Урок № 21 Тема. Склад і будова атмосфери. Радіаційний баланс. Загальна циркуляція атмосфери. - Географія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Географія 11 клас

Урок № 21 Тема. Склад і будова атмосфери. Радіаційний баланс. Загальна циркуляція атмосфери.


Урок № 21
Тема.   Склад і  будова атмосфери. Радіаційний баланс. Загальна циркуляція атмосфери.
Мета уроку:  актуалізувати знання про склад і  будову атмосфери; дати уявлення про радіаційний баланс;
закріпити знання про загальну циркуляцію атмосфери; розвивати вміння користуватися джерелами геогра ­
фічної інформації.
Обладнання:   підручник, атлас, довідники, таблиця « газовий склад сухого атмосферного повітря в  при­
земному шарі», таблиця «Шари атмосфери».
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Ключові поняття:   атмосфера, радіаційний баланс, альбедо, загальна циркуляція атмосфери.
Хід уроку
I.   Організація класу. М О тивація навчальн О ї та пізнавальнО ї  
діяльнО сті
Атмосферою  називають  зовнішню  повітряну  оболонку  Землі.  Вона  втри-мується  біля  поверхні  нашої  планети  силою  тяжіння  й  здійснює  разом  із  нею
всі  види  рухів,  у  тому  числі  й  рух  навколо  земної  осі.  За  науковими  поло-женнями,  первинна  атмосфера  утворилася  з  газів,  що  виділялися  із  земних
надр  під  час  виверження  вулканів.  У   ній  було  багато  вуглекислого  газу  й  во-дяної  пари.  Згодом  її  склад  зазнав  значних  змін,  у  першу  чергу,  завдяки
появі  живих  організмів,  що  виділяють  кисень  у  процесі  життєдіяльності.
II.   а ктуалізація О п О рних знань та в М інь
   Бліцопитування
1.   Що  ви  знаєте  про  склад  атмосфери?
2.   Як  називається  нижній  шар  атмосфери?  Назвіть  його  характерні  риси.
3.   Що  таке  погода?
4.   Де  розташовані  зони  з  переважно  низьким  і   високим  атмосферним
тиском?
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
   Завдання
Охарактеризуйте  склад  атмосфери,  використовуючи  текст  підручника
й  таблицю  «Газовий  склад  сухого  атмосферного  повітря  в  приземному  шарі».
Га з Обсяг, %
а зот 78,1
к исень 20,9
аргон 0,93
Вуглекислий газ 0,035
Інші гази 0,0024
Примітка.  До  складу  атмосфери  входить  водяна  пара,  вона  потрапляє
туди  в  результаті  випаровування,  а   також  домішки  природного  (наприклад
попіл)  і   антропогенного  (наприклад  дим)  походження.
   Робота в  групах
Заповніть  таблицю  «Шари  атмосфери».  Учитель  виконує  роль  консуль -танта.
Приклад  таблиці
Назва шару
Висота верхньої
межі
Стисла характеристика
Екзосфера Верхня межа не ви ­
значена
Зовнішній шар атмосфери, із якого атоми водню, які швидко ру ­
хаються, можуть розсіюватися в  космічному просторі й  назавжди
залишати планету (воднева корона Землі простягається на висоті
до 20 тис. км)
термосфера  Близько 800 км  Шар складається з  розрідженого йонізованого газу. температура
зростає, а  потім залишається майже постійною до значних висот.
У  цьому шарі спостерігаються полярні сяйва
мезосфера*  80—85 км  Повітря ще більш розріджене.  температура з  висотою знижується при­
близно від 0  °С на нижній межі і  до 90  °С на верхній. Цей шар має
здатність відбивати радіохвилі, що забезпечує далекий радіозв’язок
Стратосфера**  50—55 км  Порівняно з  тропосферою повітря розріджене і  сухе (уміст водяної па­
ри мінімальний).  температура з  висотою зростає від –40 °С (–80 °С)
до майже 0 °С.  особливість  — підвищений уміст озону (максимальна
концентрація цієї модифікації кисню на висотах 20—25 км)
тропосфера  Від 8—10 км у  по­
лярних до 16—17  км
в  екваторіальних ши ­
ротах
Нижній, основний шар атмосфери.  містить понад 80  % усієї маси
атмосферного повітря й  близько 90  % усієї водяної пари. У  цьому
шарі формується погода.  температура повітря зменшується з  ви ­
сотою в  середньому на 6 ° за один кілометр
*  Мезосферу  й  термосферу  часто  називають  йоносферою  (тут  утворюються
йони).
**  З   усіх  планет  Сонячної  системи  стратосфера  є   тільки  в  Землі.  Завдяки
озону  цей  шар  охороняє  живі  організми  від  шкідливого  впливу  коротко -хвильової  ультрафіолетової  радіації  Сонця.
IV.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу (прОд О вження)
   На допомогу вчителю
У  природних  умовах  найважливішим  джерелом  енергії  атмосферних
процесів  і,  як  наслідок,  формування  погодних  умов,  є   випромінювання
Сонця.  На  верхній  межі  повітряної  оболонки  кожен  квадратний  метр  по-верхні,  перпендикулярної  сонячним  променям,  отримує  1,367  кВт  енергії.
Але  приблизно  її  третина  відбивається  назад  у   космічний  простір  повітрям,
хмарами  й  підстилаючою  поверхнею.  Ця  величина  називається  планетар -ним  альбедо  Землі.
Загальний  радіаційний  баланс  атмосфери  й   підстилаючої  поверхні  являє
собою  суму  променевої  енергії,  що  поглинається  й  випромінюється  атмос -ферою  і  земною  поверхнею.  Для  повітряної  оболонки  він  складається  з  при -буткової  частини  (поглиненої  прямої  і   розсіяної  сонячної  радіації,  а  також
поглиненого  випромінювання  земної  поверхні)  і  видаткової  частини  (утрати
тепла  за  рахунок  довгохвильового  випромінювання  атмосфери).
Радіаційний  баланс  є   складовою  частиною  теплового  балансу  й   вира-жається  в   одиницях  енергії  на  одиницю  площі  (наприклад,  Вт/м
2
)  за  оди -ницю  часу.  Він  може  мати  додатні  й   від’ємні  значення.  Додатні  означають
надлишок  тепла  на  даній  поверхні,  що  компенсується  відтоком  енергії  та
витратою  тепла.  Так,  найбільші  значення  радіаційний  баланс  має  у   тро -пічних  широтах  океанів  (до  1000  Вт/м
2
).  Від’ємні  значення  означають  не -стачу  тепла,  у  цьому  випадку  він  доповнюється  припливом  енергії  з  ат-мосфери  та  земної  кори  або  водних  глибин.  Так,  у  центральних  районах
Антарктиди  значення   радіаційного  балансу  є  від’ємнми  протягом  року.
V.   пО етапне закріплення вивчен О гО   М атеріалу
   Завдання
На  що  витрачається  сонячна  радіація,  яка  надходить  до  земної  атмо-сфери?
VI.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу (прОд О вження)
   На допомогу вчителю
Загальною  циркуляцією  атмосфери  називають  кругообіг  повітря  на  зем -ній  кулі.  Його  головною  причиною  є  нерівномірний  розподіл  тепла  на  по -верхні  Землі.  У   результаті  формуються  три  пояси  з  перевагою  низького
тиску  й   чотири  з  перевагою  високого.  Якщо  починати  з  Південного  по-люса,  пояси  чергуються  в   такій  послідовності:  В—Н—В—Н—В—Н—В.
Існування  поясів,  а   також  дія  відхиляючої  сили  обертання  Землі  на-вколо  своєї  осі  (сили  Коріоліса)  приводять  до  формування  кількох  ланок
циркуляції  атмосфери  й  утворення  постійних  вітрів.  До  них  належать
північно-східні,  західні,  пасати,  західні,  південно-східні  вітри.
Основними  «вітророзділами»  Землі  є  субтропічні  пояси  високого  тиску.
Від  них  повітряні  маси  відтікають  до  екватора,  утворюючи  пасати,  і  в  на-прямку  помірних  широт,  формуючи  західні  вітри.
Пасати  протягом  усього  року  дмуть  в   одному  напрямку:  із  тропічних
широт  до  екваторіальних.  Під  впливом  сили  Коріоліса  вони  відхиляються:
у  Північній  півкулі  —  праворуч,  тобто  на  захід,  і  дмуть  із  північного  сходу
на  південний  захід,  а   в  південному  —  ліворуч  і  спрямовані  з  південного
сходу  на  північний  захід.  Над  океаном  вони  дмуть  протягом  усього  року,
оскільки  океанічні  субтропічні  максимуми  постійні;  над  суходолом   —  лише
взимку.  Маючи  антициклональне  походження,  пасати  навіть  над  океанами
мають  низьку  вологість.
У  помірних  широтах  переважають  західні  вітри.  Однак  це  ідеальна
схема.  У  широтах,  де  теплі  повітряні  маси  з  боку  тропіків  часто  зустріча-ються  з  холодними  масами  з  боку  полярних  областей,  постійно  виникають
фронтальні  циклони  й  антициклони,  у   яких  і  відбувається  перенесення
повітря  із  заходу  на  схід.
Поблизу  екватора,  у  внутрішньотропічній  зоні  конвергенції  (сходжен-ня)  північно-східного  й  південно-східного  пасатів,  атмосферний  тиск  зни-жений.  Це  екваторіальна  барична  депресія.  Вітри  тут  слабкі,  хоча  іноді
відбуваються  шквали.
У  приполярних  просторах  вітри  дмуть  від  полюсів  у  напрямку  областей
низького  тиску  помірних  широт.  Вони  також  відхиляються,  тому  тут  спо-стерігаються  вітри  східного  напрямку  (північно-східні  й   південно-східні).
Учитель  звертає  увагу  на  вплив  суходолу  й   моря  на  загальну  цирку-ляцію  атмосфери.  Так,  на  східних  узбережжях  материків  у  помірних  і  суб -тропічних  широтах  Північної  півкулі,  де  в  міру  віддалення  від  океанічних
субтропічних  максимумів  західні  вітри  слабшають,  спостерігається  мусон -на  циркуляція.
VII.  з акріплення вивченО гО   М атеріалу
   Завдання
Складіть  та  проаналізуйте  спрощену  схему  «Загальна  циркуляція
атмосфери».
VIII.  п ідсуМ ки  ур О ку
Учитель  звертає  увагу  на  основні  положення  розглянутого  матеріалу.
IX.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  текст  параграфа  підручника.  2.  Підготуйте  доповідь  про
дію  циклонів  та  антициклонів  на  території  України,  про  урагани  й  тай -фуни  (тропічні  циклони).

Категорія: Географія 11 клас | Додав: uthitel (14.10.2014)
Переглядів: 450 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: