувалася  концентрація  виробництва.  Високі  темпи  її  розгортання
спричинили  те,  що  на  початку  ХХ  ст.  Україна  за  рівнем  концентрації
виробництва  в   основних  галузях  промисловості  домінувала  у   світі.  На
великих  підприємствах  Наддніпрянщини  працювало  понад  44   %  усіх
промислових  робітників,  тоді  як  у   США  —  33  %.  П’ять  металургійних
заводів  українського  Півдня  виробляли  25   %  загальноросійського  ви-робництва  чавуну,  а   українські  цукрові  заводи  Бродського,  Терещенка,
Харитоненка,  Ярошинського  й   Бобринського  —  60  %  цукру-рафінаду.
Концентрація  промислового  виробництва  сприяла  розгортанню
процесу  монополізації,  тобто  утворення  монополій  у  металургійній,
кам’яновугільній  та  залізорудній  галузях.  Створення  великими  бан -кірами  та  підприємцями  монополістичних  об’єднань  дозволяло  їм
зміцнювати  виробництво  й   отримувати  прибутки  навіть  у  кризові
роки.  Однак  відсутність  конкуренції  дозволяла  також  монополістам
завищувати  ціни  на  свою  продукцію  й  одержувати  надприбутки.
  Робота з  термінами та поняттями
Концентрація  виробництва   —  зростання  кількості  великих  під -приємств  і  зосередження  на  них  великої  частини  засобів  вироб-ництва,  які  має  суспільство,  робочої  сили  та  продукції.
Монополія  —  виняткове  право  приватних  осіб,  держави,  органі -зацій,  фірм  тощо  в   різних  сферах  діяльності.
Синдикат  —  монополістичне  об’єднання,  характерною  рисою  яко-го  є   розподіл  замовлень,  закупівля  сировини  та  реалізація  про -дукції  через  єдину  систему  збуту.  Члени  синдикату  зберігають
виробничу  самостійність,  але  втрачають  комерційну.
Найпоширенішою  формою  монополістичних  об’єднань  у  промисло-вості  стали  синдикати.  На  початку  ХХ   ст.  у  Наддніпрянщині  виникли
синдикати  «Продамет»  (1902   р.),  «Трубопродаж»  (1902  р.),  «Продвугіл-ля»  (1904   р.),  «Продвагон»  (1907   р.),  «Продаруд»  (1908  р.)  та  ін.  Особ -ливістю  монополій  на  українських  землях  було  те,  що  їх  в   основному
контролював  іноземний  капітал  —  британський,  французький,  бельгій-ський  і  німецький.  Так,  іноземним  компаніям,  які  більшість  своїх  при-бутків  вивозили  за  кордон,  належало  90  %  основного  капіталу  в  мета-лургії  та  63   %  у  видобутку  вугілля.  Ці  синдикати  були  найбільшими
монополістичними  об’єднаннями  в   Російській  імперії.  Лише  на  30  за -водах  «Продамету»  працювало  85  тис.  робітників,  а  на  заводах  «Прод-вугілля»  —  64  тис.  осіб.  Вони  виникли  за  ініціативою  промисловців
Півдня,  які  створили  власний  представницький  орган   —  «Харківський
з’їзд  гірничопромисловців  Півдня  Росії».  Метою  заснування  синдикатів
був  захист  від  конкуренції  з  боку  промислових  об’єднань  інших  регіонів
Російської  імперії.  На  початку  століття  вони  стали  важливим  чинником
економічного  розвитку  країни.  Саме  завдяки  синдикатам  Півдня  Укра -їни  Російська  імперія  фактично  не  відставала  від  промислово  розвине -них  країн  світу  за  рівнем  монополізації  виробництва.
Для  промисловості  Наддніпрянщини  був  характерний  нерівномірний
її  розвиток  у  регіонах.  Основне  промислове  виробництво  зосереджувало -ся  на  Півдні  та  Сході  України.  На  Лівобережжі  переважало  сільське
господарство.  На  Правобережжі  також  панівна  роль  належала  аграрному
сектору  та  пов’язаним  із  ним  легкій  і   харчовій  галузям  промисловості.
Кризу  1900—1903  рр.  заступила  економічна  депресія  1904—1909  рр.  Від
кінця  1909  р.  розпочалося  економічне  піднесення,  що  тривало  до  почат -
40
ку  Першої  світової  війни.  На  1913  р.  Наддніпрянщина  стала  основним
виробником  багатьох  видів  продукції  в   Російській  імперії.
  Робота з  документом
Випуск  основних  видів  продукції  промисловості  в  Наддніпрянській
Україні  порівняно  із  загальноімперським  у   1913  р.
Назва Кількість, %
Чавун 69
Вугілля 78
Залізна руда 72,39
Продукція машинобудування й  металообробки 20,2
Сільськогосподарські машини 50
Транспортне машинобудування 40
Цукор-пісок 78—85
Цукор-рафінад 73—75
  1)  Випуск  яких  видів  продукції  в  Наддніпрянській  Україні  становив
понад  половину  загальноімперського  виробництва?
  2)  Чи  можна  на  підставі  наведеної  інформації  зробити  висновок  про
те,  що  промисловість  Наддніпрянщини  у   складі  загальноімпер -ської  мала  характер  сировинного  придатка,  а   не  виробника  гото-вої  продукції?  Обґрунтуйте  свою  думку.
  2  р озвиток промисловості на західноукраїнських землях.
Промисловість  Західної  України  в  1900—1913  рр.  розвивалася  над-звичайно  нерівномірно.  Понад  94  %  промислових  підприємств  краю
зберігали  ремісничий  характер.  В   існуючій  фабрично-заводській  про -мисловості  переважали  підприємства,  що  займалися  видобутком  і   пер -винною  обробкою  сировини.  У   першому  десятилітті  ХХ  ст.  внаслідок
значного  припливання  іноземного  капіталу  (переважно  австрійського)
у  краї  відбувалося  певне  промислове  піднесення,  зокрема  концентрація
виробництва.  Кількість  робітників,  зайнятих  на  великих  підприємствах
у  1902—1910  рр.,  збільшилася  на  25  %.  Найінтенсивніше  розвивалася
нафтодобувна  промисловість,  де  панував  австрійський,  німецький  та
французький  капітал.  У  1913  р.  він  контролював  78  %  видобутку  нафти
в  краї.  У  1890-х  рр.  на  Прикарпатті  видобували  91—96   тис.  тонн  нафти
на  рік,  а  в  1909  р.   —  понад  2,05  млн  тонн.  На  початку  ХХ  ст.  на  Га-личину  припадало  5   %  світового  видобутку  нафти.  Унаслідок  екстен-сивних  методів  експлуатації  родовищ  та  дешевої  робочої  сили  прибутки
нафтових  акціонерних  компаній  швидко  зростали.
Розвивалися  також  металообробка  й  машинобудування,  хоча  під -приємства  цих  галузей  займалися  переважно  ремонтом  та  виробни -
цтвом  устаткування  для  підприємств  місцевої  харчової,  добувної  про -мисловості  й  виробництвом  сільськогосподарських  машин.
Друге  місце  у  структурі  західноукраїнської  промисловості  посі -дала  деревообробна  промисловість.  Від  початку  ХХ  ст.  щороку  в  краї
вирубувалося  близько  10   млн  м
3
  деревини,  яка  постачалася  звідси
до  центральних  провінцій  Австро-Угорщини.  Поступово  зростають
швейна,  взуттєва  й  килимарська  промисловість.  У  Західній  Україні
з’являються  філії  великих  австрійських,  німецьких,  італійських  мо -нополій   —  «Сіменс»,  «Фіат»  та  ін.,  однак  попри  деякі  позитивні
зрушення  в   розвитку  західноукраїнської  промисловості,  вона  не  мог -ла  суттєво  змінити  місце  краю  в  економічній  структурі  імперії.  За -хідна  Україна  залишалася  сировинним  придатком  центральних  про -вінцій  Австро-Угорщини  та  ринком  збуту  для  їхньої  продукції.
  3  р озвиток сільського господарства.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначають
характерні  риси  розвитку  сільського  господарства  та  продовжують
роботу  з  таблицею  «Соціально-економічний  розвиток  українських  зе-мель  на  початку  ХХ  ст.».  Учитель  систематизує  й   доповнює  резуль-тати  роботи  учнів,  використовуючи  наведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
На  початку  ХХ  ст.  в  сільському  господарстві  українських  земель  три -вали  процеси,  започатковані  аграрними  реформами  в  Росії  (1861  р.)  й  Ав-стрії  (1848  р.),  а  саме:
  8 перерозподіл  земель  на  користь  тих  власників,  які  пристосували  свої
господарства  до  ринкових  потреб;
  8 зростання  товарності  господарств;
  8 поява  надлишку  робочої  сили;
  8 упровадження  в   сільськогосподарське  виробництво  техніки  й   досягнень
агрокультури.
У  Наддніпрянській  Україні  існувало  32,5  тис.  поміщицьких  госпо-дарств,  яким  належало  10,9  млн  десятин  землі,  і  3  млн  селянських  гос -подарств,  що  мали  20   млн  десятин  землі.  Малоземелля  примушувало  селян
орендувати  землі  в  поміщиків,  спричиняло  поширення  різноманітних  від -робітків  і   гальмувало  розвиток  сільського  господарства.  Напередодні  Пер-шої  світової  війни  малоземельні  й  безземельні  селяни  в  Наддніпрянщині
становили  щонайменше  80  %  селянства,  а  заможні  селяни   —  лише  5  %.
Важким  тягарем  для  селян  були  викупні  платежі  за  землю,  які  вони  спла-чували  за  реформою  1861  р.  Значна  частина  поміщиків  у   пореформений
період  не  змогла  пристосуватися  до  нових  умов  господарювання.  Упродовж
1877—1905   рр.  поміщики  продали,  переважно  заможним  селянам,  майже
третину  своїх  земель.  Ті,  хто  зміг  перебудувати  свої  маєтки,  створили  на
42
їх  основі  ефективні  багатогалузеві  господарства,  що  базувалися  на  вільно -найманій  праці.
Провідну  роль  у  сільському  господарстві  Наддніпрянської  України  ві-дігравало  товарне  зернове  виробництво.  На  початку  ХХ   ст.  в  краї  збирали
понад  75  %  загальної  кількості  озимої  пшениці  в  Російській  імперії.  Збе-рігалася  й  поглиблювалася  сформована  в  попередньому  столітті  районна
сільськогосподарська  спеціалізація.  На  Півдні  переважало  товарне  зерно -ве  господарство,  на  Правобережжі  —  товарне  бурякове  виробництво,  на
Лівобережжі  та  Слобожанщині  —  товарне  бурякове  виробництво  й  виро-щування  тютюну.  Тваринництво  у  структурі  сільськогосподарського  ви-робництва  посідало  досить  незначне  місце.
У  Західній  Україні  в  сільському  господарстві  працювало  близько  80—
90  %  населення.  Провідні  позиції  в  землекористуванні  зберігали  помі-щицькі  господарства.  Так,  1902  р.  в   Галичині  існувало  3493   поміщицькі
родини,  що  володіли  57   %  землі.  Унаслідок  пристосування  поміщицьких
господарств  до  ринкових  умов  їхня  кількість  скоротилася.  Близько  80  %
західноукраїнського  селянства  становила  біднота  й   лише  8  %  —  заможні
господарі.  Характерною  рисою  землеволодіння  селян  було  збільшення  кіль -кості  господарств  унаслідок  їх  дроблення,  що  супроводжувалося  постійним
зменшенням  земельних  наділів.  Іншою  характерною  рисою  була  боротьба
селян  і  поміщиків  за  сервітути.  На  судові  процеси  з   цього  приводу  селяни
витратили  понад  20   млн  гульденів,  проте  лише  у  2  тис.  випадків  із  32  ти-сяч  вони  домоглися  свого.
  Робота з  термінами та поняттями
Сервітут   —  установлена  законом  або  звичаєвим  правом  можли -вість  користуватися  (частково  або  спільно)  чужою  власністю.  На
правах  сервітутів  селяни  разом  із  поміщиками  користувалися  лі-сами,  пасовищами,  луками  тощо.
На  початку  ХХ  ст.  у  Галичині  поміщики  почали  створювати  багато -галузеві  маєтки  —  промислово-рільничі  господарства,  де  діяли  промис-лові  підприємства  з  переробки  вирощеної  сільськогосподарської  про-дукції.  Заможні  селяни  створювали  господарства  фермерського  типу.
Завдяки  запровадженню  нових  досягнень  агрономії  й  сільськогосподар -ської  техніки  валовий  збір  і  середня  врожайність  культур  поступово
зростали.  Однак  попри  позитивні  тенденції  в  краї  й  надалі  не  вистача-ло  власного  хліба,  який  доводилося  завозити  з   інших  провінцій  імперії.
Значно  краще  було  розвинене  тваринництво,  яким  переважно  займали-ся  селяни  (91   %  поголів’я).  Воно  дедалі  більше  набувало  товарного  ха-рактеру.  Так,  на  Буковині  постійно  збільшувалася  відгодівля  «великих
буковинських  волів»  (масою  1000  кг  і   більше)  на  продаж  при  ґуральнях
і   поміщицьких  маєтках.  На  Закарпатті  традиційно  розвивалося  вино -градарство.
ІV.  з акр І плення н О в О гО  матер І алу
І варіант
Обговорення  результатів  роботи  учнів  із  таблицею  «Соціально-економічний  розвиток  українських  земель  на  початку  ХХ  ст.».
ІІ варіант
  Бесіда за запитаннями
  1.  Скільки  відсотків  від  усіх  промислових  робітників  працювало  на
великих  підприємствах  Наддніпрянщини?
  2.  Що  таке  концентрація  виробництва?
  3.  Яка  форма  монополістичних  об’єднань  переважала  в   промисло -вості  Наддніпрянщини?
  4.  Виробництво  якої  продукції  відігравало  провідну  роль  у   сільсько-му  господарстві  тогочасної  Наддніпрянщини?
  5.  У  якому  регіоні  Наддніпрянщини  переважало  товарне  бурякове
виробництво?
  6.  Скільки  відсотків  населення  працювало  в  сільському  господарстві
Західної  України?
V.   пІ дсумки урО ку
  8 За  рівнем  розвитку  провідних  галузей,  концентрації  виробництва
та  монополізації  промисловість  Наддніпрянської  України  посіда-ла  провідне  місце  в   Російській  імперії.
  8 У  промисловості  Західної  України  переважали  добувні  й  пере-робні  галузі.  Проте  загальний  рівень  економічного  розвитку  краю
був  невисоким,  і  він  залишався  відносно  відсталим  аграрно-про-мисловим  регіоном.
  8 Незважаючи  на  деякі  успіхи,  українські  землі  залишалися  краєм
із  відсталим  сільським  господарством,  де  недостатньо  використову-валися  сучасні  знаряддя  праці  та  сільськогосподарська  техніка.
VI.  дО машнє завдання
  1.  Опрацюйте  відповідний  параграф  підручника.
  2.  Повторіть  матеріал  про  виникнення  кооперативного  руху  на  укра-їнських  землях.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (04.09.2014)
Переглядів: 5659 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: