Урок № 3 Тема. Світові релігії. Священні книги народів світу. Загальнокультурне значення священних книг - Зарубіжна література 8 клас (нова програма) - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 3 Тема. Світові релігії. Священні книги народів світу. Загальнокультурне значення священних книг

Урок № 3

Тема. Світові релігії. Священні книги народів світу. Загальнокультурне значення священних книг

IV.            Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

2.         Повідомлення учнів

Ведизм

Ведизм — найдавніша з відомих релігій. Її назва утворена від санскритського слова veda, що перекладається як «знання». Учені вважають, що ведизм зародився приблизно в ІІ тис. до н. е. в Індії серед аріїв (або індоіранців) — напівкочового народу, котрий займався скотарством. Як зараз установлено, колись арії жили на просторах від Дунаю до Алтаю, а потім розселилися на півдні — на територіях сучасних Ірану та Північної Індії, де й оформилися основні положення ведизму.

Релігія аріїв поступово склалася на основі древніх культів та вірувань кількох народів: культу дерев, тварин та ін. Завдяки цьому у ведизмі багато богів. У священній книзі ведизму — Ведах — їх згадується понад три тисячі!

Зазвичай у релігіях, послідовники яких вірять у багатьох богів, виділяється головний, наймогутніший бог. Але в аріїв такого не було: верховним богом вважався той, до кого в цей момент зверталися з молитвою.

Головним ритуалом ведизму було жертвоприношення — годування богів. Під час жертвоприношення богам дарували хліб, масло, конину, співали гімни, молилися особливим чином. Люди вірили, що бог обов’язково виконає прохання того, хто молиться, якщо правильно дібрати слова молитви та принести жертву.

У Ведах немає згадок про храми. З цього можна зробити висновок, що ритуал жертвоприношення справляли на жертовнику в оселях або просто неба.

У ведизмі визнавалося існування високих моральних норм та гріха, стверджувалося, що за гріх треба карати. Наприклад, у Ведах суворо засуджувалася жадібність.

Одна з основних ідей ведизму — впевненість в тому, що життя є стражданням. Багато ведичних молитов являють собою прохання про позбавлення від цього страждання.

У більшості релігій багато уваги приділяється долі людини після смерті. Але ведизм є винятком. У Ведах тільки сказано, що чотири елементи організму померлого розчиняються в чотирьох стихіях: погляд померлого звертається до сонця, подих — до вітру, мова — до вогню, кров — до води. Душа ж відлітає на небо, де поєднується з подібними до себе.

У І тис. до н. е. ведизм поступово трансформувався в іншу релігію — брахманізм. Крім того, на його основі сформувалися ще дві важливі релігії: світова релігія буддизм і національна релігія індусів індуїзм. Індуїзм — одна з найпоширеніших національних релігій планети: її сповідує близько мільярда людей.

Буддизм

Буддизм — релігія, заснована в Індії в VI ст. до н. е. Її засновником вважають Гаутаму Будду (623–544 рр. до н. е.). Буддизм — найдавніша світова релігія.

Засновник буддизму при народженні отримав ім’я Сіддхартха. Ім’я його родини було Гаутама. Іменувати Буддою (в перекладі з санскриту — «просвітлений») його почали пізніше. Про життя Будди нам відомо зі збірки «Джатака», складеної через кількасот років після його смерті, у ІІ ст. до н. е.

Сіддхартха народився на території нинішнього Непалу, в знатній родині, представники якої спрадавна були воїнами. Його юність минула в розкошах. У 29 років Сіддхартха втомився від бездільного життя і звернувся до релігії. Він дізнався, що світ сповнений страждань, залишив палац і оселився відлюдником у лісі. У 35-річному віці Сіддхартха сів під великим Деревом Бо (священним фікусом), давши обітницю, що не зійде з місця, поки не розв’яже загадку страждання. Кілька днів його випробував демон-спокусник Мара: напускав повінь та землетрус, підсилав своїх дочок Бажання, Насолоду та Пристрасть. Гаутама не піддавався спокусам. На 49-й день на нього зійшло просвітлення — він зрозумів, як подолати страждання: треба відмовитися від світу та досягти нірвани. Пізнавши цю істину, Будда почав проповідувати, вчити людей морального способу життя. Помер проповідник на вісімдесятому році життя.

Згідно з ученням Будди, життя — це страждання, причиною якого є наше бажання. Здійснення одного бажання народжує інші, нові. Для того щоб розірвати це коло, треба морально самовдосконалюватися, керуючись заповідями: любити все живе; не завдавати шкоди живим істотам; не брати того, чого не дають; не піддаватися впливу марних пристрастей; утримуватися від брехні, наклепів, хвастощів; допомагати бідним та хворим; бути милосердим.

У країні свого народження, Індії, буддизм поступово був витіснений індуїзмом і до ХІ ст. майже зник. Але на той час він уже поширився по світу. Зараз цю релігію сповідує близько 7 % усіх людей земної кулі (509 мільйонів). Вони переважно живуть у Центральній, Південній та Східній Азії (у Шрі-Ланці, Таїланді, Лаосі, Камбоджі, Китаї, Японії, Кореї, Монголії).

Християнство

Християнство — друга після буддизму за часом виникнення світова релігія. Підґрунтям християнства стало віровчення кількох єврейських сект, члени яких очікували приходу спасителя — месії. Роль месії секти розуміли по-різному. У секті зелотів вважали, що месія з мечем у руках звільнить євреїв від влади римлян. Секта ессеїв очікувала на месію, який дарує духовну свободу людству.

Такі погляди були досить поширеними в Палестині, коли там на початку І ст. нової ери народився засновник християнства Ісус Христос.

Ім’я Ісус — грецький варіант єврейського Ієшуа, що означає «Бог допомога, спасіння»; слово Христос — це переклад грецькою арамейського мешія, тобто месія, помазаник.

Про життя Христа розповідають священні християнські книги — Євангелія. Із них відомо, що Ісус народився в палестинському місті Віфлеємі завдяки зішестю Святого Духа на Діву Марію. Про дитинство Ісуса відомо дуже небагато. Євангелія детально описують лише останні роки життя Христа, коли він проповідував своє вчення, зцілював хворих, воскрешав померлих і творив дива (перетворював воду на вино, приборкував бурю тощо).

Земний шлях Христа завершився, коли йому було 33 роки. Безневинного Ісуса схопили в Єрусалимі та розіп’яли на хресті. За Євангеліями, після загибелі він воскрес, 40 днів пробув на землі, а потім вознісся на небо.

Учні Христа (апостоли) та їхні послідовники розповсюдили його вчення по всій планеті. Центральна ідея цього вчення — гріховність людини і її спасіння. Християни вважають, що від гріхопадіння Адама людина живе у злиднях та гріхах. Але Син Божий Ісус Христос своєю смертю спокутував гріхи людства. Завдяки цьому кожний отримав можливість порятуватися. Для цього необхідно увірувати в Христа, зректися земних благ заради духовних, любити Бога та ближніх, бути милосердним.

Християнство — найпоширеніша серед світових релігій: учення Христа прийняли 34 % людей (це понад 2 мільярди 400 мільйонів). Християни живуть переважно в Європі, Північній та Південній Америці, але їхні громади є й в усіх інших частинах світу.

Іслам

Іслам, або мусульманство, — наймолодша з трьох світових релігій. Вона виникла в Аравії в VII ст. н. е.

Засновником ісламу був пророк Мухаммад (Мухаммед, Магомет, Магомед; 570–632 рр.), араб за національністю. Він народився в аравійському місті Мекка. Батько його помер, коли його дружина була вагітною Мухаммадом. Матір хлопчик утратив у шість років.

Коли Мухаммад виріс, він став купцем. Під час подорожей по товар він ознайомився з різними віровченнями та дійшов висновку, що існує тільки один істинний Бог — Аллах. Відтоді він намагався вести моральне життя: не пив вина, прагнув усамітнення, щороку цілий місяць присвячував молитвам. У 611 р. Мухаммад оголосив себе посланцем Аллаха, що отримує одкровення у вигляді сур (глав Корану), та почав проповідувати. Першими послідовниками пророка були члени його родини та друзі. Але згодом його вчення доволі широко розійшлося у місті Мекка. 622 р., побоюючись ворожих переслідувань, Мухаммад поїхав у місто Ясріб (нині — Медина, що означає «місто пророка»). Цю втечу називають хіджрою. Від хіджри мусульмани ведуть своє літочислення.

У наступні роки Мухаммад займався розбудовою власної ісламської держави, брав участь у війнах з іновірцями. Незадовго до його смерті молода ісламська держава Мухаммада простягалася від Червоного моря до Перської затоки та від південних кордонів Палестини до Оману та Ємену. У день смерті Мухаммад відпустив на волю своїх рабів та роздав гроші бідним.

Після Мухаммада залишилося багато записів його повчань і висловів. Близько 650 р. їх було зведено в збірку, яка отримала назву Коран. Вона стала головною священною книгою мусульман.

Центральна ідея мусульманського віровчення — вимога шанувати лише Аллаха та коритися його волі (власне, слово іслам означає «покірність»). Мусульмани вірять, що Мухаммад — це пророк Аллаха; що до нього Бог посилав людям інших пророків: біблійних Адама, Ноя (в арабському варіанті — Нуха), Мойсея, Ісуса (Ісу). Крім того, вони вважають, що в останній день світу мертві воскреснуть і отримають відплату за свої діяння.

Іслам наказує всім мусульманам п’ять разів на день чинити молитву, дотримуватись посту раз на рік, бути справедливими та щедрими, допомагати бідним.

Зараз іслам — друга за кількістю послідовників світова релігія після християнства. Її сповідують 23 % людей (1 мільярд 620 мільйонів). Вони живуть переважно в країнах Північної Африки та Азії.

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (28.11.2016)
Переглядів: 18 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: