Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 16 Тема. Життя і творчість Сапфо. Звернення до богині кохання у вірші «До Афродіти» («Барвношатна владарко, Афродіто…»)

Урок № 16

Тема. Життя і творчість Сапфо. Звернення до богині кохання у вірші «До Афродіти» («Барвношатна владарко, Афродіто…»)

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.         Слово вчителя

Мелічна лірика була різноманітною за тематикою: у сольних і хорових піснях поети уславлювали богів, атлетів, наречених, оспівували дружбу, радощі буття та, звісно, найпрекрасніше людське почуття — кохання. Кохання — це провідна тема у творчості першої поетеси античного світу Сапфо (або Сафо Мітіленської).

У грецьких міфах згадуються дев’ять богинь-муз, покровительок наук і мистецтв. Сапфо називали у Греції десятою музою. Філософу Платону приписували авторство такого двовірша:

Дев’ять на світі муз, стверджує дехто. Неправда:
Є і десята між ними — Лесбосу донька, Сапфо.

Про життя поетеси нам відомо дуже мало. Ми знаємо, що вона народилася в місті Мітілена на острові Лесбос у VIІ ст. до н. е. За переказами, її батько належав до аристократії та займався торгівлею. У ранньому дитинстві Сапфо залишилася без батька і матері. І вже в дитячі роки в неї прокинувся потяг до поезії. Підлітком Сапфо вже писала оди, гімни, елегії, святкові пісні. Приблизно в 17 років вона змушена була втекти з рідного острова з політичних мотивів. Повернутися додому поетеса змогла через багато років, коли їй було вже за тридцять. Невдовзі Сапфо взяла шлюб із чоловіком на ім’я Серколас (Керкіл) і народила доньку Клейсу (Клеїс). На жаль, її сімейне щастя було недовгим: чоловік і дитина рано померли.

Сапфо цілком віддалася творчості та суспільній діяльності, очоливши Школу риторики для дівчат. Вона навчала їх музики, танців і віршування.

За легендою, поетеса закінчила життя самогубством, кинувшись у море зі скелі. Причиною самогубства стало нерозділене кохання до вродливого юнака Фаона.

Українська поетеса Леся Українка присвятила цій історії свій вірш «Сафо» (1884):

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у серці
Велика їй туга встає:

В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач… Дівчина
Зірвала лавровий вінець
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.

Головні теми лірики Сапфо — кохання, краса подруг, горе розставання, напуття нареченій, весільний обряд. Найвизначніше художнє відкриття, зроблене поетесою, — відображення любовних переживань жінки. До Сапфо ніхто не показував стану закоханої людини «зсередини». При цьому авторка дуже точно описує і фізичний стан того, хто кохає, не уникаючи найменших фізіологічних подробиць як, наприклад, у вірші «До богів подібний мені здається…»:

Тільки образ твій я побачу — слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом…

(Переклад Г. Кочура)

Лірична героїня Сапфо сприймає кохання як стихійну силу, чудовисько, від якого немає захисту. Якщо у творах попередників поетеси любов — це переважно чуттєва насолода, то у Сапфо — болісне переживання, навіть смертельна хвороба:

Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...

(«До богів подібний мені здається…», переклад Г. Кочура)

У віршах Сапфо оспівує красу, вроду. Для неї фізична краса — велика цінність, а милування прекрасною людиною — справжнє задоволення. У вірші «Кажуть ті — піхота найкраща в світі…» є такі рядки про вродливу дівчину Анакторію:

O, наскільки глянуть було б миліше
На ходу принадну її і світлий
Усміх, ніж лідійські вози й піхоту
Бачити в битві!

(Переклад А. Содомори)

Зі спадщини Сапфо до наших часів збереглися лише окремі фрагменти віршів. За ними можна судити, що її улюблені жанри належать до мелічної лірики (гімни богам, весільні пісні).

Сапфо стала справжньою легендою. Її образ та поезія надихали багатьох літераторів, художників, музикантів. Так званою сапфічною строфою, яку винайшла п, кетеса з острова Лесбос, користувалися багато ліриків. Особливо популярною вона була серед російських поетів срібної доби (кінця ХІХ — початку ХХ ст.).

Один із найвідоміших творів Сапфо — гімн «До Афродіти» («Барвношатна владарко, Афродіто…»). За легендою, Сапфо, закохана в красеня Фаона, створила цей вірш незадовго до своєї трагічної загибелі.

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 190 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: