Нестандартний урок "Дослідження Євразії. Імена мандрівників і дослідників на карті материка" - Географія - Щоб урок був цікавим... - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Щоб урок був цікавим... » Географія

Нестандартний урок "Дослідження Євразії. Імена мандрівників і дослідників на карті материка"

Нестандартний урок № 6

Дослідження Євразії.
Імена мандрівників і дослідників на карті материка

Мета уроку: сформувати знання про дослідження Євразії та окремих її регіонів, внесок у них географів-мандрівників; дати уявлення про найважливіші експедиції та їх основні результати; ознайомити з географічними об’єктами, які названі іменами видатних мандрівників і дослідників; продовжити формування вмінь і навичок роботи з картами атласу й контурною картою; розвивати увагу, уміння самостійно розв’язувати навчальні завдання.

Обладнання: підручник, атлас, карта Євразії, ілюстрації із зображенням видатних мандрівників і дослідників, схеми маршрутів їхніх походів та експедицій.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: сформувати знання про дослідження Євразії й внески географів-мандрівників, отримати уявлення про найважливіші експедиції та їхні основні результати, ознайомитися з географічними об’єктами, які називаються іменами видатних мандрівників і дослідників; продовжити формування вмінь і навичок роботи з картами атласу й контурною картою; розвивати увагу, уміння самостійно розв’язувати навчальні завдання.

I.   Організаційний момент

II. Вивчення нового матеріалу

Методичні рекомендації

Урок проводиться на початку вивчення теми «Євразія». На одному з попередніх уроків запропонувати школярам самостійно ознайомитися з матеріалами про дослідження найбільшого материка Землі. Особливу увагу необхідно приділити внеску географів-мандрівників. Потім відібрати групу учнів, які будуть вести урок, допомогти їм добором матеріалу.

Вступне слово вчителя

Мандрівники здійснили великий внесок у пізнання різних районів земної кулі. Сьогодні ви ознайомитеся з багатьма географічними об’єктами, що називаються їхніми іменами, а також дізнаєтеся багато нового про дослідження найбільшого материка Землі — Євразії. Під час розповіді однокласників позначайте на контурній карті найважливіші географічні об’єкти, назви яких містять імена мандрівників і дослідників.

Перший учень

Величезна територія материка й суворість природних умов, особливо в центральній частині й на півночі Євразії, обумовили тривалість її дослідження. На початковому етапі важливим був внесок стародавніх греків, які вивчили узбережжя морів Атлантичного океану, у тому числі Чорного й Азовського. Найбільш ранні відомості про природу й населення Середземномор’я й низку прилеглих районів зустрічаються в працях Геродота й Птолемея.

В окремі періоди справжніми географами виявлялися ті, хто не мав жодного уявлення про цю науку, — мореплавці. Так, у VIII—ІХ ст. значних успіхів у мореплаванні досягли вікінги. Ці давньоскандинавські морські розбійники й торговці не боялися виходити в море під час шторму й піднімалися руслами річок у глиб суходолу, нерідко захоплюючи великі області. Вікінгами був відкритий острів Ісландія, назва якого перекладається як «крижана країна».

Другий учень

Великої популярності у середньовічній Європі набула подорож Марка Поло. Про свої пригоди в малознайомих європейцям землях, про природу далеких країн та їхні звичаї він написав «Книгу про різномаїття світу...», яку часто називають Книгою Марка Поло. Згодом нею зацікавилися вчені, виявилося, що вона містить дуже важливі й точні відомості. Книгу використали для складання нових, більш точних карт світу: на них з’являється острів Чипанго (Японія), більш вірогідно були зображені обриси Азії.

Третій учень

Іншим найбільшим мандрівником Середньовіччя був уродженець Танжера (Марокко) — Ібн Баттута. Він провів у постійних мандрівках близько 30 років, подолавши близько 120 тис. км (образно кажучи, тричі обігнув Землю). Цей арабський мандрівник подорожував територією Азії, Африки та Європи: від Китаю й Індії до Марокко й Гранади. Серед місць, які відвідав Ібн Баттута, були й ті, які ще довго залишалися недоступними навіть для найвідчайдушніших європейців. Так, у 1352—1353 рр. він перетнув найбільшу пустелю світу — Сахару — і дістався верхів’їв р. Нігер. Потім із работоргівцями пройшов через плато Ахаггар, оазис Аггадес і, подолавши гори Атлас, у 1353 р. повернувся у Фес.

Четвертий учень

Період кінця XIV — початку XV ст. ознаменувався низкою великих морських операцій китайського військового флоту. Особливо яскраво проявилася морська міць Піднебесної в успішній військово-морській експедиції в Індійський океан, що тривала в період від 1405 до 1433 р. Її очолював китайський мореплавець Чжен Хе (1371—1435 рр.). Він вирушав у далекі плавання сім разів, маючи під своїм командуванням неймовірну для середньовічної Європи кількість кораблів — до 60—70, а часом і 100 із загальним екіпажем у 25—30 тис. осіб.

Під час плавання експедиція проходила понад 20 000 км. Із кожним новим плаванням район дії китайського флоту просувався все далі на захід. Спочатку Чжен Хе відвідав береги Індокитаю, Яви, Суматри, Цейлону, Індії. Потім здійснив плавання до Ормуза в Перській затоці й аравійського порту Аден.

Діяльність китайських мореплавців мала визначні результати. Задовго до того, як європейцям став відомий морський шлях із Європи в Індію, кораблі Чжен Хе досягли Європи.

Його експедиція Чжен Хе активно вивчала, картографувала й описувала відвідувані території. Нею були складені докладні карти країн Південно-Східної й Південної Азії, а також створені великі географічні описи.

П’ятий учень

У другій половині XV ст. подорож у Персію та Індію здійснив російський мандрівник, тверський купець Афанасій Нікітін. Повертаючись, він відвідав африканський берег (Сомалі), а також Туреччину. (Учень показує на карті маршрут подорожі.) Великий інтерес викликали подорожні записки А. Нікітіна — «Ходіння за три моря». Тверський купець виявився першим європейцем, який дав опис середньовічної Індії. Він довів, що за 30 років до португальського «відкриття» Індії подорож туди могла здійснити незаможна, але цілеспрямована людина.

Шостий учень

Вправними мореплавцями були помори, які населяли Російську Північ. Вони виходили на хитких вітрильних суднах у відкрите море й плавали в пошуках риби й морського звіра уздовж берегів полярних островів. Часто ці люди залишалися на зимівлю в суворій Арктиці, відвідували архіпелаг Шпіцберген. На жаль, імен цих відважних моряків географічна карта не зберегла, а більшість переказів про їхні подорожі забуті. Рідкісний виняток — карта Шпіцбергена, на якій можна побачити ім’я поморів Старостіних, що обживали західний берег архіпелагу.

Як відомо, Шпіцберген (давньоруська назва — Грумант) розташований у Північному Льодовитому океані й сьогодні є територією Норвегії. На найбільшому острові архіпелагу — Західний Шпіцберген — розміщені хребти, вершини й льодовики, що названі іменами видатних учених-росіян. Так, у південній частині острова простягнулися хребти, що названі іменами російського астронома Ф. Бредихіна й математика, творця неевклідової геометрії М. Лобачевського. Рівнина, розташована на південному сході цього острова, названа на честь Д. Менделєєва. Гірський масив має ім’я першої жінки члена-кореспондента Петербурзької АН, математика С. Ковалевської.

Перший учень

Багато вдалося зробити землепрохідцям. Ця назва означає людей, діяльність яких привела до відкриття величезних земель Північної й Північно-Східної Азії. Мандрувати їм довелося на схід, тайговими доріжками, річками й болотами. Але за короткий строк, у період від кінця XVI до середини XVII ст., ці «промислові, служиві й торговельні люди» подолали понад 7 тис. км. У результаті до Російської імперії були приєднані великі території, зокрема Східний Сибір, землі уздовж Тихоокеанського узбережжя, острів Сахалін, усі Курильські острови й півострів Камчатка, а також уся Північно-Західна частина Тихоокеанського узбережжя Північної Америки.

Власне кажучи, це було відкриття цілого материка, але карти досить стримано передали географічні відкриття росіян у Північній і Північно-Східній Азії. На противагу традиції західноєвропейських першовідкривачів, російські землепрохідці воліли залишати місцеві назви річок, гір та озер, через які проходив їхній шлях. На жаль, на карті не відображені імена більшості цих землепрохідців. Згадаємо деяких із них.

І. Москвітін досяг берегів Тихого океану й відкрив узбережжя Охотського моря. (Учень показує на карті.)

І. Ребров відкрив Оленецьку затоку й річку Оленьок, протоку Дм. Лаптєва, річку Індигірка, узбережжя між гирлами річок Яна й Індигірка та здійснив перше плавання в Східносибірському морі. (Учень показує на карті.)

В. Поярков першим проникнув у басейн річки Амур, відкрив річку Зея, Амурсько-Зейську рівнину, середню й нижню течії річки Амур до гирла, а також зібрав важливі відомості про природу й населення Приамур’я. (Учень показує на карті.)

Не відображено на географічній карті й величезних заслуг козака В. Атласова, який відкрив і різнобічно описав півострів Камчатку. (Учень показує на карті.)

Проте щодо вихідців із селян-поморів Є. Хабарова й С. Дежньова була виправлена історична несправедливість. Ім’ям Є. Хабарова, що здійснив низку походів у Приамур’я й склав «Креслення річки Амуру», назване місто Хабаровськ і селище Єрофій Павлович (розташоване на Транссибірській магістралі).

Ще більш видатний внесок у досягнення землепрохідців здійснив С. Дежньов. Він проплив від гирла Колими в Тихий океан й обігнув Чукотський півострів, відкривши протоку між Азією й Америкою. За пропозицією видатного російського океанографа й картографа Ю. Шокальського його ім’я увічнене в назві крайньої східної точки Євразії. Так мис Східний, як назвав його сам С. Дежньов, став мисом Дежньова.

У назві мису Дежньова відображений заключний етап в історії відкриття й дослідження землепрохідцями неосяжних просторів Сибіру. У пошуках нових місць, багатих на моржів і хутро, С. Дежньов розв’язав важливе географічне завдання й першим відкрив протоку, що відокремлює Азію від Америки. Але особисто Дежньов не знав про це, а його звіт про плавання майже 100 років пролежав у Якутському архіві.

Крім протоки, ім’ям С. Дежньова названий хребет на Чукотці й бухта в Беринговій протоці.

Другий учень

Удруге у протоці побували через 70 років під час Першої Камчатської експедиції 1725—1730 рр. Її очолив російський мореплавець, данець за походженням, В. Беринг. У 1728 р. він наніс на карту тихоокеанське узбережжя Північно-Східної Азії, у тому числі півострова Камчатки, відкрив Камчатську й Карагінську затоки з островом Карагінський, затоку Хреста, бухту Провидіння й острів Св. Лаврентія.

Ім’ям В. Беринга також названий острів у групі Командорських островів, на якому споруджений пам’ятник командорові (Командорські острови також названі на честь В. Беринга), льодовик, затока (Якутат), два миси, зниклий суходіл (Берингія), що поєднував Азію з Північною Америкою, озеро, півострів, річка.

Третій учень

Через два місяці після повернення в Петербург В. Беринг запропонував план Другої Камчатської експедиції, метою якої було дослідження північного узбережжя Азії, а також пошук морського шляху в Японію й Америку. Окремі загони експедиції очолювали С. Челюскін, брати Лаптєви, В. Прончищев.

На географічній карті відображено імена багатьох героїчних учасників Другої Камчатської експедиції. Іменем капітана третього рангу С. Челюскіна названа крайня північна точка Євразії, а також частина півострова Таймир. Легендарний мис був пройдений С. Челюскіним опівночі після перетинання невеликої затоки й не справив на нього великого враження. У журналі він відзначив, що берег тут дуже низький і піщаний, із «невеликим вигином». Лише в 1919 р. норвезькому геофізикові Харалду Свердрупу вдалося встановити, що саме цей «непоказний» мис і є «верхівкою» Євразії. Мис був названий іменем С. Челюскіна тільки в 1843 р. — на честь відзначення століття від дня відкриття.

Нащадки увічнили й імена інших учасників Другої Камчатської експедиції. Так, частина Північного Льодовитого океану, розташована між півостровом Таймир й островами Північна Земля на заході й Новосибірськими на сході, названа морем Лаптєвих на честь двоюрідних братів Лаптєвих.

Пакетботом «Святий Павло» у Другій Камчатській експедиції командував російський мореплавець, капітан-командор О. Чиріков, який був заступником В. Беринга. 20 червня 1741 р. через туман О. Чиріков не звернув уваги на пакетбот В. Беринга «Святий Петро» і в ніч із 15 на 16 липня під 55°21′ пн. ш. першим побачив тихоокеанський берег Північно-Західної Америки. Ім’ям О. Чирікова названий острів у Тихому океані в південно-західній частині затоки Аляска, підводне пасмо, чотири миси.

Четвертий учень

Ім’ям талановитого дослідника Камчатки С. Крашенинникова названий острів біля входу в Авачинську бухту, одна із сопок півострова Камчатки й мис. Крашенинников був одним із кількох студентів, яких узяв у свою експедицію В. Беринг. Він не вирушив із Берингом у плавання до Америки, а залишився на Камчатці. Протягом майже чотирьох років С. Крашенинников подорожував територією півострова й зібрав багато цінних матеріалів, на підставі яких склав «Опис землі Камчатки». Це була перша у світовій літературі комплексна географічна характеристика природної країни, у якій явища природи й життя людей розглядаються у взаємозв’язку й взаємодії.

П’ятий учень

На півночі Європейської частини Росії, у м. Олонці, у XVIII ст. проживав промисловець Сава Лошкін. Він вирішив дістатися багатого на хутрового звіра східного узбережжя Нової Землі. Цьому відважному мореплавцеві вдалося пройти в забите льодами Карське море й обігнути східне узбережжя Нової Землі. У Російському академічному атласі видання 1745 р. Нова Земля була зображена півостровом, і тільки в результаті плавання С. Лошкіна стало відомо, що вона відокремлена від материка протокою.

Ім’я цієї людини увічнене на карті Нової Землі в назвах затоки Сави Лошкіна на східному березі південного острова й річки Саввиної, що впадає в цю затоку.

Шостий учень

Наприкінці XVIII ст. російський мандрівник і натураліст П. Паллас досліджував Східний Сибір й Алтай. Результати його експедицій опубліковані в книзі «Подорож різними провінціями Російської держави». У 1800—1805 рр. російський промисловець Я. Санников відкрив й описав Стовповий і Фаддеївський острови Новосибірського архіпелагу, припустив існування на північ від нього великої землі, так званої Землі Санникова. Ім’ям промисловця названа протока між Ляховськими островами й островом Фаддеївський.

Докладніше Центральну Азію почали вивчати лише в ХІХ ст. У цій справі великі заслуги належать видатним мандрівникам П. Семенову Тянь-Шанському й М. Пржевальському. За результатами їхніх досліджень публікувалися багатотомні видання з докладним описом різних територій.

Європейські мандрівники планували подорожі на Тянь-Шань, серед них був і А. Гумбольдт. Бесіди з Гумбольдтом остаточно переконали П. Семенова вирушити в «небесні гори». Він здійснив дві подорожі Тянь-Шанем, установив межі цієї гірської системи, відкрив вершину Хан-Тенгрі, досліджував високогірне озеро Іссик-Куль. (Учень показує на карті.)

Ім’ям П. Семенова названо хребет у Нань-Шані (Китай). Пам’ять про мандрівника зберігає льодовик і гірська вершина в Тянь-Шані. (Учень показує на карті.)

У середині ХІХ ст. було відомо, що на півдні межею Центральної Азії є найвища гірська система Гімалаї, на півночі її оточують гори Тянь-Шань, Алтай і Саяни. Але простір, розташований усередині цього гірського кільця, залишалося на карті білою плямою. М. Пржевальський узявся за розв’язання надзвичайно важкого завдання. Він здійснив чотири експедиції в Центральну Азію, відкрив низки хребтів, улоговин й озер у Кунь-Луні, Нань-Шані й на Тибетському нагір’ї. У 1884 р., під час своєї четвертої подорожі Центральною Азією, М. Пржевальський, подолавши всі труднощі, досяг витоків Хуанхе (Жовтої річки).

Ім’ям дослідника названий гірський хребет у центральній частині Кунь-Луню (Китай). Він був відкритий ним у 1884 р. і названий Загадковим. Через два роки рішенням Російського географічного товариства його було перейменовано у хребет Пржевальського. Є й інші географічні об’єкти, що увічнили ім’я мандрівника на географічній карті, у тому числі льодовик, мис на Курильських островах й Алясці.

III.  Підсумки уроку

 

Категорія: Географія | Додав: uthitel (03.11.2014)
Переглядів: 3516 | Рейтинг: 2.7/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: