Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 18 Тема. Трагедія Есхіла «Прометей»: конфлікт, центральний образ, ідея твору

Урок № 18

Тема. Трагедія Есхіла «Прометей»: конфлікт, центральний образ, ідея твору

IV.            Закріплення вивченого матеріалу

1.   Виконання проблемного завдання (робота з картками в парах)

Картка

Гесіод

Теогонія (походження богів)

X. Зевес і Прометей

Япет за жінку узяв собі гарную океаніду,
Звану Клімену, і з нею, полежавши в ліжку одному,
Атласа-сина создав, велетенської сили потомка,
Потім Менойтія славного і штукаря Прометея,
Хитрого в вигадках всіх, недотепу теж Епіметея,
Що початком був усякого зла для людей роботящих.
Бо від Зевеса він перший дістав ним сотворену жінку,
Дівку Пандору. Гордого Менойтія громом зразивши,
В Ереб укинув Зевес за відвагу його та зухвальство.
Атласа ж непереможна Конечність на край землекруга загнала,
Щоб держав небо на своїх плечах і руках непоодаль
Від гесперід голосистих. Сю службу Зевес хитромудрий
Дав йому. А Прометея прехитрого він у кайдани
Нерозрішимі зв’язав і до стовпа страшного привісив.
Надто й орла присилав із широкими крильми, що в нього
Кождого дня вижирав несмертельну утробу, а тая
Знов відростала за ніч, що удень пожер птах міцнокрилий.
Того відважний Геракл, королеви Алкмени нащадок,
Вбив і звільнив Япетенка від муки тієї страшної
І від мучителя. Се допустив бог з вершини Олімпу,
Щоб переможця Геракла Фіванця великая слава
Стала ще більша, ще ширше пішла по землі многолюдній.
Сим він почтити хотів непоборного свойого сина.
І задля нього всмирив він свій гнів супроти Прометея,
Що колись смів поступить навпаки постанов Кронієнка.
Се було в той час, коли зайшов спір між людьми і богами
В місті Меконі; отут Прометей предложив раз Зевесу,
Щоб одурить його ум, величезную тушу волову,
Хитро її розділивши. Одна часть у шкірі звірячій
М’ясо вміщала, і товщ, і нутро, а в другій були кості,
Штучно уложені й зверху огорнені лоєм білявим.
Тут відізвався до нього отець всіх богів і народів:
«О Япетенку, з усіх ти володарів найрозумніший,
Любчику, ти поділив, бачу, все на нерівнії часті!»
Жартом сказав се Зевес, постанов незнищимих свідомий.
Сьому ж на те відповів Прометей хитромудрий з усміхом
Лагідним, що не скривав його підступу й хитрої штуки:
«Славний Зевесе, найвищий з богів, що живуть безконечно,
Вибери з частин сих ту, що найбільше тобі до вподоби».
Так сказав, здумавши жарт, та Зевес, постанов вічних свідом,
Знав про той підступ, та мав постанову недобрую в серці,
Помсту на смертних людей, і завзявся її доконати.
Вхопив обома руками і здер лоєву поволоку,
Та спалахнув аж увесь, і обняв його гнів непомірний,
Скоро побачив ті білії кості, підступно укриті.
І відтоді між людьми пішов звичай для учти безсмертним
Білії кості палить на кострах, що клубляться димами.
Сильно сердитий сказав Прометею Зевес-хмарогонець:
«О Япетенку, всіх штук і всілякої хитрості свідом,
Любчику, ти й на сей раз не забув про підступную хитрість».
Так повен гніву Зевес рік, судеб невідмінних свідомий,
Тим-то, тямуючи все ту зневагу собі Прометея,
Людям нещасним, що тут на землі живуть і вмирать мусять,
Не допустив дать огню непоборно движучої сили,
Але ще раз одурив його син хитромудрий Япета,
Вкравши святого огню невгасиму блискучую іскру
В пушки нутрі. Знов у серці кольнула гіркая сердитість
Зевса високого, й гнів запалав у душі його милій,
Скоро в оселях людей він побачив огнища блискучі.
Гнеть замість того огню сотворив зло великеє людям:
З глини зліпив з волі Зевса прославлений бог кривоногий
Постать спокусливу на соромливої дівки подобу.
Сю оживила й убрала сама синьоока Афіна
В білу одежу, накинула їй прозірчастий серпанок,
Зроблений чудно, й руками стягла глядачам всім на диво.
Голову їй заквітчала вінцем із квіток найсвіжіших,
Ними прегарне волосся вкрасила Паллада Афіна.
А поверх них над чолом золоту положила корону,
Що змайстрував власноручно прославлений бог кривоногий;
Праці не жалував, щоб догодити Зевесовій волі,
Повиробляв він на ній усілякі предивні потвори,
Що їх виплоджує море й земля глядачам всім на диво.
Много їх там наробив і світила в них грація божа
Дивно так, що мов живі вони, тільки що не говорили.
Так змайструвавши се гарнеє лихо замість благодаті,
Ввів у зібрання її, де боги були й смертнії люди,
Вкриту прикрасами блакитноокої тої богині.
З дивом поглянули всі несмертельні і смертнії люди,
Вздрівши покусу страшну, що людей невикрутно всіх дурить,
З неї почав іти рід привабливий, жіноча порода,—
Пагубна, склонна до зрад та порода і вдача жіноча,
Горе тяжке, що чіпляється мужа й жиє з ним довіку.
Люблять достаток із ним поділять, та не люблять бідноти.
Зовсім не так, як у вулеях бачимо пчоли невтомні,
Що в воскових комірках кормлять трутів ненатлеє плем’я,
З ранку до заходу сонця вони цілу днину працюють,
Все поспішають, свої щільники наповняючи медом;
Трути ж сидять у нутрі, в того вулея темній комірці,
З праці чужої плодів животи свої, знай, наповняють.
Так само мужам смертельним для помсти Зевес-громовержець
Рід дав жіночий, щоб жив з плодів його праці тяжкої:
Так-то дружина мужам стає злом замість доброго дару.
Хто ж умикає подружжя, з жіноцтвом турботної спілки,
Хоче безженним прожить, того старість гірка дожидає.
Дармо він ждатиме, хто б йому в немочі дав запомогу,
В горі потіху, а вмре у достатку, то кревні далекі
Ділять добро. Кому доля дала чесну й добрую жінку,
Злучену з ним у любові, не мине лиха й злої пригоди
В своїм житті; хто ж візьме собі жінку поганого роду,
Житиме вік, носячи невідв’язну гризоту на серці,
Горе й журбу, від яких тільки смерть увільнить його може.
Так-то ніхто не уйде і не вирвесь з-під волі Зевеса,
Так не уйшов її й той доброчинний потомок Япета,
Але почув лютий гнів, і Конечність його непоборна,
Хоч як удалий він був, у кайдани тяжкі закувала.

(Переклад І. Франка)

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 112 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: