Урок № 41 Основні положення синтетичної гіпотези еволюції - Біологія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Біологія 11 клас

Урок № 41 Основні положення синтетичної гіпотези еволюції


Урок № 41

 

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції

 

Мета уроку: ознайомити учнів з основними положеннями синтетичної гіпотези еволюції; показати загальні риси та відмінності між сучасною та дарвінівською гіпотезами еволюції; ознайомити з поняттями «дрейф генів», «ізоляція»; поглибити знання учнів про еволюцію і популяцію; розвивати увагу, пам’ять та мислення учнів, уміння порівнювати та узагальнювати інформацію; виховувати інтерес до історії, повагу до вчених, які сприяли розвитку еволюційних поглядів.

Очікувані результати: учні мають називати докази еволюції, наслідки еволюції; учні мають характеризувати основні положення синтетичної гіпотези еволюції, основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна, популяцію як елементарну одиницю еволюції.

Обладнання: ___________________________________________________________

Тип уроку: урок засвоєння знань.

 

1.      Організаційний етап

1.1. Привітання.

1.2. Перевірка готовності класного приміщення до уроку.

1.3. Перевірка готовності учнів до уроку.

1.4. Перевірка присутності учнів: кількість за списком ____, кількість присутніх на уроці ___, відсутніх ___.

2.      Повідомлення теми, мети і завдань уроку

2.1. Повідомлення теми уроку.

2.2. Визначення мети і завдань уроку.

Учні самостійно визначають мету уроку за темою нового матеріалу, учитель лише коригує можливі варіанти й узагальнює їх.

Мета уроку: ознайомитися з основними положеннями синтетичної гіпотези еволюції.

Завдання уроку:

1.   Ознайомитися: з положеннями синтетичної гіпотези еволюції; з поняттями «генетика популяцій», «дрейф генів», «ізоляція».

2.   Порівняти сучасну та дарвінівську гіпотези еволюції.

3.   Дізнатися про різні види ізоляції.

3.      Актуалізація опорних знань учнів

«Пошта»

Скринька № 1 «К. Лінней»

Скринька № 2 «Ж. Б. Ламарк»

Скринька № 3 «Ч. Дарвін»

«Листи» для «листонош»:

1.   Народився у відомій родині лікарів.

2.   Ввів бінарну номенклатуру.

3.   Автор першої еволюційної теорії.

4.   Висловив припущення про «сходи істот».

5.   Першим об’єднав людину і людиноподібних мавп в одну родину — ряд Примати.

6.   Вперше розробив штучну систему.

7.   Стверджував, що природній добір — основна рушійна сила еволюції.

8.   Був креаціоністом.

9.   Стверджував, що основна рушійна сила еволюції — прагнення до досконалості.

10. Досліджував острови Галапагоського архіпелагу.

11. Серед цих факторів еволюції виділяв боротьбу за існування.

12. Виклав еволюційну теорію в книзі «Філософія зоології».

Відповіді:

№ 1: 2, 3, 5, 6, 8.

№ 2: 4, 9, 12.

№ 3: 1, 7, 10, 11.

 

4.      Мотивація навчальної діяльності

Обговорення вислову

Хто володіє минулим, тому належить майбутнє.

Джордж Оруел

 

— Що мав на увазі автор цього вислову?

— Чому важливо знати минуле?

— Чия теорія вам більш до душі — Ламарка чи Дарвіна?

5.      Засвоєння нового матеріалу

1.   Синтетична гіпотеза еволюції

Міні-лекція, словникова робота, конспектування

Синтетична гіпотеза еволюції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.

Термін «синтетична теорія» походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Джуліана Хакслі — «Еволюція: сучасний синтез» (1942 р.).

Синтетична теорія еволюції склалася у 1920–1950-х роках завдяки працям учених: С. С. Четверикова, О. М. Сєверцова, М. В. Тимофєєва-Ресовського, М. І. Вавилова,
І. І. Шмальгаузена, Г. Ф. Гаузе, Дж. Хакслі, Дж. Холдейна, Р. Фішера,
Ф. Т. Добжанського, Дж. Г. Симпсона, С. Райта.

 

Довідка

Іван Іванович Шмальгаузен (18841963) — зоолог-морфолог, дійсний член АН УРСР (з 1922) і АН СCCP (з 1935). Народився в Києві. По закінченні Київського університету працював у ньому до 1912 і в 1930–1941 роках. Також працював у Московському (1938–1948 рр.) та у Воронізькому університетах (1912–1918 рр.). У 1930–1941 рр. директор Інституту Зоології та Біології АН УРСР, 1936–1948 — директор Інституту еволюційної морфології АН СCCP. Працював в Інституті Зоології АН СCCP, який нині носить його ім’я.

 

Самостійна робота з підручником (конспектування)

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції:

1.   Матеріалом для еволюції є спадкові зміни — мутації (зазвичай генні) та їх комбінації.

2.   Основним рушійним фактором еволюції є природний добір, що виникає на основі боротьби за існування.

3.   Найменшою одиницею еволюції є популяція.

4.   Еволюція носить у більшості випадків дивергентний характер, тобто один таксон може стати предком декількох дочірніх таксонів.

5.   Еволюція має поступовий і тривалий характер. Видоутворення як етап еволюційного процесу являє собою послідовну зміну однієї тимчасової популяції низкою наступних тимчасових популяцій.

6.   Вид складається з безлічі супідрядних, морфологічно, фізіологічно, екологічно, біохімічно та генетично відмінних, але репродуктивно не ізольованих одиниць — підвидів і популяцій.

7.   Вид існує як цілісне і замкнуте утворення. Цілісність виду підтримується міграціями особин з однієї популяції в іншу, при яких спостерігається обмін алелями («потік генів»).

8.   Макроеволюція на більш високому рівні, ніж вид (рід, родина, клас тощо), йде шляхом мікроеволюції. Відповідно до синтетичної гіпотези еволюції, не існує закономірностей макроеволюції, відмінних від мікроеволюції. Тобто для еволюції груп видів живих організмів характерні такі самі передумови і рушійні сили, що і для мікроеволюції.

9.   Будь-який реальний (а не збірний) таксон має монофілетичне походження.

10. Еволюція має неспрямований характер, тобто не йде в напрямку будь-якої кінцевої мети.

 

Слово вчителя

Синтетична гіпотеза еволюції розкрила глибинні механізми еволюційного процесу, накопичила безліч нових фактів і доказів еволюції живих організмів, об’єднала дані багатьох біологічних наук. Синтетична гіпотеза еволюції (або неодарвінізм) перебуває в руслі тих ідей і напрямів, що були закладені Ч. Дарвіном.

 

2.   Популяція як елементарна одиниця еволюції

Розповідь учителя, словникова робота

Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої
є густота, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту та ін.

Усередині кожної популяції діють декілька еволюційних факторів: мінливість, боротьба за існування і природній добір як наслідок, хвилі життя, дрейф генів та ізоляція.

Генетичний дрейф, дрейф генів, або алельний дрейф,— зміна відносної частоти,
з якою певний варіант гена (алель) перебуває в популяції, що є наслідком того, що алелі у потомків є випадковим набором алелів батьків, та через вплив випадковості на виживання та розмноження. Через генетичний дрейф варіації генів можуть повністю зникнути, зменшуючи таким чином генетичну розмаїтість.

Ізоляція (репродуктивна ізоляція) — це фактор, що спричинює ускладнення або неможливість схрещування між особинами одного виду.

 

Довідка

Згідно з Е. Майром, термін «репродуктивна ізоляція» був вигаданий А. Емерсоном у 1935 р. і широко використовувався Т. Добжанським та Е. Майром.

 

Повідомлення учнів, словникова робота

Географічна ізоляція — це фактор, за якого популяція або група популяцій не мають вільного обміну генами з іншими популяціями свого виду через зовнішні перешкоди.

Приклад: на Гавайських островах популяції наземних равликів займають долини, що розділені невисокими гребнями. Сухість ґрунту і рідколісся ускладнюють подолання цих гребенів молюсками. Така явна, хоча і неповна ізоляція протягом багатьох поколінь призвела до суттєвих відмінностей у фенотипі равликів із різних долин.

Географічний ізолят зазвичай являє собою частину виду, яка ізольована географічної перешкодою. Ця частина виду може перебувати на будь-якій стадії географічного видоутворення — на стадії географічної раси (підвиду, напіввиду, надвиду). Фактично кожен географічний ізолят — це «вид, що зароджується».

Екологічна ізоляція — це фактор, за якого всередині популяції виникають групи (раси або форми) з різними вимогами до умов довкілля в межах ареалу.

Приклад: у Молдові є дві популяції мишей, які не змішуються,— жовтогорла лісова миша і степова. Чинником їх розділу є їжа. Розділ популяцій сприяв посиленню особливостей фенотипів мишей.

Етологічна ізоляція — це фактор, за якого всередині популяції виникають групи
в залежності від особливостей своєї поведінки.

Приклад: підвиди щигликів — сивоголовий і чорноголовий мають яскраві відмітини на голові; сірі ворони з кримської та північноукраїнської популяції, які зовні не розрізняються, відрізняються карканням.

 

6.      Узагальнення і закріплення знань

«Добери пару»

Можливі варіанти пар термінів: еволюція — популяція; дарвінізм — ламаркізм; дрейф генів — ізоляція.

7.      Підбиття підсумків уроку, рефлексія

Учням пропонується повторити основні терміни, вивчені на уроці, схарактеризувати основні положення синтетичної теорії еволюції, порівняти її з ученням Ч. Дарвіна, навести приклади видів ізоляції.

8.      Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

8.1. Завдання для всього класу.

Підручник _______________________________________________________________

Робочий зошит ___________________________________________________________

8.2. Індивідуальне завдання.

Підготувати словничок термінів у формі презентації (природний добір, штучний добір, боротьба за існування, внутрішньовидова боротьба, міжвидова боротьба).

 

Категорія: Біологія 11 клас | Додав: uthitel (02.01.2014)
Переглядів: 1419 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email:
Код *: