Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 15 Тема. Лірика Давньої Греції: виникнення, основні види. Творчість Тіртея. Уславлення хоробрості в поезії Тіртея «Добре вмирати тому

Урок № 15

Тема. Лірика Давньої Греції: виникнення, основні види. Творчість Тіртея. Уславлення хоробрості в поезії Тіртея «Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну…»

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.         Слово вчителя

На попередніх уроках ви ознайомилися зі зразком епічного жанру античної літератури — героїчним епосом Гомера «Іліада». Тепер звернімося до грецької лірики.

Назва літературного роду лірика вказує на його походження. Слово утворене від назви струнного музичного інструмента — ліри. Це говорить про те, що спочатку ліричні твори виконували під звуки ліри.

Прослухайте вірш.

Жереб мені
Випав такий:
Серцем палким
Любити
Ласку весни,
Розкіш, красу,
Сонця ясне
Проміння.

(Переклад А. Содомори)

Прочитаний твір грецької поетеси Сапфо, що жила майже три тисячі років тому, у VII ст. до н. е., зараз сприймається як вірш. Але він належав до пісенних творів, як і майже вся грецька лірика, створена протягом VII–V ст. до н. е. Поезія відокремилася від музики і стала літературним явищем лише в ІV–ІІІ ст. до н. е. Сьогодні лірикою називають твори, які передають думки, настрій та почуття поета, викликані різними подіями.

У сучасному літературознавстві виділяють такі ліричні жанри, як елегія, ода, гімн, послання, епітафія, сатира, епіграма. Більшість із цих жанрів народилися в античності. Проте в давньогрецькій ліриці існувала власна система жанрів, що суттєво відрізнялася від сучасної.

Лірику давніх греків ділять на два види.

1.   Декламаційна лірика, яку виконували без музичного супроводу. Складається з творів двох типів:

а)   Елегія. Розвинулася з фольклорної обрядової заплачки — голосіння на похороні або нареченої на весіллі. Проте елегія не завжди мала скорботний характер. Елегія — це перш за все роздуми на різні теми: воєнну, політичну, любовну. Більшість відомих нам елегій VII–VІ ст. до н. е. мають повчальний характер, закликають до чогось, висловлюють протест проти чогось, гаряче переконують. Елегії грецьких поетів збереглися переважно уривками. Авторами цього виду лірики були Тіртей (автор воєнних елегій), Мінерм (автор любовних елегій), Солон та Феогнід (автори політичних елегій).

б)   Ямбічна лірика. Ямбографія — найдавніший вид поезії греків, приурочений до свят на честь богині родючості Деметри. Для свят родючості були характерні розгул, суперечки, лихослів’я, співання глузливих пісень. Люди вірили в магічний вплив подібних дій на родючість землі. Ямби — це глузливі, лайливі вірші, спрямовані проти окремої людини чи групи осіб. Із часом ямб став засобом висловлювання почуттів і полеміки на суспільні теми. Найвідомішим автором ямбів був Архілох. Існує легенда, за якою поет довів до самогубства власну наречену Необулу та її батька Лікамба: той пообіцяв видати за нього доньку, але потім не дотримав слова. Архілох висміяв обох у ямбах, після чого вони не витримали ганьби і наклали на себе руки. Окрім Архілоха ямбічні вірші писали Симонід Аморгський та Гіппонакт Ефеський.

2.   Мелічна (пісенна) лірика. Якщо для декламаційної лірики музичний супровід не був обов’язковим, то мелічні твори виконувалися під звуки ліри або флейти. Поступово меліка втратила зв’язок із музикою. Мелічні твори були двох типів — сольні та хорові.

а)   Сольна (монодична) меліка — пісні, створені до якоїсь події, з нагоди (зазвичай до гулянки, зустрічі друзів). Найбільш уславлені автори сольної лірики — мешканці острова Лесбос Алкей та Сапфо, а також поет Анакреонт.

б)   Хорова меліка — пісні, тісно пов’язані з обрядом. До них належали гімни богам, парфенії (пісні для змагань дівочих хорів), епініки (пісні, що уславлювали переможців спортивних змагань), епіталами (пісні до наречених, які співали дверей їхньої почивальні), гіменеї (пісні, у яких величали наречених). Найвідоміші автори хорової лірики — Алкман, Стесіхор, Піндар, Симонід Кеоський.

За кожним видом лірики був закріплений окремий віршовий розмір. Наприклад, для елегії притаманне чергування гекзаметра і пентаметра.

Гекзаметр (від грецьк. hexámetros — шестимірний) — шестистопний дактилічний вірш із постійною цезурою.

Пояснення термінів, що зустрічаються у визначенні поняття «гекзаметр»:

—  стопа — одиниця виміру віршових рядків; група складів із певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів;

—  дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі у віршованій мові (схема стопи: —UU);

—  цезура — обов’язкова для певного віршового розміру пауза всередині віршового рядка.

Приклад використання гекзаметру з твору грека Теокріта (Феокріта) «Тірсіс, або Пісня»:

Пісня, пастуше, твоя подає мені більш насолоди,
Ніж дзюркотіння струмка, що по скелях донизу збігає.

До речі, гекзаметром написала гомерівська «Іліада».

Метрична схема гекзаметра така:

—UU/—UU/—//UU/—UU/—UU/—U

Пентаметр (від грец. pentámetros — п’ятимірник) — в античному віршуванні — віршова стопа, яка складається з двох рівних частин, у кожній з яких є два дактилі та один наголошений склад. Метрична схема пентаметра:

—UU—UU—//—UU—UU—

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 291 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: