Урок - заочна подорож "Висотна поясність у Гімалаях" - Географія - Щоб урок був цікавим... - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Щоб урок був цікавим... » Географія

Урок - заочна подорож "Висотна поясність у Гімалаях"

Нестандартний урок № 8

Висотна поясність у Гімалаях

Мета уроку: закріпити знання про висотну поясність; дати уявлення про природні умови висотних ландшафтів Гімалаїв, про характерні види рослин і тварин, особливості господарської діяльності людини; формувати наукові погляди на природу Землі; розвивати вміння порівнювати природу висотних поясів і виявляти причини відмінностей; розвивати вміння працювати з різними джерелами географічних знань й описувати природу.

Обладнання: підручник, атлас, карти Євразії, ілюстрації із зображенням Гімалаїв, схема «Висотні пояси південних схилів Гімалаїв».

Тип уроку: урок — заочна подорож.

Очікувані результати: учні зможуть: закріпити знання про висотну поясність, сформувати уявлення про природні умови висотних ландшафтів Гімалаїв, про характерні види рослин і тварин, особливості господарської діяльності людини; формувати наукові погляди на природу Землі; розвивати вміння порівнювати природу висотних поясів і виявляти причини відмінностей; розвивати вміння працювати з різними джерелами географічних знань й описувати природу.

I.   Організаційний момент

II. Вивчення нового матеріалу

Методичні рекомендації

Урок проводиться під час вивчення теми «Євразія». На одному з попередніх уроків необхідно об’єднати клас у шість команд і запропонувати пригадати, що вони знають про висотну поясність. Команди мають дібрати матеріал про особливості її прояву в найвищих горах світу — Гімалаях. Серед учнів слід вибрати інструктора, який розповідатиме про особливості гірського туризму.

Керівники команд повинні вибрати країну, на територію якої прибудуть для сходження, і підготувати її візитну картку, яку необхідно здати за тиждень до уроку. Разом зі своїми групами вони вибирають назву команди й висотний пояс, про який розповідатимуть найдокладніше. Після цього учитель видає їм маршрутний лист, до якого учні будуть записувати характеристики висотних поясів.

Зразок візитної картки

Непал — держава, розташована в Південній Азії між Індією й Китаєм. Основна частина її території розміщена в межах Гімалаїв, тільки на крайньому півдні країна охоплює вузьку смужку Індо-Гангської низовини. Найбільш піднесену частину країни утворюють Великі Гімалаї. Тут розміщений «третій полюс» Землі — Джомолунгма (Еверест), а також Канченджанга, Макалу, Дхаулагірі. У перекладі із санскриту назва «Джомолунгма» означає матір богів.

Лісами вкрита понад третина території країни, у середньогірній зоні вони сильно постраждали через відведення їх території під ріллю й заготівлі палива.

Непальці (гуркхи) становлять дещо більше ніж половину жителів країни. З інших народів тут проживають майтхілі, тхари, гурунги, бходжпури, таманги, шерпи, тибетці.

Непал — аграрна країна, сільське господарство дає близько половини національного багатства, при цьому має низьку продуктивність. У країні вирощують рис, пшеницю, кукурудзу, цукрову тростину, джут, чайний кущ, олійні й пряні культури. Власного зерна для забезпечення потреб населення не вистачає, особливо страждає від нестачі продовольства населення Великих Гімалаїв. Тваринництво відіграє другорядну роль (крім гірських районів), розводять овець, кіз, зебу, свиней і свійську птицю. Волів вирощують у міжгірних долинах, а яків — високо в горах.

У країні розвинені лісозаготівля й переробка сільськогосподарської сировини. Найбільше виробляється бавовняних тканин, виробів із джуту, цукру, килимів, взуття, будівельних матеріалів. Поширено кустарні промисли.

Вступне слово вчителя

Ви вже знаєте, що природа гір живе за законом висотної зональності. Піднебесними вершинами гори «розривають» широтні пояси й надають можливість за короткий період побувати в різних природних зонах, які в горах називаються висотними поясами. Вони дійсно «підперізують» гори, змінюючи один одного. Найяскравіше висотну поясність можна спостерігати на південних схилах Гімалаїв.

Сьогодні ви переконаєтеся, що природні зони можна пройти, піднімаючись нагору, а гірська вершина — це своєрідний «полюс» із мінімальними температурами. (Учитель демонструє схему «Висотні пояси південних схилів Гімалаїв».)

Інструктор

При підготовці до походу в гори й окреслюючи маршрут своєї подорожі необхідно уважно вивчити за картою розташування географічних пунктів, природних і штучних об’єктів. Адже вони будуть вашими орієнтирами на маршруті.

(Учитель запрошує по одному представнику від кожної команди.)

Учитель

Поки ваші однокласники розповідатимуть про висотні пояси Гімалаїв, ви повинні позначити на контурній карті місце розташування гірської системи, визначити її географічне положення, особливості розташування, переважні та максимальні висоти, географічні координати Джомолунгми.

Щойно завдання буде виконано, ви здасте контурні карти й маршрутні листи. При виставленні оцінки буде враховуватися час виконання завдання, а також правильність й акуратність.

Інструктор

Перед початком подорожі необхідно пам’ятати, що в горах велику небезпеку можуть становити круті схили й каменепади, снігові лавини, низькі температури й сильні вітри, нестача кисню й надмірні опади. На жаль, деякі альпіністи отримують серйозні травми, обмороження й навіть гинуть. Щоб завадити цьому, варто дотримуватися певних правил: не можна йти в гори одному, необхідно добре знати маршрут руху, уміти орієнтуватися в горах, мати добру фізичну підготовку. Не забувайте, що сходження в гори потребує спеціальної підготовки й спорядження.

Представник першої команди

Для подорожі ми вибрали осінь. На наш погляд, це найбільш сприятлива пора року, коли закінчився сезон мусонних дощів і встановлюється суха, стійка погода з денними температурами від +25 до +30 °С, уночі — від +15 до +20 °С.

Нижній висотний пояс гір відповідає природній зоні прилеглої території. Біля південних підніж Гімалаїв до висоти в 900 м розташована смуга заболочених підгірських рівнин — тераїв. Їх уважають північним продовженням Індо-Гангської низовини. Тераї тягнуться паралельно гірським ланцюгом зеленою стрічкою перемінно-вологих (мусонних) лісів. Вони являють собою заболочені джунглі, що чергуються із заростями слонової трави висотою до 4,5 м і світлими тропічними лісами з густим підліском. Із дерев переважає сал, акації й пальми. Багато магнолій і орхідей.

Ми рухаємося схилом серед джунглів, повітря тут важке, застійне. Навколо вражає велика кількість ліан, тут живе безліч птахів, особливо білих чапель, багато мавп. Із літератури ми знаємо, що в джунглях трапляються змії, буйволи, слони й тигри. Слід сказати, що в багатьох районах ліси значною мірою знищені.

Інструктор

Раніше сміливців, що наважилися відвідати тераї, атакували малярійні комарі. Сьогодні багато вогнищ їх поширення ліквідовані й тут розміщені рисові поля. Сучасний ландшафт тераїв урізноманітнюють плодові дерева й зарості бананів.

Представник першої команди

Зима в тераях суха й тепла, літо жарке й вологе. У цей час на тераї насувається мусон і випадає найбільша кількість опадів — до 2000 мм.

Теплий клімат дозволяє місцевим жителям збирати по два-три врожаї на рік. Основними сільськогосподарськими культурами є: сухою зимою — пшениця, ячмінь, гречка, вологим літом — рис, джут, цукрова тростина.

Представник другої команди

Вище від тераї до висоти 1000—1200 м розташовані вологі субекваторіальні ліси. Тут переважають деревоподібні папороті, високостовбурні пальми, лаври, бамбук. У сухіших місцях поширені менш густі ліси із салового дерева з густим підліском і трав’яним покривом.

Пояс представлений різноманітною лісовою фауною. Серед птахів зустрічаються павичі й фазани, а також численні папуги.

Іти стає трохи легше, із висотою температура знижується, немає такої виснажливої спеки, як у тераях. Зате тут ще сильніші літні дощі.

Як і в тераях, місцеві жителі в основному займаються землеробством. Протягом багатьох сторіч вони створювали на гірських схилах штучні тераси. Для цього селяни приносили в бамбукових кошиках землю з розташованих нижче річкових долин. Основна культура — рис.

Схили стають крутішими, зустрічаються складні підйоми. Попереду на нас чекають найвищі гори, здається, що вони зовсім поруч.

Інструктор

Слід мати на увазі, що гори зближують видимі відстані: іноді здається, що до певної гори недалеко, а насправді до неї потрібно йти кілька днів. Це завжди можна перевірити за картою.

Представник третьої команди

Вище за 1200 м розташований пояс вічнозелених субтропічних лісів. Тут температури ще нижчі, і поступово до теплолюбних рослин починають домішуватися субтропічні види вічнозелених і листопадних дерев: дуб, магнолія, сосна, клен, каштан. У цих лісах дуже багато різних мавп, особливо характерні макаки й тонкотіли.

На висоті приблизно 1800—2000 м починаються листопадні широколисті ліси помірного типу, крім дуба й граба тут поширена береза, а дещо вище — магнолія. Середня температура січня становить лише +6…+7 °С, липня — +18...+19 °С. На висоті понад 1800 м зимові опади випадають у вигляді снігу.

Коли ми піднялися на перевал, то побачили, що перебуваємо вище за хмари.

Інструктор

Коли в Непалі почали з’являтися туристи, місцеві жителі — шерпи — з ентузіазмом піднімали їхні речі в гори. Шерпи прийшли в Гімалаї зі Східного Тибету й оселилися у східній частині країни на висоті від 2400 до 4000 м. Від раннього дитинства вони звикли носити на собі вантаж. Але згадували, що були випадки, коли шерпи йшли по снігу й льоду босоніж.

Згодом вони відмовлялися це робити. Сьогодні шерпи вважають себе не найманою робочою силою, а супутниками альпіністів.

Представник четвертої команди

На висоті 2400—2600 м ландшафт змінюється, замість широколистих лісів з’являються хвойні. Серед тутешніх дерев найбільше представлені гімалайський кедр, блакитна сосна, сріблиста ялиця, ялина, модрина, деревоподібний ялівець. Багато мохів і лишайників, які вкривають ґрунт і стовбури дерев. Підлісок утворюють густі зарості деревоподібних рододендронів різних розмірів і забарвлення. У Гімалаях, які вважаються їхньою батьківщиною, налічують понад 500 видів цієї рослини. У деяких місцях рододендрони можуть суцільно покривати схили гір, навесні вони утворюють квітучий ліс. Рододендрон є символом Непалу.

У поясах широколистих і хвойних лісів селищ менше, різко змінюється й переважний тип будівель. Тут з’являються житла, створені зі стовбурів дерев або природного каменю. Тут опадів випадає значно менше й дахи роблять плоскими. Їх споруджують із гілок, покладених на дерев’яні балки, і зверху засипають землею. Землю утрамбовують, і в суху погоду такий дах є досить твердим. Перший поверх зазвичай використовується для зберігання дров, а на другому живе численна родина. Часто будинки утворюють кілька ярусів, тоді дах нижнього будинку служить невеликою площадкою для жителів верхнього. Оскільки на цій висоті виживають тільки насадження тополь і верб, паливом є вербові гілки, які обрубують кожні три роки.

Місцеві селяни вирощують більш холодостійкі культури, у тому числі ячмінь, овес, картоплю. Поступово зі збільшенням висоти й зниженням середньорічної температури зростає значення тваринництва, розводять яків й овець. Ми бачимо, що на сусідніх схилах розміщені пасовища з рідкими соснами.

Хвойні ліси закінчуються на висоті 3400—3600 м. Далі доводиться йти вузькими стежинками, колишню спеку давно змінив туман і мжичка. В одному місці стежка пролягла уздовж потоку, що випливав із-під льодовика.

Інструктор

Льодовики й сніги вкривають усі високі вершини Гімалаїв. Найчастіше гірські льодовики утворюються у знижених ділянках, це можуть бути високогірні долини або зниження на гірських схилах. Область живлення льодовика розміщена в районах, де навіть у літні місяці низькі температури й опади випадають у вигляді снігу. Поступово сніг тане — маса льоду зростає — льодовик починає рухатися вниз по схилу. Коли нижня частина льодовика опускається нижче за снігову лінію, його загальна маса зменшується й він починає танути. Зазвичай альпіністи обходять льодовик, адже на ньому може бути багато тріщин, у тому числі прикритих снігом.

Ми наближаємося до районів, де треба йти в пов’язках, із великою обережністю. На великі висоти піднімаються тільки дуже добре підготовлені альпіністи.

Представник п’ятої команди

На висоті 3500 м середня температура зимових місяців стабільно опускається нижче за 0 °С, а в районах, розташованих вище за 4500 м, від’ємною стає й середня липнева температура. Субальпійський пояс, що змінює ліс, являє собою високотравні луки й зарості чагарників. Лугова рослинність Гімалаїв надзвичайно багата, тут поширені примули, анемони, жовтці, маки й інші багаторічні рослини.

Поступово з висотою рослинність стає нижчою й розрідженою. Починається альпійський пояс. Рослини альпійських лугів низькорослі, із дрібними, густо опушеними листочками й великими яскравими квітками. У червні луки вкриваються строкатим килимом із примул, анемон, рододендронів. Тут немає ні дерев, ні чагарників. Із фауни в цих поясах живуть дикі барани, дикі кози (нахура, такин, горал), яки, багато різних гризунів.

Іти тут дуже важко, не вистачає кисню, повітря сухе.

Інструктор

Ми пристосовані до життя в умовах нормального атмосферного тиску, але варто людині опинитися високо в горах, де атмосферний тиск значно нижчий, а також недостатньо кисню, і її самопочуття погіршується. Це може проявлятися у швидкій стомлюваності, запамороченні, нудоті.

Представник шостої команди

Верхня межа альпійського поясу розміщена на висоті 4500—5000 м, саме тут проходить снігова лінія східної частини Гімалаїв (у західній частині вона розташована вище). Треба сказати, що окремі пригнічені форми рослинності зустрічаються й тут. Так, при сходженні на Джомолунгму рослини були виявлені на висоті 6218 м. Однак рідкі полонини виглядають справжньою пустелею — ні клаптика трави на скелястих схилах, що підпирає льодовики, які сповзають зі стрімчастих піків. У цьому районі ми не зустріли жодного селища, нікого, хто б жив тут постійно.

Наш шлях до вершини пролягав вузькою звивистою стежкою між двома прірвами. Добре, що сніг під ногами виявився твердим, а погода трималася безвітряна. Ставало дедалі важче дихати, довелося зупинитися й очистити від льоду кисневі апарати. Останньою перешкодою виявилася стрімка скельна стіна, яку нам ледве вдалося подолати. Нарешті ми досягли вершини. Озираємося: складається враження, що навколишній світ іде під землю, а ми стоїмо на вершині світу, бачимо навколо себе гірські піки, що провалюються в безодню.

Інструктор

Сходження на Джомолунгму з акліматизацією й установленням проміжних таборів займає до двох місяців. На її вершині дме пронизливий вітер, уночі температура може знижуватися до –60 °С, а кількість ультрафіолетового випромінювання в 30 разів вище, ніж на рівні моря (якщо шкіра альпініста не захищена, то гарантований сонячний опік).

Повітряний тиск на вершині утричі нижчий, ніж біля підніжжя. У цих умовах постачання крові киснем порушується, що приводить до галюцинацій.

На щастя, наше заочне сходження пройшло вдало, і ви довідалися багато нового про величні Гімалаї.

III.  Підсумок уроку

Наш урок добіг кінця, і ми можемо підбити деякі підсумки. Ви переконалися, що природні зони змінюються з висотою. Висотні пояси нагадують ландшафти рівнин і змінюються в тому самому порядку. Однак існують висотні пояси, які не мають подібних зон на рівнинах — це субальпійські й альпійські луги. Звертаю вашу увагу на те, що один і той самий пояс розташований тим вище, чим ближче до екватора розташована гірська система.

Зміна природних зон із висотою пояснюється такими причинами: із підняттям на 1 км температура повітря в середньому знижується на 6 °С, до висоти 2—3 км збільшується хмарність і кількість опадів, із висотою зменшується тиск повітря та його запиленість, зростає інтенсивність сонячної радіації.

Висотна поясність супроводжується змінами гідрологічних, ґрунтоутворюючих процесів, складу рослинності й тваринного світу.

Багато особливостей висотної поясності визначаються розташуванням схилів щодо панівних повітряних мас і віддаленістю від океанів. Так, Гімалаї простягаються приблизно між 35 й 28° пн. ш. і літній мусон майже не проникає в їхній північно-західний сектор. Це створює великі кліматичні відмінності в межах гірської системи. Ще суттєвішими є відмінності в природі південних і північних схилів Гімалаїв. На північних, більш сухих схилах, де вплив мусону слабшає, переважають гірські степи й напівпустелі. На висоті понад 5000 м розташовані крижані пустелі.

Найбільш змінені людиною нижні пояси, у них найменшою мірою збереглася природна рослинність, часто переважають культурні рослини.

(Наприкінці уроку вчитель збирає маршрутні листи шести команд, контурні карти й аркуші з виконаним завданням.)

 

Категорія: Географія | Додав: uthitel (04.11.2014)
Переглядів: 879 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: