Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 20 Тема. «Золота доба» давньоримської літератури. Життя і творчість Вергілія.

Урок № 20

Тема. «Золота доба» давньоримської літератури. Життя і творчість Вергілія. Міфологічна основа поеми Вергілія «Енеїда». Заспів до поеми

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

2.         Повідомлення учнів

Життя і творчість Вергілія

Публій Вергілій Марон (70–19 рр. до н. е.) — найвидатніший і найвпливовіший поет Давнього Риму.

Про життя Вергілія відомо небагато. Він народився 15 жовтня 70 р. до н. е. в селі Анди неподалік від міста Мантуї (Північна Італія), в родині дрібного землевласника, що колись був, за одними даними, гончарем, а за іншими — поденником.

Початкову освіту Вергілій здобув у сусідній з Андами Кремоні. Досягнувши повноліття, виїхав до Медіолану (Мілан), а згодом до Риму, щоби продовжити навчання там. Юнак готувався стати адвокатом, але сором’язливість і відсутність ораторських здібностей перешкодили його адвокатській кар’єрі.

Після року перебування в Римі Вергілій оселився в родовому маєтку, де присвятив себе літературній праці, якою захоплювався з юних літ.

Близько 45 р. до н. е. тодішній намісник Транспаданської Галлії (нині Ломбардія) Гай Асіній Полліон, прекрасний знавець грецької та римської літератур, помітив своєрідний хист Вергілія і спрямував молодого письменника на створення буколістичних віршів — творів, що вихваляють працю пастухів і принади сільського життя. Та спокійні заняття буколіками були перервані конфіскацією селянських земель на користь ветеранів полководця Гая Юлія Цезаря (батька Октавіана Августа). Їм переходили землі околиць Мантуї та Кремони, а отже, і маєток Вергілія. Завдяки заступництву Октавіана землю йому повернули. Втішений поет звеличив свого захисника Октавіана в першій еклозі (вірші) буколічної збірки. Але радість була передчасною: у 41 р. до н. е. спалахнула нова громадянська війна, після якої околиці Мантуї знову перейшли до рук ветеранів. Поета прогнали з маєтку. Він ледве врятувався від меча оскаженілого центуріона. Точно невідомо, чи повторне клопотання про повернення землі було успішним. Ми тільки знаємо, що Вергілій оселився в Неаполі.

39 р. до н. е. Вергілій опублікував свій твір «Буколіки», який складається з десятьох еклог. Твір, що з’явився в найгостріший момент громадянської війни, знаменував утечу від дійсності в ідеальний світ пастухів, що віддаються коханню та поезії. «Буколіки» справили велике враження на громадськість. Автором книги зацікавився друг Октавіана Гай Цильній Меценат, великий шанувальник поезії й сам літератор-дилетант. Увійшовши до мистецького гуртка Мецената, Вергілій отримав матеріальне забезпечення, а це дало йому змогу цілком віддатися поезії, найдорожчому, за його словами, скарбові світу. У своїй поемі «Буколіки» він писав:

Музи дорожчі мені від усього на світі. Богині
Що найпильніше служу вам і серцем шаную я щирим.

(Переклад М. Зерова)

Ставши прихильником Октавіана, Вергілій присвятив йому наступний великий твір — дидактичну поему «Георгіки» («Про землеробство»), над якою працював сім років (37–30 рр. до н. е.), живучи майже безвиїзно в Неаполі. Поема складається з чотирьох книг: перша присвячена хліборобству, друга — розведенню дерев і виноградарству, третя — скотарству, четверта — бджільництву. У поемі автор проповідував моральну цінність праці землеробів, оспівував її радощі, славив її як окремий вид діяльності. У зображення сільського життя вплетено вихваляння Італії та Октавіана Августа.

Після цієї поеми Вергілій узявся за монументальну працю — «Енеїду», якій віддав десять останніх років життя. Спочатку поет склав план і написав епопею прозою, а потім став надавати віршової форми тим частинам, які йому припали до вподоби.

Щоб побачити на власні очі місця, зображені в «Енеїді», Вергілій вирушив у подорож Грецією та Малою Азією. Проте Трою йому побачити не вдалося. Тяжко захворівши в Афінах, поет припинив подальшу мандрівку. Август, який на цей час прибув до Афін, порадив хворому повернутися разом з ним до Італії. В дорозі стан поета погіршився, а після висадки в порту Брундізій (східне узбережжя Італії) 21 вересня 19 р. до н. е. життя Вергілія обірвалося. Прах великого митця перевезли до Неаполя і там поховали при Путеоланській дорозі. На надгробній плиті викарбовано дистих:

У Мантуї я народився, умер у калабрів. Неаполь
Прах береже. Оспівав пасовища, села, вождів.

Історія створення поеми «Енеїда»

До троянського циклу міфів долучаються міфи про Енея. За давньогрецькою та давньоримською міфологією, Еней був царем дарданів, сином Анхіса і Афродіти, родичем троянського царя Пріама. Він народився на горі Іда, виховували його гірські німфи. Із початком Троянської війни не брав у ній участі, але коли Ахілл напав на землі дарданів, виступив на боці троянців. Еней бився з Ахіллом і Діомедом, зазнав поразки та врятувався лише завдяки допомозі Афродіти й Аполлона. У ніч падіння Трої він хотів напасти на ворога, але отримав від богів наказ залишити місто. Разом із батьком Анхісом, сином Асканієм (Юлом), жінкою Креусою (вона відразу після втечі померла) та вцілілими троянцями Еней відплив на двадцяти кораблях від Трої на пошуки нового місця мешкання. Під час подорожі він відвідав Фракію, Македонію, Крит, Пелопоннес і Сицилію, де помер Анхіс, а потім подався до Італії. Але дістатися країни йому не судилося: богиня Гера наслала страшенну бурю, і кораблі мандрівника було відкинуто до Карфагену. Там в Енея закохалася цариця Дідона — засновниця міста. Гера й Афродіта намагались оженити Енея з Дідоною, проте Зевс наказав герою покинути Карфаген. Після цього Еней спустився в підземне царство. Там тінь Анхіса напророкувала Енеєві його майбутнє та долю його нащадків. Кінцевою зупинкою в подорожі Енея були володіння царя Латина, який подарував героєві землю для будівництва міста. Еней одружився з донькою Латина Лавінією, заснував місто й об’єднав місцевих мешканців і троянців в один народ — латинян. У кінці земного шляху Еней вознісся на небо і став богом.

Міф про Енея в ІІІ ст. до н. е. був офіційно визнаний Римом. Рим вважався оновленою Троєю. А вельможні римські роди намагалися звести свою генеалогію до Енея. Так, рід Юліїв вважав себе нащадками сина Енея Асканія. Юлій Цезар, батько Октавіана Августа, за нагоди посилався на своє божественне походження.

Вергілій звернувся до міфу про Енея, прагнучи досягти кількох цілей: по-перше, створити римську паралель до гомерівських «Іліади» та «Одіссеї»; по-друге, розповісти про початок Римської імперії; по-третє, повідати про предків Августа, котрого дуже шанував.

Вергілій узявся за роботу після закінчення поеми «Георгіки». 26 р. до н. е. в літературних колах уже було відомо, що він працює над великою поемою про Енея. Поетові потрібно було ознайомитися з багатьма міфологічними та історичними матеріалами. Він обміркував план твору та записав його зміст прозою, розподіливши матеріал на 12 книг. Потім узявся за розробку окремих епізодів. Після кількох років праці Вергілій відредагував повний текст.

У 19 р. до н. е. «Енеїду» було завершено, але автор ще три роки — аж до смерті — шліфував та обробляв її. Перед смертю він намагався спалити твір, а в заповіті розпорядився не друкувати нічого з того, що він не оприлюднив сам. Але Август порушив волю поета і наказав видати «Енеїду».

3.         Слово вчителя

Сюжет «Енеїди» ділиться на дві частини: у першій Еней подорожує, у другій — воює в Італії. На кожну з частин відведено по шість книг. Перша тематично наближається до «Одіссеї», друга — до «Іліади» Гомера.

Основна концепція «Енеїди» міститься в перших рядках твору:

Зброю співаю і мужа, що перший з надмор’їв троянських,
Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Еней — утікач за волею долі. Доля, фатум є рушійною силою поеми, а образ Енея — центральним у її композиції. Усі події життя Енея є прообразом того складного шляху, на якому Римська держава стала наймогутнішою в світі.

Дослідники відзначають певну блідість характеру Енея. На їхню думку, повному розкриттю образу дещо заважає усвідомлення з боку героя своєї місії засновника нової держави. Проте в багатьох сценах герой демонструє провідні риси свого характеру: побожність, цілеспрямованість, відвагу.

Як і в Гомера, дія твору відбувається у двох світах: світі богів і світі людей; долею героїв керують боги. Основні ролі у світі богів грають Юнона і Венера. Перша ворожо ставиться до Енея, натомість друга постає його захисницею.

На відміну від гомерівського епосу, що цілковито належить минулому, у Вергілія міф переплетений із сучасністю; випробування Енея — це початок призначеної долею римської величі. Крім того, спокійний тон, любовне вимальовування зовнішніх деталей, які ми бачимо у Гомера, чужі Вергілію. Римського поета цікавить не зовнішнє, а внутрішнє, душевні процеси, настрій героїв. У поемі їх, як правило, представлено в стані емоційного збудження.

«Енеїда» стала найвищим досягненням римської поезії.

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 111 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: