Урок № 10 Тема. Внутрішня будова Землі. Температурний режим та агрегатний стан речовин планети. - Географія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Географія 11 клас

Урок № 10 Тема. Внутрішня будова Землі. Температурний режим та агрегатний стан речовин планети.


Урок № 10
Тема.   Внутрішня будова Землі. Температурний режим та агрегатний стан речовин планети.
Мета уроку:  розвивати знання про внутрішню будову Землі; з’ясувати температурний режим та агре ­
гатний стан речовин у  земній корі, мантії, ядрі; визначити типи земної кори та їхній склад; формувати вмін ­
ня користуватися джерелами географічної інформації.
Обладнання:   атлас, підручник, довідники, схема «Внутрішня будова Землі».
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Ключові поняття:   ядро, мантія, земна кора, літосфера.
Хід уроку
I.   Організація класу. М О тивація навчальн О ї та пізнавальнО ї   
діяльнО сті
Протягом  тривалого  часу  внутрішня  будова  нашої  планети  залишалась
однією  з  найбільших  загадок.  Але  й  сьогодні  про  космос  ми  знаємо  більше,
ніж  про  земні  надра.  Це  не  дивно,  адже  вони  сховані  від  людини.
II.   а ктуалізація О п О рних знань та в М інь
   Бліцопитування
1.   Із  якою  метою  вивчають  внутрішню  будову  нашої  планети?
2.   Які  внутрішні  частини  Землі  ви  знаєте?
3.   Що  називають  літосферою?  Яка  її  потужність?
4.   Які  типи  земної  кори  ви  знаєте?
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
   На допомогу вчителю
Уявлення  про  внутрішню  будову  нашої  планети  отримують  за  допо-могою  спеціальних  приладів  —  сейсмографів.  Вони  дозволяють  визначати
швидкість  поширення  сейсмічних  хвиль  у  глибинах  Землі.  Під  час  земле-трусів  або  штучно  здійснених  вибухів  ці  хвилі  поширюються  в  різних  на -прямках.  Швидкість  хвиль  змінюється  залежно  від  стану  й  властивостей
речовин,  наприклад,  у  рідкому  середовищі  вона  сповільнюється.  Таким
чином,  «прослуховуючи»  Землю  приладами,  учені  отримують  уявлення
про  внутрішню  будову  нашої  планети.
Виділяють  три  внутрішні  частини  (шари)  нашої  планети: ядро,  мантію  
та земну  кору.  Це  розшарування  Землі  відбулося  понад  4  млрд  років  тому
і  є  характерним  для  всіх  великих  планет  Сонячної  системи.  Ядро  пере -буває  в   центрі  Землі  на  глибині  близько  3000  км,  його  радіус  становить
приблизно  3470  км.  За  складом  речовини  це  найбільш  щільна  й  розпече -на  частина  планети.  Вона  містить  багато  заліза  й   нікелю.  Речовина  ядра
перебуває  під  величезним  тиском,  температура  тут  перевищує  4500  ° С.
Дані  сейсмічної  розвідки  дозволили  припустити,  що  в   ядра  існують  дві
частини.  Зовнішнє  ядро  завтовшки  2200  км  приблизно  перебуває  в  рідко -му  (розплавленому)  стані.  Внутрішнє  ядро  радіусом  близько  1270  км  оче-видно  складається  із  заліза  з  домішкою  більш  легких  елементів.  Між  ни -ми,  найімовірніше,  існує  перехідна  зона.
Мантія  —  найбільша  за  обсягом  внутрішня  частина  планети,  що  оточує
ядро.  Вона  займає  понад  4/5  обсягу  Землі  й  ділиться  на  верхню,  завтовшки
близько  900  км,  і   нижню,  завтовшки  близько  2000  км.  Між  нижньою  ман-тією  і   ядром,  імовірно,  є   перехідний  шар  завтовшки  близько  200  км.
Речовина  мантії  тверда  і,  судячи  з  деяких  знахідок  її  на  дні  океану,
представлена  породами  ультраосновного  й   основного  складів.  Температура
й  тиск  у  мантії  з   глибиною  збільшуються.
У  верхній  частині  мантії  на  глибинах  50—200  км  розміщений  шар
зниженої  твердості  й  міцності  —  астеносфера  (у  перекладі  з  грецької  «слаб-ка  зона»).
Над  мантією  розташована  верхня  тверда  (кам’яна)  оболонка  планети  —
земна  кора.  Від  мантії  її  відокремлює  межа  Мохоровичича  (її  часто  називають
межею  Мохо),  що  характеризується  різким  наростанням  швидкостей  сейсміч-них  хвиль.  Вона  була  відкрита  в  1909  р.  югославським  ученим  А.  Мохоро-вичичем.  Товщина  земної  кори  від  55—70  км  під  молодими  складчастими
горами,  на  континентах  до  4—6  км  під  серединно-океанічними  хребтами
й  деякими  глибоководними  западинами.  Порівняно  з   мантією  і  ядром  земна
кора  становить  тонкий,  твердий  і  тендітний  шар,  складений  більш  легкою
речовиною  з   надлишком  кремнезему,  лугу,  води  й   незначною  кількістю  маг-нію  й   заліза,  переважно  осадових  або  колишніх  осадових  порід.
У  земних  глибинах  у  кілька  десятків  кілометрів  температура  досягає
таких  позначок,  що  тверда  кам’яна  «кірка»  починає  плавитися.  Це  від-бувається  в   астеносфері.  Тут  розміщений  шар  в’язкої,  або  пластичної,  час -тини  мантії.  На  властивості  астеносфери  вказує  й   переклад  цього  слова
з  грецької  мови   —  «слабка  зона».
Частина  мантії  вище  астеносфери  й  вся  земна  кора  складають  літос-феру  —  тверду  оболонку  Землі.  Дослівно  ця  назва  перекладається  з  грець -кої  мови  як  «кам’яна  оболонка»,  дуже  точна  назва  для  цього  шару  за-втовшки  від  50  до  200  км.
IV.  пО етапне закріплення вивчен О гО   М атеріалу
   Робота в  групах
Заповніть  таблицю  «Внутрішня  будова  Землі».
Учитель  консультує,  у  разі  потреби  долучається  до  роботи.
Внутрішня частина
Землі
 Потужність, об’єм  Температурний режим
Склад і  агрегатний  
стан речовин
Земна кора
мантія
Ядро
V.   в ивчення нО в О гО   М атеріалу (прОд О вження)
   На допомогу вчителю
Земна  кора  безпосередньо  виходить  на  поверхню,  тому  детально  ви-вчена.  За  своїми  фізико-хімічними  параметрами  її  породи  групуються  в   три
великі  шари.  Знизу  вгору  це:  базальтовий,  гранітний  й   осадовий.  Базаль-товий  шар  складається  з  магматичних  порід  типу  габро  та  метаморфічних
порід  амфіболітової  і  гранулітової  фацій.  Називається  він  так  тому,  що  за
фізичними  параметрами  близький  до  базальтів.  У   складі  гранітного  шару
переважають  гнейси  (мають  метаморфічні  походження)  і  граніто-гнейси
(магматичні  гірські  породи).  Осадовий  шар  утворюється  в   результаті  пере-відкладення  продуктів  вивітрювання  й  руйнування  різних  гірських  порід,
хімічного  й   механічного  випадання  осаду  з  води,  життєдіяльності  організ -мів  або  всіх  трьох  процесів  одночасно.
Ці  шари  в  земній  корі  розміщені  нерівномірно.  Детальне  вивчення
їхнього  складу,  будови  й  потужності  дозволило  виділити  чотири  типи  зем -ної  кори:  материковий,  океанічний,  субматериковий,  субокеанічний.
1.   Материковий  тип  має  потужність  35—40  км  до  55—75  км  і   склада-ється  з  трьох  шарів.
2.   Океанічний  тип  різко  відрізняється  від  континентального  потужністю
(середня  6—7  км)  і   відсутністю  гранітного  шару.  У   його  будові  беруть
участь  два  шари:  перший   —  осадовий  (малопотужний,  до  1  км),  дру-гий   —  базальтовий.  Деякі  вчені  виділяють  третій  шар,  що  є  продо -вженням  другого.
3.   Субматериковий  тип   містить  усі  три  шари  й   цим  близький  до  конти-нентального.  Його  відмітна  риса  —  менша  потужність  й  інший  склад
гранітного  шару  (менше  гнейсів  і   більше  магматичних  порід  кислого
складу).  Цей  тип  зустрічається  на  межі  континентів  й   океанів  з  інтен -сивним  проявом  вулканізму.
4.   Субокеанічний  тип   розміщується  в   глибоких  прогинах  земної  кори
(внутрішньоконтинентальні  моря  типу  Чорного  та  Середземного).  Від
океанічного  типу  він  відрізняється  більшою  потужністю  осадового
шару,  до  20—25  км.
VI.  з акріплення вивченО гО   М атеріалу
   Завдання
Складіть  схеми  «Материковий  тип  земної  кори»  та  «Океанічний  тип
земної  кори».
VII.  підсуМ ки ур О ку
Учитель  звертає  увагу  на  основні  положення  розглянутого  матеріалу.
VIII.  дОМ ашнє  завдання
Опрацюйте  текст  параграфа  підручника.

Категорія: Географія 11 клас | Додав: uthitel (10.09.2014)
Переглядів: 810 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: