Урок № 24 Тема. Україна в умовах наростання кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Урок № 24 Тема. Україна в умовах наростання кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях.


Урок  № 24
Тема.   Україна в  умовах наростання кризи в  Російській та Австро-Угорській імперіях.
Мета:  схарактеризувати політику Австро-Угорщини на західноукраїнських землях; визначити
особливості життя на фронті та в  тилу в  роки війни; пояснити, у  чому полягало посилення економіч -ної, соціальної й  політичної кризи в  Російській та Австро-Угорській імперіях під впливом затягування
війни; пояснити зміст основних термінів і  понять; розвивати вміння учнів формувати уявлення про
історичне явище на підставі аналізу окремих фактів; виховний аспект уроку реалізується на підставі
усвідомлення учнями негативних наслідків війни для життя населення воюючих держав.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Україна в  Першій світовій війні (1916—1917  рр.)», атлас,
ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   інтернування, біженство.
Основні дати:  осінь 1916  р.  — друга хвиля переслідувань австро-угорською владою західно -українського населення; 5  листопада 1916  р.  — імператор Австро-Угорщини підтвердив автономію
Галичини без поділу на українську та польську частини; 22  січня 1917  р.  — лист лідерів Товариства
українських поступовців до президента США.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Як  розгорталися  воєнні  дії  на  території  України  в   1916  —  на  по-чатку  1917  р.?
  2.  Схарактеризуйте  участь  УСС  у   подіях  весни  1916  —  початку
1917  р.
  3.  Порівняйте  політику,  яка  здійснювалася  російською  владою  на
окупованих  землях  у   1914—1915   рр.  та  в  1916  —  на  початку
1917  р.
  4.  Простежте  за  картою:  1)  перебіг  воєнних  дій  на  території  Украї-ни  в  1916  —  на  початку  1917  р.;  2)  участь  у  бойових  діях  УСС
у  1916  —  на  початку  1917  р.
  5.  Обґрунтуйте  або  спростуйте  таке  твердження:  розгортання  воєн-них  дій  на  Південно-Західному  фронті  в  1916  —  на  початку
1917  р.  посилювало  кризові  явища  у  житті  воюючих  держав.
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Яким  було  ставлення  населення  й  політиків  України  до  війни,
коли  вона  розпочалася?
  2.  Поясніть,  що  таке  економічна,  соціальна  та  політична  криза.  До
яких  наслідків  вона  може  призвести?
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  п олітика  австро- угорщини в з ахідній  україні.
  Розповідь учителя
Пошук  винних  у  воєнних  поразках  спричинив  восени  1916  р.
другу  хвилю  переслідувань  австро-угорською  владою  українського
населення.  Розгорнулися  нові  масові  інтернування  українців  до  кон -центраційних  таборів.  У  вересні  1916  р.  лише  до  табору  Талергоф
прибуло  ще  2  тис.  заарештованих  українців.  Вони  утримувалися
в  жахливих  умовах  у  дерев’яних  бараках,  збудованих  без  дотриман -ня  будь-яких  санітарних  норм.  Це  викликало  епідемію  тифу,  на  який
захворіло  понад  1  тис.  ув’язнених.  За  30   місяців  свого  існування
Талергоф  постійно  вміщував  4—10  тис.  осіб,  переважно  українців  зі
східноавстрійських  коронних  країв.  Українці  зазнали  в   Талергофі
великих  утрат.
  Робота з  термінами та поняттями
Інтернування  —  затримання  однією  з   воюючих  держав  громадян
ворожої  сторони,  які  проживають  на  її  території,  і   поселення
їх  у  певному  місці  в  умовах  обмеженої  свободи,  до  завершення
війни.
Боротьба  з  москвофільством  та  інтернування  значної  кількості
українців  до  концентраційних  таборів  стали  характерною  рисою  став-лення  Австро-Угорщини  до  українства  в  роки  війни.  Однак  із  вини
як  центрального  уряду,  так  і   місцевих  адміністрацій  абсолютно  об-ґрунтовані  запобіжні  заходи  перетворилися  на  безконтрольний  терор
проти  всього  українського  населення.  Він  супроводжувався  відверти -ми  зловживаннями  військових  і  жандармів,  серед  яких  з  особливою
жорстокістю  ставилися  до  українців  угорці.  Від  голоду,  холоду  та
епідемій  у  концентраційних  таборах  поряд  із  москвофілами  загинули
тисячі  невинних  проавстрійськи  налаштованих  українців.  Українська
трагедія,  організована  австро-угорськими  урядовцями,  тривала  до
того  часу,  поки  в   центрі  не  усвідомили  надмірність  здійснюваних
заходів.  За  рішенням  імператора  від  7   травня  1917  р.  Талергоф  та
інші  концентраційні  табори  закрилися,  а   всіх  заарештованих  звіль -нили.
160
  2  Життя на фронті та в  тилу в  роки війни.
Від  самого  початку  Перша  світова  війна  безупинно  точилася  на
українських  землях.  Наступальні  й  відступальні  армії  потужними
руйнівними  хвилями  проходили  територією  України,  залишаючи  піс-ля  себе  випалену  землю.  Трагедія  українського  народу  полягала  та -кож  у  тому,  що,  не  маючи  власної  державності,  він  був  змушений
воювати  один  проти  одного  в  арміях  ворогуючих  держав,  які  ігнору-вали  його  національні  інтереси.  Із  Наддніпрянської  України  в  роки
війни  до  армії  було  мобілізовано  3,5   млн  осіб,  а  із  Західної  Украї -ни  —  понад  250  тис.  осіб.  Унаслідок  цього  суспільство  втратило  свою
найкращу  працездатну  молоду  частину,  що  знекровило  економіку
країни.  У   селянських  господарствах  України  залишилося  менше  ніж
39  %  працездатних  чоловіків,  на  промислових  підприємствах  —
близько  70  %  робітників.
  Робота з  документом
Зі  скарги  селян  Одеського  повіту   
вповноваженому  із  заготівлі  хліба  для  армії  в  1915  р.
Ми  послали  своїх  синів  захищати  батьківщину  від  навали  ворогів,
а  сім’ї  залишилися  без  робочих  рук;  грошей  для  найму  робітників  немає,
господарства  близькі  до  зруйнування…  ми  позбавлені  можливості  розра -хуватися  з  робітниками,  бо  неможливо  продати  хліб  навіть  перекупникам,
які  відмовляються  приймати  його  за  півдарма…
  1)  Які  факти  наведено  в   документі?
  2)  Який  висновок  на  підставі  цих  фактів  можна  зробити  про  вплив
війни  на  сільське  господарство  Наддніпрянщини?
Промислові  підприємства  України  були  перепрофільовані  на  за-безпечення  армії  військовою  технікою  та  боєприпасами.  Потребам
фронту  підпорядкували  й  залізничний  транспорт.  Різко  зменшилося
забезпечення  товарами  народного  споживання  через  скорочення  ви -робництва  підприємствами  легкої  й  харчової  промисловості.  Ці  та
інші  причини  призвели  до  зниження  життєвого  рівня  більшості  на -селення.
Величезних  збитків  війна  завдала  населенню  прикордонних  тери-торій  України.  Так,  у  деяких  повітах  Волині  в  1915—1916   рр.  гос-подарське  життя  майже  припинилося.  Евакуація  населення,  постій -ні  реквізиції  зерна,  фуражу  й  худоби  стали  надмірним  тягарем  для
населення.  Під  час  війни  військова  та  цивільна  влада  часто  викорис -товувала  селян  прифронтових  районів  для  примусового  риття  окопів,
будівлі  оборонних  укріплень,  спорудження  мостів  й   відновлення  шля-хів  сполучень.  До  виконання  цих  робіт  вони  залучалися  зі  своїм  ін -вентарем,  возами  й   тягловою  силою.
Великим  лихом  для  населення  України  стало  біженство.  16  серп-ня  1914   р.  австрійські  газети  повідомляли,  що  «Відень  був  перепов-нений  біженцями  з  Галичини  і  Буковини»,  і  стверджували,  що  їхня
кількість  досягає  70  тис.  осіб.  Наприкінці  1915  р.  в   столиці  Австрії
перебувало  вже  137   тис.  утікачів  із  Західної  України.  Розмах  пере -селенських  процесів  примусив  австрійських  урядовців  почати  орга -нізацію  спеціальних  таборів  для  українських  біженців.  В  Австрії  для
них  створили  табори  у  Вольфсбергу,  Гмінду  і  Гредігу.  У  них  біжен-ці  жили  в   досить  непоганих  умовах  —  у  бараках  з   опаленням,  елек-тричним  освітленням,  каналізацією,  водогоном.  Існували  лікарні,
централізовані  кухні,  їдальні,  банно-пральні  споруди,  школи  для  ді -тей,  церкви.  Таким  чином,  система  таборів  для  воєнних  біженців
стала  добре  організованим  кроком  австрійської  влади,  який  попри
певні  незручності  забезпечив  гарантований  державою  захист  для  укра-їнців  із  прифронтових  регіонів.
Проблема  біженців  та  вигнанців  стала  також  великим  лихом  для
населення  прифронтових  територій  України,  що  перебувало  під  ро -сійською  владою.  При  цьому  свідків  подій  вражала  жорстокість
у  ставленні  до  біженців  вищого  російського  командування.  Так,  піс -ля  прориву  в  травні  1915   р.  німецько-австрійськими  військами  фрон-ту  між  Горлице  та  Громником  Ставка  віддала  російським  військам
наказ,  що  залишена  територія  «повинна  бути  перетворена  на  пустелю,
тобто  звільнена  як  від  населення,  так  і   від  усього,  що  могло  стано-вити  для  ворога  певну  цінність».  Після  цього  розпочалося  масове
виселення  цих  земель.  Чимало  людей  залишали  свої  оселі,  схопивши
лише  вузли  із  сухарями.  Вони  рухалися  залізницями,  возами  або
йшли  пішки.  Нестача  харчів,  одягу,  взуття  й  епідемії  спричиняли
значну  смертність,  особливо  серед  старих  та  дітей.  У  Києві,  Харкові
та  великих  містах  Наддніпрянщини  діяли  Комітети  допомоги  біжен -цям.  Ніяких  таборів  для  переселенців  влада  не  створювала.  Основні
потоки  біженців  та  вигнанців  спрямовувалися  до  центральних  губер -ній  Росії.  У   січні  1916  р.  там  було  зареєстровано  2,7   млн  переселен-ців  із  прифронтових  районів.
Затягування  війни  змінило  ставлення  до  неї  населення.  Патріо-тичний  порив  та  ентузіазм  періоду  її  початку  вичерпався.  Для  міль -йонів  людей  вона  стала  нескінченним  джерелом  тривоги  за  долю
рідних  та  близьких,  які  перебували  в   армії  або  прифронтових  райо -нах.  Солдати  також  утомилися  від  війни  й  утрачали  розуміння  того,
за  що  саме  вони  ризикують  власним  життям.  Солдати  армій  против -ника  почали  усвідомлювати,  що  вони  не  вороги  один  одному,  а  за -ручники  політики  своїх  урядів.

  3  п осилення економічної, соціальної та політичної кризи   
в  російській та  австро- угорській імперіях.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  складаючи
таблицю  «Посилення  кризи  в  Росії  й  Австро-Угорщині  в  роки  війни»,
зазначивши,  як  криза  проявлялася  в  різних  сферах  життя  —  еконо-мічній,  соціальній,  політичній.  Учитель  систематизує  й  доповнює  ре-зультати  роботи  учнів,  використовуючи  наведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
На  початок  1917  р.  в   соціально-економічному  житті  країн  —  учасниць
війни  посилилися  кризові  явища.  Періодичні  мобілізації,  зумовлені  вели-чезними  людськими  втратами,  залишали  господарство  без  робочих  рук.  За
роки  війни  погіршилася  робота  залізниць.  Першочерговим  їх  завданням
стало  забезпечення  потреб  фронту.  Однак  пропускна  спроможність  заліз -ниць  і  кількість  рухомого  складу  залишалися  недостатніми.  Станції  були
забиті  ешелонами,  дедалі  більше  відчувалася  дезорганізація  транспорту.
На  початку  1916  р.  на  залізницях  Наддніпрянської  України  перебувало
близько  150  тис.  вагонів  неперевезених  вантажів.  У   зв’язку  з   ускладнен-нями  роботи  залізничного  транспорту  окремі  економічні  та  промислові
райони  опинилися  у  фактичній  ізоляції.
Для  покриття  воєнних  витрат  уряди  країн  друкували  нові  гроші,  що
спричиняло  їх  знецінення  й   зростання  цін  на  товари  першої  необхідності.
У  Російській  імперії  в   1916  р.  ціни  зросли  в   4—8  разів  порівняно  з  1914  р.
При  цьому  заробітна  платня  більшості  працюючого  населення  не  змінила-ся  або  навіть  зменшилася.  Невдоволення  викликала  також  нестача  про -дуктів  харчування  й  товарів.  Особливо  швидко  насування  продовольчої
кризи  стало  відчуватися  в  Російській  імперії,  Німеччині  й  Австро-Угор-щині.  Російський  уряд  для  її  подолання  вдався  до  встановлення  твердих
цін  на  продукти  харчування  та  запровадження  карткової  системи.  Однак
це  не  виправило  ситуацію,  а  призвело  до  зникнення  з  прилавків  товарів
широкого  вжитку  й  поширення  спекуляції  ними.  При  цьому  влада  ви -являла  свою  нездатність  змінити  ситуацію.
Безмірне  збагачення  одних  та  зубожіння  інших  спричиняли  обурення
широких  верств  населення.  Досить  поширеним  у  тогочасній  Україні  став
вислів:  «Кому  війна,  а   кому  мати  рідна».  Невдоволення  населення  безпорад-ністю  влади  в  умовах  наростання  труднощів  воєнного  часу  сприяло  поширен -ню  соціальних  протестів.  У  Наддніпрянщині  зростає  страйкова  боротьба  ро -бітників  за  свої  права.  Якщо  від  серпня  1914   до  вересня  1915   р.  у   страйках
взяло  участь  близько  43  тис.  робітників,  то  до  вересня  1916   р.  кількість
страйкуючих  збільшилася  до  228   тис.  осіб.  Від  серпня  1914  до  початку  1917   р.
в  Україні  відбулося  також  понад  160  селянських  виступів.
Швидко  поширювалися  заворушення  серед  утомлених  багаторічною
війною  солдатів.  Нестача  зброї  та  боєприпасів,  погане  харчування,  воєнні
поразки,  бездарність  генералітету  наштовхувала  їх  на  думку  про  припи-нення  війни  й  усунення  від  влади  своїх  правителів.  Відомі  випадки  неви-
конання  цілими  підрозділами  наказів  командування.  Так,  у  січні  1917  р.
на  Південно-Західному  фронті  в   Сарнах  солдати  223-го  полку  відмовилися
виступати  на  передову.  Повстання  було  жорстоко  придушено:  вісім  осіб
розстріляно,  а  36  —  засуджено  до  каторжних  робіт.  Солдати  дезертирува-ли  з  фронту,  убивали  ненависних  офіцерів,  здавалися  в   полон.  Нерідко
виснажені  війною  солдати  ворогуючих  армій  кидали  зброю  та  браталися
один  з  одним.
Одночасно  з  економічною  й  соціальною  кризою  у   воюючих  державах
загострювалася  політична  криза.  В   Австро-Угорщині  дедалі  більше  полі-тиків  висловлюють  незадоволення  призупиненням  на  період  війни  діяль-ності  австрійського  рейхстагу  та  угорського  сейму,  а  також  тим,  що  імпе -ратор  править  державою  за  допомогою  надзвичайних  параграфів  (указів)
і  надзвичайного  стану.  Проявом  політичної  кризи  в   Австро-Угорщині  була
вимушена  згода  офіційного  Відня  на  невигідне  для  нього  розв’язання  поль -ської  проблеми.  23  жовтня  1916  р.  австрійський  імператор  Франц  Йосиф
разом  із  німецьким  кайзером  Вільгельмом  оголосили  про  відновлення  на
польських  землях,  відвойованих  Німеччиною  в   Російської  імперії,  Поль-ської  держави  під  фактичним  німецьким  протекторатом.  Відчуваючи  своє
безсилля  перед  Німеччиною,  для  того  щоб  захистити  свої  державні  інте реси
та  запобігти  майбутнім  польсько-німецьким  претензіям  на  Галичину,  ав-стрійці  змогли  лише  включити  до  документа  твердження  про  «неподільну
цілісність»  Галичини  у   складі  Австро-Угорщини.  5   листопада  імператор
підтвердив  «особливий»  статус  Галичини  та  її  автономію  без  будь-якого
поділу  на  польську  та  українську  частини.  Це  викликало  обурення  й  про -тести  українських  громадсько-політичних  діячів  краю.
У  Російській  імперії  також  помітними  були  ознаки  політичної  кризи.
Цар  Микола  ІІ  відправляв  у  відставку  одних  чиновників  і   призначав  ін-ших,  які  теж  швидко  втрачали  посади.  За  два  роки  війни  в   країні  зміни-лися  чотири  голови  Ради  міністрів,  шість  міністрів  внутрішніх  справ  і  чо-тири  військові  міністри.
В  умовах  поглиблення  економічної,  соціальної  та  політичної  кризи  в  Ро-сії  й  Австро-Угорщині  активізувалися  опозиційні  сили.  Українські  політи -ки  також  усвідомлювали,  що  революційний  неминучий  вибух  і   майбутнє
українців  залежатиме  передусім  від  них  самих.  Так,  22  січня  1917  р.,  піс-ля  оприлюднення  президентом  США  В.  Вільсоном  заяви  «14   пунктів»  із
викладом  бачення  принципів  побудови  міждержавних  відносин  у   після-воєнному  світі,  лідери  Товариства  українських  поступовців  звернулися  до
нього  з  листом.  У   ньому  акцентувалася  увага  на  антиукраїнській  політиці
Росії  й  висловлювалася  надія  на  можливість  надання  Україні  автономії.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Бесіда за запитаннями
  1.  Що  таке  інтернування?
  2.  Коли  австрійська  влада  закрила  концентраційний  табір  Талер-гоф?
  3.  Якою  була  кількість  мобілізованих  із  Наддніпрянщини  до  росій-ської  армії  в  роки  війни?
  4.  Де  було  створено  австрійською  владою  табори  для  біженців  із
Західної  України?
  5.  Скільки  селянських  виступів  відбулося  в  Наддніпрянській  Укра-їні  в  серпні  1914   —  на  початку  1917  р.?
  6.  Схарактеризуйте  політику  Австро-Угорщини  в  Західній  Україні
в  цей  період.
  7.  Визначте  особливості  життя  на  фронті  та  в  тилу  в  період  війни.
  8.  Наведіть  факти,  що  свідчать  про  посилення  економічної,  соціа-льної  та  політичної  кризи  в  Росії  й  Австро-Угорщині  в  роки  війни.
  9.  Сучасний  український  історик  Я.  Грицак  уважає,  що  між  Першою
світовою  війною  та  революційними  подіями,  які  розпочалися
в   Україні  в   1917  р.,  існує  глибинний  зв’язок.  На  його  думку,
«для  українців  революція  почалася  не  в  1917,  а   в  1914  р.».  На
підставі  яких  фактів,  на  вашу  думку,  дослідник  міг  зробити  такий
висновок?
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 У  тогочасній  урядовій  політиці  Австро-Угорщини  щодо  українства
поряд  із  позитивними  явищами  (турбота  про  біженців,  переселен-ців  тощо)  спостерігалися  також  численні  порушення  прав  люди-ни,  які  заслуговують  усебічного  засудження.
  8 На  початок  1917  р.  ставало  зрозумілим,  що  три  роки  кровопро-литної  війни  не  спричинили  наближення  до  перемоги  жодної
з   воюючих  сторін.  Війна  затягувалася,  а   соціально-економічне
становище  держав,  які  брали  в   ній  участь,  погіршувалося.
  8 Тягар  війни,  розв’язаної  правителями  держав  для  задоволення
власних  амбіцій,  ліг  на  плечі  населення,  що  спричинило  зростан-ня  невдоволення  на  фронті  та  в   тилу.  Загальне  напруження  в   су-спільстві  поступово  набувало  ознаки  кризи,  яка  наближала  соціа-льний  вибух.
VII. дО машнє завдання
  1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
  2.  Підготуйтеся  до  семінарського  заняття  за  темою  «Україна  в   Пер -шій  світовій  війні  (1914—1917  рр.)».

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (10.10.2014)
Переглядів: 2246 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: