Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 9 Тема. Коран — головна книга ісламу. Будова Корану, охоплення в ньому різних сфер людського життя

Урок № 9

Тема. Коран — головна книга ісламу. Будова Корану, охоплення в ньому різних сфер людського життя

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.         Слово вчителя

Коран (араб. кур’ан — читання вголос, напам’ять, декламація; інші назви книги — аль-Фуркан, тобто «розрізнення між істиною і неправдою», аль-Мусхаф, тобто «сувій», «книга») — головна священна книга мусульман, пам’ятка світової літератури арабською мовою, перший писемний твір арабською, що зберігся до нашого часу. Коран — це запис промов і проповідей засновника ісламу Мухаммада, які він виголосив між 610 і 632 рр. Мусульмани вірять, що Аллах передав їх пророкові через янгола Джабраїла (Гавриїла). До їхнього змісту входять викривальні пророцтва, повчальні історико-релігійні оповідання про давніх пророків, притчі, молитви, заклинання тощо.

Слід зауважити, що багато образів і сюжетів Корану збігаються біблійними. Наприклад, у другому розділі під назвою «Аль-Бакара» (у перекладі — «Корова») розповідається про створення Аллахом першої людини Адама і його жінки Хавви (Єви) — як і в біблійній Книзі Буття, де Бог створює перших людей Адама і Єву. Інший приклад збігу сюжетів двох книг: у Новому Заповіті архангел Гавриїл приносить Діві Марії звістку про те, що вона народить Сина; у Корані теж наявний цей сюжет. Окрім того, священна книга мусульман згадує багатьох патріархів та пророків Старого Заповіту: Ноя (Нух у арабів), Давида (Давуда), Соломона (Сулеймана) та ін.

Різноманітність змісту Корану зумовила неоднорідність форми та стилю книги. Ранні частини сповнені поетичної краси та сили, у них Мухаммад намагається довести всемогутність Аллаха, зобразити пекельні муки та райські блаженства, передати страх перед Богом. Пізні частини більш спокійні за емоційним забарвленням, дещо стримані, часом їм притаманна надмірна багатослівність. Ці частини Корану встановлюють правила суспільного та повсякденного життя мусульман.

Мова книги рясніє епітетами та порівняннями, що нерідко розгортаються в цілі притчі; водночас у книзі обмежена кількість метафор.

Коран складається зі 114 розділів, що називаються сурами. Кожна сура ділиться на відрізки за ритмом або смислом — вірші (аяти). Усього в книзі близько 6200 аятів. Кожна сура названа на честь особи, яка в ній згадується, або за першими словами аятів. Деякі сури мають подвійні назви (наприклад, сура «Тауба» (9) також зветься «Бараа»).

Якщо християни спираються на свою священну книгу переважно в духовному житті, то Коран впливає майже на всі сфери життя мусульман: духовно-релігійну, правову, побутову.

У релігійній сфері Коран наказує беззаперечно дотримуватися таких догматів:

—  вірити в Аллаха;

—  вірити в янголів і демонів;

—  вірити у святість Корану;

—  вірити в пророків та Мухаммада як посланця Аллаха;

—  вірити в рай і пекло;

—  вірити в божественне приречення — тобто в те, що все залежить від волі Аллаха;

—  вірити в безсмертя душі.

Крім того, за Кораном, кожен мусульманин повинен п’ять разів на день творити молитву — намаз, а раз на рік дотримуватися піст тривалістю в один місяць. Якщо дозволяє здоров’я та матеріальний стан, бажано здійснювати паломництва в Мекку, де розташована головна святиня ісламського світу — Кааба (перший храм для поклоніння Богу, збудований пророком Ібрагімом (Авраамом)), і Медину, де похований Мухаммад.

Коран регламентує сплату податків. Згідно зі священною книгою, мусульмани зобов’язані раз на рік сплачувати закят — обов’язковий податок на користь нужденних.

На основі Корану та збірки висловів і діянь Мухаммада під назвою Сунна в ісламі було утворено звід законів шаріат (від арабського «прямий, правильний шлях»). Шаріат регулює все суспільне і особисте життя мусульман: державні, юридичні, культурні, моральні, побутові, сімейні норми. Так, шаріатом заборонено вживати в їжу свинину, прикрашати оселю картинами та скульптурами, що зображують людину чи тварин. Окрім заборон у шаріаті існують і приписи — наприклад, відзначати два великих свята: жертвоприношення (тюркське «курбан-байрам») і розговіння після посту («ураза-байрам»).

Коран став не тільки основним законом, за яким живе увесь мусульманський світ. Поява книги мала важливе значення для формування арабської мови та її поширення країнами Азії й Африки. А в процесі вивчення і тлумачення Корану були започатковані мусульманські науки: богослов’я, право, мовознавство, риторика, філософія.

На Сході Коран вважається взірцем високої поезії. На Заході, у європейській критиці, погляди на Коран суперечливі. Одні заперечують його художню цінність, інші вважають шедевром мистецтва слова.

Коран вплинув на багатьох письменників — представників християнської культури. За його мотивами німецький поет Й.-В. Ґете написав трагедію «Магомет» (1772), вірші «Східно-західний диван». Вільну обробку образів Корану — «Наслідування Корану» (1824) — створив О. С. Пушкін.

Перший переклад Корану мовою східних слов’ян (а саме церковнослов’янською) виконав за наказом царя Петра І вчений Петро Постников. Його робота була надрукована 1716 р. Російською мовою Коран перекладали понад двадцять разів. Одним із новіших є переклад Ельміра Кулієва (2002).

Перший український переклад священної книги ісламу належить Олександрові Лисенецькому. Автор працював над ним у 1913–1914 рр. Після цього за новий український переклад не бралися до кінця ХХ ст. А з 1990 р. до нинішнього часу виконано вже чотири переклади: Яреми Полотнюка, Валерія Рибалкіна, Валерія Басирова та Михайла Якубовича.

IV.            Застосування знань, умінь, навичок

Виконання завдання (робота з картками в парах)

Картка

Біблія. Книга Буття, 1 (уривок)

26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! <…>

Книга Буття, 2

15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.

17 Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.

19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

20 І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.

22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.

25 І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

Книга Буття, 3

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?

2 І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,

3 але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

4 І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!

5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв.

7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі. <…>

9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?

10 А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

11 І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?

12 А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла. <…>

22 І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, і не жив повік віку.

23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

(Переклад І. Огієнка)

Коран. Сура друга: «Аль-Бакара» — «Корова» (уривок)

30 І коли сказав Господь твій ангелам: «Я поставлю намісника на землі!», то вони запитали: «Ти хочеш поставити там того, хто чинитиме безчестя та проливатиме кров, тоді як Ми прославляємо Тебе хвалою та славимо святість Твою?» Він відповів: «Я знаю те, чого не знаєте ви!»

31 І Він навчив Адама всіх імен, а потім сказав ангелам: «Назвіть Мені ці імена, якщо ви правдиві!»

32 Ті відповіли: «Преславний Ти! Ми знаємо лише те, чого Ти навчив нас. Воістину, Ти — Всезнаючий, Мудрий!»

33 Тоді Він сказав: «О Адаме! Назви їм ці імена!» А коли той назвав їм ці імена, Він мовив: «Чи ж не говорив Я вам, що знаю потаємне небес і землі, і знаю те, що відкриваєте ви та що приховуєте?»

34 І коли Ми сказали ангелам: «Низько вклоніться Адаму!», то вклонилися усі, крім Ібліса, який відмовився, вивищився та став невіруючим.

35 І сказали Ми: «О Адаме! Живи разом зі своєю дружиною у раю. Їжте досхочу, коли б ви не побажали. Але не наближайтесь до цього дерева, бо станете одними з нечестивців!»

36 Проте шайтан змусив їх перечепитись об нього. Тож вони залишили те, що було там, і сказали Ми: «Вийдіть! І одні з вас будуть ворогами для інших! Земля стане для вас притулком і ви матимете там прожиток — до певного часу!»

37 І прийняв Адам слова Господа свого й покаявся перед Ним. Воістину, Він — Приймаючий каяття, Милосердний!

(Переклад М. Якубовича)

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 124 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: