143 Урок № 21 Тема. Воєнні дії на території України навесні—восени 1915  р. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

143 Урок № 21 Тема. Воєнні дії на території України навесні—восени 1915  р.


Урок  № 21
Тема.   Воєнні дії на території України навесні—восени 1915  р.
Мета:  пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у  квітні—
жовтні 1915  р.; проаналізувати політику австро-угорської влади після повернення до Західної України;
схарактеризувати участь у  бойових діях 1914—1915  рр. Українських січових стрільців; пояснити зміст
основних термінів і  понять; розвивати вміння учнів порівнювати, оцінювати і  пояснювати історичні
факти на основі здобутих із різних джерел знань; виховний аспект уроку реалізується на підставі
ознайомлення учнів з  участю в  бойових діях легіону Українських січових стрільців.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Україна в  Першій світовій війні (1914—1915  рр.)», атлас,
ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   тактика «спаленої землі», Маківський бій, Семиківський бій.
Основні дати:  2—10  травня 1915  р.  — Горлицький прорив; 28  квітня  — 2  травня 1915  р.  —
участь Українських січових стрільців у  Маківському бої; 9  жовтня  — 9  листопада 1915  р.  — участь
Українських січових стрільців у  Семиківському бої.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Схарактеризуйте  перебіг  подій  Першої  світової  війни  на  україн-ських  землях  у   серпні  1914   —  березні  1915  р.
  2.  Відомий  український  громадський  діяч  Д.  Дорошенко  назвав  ро-сійську  політику  на  окупованих  територіях  Західної  України  «трі -умфом  російського  націоналізму»,  а  російський  політик  П.  Мі-люков  —  «європейським  скандалом».  Чи  відповідала  реаліям
така  оцінка  подій?  Поясніть  свою  точку  зору.
  3.  Здійснюючи  свою  русифікаторську  політику  в   Галичині,  російська
влада  звертала  особливу  увагу  на  греко-католицьку  церкву,  яку
вважали  опорою  «мазепинства»  в   краї.  Чи  було  виправданим,  на
вашу  думку,  таке  ставлення  до  церкви?  Відповідь  обґрунтуйте.
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Яким  було  ставлення  українців  Галичини  та  Буковини  до  Російської
й  Австро-Угорської  імперій  на  початку  Першої  світової  війни?
  2.  Чим  було  викликане  утворення  легіону  УСС?
  3.  Опишіть,  як  розгорталися  воєнні  дії  на  Східному  фронті  навес-ні—восени  1915   р.
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  в оєнні дії на українських землях навесні—восени 1915  р.
  Розповідь учителя
Німецьке  й  австро-угорське  командування,  плануючи  розгромити
Росію,  навесні  1915  р.  перекинуло  із  Західного  на  Східний  фронт
значні  військові  сили.  Головний  удар  мав  відбутися  в  Галичині.
30  квітня  1915   р.  в   районі  міст  Горлице  та  Громник  німецько-австрій-ська  армія  розпочала  масову  артилерійську  підготовку,  яка  тривала
майже  добу,  а   після  цього  перейшла  в   наступ.  У   результаті  Горлиць-кого  прориву  2—10   травня  1915  р.  російські  армії,  не  витримавши
натиску  ворога  й   потерпаючи  від  нестачі  озброєння  і  боєприпасів,
відступили.  Протягом  травня  1915   р.  вони  залишили  Перемишль
і  відступили  за  Дністер,  у  червні  втратили  Львів,  а  на  кінець  міся-ця  —  більшу  частину  Галичини.
У  жовтні  1915  р.  відступ  російської  армії  завершився  на  лінії
Чернівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига.
Австро-німецьке  командування  не  змогло  досягти  своєї  мети  й  ви-вести  Росію  з   війни,  однак  завдало  їй  відчутних  утрат.  Російська
армія  втратила  150   тис.  убитими,  700  тис.  пораненими  та  900   тис.
полоненими.  Водночас  вона  залишила  Північну  Буковину,  Східну
Галичину,  Підляшшя,  Холмщину,  Берестейщину  й   Західну  Волинь.
Відступаючи,  російська  армія  дотримувалася  тактики  «спаленої  зем -лі»  —  мости,  будівлі,  залізниці  руйнувалися.  На  Схід  вивозилися
матеріальні  й   культурні  цінності.  Найцінніші  експонати  за  розпо-рядженням  російської  адміністрації  було  вивезено  з   Наукового  това-риства  ім.  Шевченка  та  Народного  дому  у  Львові.  Значна  кількість
населення  вимушена  була  залишити  власні  оселі.  Так,  лише  в  Київ-ському  комітеті  допомоги  біженцям  у  1915  р.  було  зареєстровано
12  тис.  біженців  із  Галичини.
  Робота з  документом
Зі  спогадів  українського  громадсько-політичного  діяча  Д.  Дорошенка
про  дії  російської  влади  під  час  відступу  з  Галичини  в   1915  р.
Та  ось  зненацька  наступила  евакуація.  Галицькі  інтелігенти  і   селяни,
що  прилучилися  до  православ’я,  спровоковані  нашими  душохапами,  цілком
резонно  боялись  тепер  репресій  з   боку  австро-польсько-мадярської  влади.
І  от  десятками  тисяч  людей  (по  приблизному  підрахунку  самих  селян  було
понад  100  000)  нічого  іншого  не  залишалось,  як  покинути  свої  хати  й  ниви
і  обернутись  на  біженців,  тікаючи  за  московським  військом  на  схід.  До
цього  їх  спонукували  й   представники  церковної  адміністрації,  агенти  Ан-тонія  і  Євлогія  (єпископи-чорносотенці),  обіцяючи  їм  в  братній  Росії  дарові
наділи  землі  разом  з  садибами  й   цілим  господарським  реманентом.  Певна
річ,  що  нещасні  біженці  дуже  скоро  переконались,  що  в  Росії  вони  можуть
дістати  не  більше,  як…  миску  юшки  і  шматок  хліба,  та  й  то  поки  йшли
повз  харчові  пункти.  Отже,  не  диво,  що  настрій  цієї  категорії  біженців  й  був
особливо  сумний  і   безнадійний.  При  зустрічі  з  ними  вражав  якийсь  повний
одчай  і  тупа  покірливість  своїй  нещасній  долі.
  1)  Які  факти  наводить  Д.  Дорошенко?
  2)  Які  висновки  можна  зробити  на  підставі  інформації  автора  про  ста-новище  в  Галичині  під  час  відступу  російської  армії  в  1915  р.?
  2  п олітика австро-угорської влади після повернення до  західної україни.
Австрійська  влада  після  повернення  до  Західної  України  за  розпо-рядженням  віденського  уряду  мала  з’ясувати  ступінь  співробітництва
місцевих  українців  із  російською  окупаційною  адміністрацією  та  до -слідити  утиски  населення  росіянами.  Намісник  Галичини  доповів  про
порушення  росіянами  прав  українців  під  час  окупації:  закриття  куль -турних  і  громадських  організацій,  заборону  використання  української
мови,  депортації  українців  і  переслідування  греко-католицької  церкви.
Одночасно  з   цим  австрійські  урядовці  поновили  переслідування  мо-сквофілів  і  тих,  кого  підозрювали  в   симпатіях  до  них.
На  Буковині  переслідування  австрійськими  й  угорськими  караль-ними  загонами  українців,  яких  вважали  потенційними  зрадниками,
набули  значних  масштабів.  При  цьому  до  інших  національних  груп
австрійська  адміністрація  ставилася  досить  поблажливо.  У  краї  здій-снювалися  масові  арешти  й   страти  українців.  Узагалі  з   Буковини  до
австрійських  концентраційних  таборів  було  вивезено  30   тис.  осіб  усіх
національностей.
Таким  чином,  у   період  Першої  світової  війни  українці  Галичини
й  Буковини  були  національною  спільнотою,  яка  опинилася  «між  мо -лотом  і   ковадлом».  З   одного  боку,  українці  зазнавали  репресій  від
російської  влади,  яка  намагалася  викорінити  в  них  так  зване  «мазе -пинство»,  з   іншого   —  австро-угорська  влада  звинувачувала  їх  у  ру-софільстві  та  вважала  потенційними  зрадниками.  У   той  самий  час
українці  воювали  за  тих,  хто  знущався  над  ними.  Мобілізації,  здійс -нювані  владою  на  українських  землях,  належність  яких  до  Австро-Угорщини  або  Росії  змінювалася  у  зв’язку  з  пересуванням  лінії  фронту,
спричиняли  ситуації,  коли  близькі  родичі  опинялися  у   ворогуючих
арміях.  Усе  це  перетворювало  війну  на  національну  трагедію  для
галицьких  і   буковинських  українців.
  3  у часть  українських січових стрільців у  воєнних діях 1914—1915  рр.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  прослідко-вуючи  бойовий  шлях  легіону  УСС  у  1914—1915   рр.  Учитель  систе-матизує  й  доповнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи  на-ведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
Незважаючи  на  нечисленність  Українських  січових  стрільців,  їхня
участь  у  бойових  діях  Першої  світової  війни  була  досить  помітною.  Коман-дування  австро-угорської  армії  використало  їх  в  осінній  кампанії  1914   р.
в  кровопролитних  гірських  боях  на  перевалах  Карпат.  25  вересня  в   районі
Сянок  у  бою  за  Ужоцький  перевал  прийняв  бойове  хрещення  перший  із
підрозділів  легіону  —  сотня  О.  Семенюка.  У  бою  з   кубанськими  козаками
загинули  22   січові  стрільці.  Командування  австро-угорської  армії,  не  вра-ховуючи  думку  українських  старшин,  поділило  решту  легіону  на  окремі
розвідувальні  групи  по  20   стрільців  у  кожній  і  наказало  їм  збирати  інфор -мацію  в   тилах  російської  армії.  Після  невдалих  спроб  перетнути  лінію  фрон -ту  більшість  груп,  зазнавши  втрат,  повернулися  назад.  Після  провалу  цьо -го  плану  7  жовтня  всі  сотні  УСС  зайняли  лінію  оборони  на  Бескидах.
У  першій  половині  жовтня  січові  стрільці  брали  участь  у  контрнасту-пі  австро-угорської  армії  через  Карпатські  перевали  в  напрямку  на  Стрий,
Миколаїв  і  Львів.  Заступник  начальника  Генштабу  австро-угорської  армії
генерал-майор  Гефер  повідомляв  до  Відня,  що  «українські  стрільці  відзна -чилися  при  витісненні  російських  військ  із  Карпат».  На  початку  листопа-да  російська  армія  перейшла  в  контрнаступ,  намагаючись  прорватися  в   За-карпаття.
3—5  листопада  1914   р.  в   запеклих  боях  під  Синьовидним  сотні  УСС
під  командуванням  Р.  Дудинського,  С.  Горука,  В.  Дідушка,  К.  Гутков-ського,  З.  Московського  не  лише  відстояли  свої  позиції,  а   й  завдали  знач-них  утрат  противнику.  У   полон  було  захоплено  130  російських  солдатів.
У  районі  Тухольки  відзначилася  сотня  стрільців,  очолювана  Д.  Вітовським,
яка  разом  з  австрійським  бронепоїздом  утримувала  залізничну  ділянку
Тухолька—Гребенів.
У  грудні  1914  —  січні  1915  р.  сотні  УСС  здійснювали  охоронно-роз -відувальну  службу  на  перевалах  Карпат.  На  початку  січня  разом  з  австро-угорськими  військами  вони  перейшли  в  наступ.  У  тріскучі  морози,  долаючи
вкриті  глибоким  снігом  круті  схили,  вони  зайняли  Славське  й   Лавочне.
На  початок  березня  стрільці  вийшли  в  район  гори  Маківки.  У  цей  період
командування  австро-угорської  армії  здійснило  реорганізацію  легіону  УСС.
Тепер  він  складався  з   двох  куренів,  до  яких  за  австрійським  зразком  вхо-дило  по  чотири  сотні.
28  квітня  —  2  травня  1915  р.  сотні  УСС  брали  участь  у  бою  за  гору
Маківку  поблизу  Славського.  Це  місце  було  ключовим  пунктом  оборони
австрійської  Південної  армії,  оскільки  не  давало  російським  підрозділам
пробитися  долинами  річок  до  Тухлі  та  Славського.  Січовики  в   запеклих
сутичках  захищали  свої  позиції.  Кілька  разів  гора  переходила  з  рук
у   руки.  3   травня  австрійське  командування  вивело  звідти  УСС  через
отримані  ними  значні  втрати,  а  наступного  дня  російська  армія  захопи -ла  гору.
30  травня  —  1  червня  1915  р.  УСС,  беручи  участь  у  наступі  німець-ко-австрійської  армії,  вели  важкі  бої  з   російськими  військами  під  Боле-ховом.  Наприкінці  червня  вони  брали  участь  у   боях  за  Галич.  Улітку
1915  р.  керівники  Загальної  української  ради  звернулися  до  імператора
Франца  Йосифа  з   пропозицією  збільшити  кількість  УСС  до  12   тис.  осіб
і  реорганізувати  легіон  у   бригаду.  Імператор  пообіцяв  розглянути  це  пи -тання  з   командуванням  армії.  21   серпня  1915  р.  Начальна  команда  ав-стро-угорської  армії  створила  Перший  полк  УСС  як  самостійну  військову
одиницю  у  складі  55-ї  австрійської  дивізії.  Його  командиром  став  кадро -вий  військовий  Г.  Коссак.
У  вересні—жовтні  1915  р.  УСС  вели  запеклі  бої  з  російськими  війська-ми  в  подільських  степах  між  річками  Серет  та  Стрипа.  Найзначніша  бит -ва,  що  перевершувала  всі  попередні,  відбулася  9   жовтня  —  9  листопада
1915  р.  поблизу  села  Семиківці  на  Стрипі.  Саме  завдяки  героїзму  січови -ків  він  завершився  перемогою  австро-угорської  армії.  Утрати  УСС  стано-вили:  40  загиблих,  80  поранених  і   понад  100  полонених.  Це  був  другий
після  Маківського  великий  бій,  у  якому  полк  УСС  відзначився  надзвичай -ною  хоробрістю  та  стійкістю.  Незабаром  після  Семиківського  бою  полк
УСС  відвели  в  тил,  де  він  перебував  до  травня  1916   р.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Запитання та завдання
  1.  Коли  розпочався  Горлицький  прорив?
  2.  Де  прийняли  бойове  хрещення  бійці  легіону  УСС?
  3.  Коли  відбувся  бій  за  гору  Маківку?
  4.  Хто  став  командиром  Першого  полку  УСС  у  серпні  1915   р.?
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 Станом  на  осінь  1915   р.  на  Південно-Західному  фронті  Східного
фронту  Першої  світової  війни  обидві  сторони  зазнали  великих
утрат  і  не  могли  реалізувати  власних  стратегічних  планів.  Воєн-ні  дії  набули  позиційного  характеру.
  8 У  результаті  воєнної  кампанії  березня—жовтня  1915  р.  російська
влада  втратила  переважну  більшість  окупованих  західноукраїн-ських  територій.  Повернення  під  австро-угорську  владу  мало  не-гативні  наслідки  для  українців,  серед  яких  розпочалися  арешти
й  репресії  підозрюваних  у  співпраці  з   ворогом.
  8 Легіон  (полк)  УСС,  який  діяв  у   складі  австро-угорської  армії  на
Східному  фронті,  здобув  у   командування  визнання  своєю  стійкіс -тю  й  відвагою  в  бойових  операціях.
VII. дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника..
Мета:  пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у  квітні—
жовтні 1915  р.; проаналізувати політику австро-угорської влади після повернення до Західної України;
схарактеризувати участь у  бойових діях 1914—1915  рр. Українських січових стрільців; пояснити зміст
основних термінів і  понять; розвивати вміння учнів порівнювати, оцінювати і  пояснювати історичні
факти на основі здобутих із різних джерел знань; виховний аспект уроку реалізується на підставі
ознайомлення учнів з  участю в  бойових діях легіону Українських січових стрільців.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Україна в  Першій світовій війні (1914—1915  рр.)», атлас,
ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   тактика «спаленої землі», Маківський бій, Семиківський бій.
Основні дати:  2—10  травня 1915  р.  — Горлицький прорив; 28  квітня  — 2  травня 1915  р.  —
участь Українських січових стрільців у  Маківському бої; 9  жовтня  — 9  листопада 1915  р.  — участь
Українських січових стрільців у  Семиківському бої.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Схарактеризуйте  перебіг  подій  Першої  світової  війни  на  україн-ських  землях  у   серпні  1914   —  березні  1915  р.
  2.  Відомий  український  громадський  діяч  Д.  Дорошенко  назвав  ро-сійську  політику  на  окупованих  територіях  Західної  України  «трі -умфом  російського  націоналізму»,  а  російський  політик  П.  Мі-люков  —  «європейським  скандалом».  Чи  відповідала  реаліям
така  оцінка  подій?  Поясніть  свою  точку  зору.
  3.  Здійснюючи  свою  русифікаторську  політику  в   Галичині,  російська
влада  звертала  особливу  увагу  на  греко-католицьку  церкву,  яку
вважали  опорою  «мазепинства»  в   краї.  Чи  було  виправданим,  на
вашу  думку,  таке  ставлення  до  церкви?  Відповідь  обґрунтуйте.
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Яким  було  ставлення  українців  Галичини  та  Буковини  до  Російської
й  Австро-Угорської  імперій  на  початку  Першої  світової  війни?
  2.  Чим  було  викликане  утворення  легіону  УСС?
  3.  Опишіть,  як  розгорталися  воєнні  дії  на  Східному  фронті  навес-ні—восени  1915   р.
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  в оєнні дії на українських землях навесні—восени 1915  р.
  Розповідь учителя
Німецьке  й  австро-угорське  командування,  плануючи  розгромити
Росію,  навесні  1915  р.  перекинуло  із  Західного  на  Східний  фронт
значні  військові  сили.  Головний  удар  мав  відбутися  в  Галичині.
30  квітня  1915   р.  в   районі  міст  Горлице  та  Громник  німецько-австрій-ська  армія  розпочала  масову  артилерійську  підготовку,  яка  тривала
майже  добу,  а   після  цього  перейшла  в   наступ.  У   результаті  Горлиць-кого  прориву  2—10   травня  1915  р.  російські  армії,  не  витримавши
натиску  ворога  й   потерпаючи  від  нестачі  озброєння  і  боєприпасів,
відступили.  Протягом  травня  1915   р.  вони  залишили  Перемишль
і  відступили  за  Дністер,  у  червні  втратили  Львів,  а  на  кінець  міся-ця  —  більшу  частину  Галичини.
У  жовтні  1915  р.  відступ  російської  армії  завершився  на  лінії
Чернівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига.
Австро-німецьке  командування  не  змогло  досягти  своєї  мети  й  ви-вести  Росію  з   війни,  однак  завдало  їй  відчутних  утрат.  Російська
армія  втратила  150   тис.  убитими,  700  тис.  пораненими  та  900   тис.
полоненими.  Водночас  вона  залишила  Північну  Буковину,  Східну
Галичину,  Підляшшя,  Холмщину,  Берестейщину  й   Західну  Волинь.
Відступаючи,  російська  армія  дотримувалася  тактики  «спаленої  зем -лі»  —  мости,  будівлі,  залізниці  руйнувалися.  На  Схід  вивозилися
матеріальні  й   культурні  цінності.  Найцінніші  експонати  за  розпо-рядженням  російської  адміністрації  було  вивезено  з   Наукового  това-риства  ім.  Шевченка  та  Народного  дому  у  Львові.  Значна  кількість
населення  вимушена  була  залишити  власні  оселі.  Так,  лише  в  Київ-ському  комітеті  допомоги  біженцям  у  1915  р.  було  зареєстровано
12  тис.  біженців  із  Галичини.
  Робота з  документом
Зі  спогадів  українського  громадсько-політичного  діяча  Д.  Дорошенка
про  дії  російської  влади  під  час  відступу  з  Галичини  в   1915  р.
Та  ось  зненацька  наступила  евакуація.  Галицькі  інтелігенти  і   селяни,
що  прилучилися  до  православ’я,  спровоковані  нашими  душохапами,  цілком
резонно  боялись  тепер  репресій  з   боку  австро-польсько-мадярської  влади.
І  от  десятками  тисяч  людей  (по  приблизному  підрахунку  самих  селян  було
понад  100  000)  нічого  іншого  не  залишалось,  як  покинути  свої  хати  й  ниви
і  обернутись  на  біженців,  тікаючи  за  московським  військом  на  схід.  До
цього  їх  спонукували  й   представники  церковної  адміністрації,  агенти  Ан-тонія  і  Євлогія  (єпископи-чорносотенці),  обіцяючи  їм  в  братній  Росії  дарові
наділи  землі  разом  з  садибами  й   цілим  господарським  реманентом.  Певна
річ,  що  нещасні  біженці  дуже  скоро  переконались,  що  в  Росії  вони  можуть
дістати  не  більше,  як…  миску  юшки  і  шматок  хліба,  та  й  то  поки  йшли
повз  харчові  пункти.  Отже,  не  диво,  що  настрій  цієї  категорії  біженців  й  був
особливо  сумний  і   безнадійний.  При  зустрічі  з  ними  вражав  якийсь  повний
одчай  і  тупа  покірливість  своїй  нещасній  долі.
  1)  Які  факти  наводить  Д.  Дорошенко?
  2)  Які  висновки  можна  зробити  на  підставі  інформації  автора  про  ста-новище  в  Галичині  під  час  відступу  російської  армії  в  1915  р.?
  2  п олітика австро-угорської влади після повернення до  західної україни.
Австрійська  влада  після  повернення  до  Західної  України  за  розпо-рядженням  віденського  уряду  мала  з’ясувати  ступінь  співробітництва
місцевих  українців  із  російською  окупаційною  адміністрацією  та  до -слідити  утиски  населення  росіянами.  Намісник  Галичини  доповів  про
порушення  росіянами  прав  українців  під  час  окупації:  закриття  куль -турних  і  громадських  організацій,  заборону  використання  української
мови,  депортації  українців  і  переслідування  греко-католицької  церкви.
Одночасно  з   цим  австрійські  урядовці  поновили  переслідування  мо-сквофілів  і  тих,  кого  підозрювали  в   симпатіях  до  них.
На  Буковині  переслідування  австрійськими  й  угорськими  караль-ними  загонами  українців,  яких  вважали  потенційними  зрадниками,
набули  значних  масштабів.  При  цьому  до  інших  національних  груп
австрійська  адміністрація  ставилася  досить  поблажливо.  У  краї  здій-снювалися  масові  арешти  й   страти  українців.  Узагалі  з   Буковини  до
австрійських  концентраційних  таборів  було  вивезено  30   тис.  осіб  усіх
національностей.
Таким  чином,  у   період  Першої  світової  війни  українці  Галичини
й  Буковини  були  національною  спільнотою,  яка  опинилася  «між  мо -лотом  і   ковадлом».  З   одного  боку,  українці  зазнавали  репресій  від
російської  влади,  яка  намагалася  викорінити  в  них  так  зване  «мазе -пинство»,  з   іншого   —  австро-угорська  влада  звинувачувала  їх  у  ру-софільстві  та  вважала  потенційними  зрадниками.  У   той  самий  час
українці  воювали  за  тих,  хто  знущався  над  ними.  Мобілізації,  здійс -нювані  владою  на  українських  землях,  належність  яких  до  Австро-Угорщини  або  Росії  змінювалася  у  зв’язку  з  пересуванням  лінії  фронту,
спричиняли  ситуації,  коли  близькі  родичі  опинялися  у   ворогуючих
арміях.  Усе  це  перетворювало  війну  на  національну  трагедію  для
галицьких  і   буковинських  українців.
  3  у часть  українських січових стрільців у  воєнних діях 1914—1915  рр.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  прослідко-вуючи  бойовий  шлях  легіону  УСС  у  1914—1915   рр.  Учитель  систе-матизує  й  доповнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи  на-ведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
Незважаючи  на  нечисленність  Українських  січових  стрільців,  їхня
участь  у  бойових  діях  Першої  світової  війни  була  досить  помітною.  Коман-дування  австро-угорської  армії  використало  їх  в  осінній  кампанії  1914   р.
в  кровопролитних  гірських  боях  на  перевалах  Карпат.  25  вересня  в   районі
Сянок  у  бою  за  Ужоцький  перевал  прийняв  бойове  хрещення  перший  із
підрозділів  легіону  —  сотня  О.  Семенюка.  У  бою  з   кубанськими  козаками
загинули  22   січові  стрільці.  Командування  австро-угорської  армії,  не  вра-ховуючи  думку  українських  старшин,  поділило  решту  легіону  на  окремі
розвідувальні  групи  по  20   стрільців  у  кожній  і  наказало  їм  збирати  інфор -мацію  в   тилах  російської  армії.  Після  невдалих  спроб  перетнути  лінію  фрон -ту  більшість  груп,  зазнавши  втрат,  повернулися  назад.  Після  провалу  цьо -го  плану  7  жовтня  всі  сотні  УСС  зайняли  лінію  оборони  на  Бескидах.
У  першій  половині  жовтня  січові  стрільці  брали  участь  у  контрнасту-пі  австро-угорської  армії  через  Карпатські  перевали  в  напрямку  на  Стрий,
Миколаїв  і  Львів.  Заступник  начальника  Генштабу  австро-угорської  армії
генерал-майор  Гефер  повідомляв  до  Відня,  що  «українські  стрільці  відзна -чилися  при  витісненні  російських  військ  із  Карпат».  На  початку  листопа-да  російська  армія  перейшла  в  контрнаступ,  намагаючись  прорватися  в   За-карпаття.
3—5  листопада  1914   р.  в   запеклих  боях  під  Синьовидним  сотні  УСС
під  командуванням  Р.  Дудинського,  С.  Горука,  В.  Дідушка,  К.  Гутков-ського,  З.  Московського  не  лише  відстояли  свої  позиції,  а   й  завдали  знач-них  утрат  противнику.  У   полон  було  захоплено  130  російських  солдатів.
У  районі  Тухольки  відзначилася  сотня  стрільців,  очолювана  Д.  Вітовським,
яка  разом  з  австрійським  бронепоїздом  утримувала  залізничну  ділянку
Тухолька—Гребенів.
У  грудні  1914  —  січні  1915  р.  сотні  УСС  здійснювали  охоронно-роз -відувальну  службу  на  перевалах  Карпат.  На  початку  січня  разом  з  австро-угорськими  військами  вони  перейшли  в  наступ.  У  тріскучі  морози,  долаючи
вкриті  глибоким  снігом  круті  схили,  вони  зайняли  Славське  й   Лавочне.
На  початок  березня  стрільці  вийшли  в  район  гори  Маківки.  У  цей  період
командування  австро-угорської  армії  здійснило  реорганізацію  легіону  УСС.
Тепер  він  складався  з   двох  куренів,  до  яких  за  австрійським  зразком  вхо-дило  по  чотири  сотні.
28  квітня  —  2  травня  1915  р.  сотні  УСС  брали  участь  у  бою  за  гору
Маківку  поблизу  Славського.  Це  місце  було  ключовим  пунктом  оборони
австрійської  Південної  армії,  оскільки  не  давало  російським  підрозділам
пробитися  долинами  річок  до  Тухлі  та  Славського.  Січовики  в   запеклих
сутичках  захищали  свої  позиції.  Кілька  разів  гора  переходила  з  рук
у   руки.  3   травня  австрійське  командування  вивело  звідти  УСС  через
отримані  ними  значні  втрати,  а  наступного  дня  російська  армія  захопи -ла  гору.
30  травня  —  1  червня  1915  р.  УСС,  беручи  участь  у  наступі  німець-ко-австрійської  армії,  вели  важкі  бої  з   російськими  військами  під  Боле-ховом.  Наприкінці  червня  вони  брали  участь  у   боях  за  Галич.  Улітку
1915  р.  керівники  Загальної  української  ради  звернулися  до  імператора
Франца  Йосифа  з   пропозицією  збільшити  кількість  УСС  до  12   тис.  осіб
і  реорганізувати  легіон  у   бригаду.  Імператор  пообіцяв  розглянути  це  пи -тання  з   командуванням  армії.  21   серпня  1915  р.  Начальна  команда  ав-стро-угорської  армії  створила  Перший  полк  УСС  як  самостійну  військову
одиницю  у  складі  55-ї  австрійської  дивізії.  Його  командиром  став  кадро -вий  військовий  Г.  Коссак.
У  вересні—жовтні  1915  р.  УСС  вели  запеклі  бої  з  російськими  війська-ми  в  подільських  степах  між  річками  Серет  та  Стрипа.  Найзначніша  бит -ва,  що  перевершувала  всі  попередні,  відбулася  9   жовтня  —  9  листопада
1915  р.  поблизу  села  Семиківці  на  Стрипі.  Саме  завдяки  героїзму  січови -ків  він  завершився  перемогою  австро-угорської  армії.  Утрати  УСС  стано-вили:  40  загиблих,  80  поранених  і   понад  100  полонених.  Це  був  другий
після  Маківського  великий  бій,  у  якому  полк  УСС  відзначився  надзвичай -ною  хоробрістю  та  стійкістю.  Незабаром  після  Семиківського  бою  полк
УСС  відвели  в  тил,  де  він  перебував  до  травня  1916   р.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Запитання та завдання
  1.  Коли  розпочався  Горлицький  прорив?
  2.  Де  прийняли  бойове  хрещення  бійці  легіону  УСС?
  3.  Коли  відбувся  бій  за  гору  Маківку?
  4.  Хто  став  командиром  Першого  полку  УСС  у  серпні  1915   р.?
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 Станом  на  осінь  1915   р.  на  Південно-Західному  фронті  Східного
фронту  Першої  світової  війни  обидві  сторони  зазнали  великих
утрат  і  не  могли  реалізувати  власних  стратегічних  планів.  Воєн-ні  дії  набули  позиційного  характеру.
  8 У  результаті  воєнної  кампанії  березня—жовтня  1915  р.  російська
влада  втратила  переважну  більшість  окупованих  західноукраїн-ських  територій.  Повернення  під  австро-угорську  владу  мало  не-гативні  наслідки  для  українців,  серед  яких  розпочалися  арешти
й  репресії  підозрюваних  у  співпраці  з   ворогом.
  8 Легіон  (полк)  УСС,  який  діяв  у   складі  австро-угорської  армії  на
Східному  фронті,  здобув  у   командування  визнання  своєю  стійкіс -тю  й  відвагою  в  бойових  операціях.
VII. дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (10.10.2014)
Переглядів: 880 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: