Інтегрований урок "Найбільші річки Африки" - Географія - Щоб урок був цікавим... - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Щоб урок був цікавим... » Географія

Інтегрований урок "Найбільші річки Африки"

Найбільші річки Африки

Мета уроку: сформувати знання про найбільші річки материка, їхній режим і живлення; дати уявлення про вплив річок на господарську діяльність, про давні цивілізації Африки; закріпити знання учнів про кліматичні умови материка; розвивати просторове мислення, географічну й історичну культуру.

Обладнання: підручник, географічний та історичний атласи, кліматична карта Африки, фізична карта Африки, контурні карти Африки, ілюстрації із зображенням річок і водоспадів континенту.

Тип уроку: інтегрований.

Очікувані результати: учні зможуть: сформувати знання про найбільші річки материка, їх режим і живлення; розширити знання про вплив річок на господарську діяльність, про давні цивілізації Африки; закріпити знання про кліматичні умови материка, розвивати просторове мислення, географічну й історичну культуру.

I.   Організаційний момент

II. Вивчення нового матеріалу

План

1.   Ніл.

2.   Конго.

3.   Нігер.

Методичні рекомендації

Урок проводиться під час вивчення теми «Африка». На одному з попередніх уроків учитель пропонує школярам пригадати відомості про історію Давнього Єгипту, а також підготувати для заняття контурні карти «Африка» і самостійно ознайомитися з матеріалами про річки континенту.

На уроці учні працюють парами. Під час розповіді вони будуть підписувати на контурній карті ті географічні об’єкти, про які йдеться, і відповідати на запитання.

Зразок запитань

1.   Якими є особливості режиму річки Ніл?

2.   Як вони вплинули на особливості господарської діяльності місцевих жителів?

3.   Яка система поливу була створена в Давньому Єгипті?

4.   Як давні єгиптяни використовували папірус?

5.   Які тварини живуть у долині Нілу?

6.   Якими є особливості живлення річки Конго?

7.   У яких районах Африки протікає річка Нігер?

8.   Якими є особливості режиму річки Нігер?

Вступне слово вчителя географії

Сьогодні ви дізнаєтеся не тільки про природу найбільших річок «чорного» континенту, але й про те, яку роль вони відіграли в житті людей, що його населяють, і як вплинули на всю людську цивілізацію.

Для Африки характерне чергування плоских западин і піднесень у центрі, при цьому окраїни материка підняті. Це є причиною зародження водних потоків у центральних піднесених районах і довгого, заплутаного шляху територією материка. Серед річок «чорного» континенту найбільший інтерес викликають: найдовша річка світу — Ніл, друга за довжиною й найбільш повноводна річка материка — Конго, третя за довжиною та площею басейну річка Африки — Нігер (у середній течії це рівнинна річка, а у верхніх і нижньому її течіях багато порогів і водоспадів) і річка Замбезі, на якій розміщений один із найвідоміших водоспадів світу — Вікторія.

Великі річки нерідко зароджуються неподалік одна від одної. Витоки трьох із чотирьох великих річок Африки — Нілу, Конго і Замбезі — розміщені на відносно невеликій відстані один від одного — у нагір’ях, що пов’язані зі Східноафриканською рифтовою системою. Але зрештою вони «розходяться» в різні боки: Ніл тече на півночі та впадає в Середземне море, Конго на заході Африки впадає в екваторіальну частину Атлантичного океану, Замбезі тече на південному сході та впадає в Індійський океан.

Приблизно третина Африки — це область внутрішнього стоку в основному тимчасових водотоків. Області із тропічним кліматом — пустеля Сахара й частина Калахарі — майже позбавлені річок. Їх перетинають ваді — сухі русла, що наповнюються водою тільки після рідкісних дощів, і річки, які беруть початок у більш вологих районах.

Більшість річок «чорного» континенту (Ніл, Конго, Нігер, Сенегал, Оранжева) стікають в Атлантичний океан. Найдовша річка Африки й усього світу — Ніл. Його довжина — 6671 км, площа басейну — 2870 тис. км2. Річка живиться водою екваторіальних дощів у серці Африки й несе її в Середземне море. Ніл прокладає собі шлях від екватора на північ, через гори, болота й пустелі.

1.   Ніл

Учитель історії

Давні люди називали Ніл «батьком». Це поважне звертання свідчить про значення річки для населення.

Своє ставлення до Нілу люди виражали в різній формі, наприклад за допомогою давньоєгипетського гімну на честь річки. «Слава тобі, Ніл! Слава тобі, що з’явився до нас на землю, щоб дати життя Єгипту! Таємничий Бог, ти замінюєш день пітьмою всюди, де тобі заманеться, ти зрошуєш сади й поля, створені природою для того, щоб дати життя всім тваринам, ти наповнюєш землю всюди... Володар риб, коли ти піднімаєшся над затопленою тобою землею, жодний птах не здатний розкрадати корисних багатств. Творець пшениці, творець ячменя, ти примножуєш час. Твоя праця дає відпочинок для мільйонів нещасних. Коли твої води спадають, боги на небесах падають долілиць і люди на землі гинуть. Ти заполонив тваринами всю землю, і завдяки тобі вони всі добре живуть... Ледь твої води піднімаються, земля наповнюється радістю, усі живі істоти радіють, усі отримують їжу... Ти радуєш покоління твоїх дітей, тобі віддають шану на півдні й виконують твої веління на півночі. Ти осушуєш сльози на всіх очах і створюєш достаток благ...».

Не менш шанобливо ставляться до великої річки й сучасні фелахи, які називають Ніл «благословенним батьком».

Учитель географії

Сьогодні нам відомо, що Ніл зароджується на Східноафриканському плоскогір’ї, де екваторіальні дощі заливають майже непроникний для вологи кам’янистий ґрунт. Не було таємницею місце виникнення річки й для вчених-європейців. Уже в другій половині ІІ ст. до н. е. Клавдій Птолемей знав, що вона тече з Південної півкулі, із Селенос Орос (Місячних гір) — так називали область на південь від озера Вікторія.

Учитель історії

Однак для жителів Давнього Єгипту це було великою таємницею, якою володіла тільки одна людина — верховний жрець при храмі богині Нейт. Давньоєгипетські вчені зовсім інакше уявляли «Голову Нілу», вони стверджували, що місцем витоку великої річки є дві гори з гострими вершинами, розташовані між Сієною (Асуаном) і Елефантиною (Абу). Але до місця впадання Нілу в Середземне море це становить лише шосту частину довжини річки. Єгиптяни не могли не знати, що річка йде значно далі від цього витоку. Але в очах народу, добробут якого залежав винятково від розливів Нілу, річка втрачала свою сутність, позбавляючись можливості виходити зі свого русла й збагачувати мулом береги. Це відбувалося починаючи з району, де розміщений Асуан. Вище за течією річка, замкнена у вузькій кам’янистій пустелі, не здатна була перебороти її спеку.

Розвідати точні місця, де розміщені витоки Нілу, було складно. Європейці намагалися розгадати цю таємницю ще від часів римського імператора Нерона, який спорядив із цією метою експедицію. Проте пороги й болота, а також епідемії хвороб перепиняли шлях сміливцям, ускладнювали рух уперед. Здійснити це вдалося лише наприкінці XIX ст.: у 1875 р. експедиція на чолі з Г. Стенлі досягла озера Вікторія. Мандрівники обстежили цей район і з’ясували, що головний витік Нілу — річка Кагера. Зусиллями дослідників також було встановлено, що Ніл — це «двоголова» річка, що утворюється в результаті злиття Білого й Голубого Нілу.

Учитель географії

Дійсно, Ніл утворюють дві річки — Білий і Голубий Ніл. Білий Ніл починає свій шлях за назвою річка Кагера на висоті понад 2 км. Петляючи гірськими лабіринтами, річка несе води в озеро Вікторія. Вийшовши з нього й пройшовши через зарості екваторіальних лісів, річка вступає в межі жарких, сухих пустель Судану. Тут протягом 600 км річка пробивається через порослі папірусом болота, спрямовуючись до злиття з Голубим Нілом.

Голубий Ніл починається в Ефіопському нагір’ї й тече через озеро Тана. Після нього річка мчить водоспадами та вривається в ущелину завглибшки більше ніж кілометр. Через 500 км річка опиняється на просторах Судану.

Власне Ніл починається поблизу столиці Судану — м. Хартум. Через територію Єгипту він несе свої води в пустелі.

Учитель історії

Своєрідність Давнього Єгипту полягала в тому, що навіть за примітивного рівня розвитку техніки Ніл давав можливість збирати величезні для того часу врожаї. Недивно, що в часи фараонів Ніл називали «годувальником світу».

Перші поселення, виявлені археологами на берегах Нілу, датуються VI—IV тис. до н. е. Спочатку єгиптяни розташовувалися на високих ділянках річкової долини, подалі від води, оскільки боялися повеней. Люди ще не вміли правильно обробляти родючий ґрунт «нижніх полів», хоча найпростіші прийоми догляду за культурними рослинами їм уже були відомі. І от сталося диво — надзвичайно родючу землю принесла божественна річка.

Учитель географії

Це диво мало своє пояснення. Річ у тому, що наприкінці весни — на початку літа у верхній течії річки йдуть часті дощі — за кілька годин вони утворюють величезні потоки, що прокладають собі шлях в ущелинах і долинах. Із року в рік ці водні потоки несуть часточки гірських порід, підхоплені річкою там, де вона тече кам’янистим руслом, й залишки рослин, захоплені в екваторіальних лісах. Коли ці потоки досягають Єгипту, рівень води в річці підвищується й починається розлив. Водне царство могутньої річки стрімко зростає, захоплюючи нові землі. «Велика вода» тримається до середини листопада й має для людини життєво важливе значення. Коли річка повертається в русло, береги виявляються вкритими шаром родючого мулу. Міліметр за міліметром річка вкладає родючий шар на кам’яну основу берегів. Після спаду води єгипетські селяни кидали зерна у вологий ґрунт, і незабаром долина Нілу вкривалася зеленню.

Учитель історії

Головні труднощі при обробці найродючіших «нижніх полів» Нілу пов’язані з тим, що після спаду води волога розподіляється нерівномірно — високо розташовані ділянки втрачають її занадто швидко, прибережні ж поля, навпаки, заболочуються, тому що вода стоїть на них майже цілий рік. Тому єгиптяни почали зводити на берегах річки стінки зі щільно збитої землі, обмазані глиною. Під час розливу вода проникала в басейни, і люди могли використовувати її за необхідністю — надовго затримати на високих місцях або, навпаки, пробивши стінку, спустити зайву воду. Поступово ці спорудження утворили довгі ланцюжки, що простягнулися уздовж Нілу на десятки кілометрів.

Пізніше спосіб поливу було вдосконалено: воду почали подавати на поля за допомогою найпростіших водопідйомних механізмів.

Для підтримки складної системи водопостачання люди створили центри управління ланцюжками загат — перші єгипетські міста.

Учитель географії

У водах і долині Нілу живуть численні ссавці, плазуни, дуже багато птахів і різновидів риби. Дика фауна долини Нілу представлена левами, гепардами, шакалами, пантерами, лисами, жирафами, газелями, крокодилами, носорогами, бегемотами.

На берегах Нілу, на заболочених просторах і затоплених заплавах, велике різноманіття рослин, особливе місце серед яких посідає папірус. Ця висока, витончена рослина, що може рости тільки в стоячих водах, у давнину зустрічалася в Єгипті дуже часто. На давніх барельєфах папірус був представлений як поширена рослина боліт, що служила гербом дельти Нілу.

Учитель історії

Давні єгиптяни використовували папірус для найрізноманітніших цілей. Зібрані в жмутики волоті папірусу застосовувалися в релігійних церемоніях, зі стебел рослини виготовляли кошики й інші предмети; із волокон стебел робили тканини й канати. Молоді рослини вживали в їжу цілими — серцевина папірусу є їстівною і в сирому, і у вареному вигляді; із м’яких частин зрілих рослин виготовляли солодкий сік, а нижню частину смажили. Міцне коріння було паливом і матеріалом для виготовлення начиння, із кори виготовляли сандалії. Зі зв’язаних стовбурів папірусу будували двомісні човники для рибного й пташиного лову, плоти, човни й навіть великі судна. Пліній зазначав, що на одному такому судні єгиптяни дісталися далекого острова Цейлон.

Але найбільш відомим є папірус як матеріал для письма, тому що перший папір був виготовлений єгиптянами зі стебел саме цієї рослини, і вона також дістала назву «папірус». Для того щоб виготовити такий папірус серцевину рослини розрізали на поздовжні смуги, які щільно розміщували на гладкій дошці, потім викладали інший шар; усе це клалося під прес і висушувалося на сонці. Виходила міцна довга сторінка світло-жовтого кольору. Сторінки склеювалися в довжину і згорталися в сувої, які іноді досягали кількох десятків метрів.

2.   Конго

Учитель географії

Конго протікає в Центральній Африці. За площею басейну й річним стоком річка посідає перше місце на «чорному» континенті. У середньому за рік Конго виносить в океан приблизно в 15 разів більше води, ніж Ніл! Причини виняткової повноводності Конго полягають у тому, що річка збирає воду з величезної територій, де регулярно випадають дощі.

Особливість Конго — дугоподібна форма русла й порівняна рівномірність витрат води. Басейн річки розташований з обох боків від екватора, отже, обміління південних приток Конго врівноважується надходженням у головну річку води з річок Північної півкулі, де в цей час ідуть заливні дощі.

Учитель історії

Задовго до проникнення європейців на території басейну Конго (сучасна Демократична Республіка Конго) склалися державні утворення, королівства: Конго, Куба, Лубу й Лунда. Наприкінці XV ст. самостійний розвиток народів цього району було порушено європейцями. Спочатку тут з’явилися португальці, які активно займалися работоргівлею. Їхні спроби проникнути в глиб країни були невдалими. Цьому заважали пороги й водоспади річки Конго, непрохідні ліси, опір місцевого населення й епідемії хвороб, зокрема малярії. І тільки в 1885 р. король Бельгії Леопольд II під приводом прилучення африканців до досягнень цивілізації й піднесення рівня їхнього економічного розвитку домігся від учасників Берлінської конференції європейських держав передання в його володіння «незалежної держави Конго».

3.   Нігер

Учитель географії

Третє місце за довжиною і площею басейну посідає річка Нігер. Вона протікає в Західній Африці, на шляху від витоків до гирла описує дугу і в середній течії майже досягає Сахари. Її верхні й нижні ділянки розміщені в областях, де випадає багато опадів, а середні — у посушливих районах.

Учитель історії

Ще до нашої ери в басейні річки Нігер з’явилася культура Нок. До нас дійшли свідчення високого рівня виготовлення теракотових скульптур давніми майстрами, а також володіння технологією виплавки й обробки металу. Це дозволило їм удосконалити землеробство й почати виготовляти зброю, за допомогою якої завойовувалися території й створювалися великі союзи племен.

Учитель географії

Найбільшими річками, що впадають в Індійський океан, є Замбезі й Лімпопо. Замбезі за річним стоком посідає друге місце на материку. Рівень води на ній підвищується влітку, у зимовий період він різко знижується.

III.  Підсумки уроку

 

Категорія: Географія | Додав: uthitel (03.11.2014)
Переглядів: 2983 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: