Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 23 Тема. Життя і творчість Публія Овідія Назона. Трагедія відторгненого поета в автобіографічній елегії Х («Життя поета»)

Урок № 23

Тема. Життя і творчість Публія Овідія Назона. Трагедія відторгненого поета в автобіографічній елегії Х («Життя поета») з циклу «Сумні елегії»

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

2.   Повідомлення учнів

Життя і творчість Овідія

Найголовніші факти життя поета стали відомі завдяки йому самому, оскільки він виклав їх в одній зі своїх «Скорботних елегій» (IV книга, 10 елегія).

Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — близько 18 р. н. е.) народився з місті Сульмон, що розташоване за 150 км від Рима. Він належав до старовинного роду вершників. Батько, прагнучи дати обом своїм синам добру освіту, відвіз їх до Рима, де вони навчалися у відомих філософів та риторів, зокрема у популярного оратора Порція Латрона, багато думок якого пізніше зазвучать у віршах Овідія. Старший син Луцій обрав політичну кар’єру, а Овідія з дитинства приваблювала поезія. Захоплення молодшого сина не викликало схвалення у батька, який сподівався, що юнак стане державним чиновником, а поезію вважав не вартим уваги заняттям.

Здобувши освіту, приблизно 25 р. до н. е. Овідій разом із другом вирушив у подорож, яка тривала три роки. Такі подорожі вважались обов’язковими для молодих освічених римлян. Друзі відвідали Афіни, Малу Азію, Сицилію. Після повернення — мабуть, виконуючи волю батька,— Овідій вступив на державну службу. Спочатку працював у поліцейському управлінні, потім виконував суддівські обов’язки, але врешті-решт відмовився від адміністративної служби. Причиною була література, у світ якої він з радістю поринув.

Овідій пристав до кола найвизначніших поетів Риму — Тібулла, Проперція та Горація, незважаючи на різницю з останнім у віці. Одна за одною з’явилися книги Овідія: епічна поема «Гігантомахія», трагедія «Медея», три книги еротичних «Любовних елегій», дидактична поема «Наука кохання», поема «Ліки від кохання», книга «Героїні».

Наприкінці століття талант Овідія досягнув свого розквіту. Його поеми «Фасти» та «Метаморфози» («Перевтілення») мали такий великий успіх, що їх автора стали порівнювати з Вергілієм і Горацієм. До десяти разів йому присуджували перемогу на співочих змаганнях, його всюди запрошували, патриції намагалися зав’язати з ним дружбу, римська молодь учила напам’ять його витончені вірші.

Легковажні образи та мотиви поезії Овідія суперечили політиці Августа, який мріяв відродити давні суворі римські чесноти. Вплив Овідія на римське суспільство був настільки сильним, що 8 р. н. е Август розпорядився вислати поета з Рима в найвіддаленіший закуток імперії — у місто Томи (сучасна Констанца в Румунії). Подорож до місця заслання була тривалою та небезпечною. Корабель Овідія ледве не загинув під час бурі.

Поет дуже тяжко переживав розлуку з дружиною, з Римом, зі звичним життям. Перебування в холодній, напівварварській глушині виявилося для нього надзвичайно важким. З подивом і жахом він розповідав про замерзлий Істр (Дунай), похмурий і непривітний Понт Евксінський, про сніги, холодні зими, хутряний одяг місцевих жителів — фракійців.

Усі письмові звернення до Августа з проханням про помилування залишалися без відповіді.

Овідія втішали листування з близькими та поетична творчість. У далеких Томах Овідій написав п’ять книг «Скорботних елегій», чотири книги «Послань з Понта», склав поеми «Ібіс» і «Риболовля».

18 р. н. е., після майже десяти років заслання, Овідій помер, так і не побачивши улюбленого Рима, коханої дружини. Він похований у Томах. Останнє бажання поета було таким: «Хай переправлять кістки мої в урні могильній, зроби так!» Але воно не було виконане.

Найвідомішим твором Овідія є поема «Метаморфози» — оповідь про перевтілення (людини у тварин, рослин, неживі предмети, зірки), що відбувалися з часів створення світу, викладена за грецькою та римською міфологією. Це великий твір із 250 сюжетами, розташованими в хронологічній послідовності — від найпершого перевтілення: переходу від стану хаосу, безладного нагромадження стихій до гармонійно влаштованого космосу. У «Метаморфозах» Овідій утілив власне філософське вчення, головні ідеї якого такі: 1) вічність і незнищенність матерії; 2) вічна змінність матерії; 3) постійне перевтілення одних речей в інші; 4) вічне перевтілення душ із одних тіл в інші.

Етапним твором пізньої творчості Овідія стали «Сумні елегії» («Трістії»), написані в період із 8 по 12 р. н. е. Вони складаються з п’яти книг. У них поет описує останню прощальну ніч у Римі перед засланням, небезпечну подорож до місця заслання, гірко нарікає на долю, звертається до дружини, римських друзів, жалібно молить Августа про помилування, роздумує про життя у вигнанні. Усі елегії дуже щирі за тоном, передають почуття глибокого душевного страждання, безвиході.

Творчість Овідія мала велике значення для розвитку як римської, так і західної літератури взагалі. Його твори приваблюють тонким музичним віршем, пластичністю зображення, наочністю розповіді. Еротичні вірші поета стали вершиною любовної лірики.

У добу Середньовіччя Овідія шанували поряд з Вергілієм, а його ліричні твори дали поштовх швидкому розвиткові середньовічної любовної лірики. В епоху Відродження найбільш популярними були «Метаморфози», які стали невичерпним джерелом сюжетів для художників і письменників. У XVII–XVIII ст. на основі творів Овідія було написано багато опер та балетів.

В Україні Овідій відомий дуже давно. Його твори вивчали в Києво-Могилянській академії. Творчістю Овідія захоплювався Г. Сковорода. Високо цінував талант поета Т. Шевченко, який у роки заслання неодноразово використовував у своїх поезіях скорботні мотиви останніх книг римського митця. Наприкінці XIX ст. Овідія перекладали Олена Пчілка, О. Маковей. Пізніше його твори переклав М. Зеров.

4.   Виконання завдання (робота з картками в парах)

Картка

За то, что я жив, что терплю все тяготы стойко,
Что не постыла мне жизнь и треволненья её,
Муза, спасибо тебе! Ибо ты утешенье приносишь,
Отдых даешь от тревог, душу приходишь целить.
Ты мне и спутник и вождь, ты меня от Истра уводишь,

На Геликоне даешь место по-прежнему мне.
Ты, как немногим, дала мне при жизни громкое имя,
Хоть лишь по смерти молва дарит обычно его.
Черная зависть, что все современное злобно поносит,
Ни одного из моих не уязвила трудов,

Несправедлива молва не была к моему дарованью,
Хоть и немало больших век наш поэтов родил.
Выше себя я ставил их всех, но многие вровень
Ставили нас, и весь мир песни читает мои.
И если истина есть в прови́денье вещих поэтов,

То и по смерти, земля, я не достанусь тебе.
Славой моим ли стихам иль твоей любви я обязан,
Ты благодарность мою, верный читатель, прими.

(Переклад С. Ошерова)

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 143 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: