hyipazart.com
Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 39 Тема. Англійське Відродження та його видатний представник Вільям Шекспір. Життя і творчість В. Шекспіра

Урок № 39

Тема. Англійське Відродження та його видатний представник Вільям Шекспір. Життя і творчість В. Шекспіра. Особливості сонетів поета. Ідейний зміст сонета № 66

  • Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
  1. Повідомлення учнів

Життя В. Шекспіра

Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 р. в провінційному містечку Стретфорд-на-Ейвоні. Тут минули його дитинство та юність.

Батько майбутнього драматурга був заможним городянином: торгував вовною, зерном, м’ясом, володів кількома будинками та деякий час обіймав посади мера й старшого олдермена (члена муніципальної ради). Мати Вільяма, Мері Арден, імовірно, належала до занепалого дворянського роду.

Шекспір навчався в місцевій граматичній школі, де основним предметом була латина. Учні читали в оригіналі твори римських авторів: Сенеки, Плавта, Цицерона, Вергілія, Овідія, Горація. Вони знайомилися також зі схоластичною логікою та риторикою. Окрім граматичної у Шекспіра була інша школа — школа спілкування з простим народом. Із творів драматурга помітно, що він добре знався на народних піснях, прислів’ях, баладах, був знавцем народного мовлення.

Шекспірові не виповнилося й 16-ти років, коли справи його батька перестали йти на лад, і юнакові довелося самому заробляти на життя. За деякими даними, він у помічники до продавця м’яса, за іншими — працював молодшим учителем у сільській школі.

1582 р. Шекспір одружився з Енн Гетевей, дочкою багатого фермера, яка була на вісім років старшою за нього.

Через три роки після одруження Шекспір залишив Стретфорд. Причини його від’їзду до кінця не з’ясовані. Існує припущення, що він таємно полював у заповіднику місцевого поміщика Томаса Люсі й утік, рятуючись від переслідувань багатія.

Шекспір опинився в Лондоні, де вступив актором до театру. У театрі в нього був ще один обов’язок — обробляти старі п’єси перед їх поверненням до репертуару. Згодом він став постійним драматургом театру.

Із матеріального погляду життя Шекспіра склалося вдало. 1599 р., коли був заснований відомий театр «Глобус», Шекспіра взяли до числа пайовиків — тобто тих, хто вкладає власні кошти у справу.

Усі свої сили драматург віддавав театру, сумлінно працював: багато читав класиків (особливо Овідія) і сучасників, писав п’єси, гастролював із трупою провінційними містечками та замками аристократів.

1608 р. трупа «Глобуса» придбала для зимових вистав приватний (тобто закритий) театр «Блекфраєрс». Це було першою ознакою занепаду старих театрів для широкої публіки. У новомодному «Блекфраєрсі» все робилося для втіхи не народного глядача, а придворного поціновувача прекрасного. До того ж 1609 р. трупа запросила на постійну роботу двох молодих драматургів, котрі більше відповідали новому напряму.

Шекспір ще деякий час попрацював у театрі, а 1612 р. повернувся до Стретфорда, де провів останні роки в самоті.

23 квітня 1616 р. Шекспір помер. Він похований у Стретфорді, в церкві Святої Трійці.

Твори Шекспіра перекладено майже всіма мовами світу. Багато творів драматурга вийшли й українською. Над перекладами працювали видатні письменники та відомі перекладачі: М. Старицький, П. Куліш, Ю. Федькович, Панас Мирний, І. Франко, Леся Українка, М. Кропивницький, М. Рильський, І. Кочерга, Б. Тен, М. Бажан, В. Мисик, І. Стешенко, Д. Паламарчук, Г. Кочур та інші.

  1. Слово вчителя

Творчий доробок митця складають 37 п’єс, 154 сонети і 2 поеми.

Творчість драматурга поділяють на три періоди.

1. Перший, «оптимістичний», датується 1590–1600 рр. У цей період Шекспір написав комедії («Багато галасу з нічого», «Комедія помилок»), трагедію «Ромео і Джульєтта», а також хроніки («Генріх IV», «Річард II», «Генріх VI», «Генріх V»). У цих п’єсах знайшов відображення життєрадісний світогляд письменника, характерний для всіх гуманістів. Герої його ранніх творів — люди сміливі, добрі, життєлюбні, кмітливі та спритні. З 1592 по 1599 р. створена більша частина сонетів майстра.

2. Другий, «драматичний» період (1601–1608). У цей час творчої зрілості митець писав переважно трагедії. У нього сформувався критичний погляд на суспільно-історичні події. У п’єсах цього часу (трагедіях «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра») загострюються морально-філософські проблеми, з’являються соціальні мотиви.

3. Третій, «романтичний» період тривав три роки (1609–1612). У драмах цього періоду виражається непереможна віра великого гуманіста в торжество всього кращого, що є в людині й в усьому світі. У цей час Шекспір створює «Зимову казку», «Бурю», «Перікла», «Цимбеліна».

У багатій творчій спадщині митця особливе місце займають сонети.

Тематика сонетів досить різноманітна. Є у Шекспіра твори, присвячені темі поезії, філософським роздумам, темі кохання та дружби.

Так, у сонетах — філософських роздумах поет визнає, що все підвладне Часові, невблаганному потоку життя, і тільки дві сили протистоять йому — Кохання та Мистецтво.

О, в скільки раз красиве ще гарніше,
Як правда йому дасть вбрання нове,
Й прекрасна роза нам іще миліша
За аромат п’янкий, що в ній живе.

Червиві квіти той же колір мають,
Що й рози ніжні, і колючки ті ж,
Й однаково пелюстки розкривають
Назустріч сонцю, під дощу капіж.

Та їх краса фальшива, не радіють
Цвітінню їх і не відчують втрат,
Коли зів’януть. Справжні ж — обнадіють,
У спомини свій вливши аромат.

Так і з тобою, радосте моя:
Ввійде у вірш любов і юнь твоя.

(Переклад В. Марача)

Кожен твір присвячений одній темі. Здебільшого Шекспір іде за такою схемою розвитку думки: перші чотири рядки визначають тему твору, другі — містять її розвиток, треті — ведуть до розв’язки, а останні два рядки в афористичній лаконічній формі підбивають підсумок. Іноді це висновок з усього сказаного в сонеті, а іноді навпаки — різке протиставлення до всього, про що йшлося раніше.

Дослідники поділяють сонети Шекспіра на дві великі групи. Перша з них присвячена другові, прекрасному юнакові, друга — «смаглявій леді». Слід зазначити, що сонетів, присвячених другові, набагато більше (1–126), а «смаглявій леді» — значно менше (127–152). Окрім того, є твори, присвячені оспівуванню радощів і краси кохання (153–154).

«Сонети» — це ліричний літопис дружби поета з прекрасним юнаком, що містить натяки на суперництво з іншим поетом, який на деякий час завоював прихильність друга; розповідь про історію кохання до смаглявої спокусниці; зображення драми, яку поет пережив через подвійну зраду — коханої та друга.

Смаглява дама сонетів Шекспіра зовсім не схожа на традиційний ідеал коханої жінки. Вона примхлива і порочна. Почуття поета до неї суперечливі. Вона зраджує його, але її невірність його не зупиняє. Таке кохання перетворюється на хворобу, засліплює, дурманить.

Сонети бездоганні за формою, органічно поєднують аналіз найтонших емоцій і філософські роздуми з чудовими описами природи, образами зовнішнього світу.

Сонет Шекспіра (так званий англійській) має іншу форму, ніж знайомий нам італійський Данте та Петрарки. Він складається з трьох чотиривіршів і одного двовірша, що містить ідею твору. Схема римування рядків у англійському сонеті: абаб вгвг деде жж.

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (19.10.2017)
Переглядів: 25 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: