СЛОВНИК ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ - Географія - Щоб урок був цікавим... - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Щоб урок був цікавим... » Географія

СЛОВНИК ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ
СЛОВНИК ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ
Азимут — кут на місцевості або карті між напрямком на північ і напрямком на даний предмет. Вимірюється від напрямку на північ за годинниковою стрілкою.
Айсберг — величезний уламок материкового льодовика, який плаває в океані.
Антициклон — замкнута область підвищеного атмосферного тиску. Це ніби величезний повітря-ний вихор, у якому повітря в північній півкулі рухається за годинниковою стрілкою, а в пів-денній — проти годинникової стрілки.
Артезіанські води — затиснуті між двома водонепроникними шарами гірських порід підземні води, які при закладанні свердловини самі виливаються на поверхню Землі.
Астеносфера — в’язкий, пластичний шар верхньої частини мантії, що простягається на глибині 50—150 км.
Астероїди — малі планети. У Сонячній системі між орбітами Марса та Юпітера є пояс астероїдів. Можливо, це частки колишньої планети, яка вибухнула з невідомих причин.
Атмосфера — повітряна (газоподібна) оболонка Землі та деяких інших планет, що складається із суміші газів, водяної пари і пилу. Обертається разом із Землею як єдине ціле.
Атмосферна циркуляція — постійний горизонтальний і вертикальний рух повітря в атмосфері Землі.
Атмосферний тиск — тиск повітря на земну поверхню і всі предмети, що є в атмосфері.
Атмосферний фронт — лінійно витягнута зона в атмосфері Землі, де відбувається взаємодія різ-них за властивостями (температура, вологість тощо) повітряних мас.
Атмосферні опади — волога, яка випадає безпосередньо з повітря у вигляді дощу, снігу, граду або осідає на земну поверхню і всі предмети, що є на ній, у вигляді роси, інею, паморозі.
Атол — кораловий острів в океані.
Базальт — магматична гірська порода вулканічного походження переважно чорного кольору.
Балка — улоговина з розлогими схилами, порослими травою і чагарниками; старий яр, що вже не поглиблюється.
Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску.
Бархани — піщані горби в пустелях, утворені під дією вітру. Мають форму серпа або півмісяця.
Басейн безстічний — область внутрішньоматерикового стоку, не пов’язана зі Світовим океаном.
Басейн річки — територія, із якої до цієї річки стікають поверхневі й підземні води.
Басейн стоку — частина суходолу, із якої вода стікає в певну річку, озеро, море.
Біосфера — оболонка Землі, у якій зосереджені всі живі організми.
Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу з шаром торфу щонайменше у 30 см.
Ваді — сухі долини річок на Аравійському півострові та в Північній Африці.
Вивітрювання — процес руйнування й перетворення гірських порід під впливом коливання тем-ператури, вологи, повітря та живих організмів.
Випаровування — надходження водяної пари в атмосферу з поверхні води, снігу, криги, ґрунту, рослинності.
Височини — рівнинні ділянки суходолу заввишки від 200 до 500 м над рівнем моря.
Відносна висота — висота, яка вказує, наскільки одна точка земної поверхні вища за іншу.
Відносна вологість повітря — відношення фактичного вмісту вологи в повітрі до тієї її кількості, яку може вміщувати повітря за даної температури.
Вітер — пересування повітря в горизонтальному напрямку під впливом різниці атмосферного ти-ску.
Вододіл — межа між басейнами річок або басейнами морів. Звичайно проходить по горах або під-вищених ділянках земної поверхні.
Водоносний шар (горизонт) — шар пористих водопроникних гірських порід, який залягає на во-дотривкому шарі й містить у собі підземні води.
Водопроникні породи — гірські породи, які легко пропускають воду (пісок, гравій, галька та ін.).
Водоспад — падіння води річки чи струмка зі стрімкого урвища.
Водосховище — штучна водойма, утворена при будівництві греблі на постійному чи тимчасовому водотоці.
Водотривкі (водонепроникні) породи — гірські породи, що майже не пропускають крізь себе во-ди (глина, граніт та ін.).
Вулкан — переважно конусоподібна гора з круглим заглибленням (кратером) на вершині, крізь яке на поверхню Землі виливається лава, виходять гази й водяна пара, викидаються вулканіч-ний попіл та уламки гірських порід.
Вулканізм — сукупність явищ, пов’язаних з утворенням і дією вулканів.
Географічна довгота — відстань будь-якої точки земної поверхні від початкового (нульового) меридіана, виражена в градусах.
Географічна оболонка — оболонка Землі, у межах якої проникають одна в одну, взаємодіють усі інші її оболонки.
Географічна широта — відстань будь-якої точки земної поверхні від екватора, виражена в граду-сах.
Географічний стаціонар — науково-дослідна станція, на якій здійснюються постійні географічні дослідження гео¬графічної оболонки.
Географічні координати — географічна широта і географічна довгота будь-якої точки земної по-верхні.
Гирло — місце, де річка впадає в море, озеро чи іншу річку.
Гігрометр — прилад, який використовується для вимірювання відносної вологості повітря.
Гідросфера — водна оболонка Землі, утворена океанами, морями, річками, озерами, водосхови-щами, а також льодовиками, підземними водами, вологою атмосфери.
Глобус — модель земної кулі.
Горизонт — видима частина земної поверхні на відкритій місцевості.
Горизонталі — лінії на планах і картах, які з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолю-тною висотою.
Градусна сітка — сітка географічної карти чи глобуса, утворена перетином паралелей і меридіа-нів.
Граніт — гірська порода вулканічного походження, яка складається з кварцу, польового шпату та слюди.
Гумус — органічна речовина ґрунту, поверхневий родючий шар, який утворюється з перегнилих решток рослин.
Ґрунт — верхній пухкий шар земної кори, що має властивість родючості.
Дельта — складена річковими нанесеннями низовинна частина суходолу в гирлі річки. Розчлено-вана мережею рукавів річки та протоків.
Дюни — піщані горби, які формуються на узбережжі морів, берегах річок і озер під впливом вітру.
Екватор — лінія, яка проведена на глобусі й картах на однаковій віддаленості від полюсів.
Експорт — вивезення товарів з однієї країни до інших.
Ендеміки — рослини або тварини, поширені лише в певній місцевості.
Епіцентр — місце на поверхні Землі точно над вогнищем землетрусу.
Ерозія — руйнування гірських порід водними потоками або вітром.
Жерло вулкана — канал, що зв’язує вогнище вулкана із земною поверхнею.
Заплава — частина річкової долини, що затоплюється річкою під час повені й паводків.
Заповідник — територія, яка охороняється законами держави заради збереження рідкісних рос-лин, тварин, ландшафтів тощо.
Затока — частина океану, моря або озера, яка врізається в суходіл.
Землетрус — підземні поштовхи, які викликають коливання земної поверхні та руйнування буді-вель.
Зона — ділянка поверхні Землі різної форми, що має певні ознаки, які відсутні на інших ділянках, наприклад природна зона.
Зоря (зірка) — розпечене космічне тіло, яке випромінює тепло.
Імпорт — ввезення певного товару в країну.
Клімат — багаторічний режим (стан) погоди у певній місцевості.
Кліматичний пояс — широтна смуга з відносно однорідним кліматом.
Кратер — лійкоподібний отвір на вершині вулкана, через який витікає лава та інші продукти йо-го виверження.
Крік — назва пересихаючих річок або тимчасових водотоків в Австралії.
Лава — розплавлена маса глибинних гірських порід, яка вилилася на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів.
Лагуна — 1) невелика мілководна частина моря, відокремлена від нього смугою суходолу або сполучена з ним вузькою протокою; 2) внутрішня водойма коралових островів.
Латерит — глино- або каменеподібна гірська порода червоного або бурого кольору. Складається переважно з окисів заліза та алюмінію.
Літосфера — тверда верхня оболонка Землі, яка складається із земної кори та верхньої мантії.
Льодовик — велика кількість льоду, що сповзає з материка або схилами гір.
Магма — природна розплавлена маса гірських порід, яка утворилася в глибинних шарах Землі та не виливалася на її поверхню.
Масштаб — число, яке вказує на те, у скільки разів зменшено зображення місцевості на карті.
Межень — період найнижчого рівня води в річці.
Меридіани — умовні лінії на глобусі й карті, які з’єднують полюси.
Метаморфізація — процес перетворення гірських порід у глибинах земної кори під впливом ви-соких температур і тиску.
Море — частина океану, відокремлена від нього суходолом або підняттям дна.
Мусон — сезонний вітер, який двічі на рік (влітку і взимку) змінює свій напрям на протилежний.
Національний парк — заповідна територія, де дозволяється туризм за певними, суворо визначе-ними маршрутами.
Нектон — водні організми, які активно плавають на значні відстані.
Низовина — рівнина, абсолютні висоти якої нижчі за 200 м.
Оазис (оаза) — 1) ділянка в пустелі, яка за наявності води вкрита рослинністю; 2) позбавлені ма-терикового зледеніння ділянки Антарктиди.
Озеро — замкнута природна заглибина в земній поверхні, заповнена водою.
Озонова дірка — область атмосфери Землі, у якій концентрація озону менша від природної.
Орбіта — шлях руху космічного тіла.
Орієнтування — визначення на місцевості сторін горизонту за картою, компасом чи природними ознаками.
Острів — порівняно невелика ділянка суходолу, з усіх боків оточена водою.
Паводок — раптове підняття рівня води в річці, зумовлене сильними зливами або швидким та-ненням снігу.
Пампа — місцева назва субтропічних степів у Південній Америці.
Паралелі — умовні лінії на глобусі й карті, проведені паралельно до екватора.
Парниковий ефект — підвищення температури повітря атмосфери внаслідок затримки вуглекис-лим газом та водяною парою частки тепла, що випромінюється Землею.
Пасати — постійні вітри, які дмуть від зон високого тиску у тропічних широтах до екватора.
Півострів — частина суходолу, що далеко заходить у море, океан, озеро, інші водойми.
План місцевості — зображення на аркуші паперу невеликої ділянки земної поверхні, виконане умовними знаками в певному масштабі.
Платформа — велика стійка ділянка кристалічних порід, що вкриті шаром осадових та вулканіч-них порід.
Повінь — найвищий рівень води в річці, період якого настає один раз на рік в один і той самий час.
Погода — стан нижнього шару атмосфери в даний час і в даному місці.
Полярні кола — пунктирні лінії (паралелі), які проведені через 66°33′ пн. і пд. ш.
Пороги — бурхлива течія рівнинної річки в місцях перетину її русла скелястими породами.
Початковий (нульовий, Гринвіцький) меридіан — меридіан, від якого здійснюється відлік усіх інших меридіанів. Він проходить через передмістя Лондона (Гринвіч).
Природний комплекс — поєднання компонентів природи в певному порядку та взаємозв’язку на окремій території.
Протока — вузькі смуги води, що розділяють ділянки суходолу й сполучають різні частини морів та океанів.
Раса — велика група людей, об’єднаних спільним походженням та окремими спадковими ознака-ми (колір шкіри, волосся та очей, форма голови, будова обличчя та ін.).
Ритмічність — повторюваність у певній послідовності й часі природних процесів і явищ.
Рівнина — великі простори суходолу з вирівняною або слабкохвилястою поверхнею, на якій ви-соти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної.
Річка — природний водний потік, який протікає у виробленому ним видовженому заглибленні земної поверхні.
Русло — видовжене заглиблення річкової долини, постійно заповнене текучою водою.
Савана — субекваторіальна або тропічна рослинність у вигляді степових просторів із багаторіч-них трав’янистих рослин, серед яких розкидані окремі дерева, групи дерев або чагарники.
Світовий океан — усі океани й моря планети, узяті разом.
Сейсмічна зона — територія земної поверхні, де періодично відбуваються землетруси.
Сонячна радіація — випромінювання Сонця.
Стихія — явище природи, що має нездоланний характер (ураган, землетрус, торнадо тощо).
Стратосфера — шар атмосфери, який розташований між тропосферою та її верхніми шарами (від 12―25 до 45—55 км).
Тектонічні рухи — переміщення земної кори (підняття, опускання, утворення складок тощо).
Тераса — горизонтальна або трохи похила ділянка у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір.
Течія — горизонтальні переміщення великих мас води в океанах і морях під впливом дії постій-них вітрів.
Торнадо — назва руйнівної сили вихорів (смерчів) над суходолом діаметром кілька десятків мет-рів.
Тропіки — паралелі, які проведені пунктирною лінією через 23°27′ пн. і пд. ш.
Тропосфера — нижній приземний шар атмосфери.
Фотосинтез — процес утворення зеленими рослинами органічних речовин із вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії.
Хмари — скупчення в атмосфері на значній висоті дрібних крапель води або кришталиків льоду.
Циклон — атмосферний вихор, який має низький тиск у центрі. Із ним пов’язана нестійка хмарна погода з опадами.
Цунамі — велетенські руйнівні хвилі, які породжуються підводними землетрусами.
Шельфовий льодовик — льодовик, що спустився із суходолу на мілководдя моря (океану).
Яр — продовгувате заглиблення в земній поверхні з урвистими схилами, утворене розмиванням пухких гірських порід тимчасовими водотоками.
Категорія: Географія | Додав: uthitel (19.12.2013)
Переглядів: 1350 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: