Урок № 11 Тема. Літосферні плити та їхні структурні елементи. Гіпотеза дрейфу материків А. Вегенера. - Географія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Географія 11 клас

Урок № 11 Тема. Літосферні плити та їхні структурні елементи. Гіпотеза дрейфу материків А. Вегенера.


Урок № 11
Тема.   Літосферні плити та їхні структурні елементи. Гіпотеза дрейфу материків А. Вегенера.
Мета уроку:  актуалізувати і  розвивати знання про будову літосфери, літосферних плит та їхні структурні еле­менти; з’ясувати основні положення гіпотези дрейфу материків  а. Вегенера; пояснити особливості формування та розташування платформ і  геосинкліналей; розвивати вміння користуватися джерелами географічної інформації.
Обладнання:   атлас, підручник, довідники, карта «Будова земної кори», контурна карта.
Тип уроку:   комбінований.
Ключові поняття:   літосфера, літосферні плити, серединно­океанічні хребти, розломи, платформи, гео­синкліналі, рівнини, гірські системи.
Хід уроку
I.   Організація класу.  а ктуалізація О п О рних знань та в М інь
   Географічний диктант
Учні  об’єднуються  за  рядами  в  три  варіанти.  У   кожному  варіанті  вну -трішнім  шарам  Землі  відповідають  певні  цифри.  Наприклад:  земна  кора   —
1,  2,  3;  мантія  —  4,  5,  6;  ядро  —  7,  8,  9.
1.   Де  температура  підвищується  на  1°  за  33  метри?
2.   У  якій  частині  температура  досягає  4000—5000 °С?
3.   Де  розташована  астеносфера?
4.   Який  шар  повністю  входить  у  літосферу?
5.   Де  тиск  досягає  максимальних  показників?
6.   Який  шар  займає  понад  4/5  обсягу  Землі?
Відповідь:   перший  варіант:  1,  7,  4,  1,  7,  4;  другий  варіант:  2,  8,  5,  2,
8,  5;  третій  варіант:  3,  9,  6,  3,  9,  6.
II.   М О тивація навчальн О ї та пізнавальнО ї діяльнО сті
Стан  спокою  земній  корі  невідомий,  вона  перебуває  в  постійному  русі.
На  Землі  весь  час  «воюють»  величезні  кам’яні  блоки  —  літосферні  плити.
Вони  стикаються,  розходяться,  «пірнають»  одна  під  одну.  Наслідком  та-кого  бурхливого  «життя»  літосфери  є   розломи,  жолоби  й  гори.
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
   На допомогу вчителю
Сукупність  різноманітних  за  напрямком  і  швидкістю  рухів  земної  кори
називають  тектонічними.  Їх  поділяють  на  горизонтальні  і  вертикальні.  Во -ни  є  наслідком  багатьох  причин,  серед  яких  розпад  радіоактивних  речовин,
дія  великих  температур  і  величезного  тиску  в   глибинних  шарах  Землі.
Гіпотезу  про  горизонтальні  переміщення  (дрейфи)  ділянок  земної  кори
першим  висунув  німецький  учений а.  Вегенер  (1880—1930).  Він  звернув  ува -гу  на  те,  що  протилежні  береги  материків  мають  в   обрисах  подібні  риси.
Наприклад,  контури  Південної  Америки  й  Африки  звернені  один  до  одного.
Гіпотеза  давала  пояснення  таким  фактам,  як  подібність  геологічної
будови  Південної  Америки,  Африки,  Індостану,  Австралії;  наявність  дея-ких  загальних  рис  у  складі  викопної  та  сучасної  флори  й   фауни  різних
материків.  Дивне  за  простотою  спостереження  ніхто  до  А.  Вегенера  не
пов’язував  із  рухливістю  континентів.  Але  перш  ніж  його  геніальне  при-пущення  укріпилося,  знадобилося  багато  років.  Справа  в  тому,  що  А.  Вегенер  не  розкривав  найголовнішого   —  механізму  горизонтальних  перемі-щень  материків.
П’ятдесят  років  тому  ідеї  рухливості  континентів  набули  подальшого
розвитку  в  гіпотезі  нової  глобальної  тектоніки  плит,  висловленої  групою
американських  геологів  (Г.  Хесс,  Р.  Діц,  К.  Ле  Пішон,  Б.  Айзеке).  Її  поява
стала  можливою  після  відкриття  загальнопланетарної  системи  серединно-океанічних  хребтів.
Відповідно  до  нової  глобальної  тектоніки,  уся  літосфера  розбита  на
величезні  блоки,  що  дістали  назву  літосферних  плит.  Вони  прилягають
одна  до  одної  та  повільно  «ковзають»  по  астеносфері,  підкоряючись  впли-ву  «підкіркових»  течій  верхньої  мантії.  Найбільші  з  літосферних  плит
включають  материки  разом  з  окраїнами  океанів  і  зазвичай  мають  назви  цих
ділянок  суходолу:  Євразійська,  Індо-Австралійська,  Африканська,  Амери-канська,  Антарктична  плити.
У  місцях  їх  зіткнення  виникають  пояси  високої  сейсмічності  й  актив -ної  вулканічної  діяльності.  Плити  складаються  як  із  материкової,  так
й  океанічної  кори.  Виняток  становить  Тихоокеанська  плита,  що  склада-ється  з  океанічної  кори.
Горизонтальні  тектонічні  рухи  супроводжуються  стисканнями  й   розтя -ганнями  земної  кори.  Довести  їх  існування  вдалося  лише  в  останні  десяти-ліття.  У   результаті  досліджень  Землі  з  космосу  була  встановлена  швидкість
руху  окремих  материків  один  щодо  одного.  Вона  дорівнює  0,5—6  см  на  рік.
Такі  самі  темпи  переміщення  окремих  ділянок  земної  поверхні  засвідчили
й  безпосередні  наземні  виміри.  Так,  у   зоні  розламу  Сан-Андреас  (США)  ді -лянки,  розмежовані  розламом,  зміщуються  на  3—8  см  за  рік.
IV.  пО етапне закріплення вивчен О гО   М атеріалу
   Завдання
Нанесіть  на  контурну  карту  межі  найбільших  літосферних  плит  і  під-пишіть  їхні  назви.
V.   в ивчення нО в О гО   М атеріалу (прОд О вження)
   На допомогу вчителю
Ядра  материків  утворюють  давні  платформи.  Вони  складені  типовою  кон-тинентальною  корою  потужністю  35—45  км  і   являють  собою  найбільш  стійкі
тектонічні  структури.  Літосфера  в  їхніх  межах  досягає  потужності  150—
200   км.  У   будові  платформ  виділяється  два  поверхи:  унизу  залягає  складчас-тий  фундамент,  який  перекривають  гірські  породи,  що  залягають  горизон-тально,   —  осадовий  чохол.  Місцями  фундамент  виходить  на  поверхню,  ці
ділянки  називаються  щитами.  Так,  Східно-Європейська  платформа  утворює
два  щити:  Балтійський  на  півночі  та  Український  у   південній  частині.
В  основі  всіх  материків,  крім  Євразії,  лежить  одна  платформа  (най-більший  континент  Землі  утворюють  п’ять  платформ).
Іншою  найважливішою  тектонічною  структурою  є  геосинкліналі  (оро-генічні  пояси).  Вони  являють  собою  лінійно  витягнуті  зони  земної  кори,
для  яких  характерні  тектонічні  рухи  високої  інтенсивності,  що  супрово-джуються  землетрусами  й  виверженнями  вулканів.
У  міру  розвитку  геосинкліналей  відбувається  проникнення  магми  в  тов -щу  земної  кори,  на  окремих  ділянках  починається  формування  складок,  від-
бувається  підняття,  що  змінюється  новим  заглибленням.  Згодом  процеси
складкоутворення  посилюються,  відбувається  інтенсивне  підняття  всієї  гео -синклінальної  області,  і  утворюються  високі  складчасті  гори.  Найчастіше  це
відбувається  в   зоні  переходу  від  океану  до  континенту  або  між  континентами.
Із  припиненням  процесів  здимання  гори  поступово  руйнуються,  поки
на  їх  місці  не  утвориться  горбкувата  рівнина  —  пенеплен  —  із  виходом
на  поверхню  метаморфізованих  кристалічних  порід.
Геосинклінальний  цикл  триває  надзвичайно  довго  і   не  укладається
в  межі  одного  геологічного  періоду.  Пройшовши  його,  земна  кора  товщає,
стає  стійкою  і  твердою.
VI.  пОетапне закріплення вивчен О гО   М атеріалу
   Завдання
Підпишіть  на  контурній  карті  назви  давніх  платформ.  Таких  текто-нічних  структур  десять:  Північно-Американська,  Східно-Європейська,  Си-бірська,  Південно-Американська,  Африкано-Аравійська,  Індійська,  Східно-Китайська,  Південно-Китайська,  Австралійська,  Антарктична.
VII.  з акріплення вивченО гО   М атеріалу
За  допомогою  космічних  апаратів  і   сучасного  обладнання  дослідники
визначили  швидкість  і  напрямок  переміщення  літосферних  плит.  Це  до-зволяє  зробити  припущення,  де  можуть  опинитися  материки  через  десят -ки  мільйонів  років.
Висловте  припущення  щодо  того,  який  вигляд  матиме  Земля  через  10,
50,  100,  200  млн  років.
   На допомогу вчителю
Учені  передбачають,  що  через  п’ятдесят  мільйонів  років,  у  результаті
зіткнення  Євразійської  та  Африканської  плит,  можливе  з’єднання  Євразії
та  Африки.  При  цьому  існує  велика  ймовірність  зникнення  Середземного
й  Чорного  морів.
За  деякими  прогнозами,  через  200—300  млн  років  усі  нинішні  мате-рики  з’єднаються  й   утворять  суперконтинент  «Пангею  Ультима».  Автор-ство  цього  терміна  належить  американському  геологу  К.  Скотезе,  який
вивчав  історію  літосферних  плит.
Така  точка  зору  щодо  майбутнього  вигляду  Землі  приблизна,  оскільки
заснована  на  сталості  напрямку  й  швидкості  руху  літосферних  плит.  На
тривалий  період  це  вважається  малоймовірним.
VIII.  п ідсуМ ки  ур О ку
Учитель  звертає  увагу  учнів  на  основні  положення  розглянутого  матері-алу.  Літосфера  розколота  на  літосферні  плити  —  величезні  блоки  земної  ко-ри,  з  усіх  боків  обмежені  сейсмічно  активними  зонами  (поясами).  Вони
прилягають  один  до  одного  й  повільно  дрейфують  по  астеносфері  в  різних
напрямках.  Найбільш  стійкими  ділянками  земної  кори  є  платформи,  вони
являють  собою  великі  рівнинні  простори  суходолу,  складені  давніми  порода-ми.  Найбільш  рухливі  ділянки  розташовані  на  межі  літосферних  плит.
IX.  дОМ ашнє завдання
Опрацюйте  текст  параграфа  підручника.

Категорія: Географія 11 клас | Додав: uthitel (10.09.2014)
Переглядів: 961 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: