Урок-дослідження "Стихійні явища природи та їх наслідки" - Географія - Щоб урок був цікавим... - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Щоб урок був цікавим... » Географія

Урок-дослідження "Стихійні явища природи та їх наслідки"

Нестандартний урок № 4

Стихійні явища природи та їх наслідки

Мета уроку: закріпити знання про клімат Північної Америки; сформувати уявлення про стихійні явища природи й причини їхнього виникнення, виявляти особливості їхньої географії на території Північної Америки; розвивати здатність до самостійного розв’язання навчальних завдань, уміння працювати з різними джерелами географічних знань.

Обладнання: підручник, атлас, фізична карта Північної Америки, контурна карта «Північна Америка», ілюстрації із зображенням наслідків стихійних явищ природи.

Тип уроку: урок-дослідження.

Очікувані результати: учні зможуть: закріпити знання про клімат Північної Америки; сформувати уявлення про стихійні явища природи й причини їх виникнення, виявляти особливості їхньої географії на території Північної Америки; розвивати здатність до самостійного розв’язання навчальних завдань, уміння працювати з різними джерелами географічних знань.

I.   Організаційний момент

II. Вивчення нового матеріалу

Методичні рекомендації

Урок проводиться під час вивчення теми «Північна Америка», де відповідно до програми відведений час на розгляд стихійних явищ природи та їхніх наслідків. На одному з попередніх уроків запропонувати школярам самостійно дібрати матеріали за темою, використовуючи різні джерела інформації. При цьому особливу увагу необхідно приділити землетрусам, ураганам і торнадо.

Вступне слово вчителя

За останні десятиліття на Землі спостерігається зростання кількості стихійних лих. На це вказують відомості, зібрані в Науковому центрі, що розташований у Брюсселі. Ученими було розглянуто 6385 катастоф, пов’язаних із найпоширенішими стихійними лихами: землетрусами, повенями, тайфунами й штормами, посухами, виверженнями вулканів, екстремальними погодними явищами (заморозки, ожеледь, суховії), зсувами. Стихійні лиха особливо характерні для Азії (39 % від загальної кількості) та Америки (26 %).

У Північній Америці найбільшого поширення набули землетруси, зсуви, урагани, торнадо, дещо рідше трапляються виверження вулканів, снігові лавини й повені.

Випереджальне завдання

Під час повідомлень однокласників учні відзначають на контурних картах райони поширення стихійних явищ. Після кожного виступу проводиться опитування щодо особливостей географії поширення та наслідків цих явищ.

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про стихійні явища в Північній Америці.

Зразки повідомлень

Землетруси

Землетруси — це підземні поштовхи й коливання земної кори. Вони часто супроводжуються деформаціями: утворенням розколів, просідань або сповзань окремих ділянок земної поверхні. Найбільш інтенсивні прояви коливань земної кори фіксуються на межах літосферних плит, які є поясами активної сейсмічності.

Більшість землетрусів триває дуже короткий час, вимірюваний секундами. Наприклад, у 1906 р. землетрус лише за 40 секунд зруйнував місто Сан-Франциско (Каліфорнія). Тоді сила підземних поштовхів склала 8,3 балу за шкалою Ріхтера. У результаті стихії та пожежі, що тривала ще три дні, зникли 29 тис. будинків, без житла залишилися майже 300 тис. осіб.

Каліфорнія є одним із найбільш сейсмічно активних ділянок земної кулі. Штат розташований на межі Тихоокеанської та Північноамериканської тектонічних плит. Щорічно тільки в південній частині Каліфорнії відбувається близько 10 тис. землетрусів, однак більшість із них настільки слабкі, що їх складно помітити. Найсильніші за останні роки підземні поштовхи (6,7 балу за шкалою Ріхтера) були зафіксовані в 1994 р. у Нортриджі.

У 1985 р. землетрус потужністю 8,1 балу відбувся в Мексиці. Він був не тільки надзвичайно сильним, але й тривалим — майже три хвилини. Основні руйнування були відзначені в Мехіко-Сіті. Суттєво постраждав діловий центр і більшість нових районів, які розрослися з неймовірною швидкістю протягом останніх 40 років. Наступної ночі місто здригнулося від нового підземного поштовху силою 6,5 балу за шкалою Ріхтера. Епіцентр перебував у прибережних горах штату Мічоакан, і його сейсмічні хвилі дійшли до населених пунктів, що розташовані за 260 км. Наслідком землетрусу стало й цунамі, що завдало шкоди Ласарно-Карденас і Мансенільйо.

Великий землетрус відбувся в січні 2010 р. на Гаїті. Він став результатом рухів земної кори в зоні контакту Карибської й Північноамериканської літосферних плит. Епіцентр землетрусу перебував за 22 км на південний захід від столиці республіки — Порт-о-Пренс. Після основного поштовху силою 7 балів було відзначено безліч повторних, 15 із яких перевищували силу в 5 балів. Найсильніше постраждало місто Порт-о-Пренс. Тут були зруйновані тисячі житлових будинків, без житла залишилися сотні тисяч осіб. Шляхи були перегороджені завалами, виникли проблеми з доступом до свіжої води. Матеріальні збитки від землетрусу оцінили в 7 млрд дол.

Виверження вулканів

Поряд із землетрусом грізним проявом внутрішніх сил Землі є вулканізм. Він пов’язаний із діяльністю особливих за формою й походженням геологічних утворень — вулканів. Їх географія також пов’язана з розташуванням межі літосферних плит.

Процеси виверження вулканів відбуваються по-різному. Іноді спостерігається відносно спокійний вилив лави, який трапляється на Гавайських островах. У деяких випадках виверження супроводжується вибухом і викидами величезної кількості уламкового матеріалу. Найбільш катастрофічні за своїми наслідками вибухи й викиди відбувалися при виверженні вулканів Тамбора в 1815 р., Кракатау в 1883 р. і Мон-Пеле в 1902 р.

Мон-Пеле розташовувався біля північного краю острова Мартініка. Він вважався згаслим вулканом, класичний конус якого завершувався невеликим подвійним кратером. Його перші виверження були зареєстровані в 1635 р. Потім вулканічна діяльність спостерігалася в 1792 й 1851 р., коли білий попіл укрив місто Сен-П’єр, розташоване за 8 км від вулкана. Відтоді виверження ставали дедалі слабкішими.

Пробудження вулкана почалося у квітні 1902 р., а катастрофа сталася через місяць — 8 травня. Виверження відбулося раптово. Із тріщини біля підніжжя вулкана вирвалася величезна хмара, що складалася з розпечених газів, попелу й пару. Вона піднялася нагору, а потім зі швидкістю 500 км/год впала на місто Сен-П’єр.

Про наближення катастрофи жителів Сен-П’єр попереджали «живі сейсмографи». Біля міста перебувало озеро, на якому постійно відпочивали перелітні птахи. Однак цього разу вони лише покружляли над водною гладдю й полетіли далі на південь. Слідом за ними пішли міські птахи, останніми залишили обжиту місцевість горобці. Напередодні виверження вулиці багатьох кварталів міста заповнили змії. Тоді від їхніх укусів загинуло 50 осіб і 200 тварин.

Поведінку птахів і плазунів, вочевидь, можна пояснити так: підвищення температури ґрунту, виділення газів, легкі струси землі й інші тривожні явища, які не вловлюються органами чуттів людини, викликали занепокоєння більш сприйнятливих до цього тварин.

Зсуви

Після затяжних дощів або злив вода просочується через ґрунт, насичує водопроникні породи й досягає водотривких шарів. Якщо вони складаються із глини, вода розм’якшує їх. По цих шарах, під впливом сили ваги, можуть сповзати досить великі ділянки гірських порід. Такі природні явища називають зсувами. Для їх появи необхідні певні умови: ухил земної поверхні, чергування шарів гірських порід різного складу, порушення їхньої цілісності й рівноваги. У Північній Америці зсуви найбільш характерні для районів, де в рельєфі є значні перепади висот.

Одна з найбільших зсувних мас розміщена в горах Харт-Маунтінз у штаті Вайомінг (США). Вона займає площу у 200 тис. км2 і, судячи із залишених слідів, місцями переміщувалася зі швидкістю 100 км/год. Учені вважають, що ця катастрофа сталася близько 30 млн років тому.

На південному сході Аляски розташована бухта Літуя, що входить до складу національного парку Глейшер-Бей. 9 липня 1958 р. тут відбувся сильний землетрус, що викликав зсув на схилі гори, що височіє над бухтою Літуя. Величезна маса льоду, каменів і землі обсягом близько 300 млн м3 пішла з льодовика донизу, оголюючи гірські схили. Зсув викликав хвилю рекордної висоти у 524 м, що зі швидкістю 160 км/год прокотилася по вузькій, схожій на фіорд, затоці Літуя.

Снігові лавини

Снігові лавини — одне з руйнівних і, на жаль, дуже поширених явищ природи. Як і зсуви, вони найбільш характерні для гірських районів. Зазвичай лавина починається на схилах засніжених вершин. Тут виникають снігові хуртовини, що засипають схили гір і утворюють величезні замети.

У 1965 р. катастрофа відбулася на півночі Британської Колумбії (Канада) у селищі Ледюк-Кемп. Протягом кількох днів тут лютувала справжня буря, тоді тут випало понад 4 м снігу. Це стало причиною сходження величезної лавини, яка вщент зруйнувала будинки в селищі.

Торнадо

Над полями, шляхами й морськими просторами іноді можна спостерігати таку картину: біля краю грозової хмари раптом починає кружляти вихор і швидко опускатися донизу, на зразок лійки зі стовпом-хоботом, що вертиться. Не встигне вихор, діаметр якого часом досягає сотень метрів, торкнутися землі, як назустріч піднімається й закручується стовп пилу. Ці стихійні природні явища називають смерчами. У Північній Америці, де вони становлять досить поширене явище, використовують назву «торнадо» (від ісп. «торнадос» — «обертовий»).

Виникають вони зазвичай у розпал літа в дуже жарку погоду. Для торнадо характерні короткочасність і нешироке охоплення території. Звичайно смуга руйнувань коливається від кількох метрів до кількох кілометрів завширшки, а в довжину доходить до кількох десятків кілометрів. У Північній Америці лійка торнадо може мати діаметр близько кілометра. Цей вихор вбирає в себе все, що трапляється на його шляху: пісок, землю, різні предмети.

У США торнадо є справжнім національним лихом, адже в середньому вони відбуваються не рідше ніж двічі на день. Це пов’язано з географічним положенням частини території країни між льодами Аляски й північної Канади й теплою Мексиканською затокою. Особливо часті й руйнівні торнадо спостерігаються в центральних і південних штатах. У цих районах відбувається зустріч теплих вологих вітрів (що дмуть із затоки) із більш холодними й сухими масами повітря, що приходять із півночі.

Повені

Під повенями зазвичай розуміють непередбачені затоплення великий територій, що призводять до значних збитків. Серед найпоширеніших причин їх виникнення — весняне танення снігів, літні зливи, осінні льодоходи, зимові затори льоду, прориви гребель, валів і дамб. На берегах океанів і морів, а іноді й озер повені найчастіше обумовлені циклонами, ураганами й штормовими вітрами.

Найвідомішим районом грандіозних повеней у Північній Америці є нижня частина басейну річки Міссісіпі. Так, велика повінь 1993 р. стала однією з найбільш руйнівних на території Сполучених Штатів. Її перевершила лише повінь 1927 р. Однак якщо враховувати економічний збиток і кількість людей, вивезених із постраждалих територій, удар стихії 1993 р. став рекордним. Повінь, що відбувалася від червня до серпня, була викликана цілою низкою обставин. У першу чергу великою кількістю опадів, що випали на території Північної Дакоти, Канзасу й Айови. Русла річок не могли вмістити такої кількості води. До того ж ґрунт, уже просочений вологою, поглинав набагато менше води, ніж зазвичай.

Зливи були викликані особливими метеорологічними умовами. Теплі повітряні потоки з боку Мексиканської затоки й сухе повітря з Канади зустрілися над територією Середнього Заходу. Тут утворився фронт високого тиску, що залишався над штатами протягом двох місяців. Незабаром усі великі річки Середнього Заходу вийшли з берегів. Рівень води в Міссісіпі й Міссурі неподалік від Сент-Луїса кілька місяців поспіль перевищував допустимий рівень. Під водою опинилася частина території дев’яти штатів.

Катастрофічні повені часто спостерігаються на північному узбережжі Мексиканської затоки, у Карибському морі й на Атлантичному узбережжі США (від південного краю півострова Флорида й майже до Нью-Йорка).

Під час штормових нагонів із Мексиканської затоки рівень води в річках, що впадають у неї, підвищується на 6,0—7,5 м. Приблизно таке саме підвищення рівня води в річках спостерігається на Атлантичному узбережжі США, коли приходять шторми й урагани з Північної Атлантики.

III.  Підсумки уроку

 

Категорія: Географія | Додав: uthitel (03.11.2014)
Переглядів: 1801 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: