Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 13 Тема. Твір Гомера «Іліада». Епізод двобою Ахілла й Гектора. Образи ахейського та троянського героїв

Урок № 13

Тема. Твір Гомера «Іліада». Епізод двобою Ахілла й Гектора. Образи ахейського та троянського героїв

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.   Повідомлення учня

Гомер

Гомер — напівлегендарний поет Давньої Греції, якого вважають автором героїчного епосу «Іліада», «Одіссея», комічної поеми «Магрит», «Гомерівських гімнів» та інших творів. Час, коли жив і творив Гомер, античні історики визначають по-різному: від ХІІ до VII ст. до н. е. Сучасна наука вважає, що поет народився в кінці ІХ — на початку VIІІ ст.

За честь називатися батьківщиною Гомера сперечалися сім грецьких міст. Про це в античні часи навіть було складено вірш:

Сім сперечалися міст і звалися Гомера вітчизною:
Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос і Афіни.

Грецькі біографії зображують Гомера незрячим мандрівним співцем. Імовірно, таке уявлення зумовлене не реальними фактами, а традицією, за якою в античних легендах віщуни та співці зображувалися сліпими.

Відсутність документальних даних стала поштовхом до виникнення так званого «гомерівського питання» — тобто проблем, пов’язаних із вивченням особистості та творчості Гомера. Уже в античні часи біографи Гомера сперечалися про обсяг його спадщини, про те, що у творах належить перу автора, а що було додано пізніше. Сюжетні суперечності в поемах пояснювали пізнішими вставками, що їх зробили інші люди. Було висловлено думку, що Гомер жив у дописемні часи, а його епічні твори існували у вигляді окремих пісень і були зібрані разом у VІ ст. до н. е., під час правління афінського тирана Пісістрата.

У наш час деякі вчені заперечують навіть існування поета, вважають його легендарним, а поеми — механічним поєднанням народних пісень. Але більшість дослідників схиляється до версії, за якою «Іліада» і «Одіссея» — творіння одного талановитого автора.

Гомерівські мотиви та образи справили величезний вплив на літературу. Їх використовували у своїх творах Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, Дж. Джойс, Й. Мандельштам та ін.

4.   Робота з картками (у парах)

Картка

Ахілл

Вирушаючи на війну з троянцями, греки повинні були заохотити ще одного героя до участі в поході. Це був юний Ахілл, син царя Пелея й богині Фетіди. Провісник Калхас провістив Атрідам (тобто Агамемнону й Менелаю — синам Атрея), що тільки в тому разі здобудуть вони велику Трою, якщо участь у поході братиме Ахілл. Безсмертну славу судила доля Ахіллові. Він мав бути найбільшим з героїв, які битимуться під мурами Трої. Великими будуть подвиги Ахілла, але не повернеться він з-під Трої живим, загине в розквіті сил, уражений стрілою. Знала богиня Фетіда, що судилося її синові. Усіма силами намагалась вона відвернути ту грізну долю. Коли Ахілл був ще немовлям, мати натирала його тіло амброзією і тримала його у вогні, щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя. Але одного разу вночі, коли Фетіда поклала немовля Ахілла у вогонь, прокинувся Пелей. Вжахнувся він, побачивши, що його син у вогні. Вихопивши меч, кинувся він до Фетіди. Злякалась богиня, втекла від страху з Пелеєвого палацу і заховалась у безодні моря в покоях свого батька Нерея. А Ахілла Пелей віддав на виховання своєму другові, кентавру Хірону. Хірон вигодував хлопця мозком ведмедів і печінкою левів. Виріс Ахілл могутнім героєм. Маючи всього лише шість років, він убивав лютих левів і вепрів і без собак наздоганяв оленів — настільки швидким і легким був його біг. Не було рівного Ахіллові у володінні зброєю. Хірон навчив його також грати на солодкозвучній кіфарі та співати. Не забувала й Фетіда свого сина, часто випливала вона з морської глибини, щоб побачитись із Ахіллом. Скрізь і завжди піклувалась Фетіда про свого сина.

Коли Ахілл виріс і став прекрасним юнаком, по всій Греції рознеслася звістка, що Менелай збирає героїв у похід на Трою. Фетіда, знаючи, яка доля чигає на Ахілла, сховала його на острові Скіросі, в палаці царя Лікомеда. Там хлопець жив серед царських дочок, одягнений у жіноче вбрання. Ніхто не знав, де переховується Ахілл. Але провісник Калхас відкрив Менелаєві схованку майбутнього героя. У той же день зібрались у путь Одіссей з Діомедом. За задумом хитромудрого Одіссея, під виглядом купців прибули вони на Скірос і пішли до палацу Лікомеда. Приїжджі розклали перед царівнами свій крам: розкішні тканини, золоті намиста, обручки, сережки, гаптовані золотом покривала, а між цим крамом поклали меч, шолом, щит, поножі та панцир. Царівни з захопленням розглядали золоті оздоби й багаті тканини, а Ахілл, що стояв серед них, дивився лише на зброю. Раптом біля палацу залунали бойові поклики, засурмили сурми й забряжчала зброя. Це супутники Діомеда й Одіссея вдарили мечами в щити і подали бойовий клич. Вжахнувшись, розбіглися цареві дочки, а Ахілл, схопивши меч і щит, кинувся назустріч ворогам. Він думав, що вчинено напад на Лікомедів палац. Так упізнали Ахілла Одіссей і Діомед. З великою радістю погодився Ахілл брати участь у поході проти Трої. З ним вирушив і його вірний друг Патрокл, і мудрий старець Фенікс. А Пелей дав своєму синові зброю, яку отримав колись як дарунок від богів на своєму весіллі з богинею Фетідою, дав йому і спис, подарований Хіроном, і коней, одержаних від Посейдона.

Перші дев’ять років облоги Трої

Замкнулись троянці в неприступній Трої; навіть Гектор не насмілився виходити за її мури. А греки почали облогу. Вони тричі намагалися здобути місто штурмом, але це їм не вдавалось. Тоді греки почали руйнувати околиці Трої й завойовували всі міста, які були в союзі з троянцями. Греки ходили на них походами суходолом і морем. В усіх цих походах особливо відзначався великий Ахілл. Греки заволоділи островами Тенедосом, Лесбосом, містами Педасом, Лірнессом та іншими. Багато міст зруйнували вони всередині країни. Захопили ахейці й місто Фіви, де правив батько Гекторової дружини Андромахи, Естіон. В один день убив Ахілл сімох братів Андромахи. Загинув і батько її. Ахілл не віддав тіло Естіона в наругу, — боячись гніву богів, він поховав його в землі. А матір Андромахи забрали невільницею у грецький табір. Багату здобич захопив Ахілл у Фівах. Він узяв у полон і прекрасну дочку Аполлонового жерця Хріса, Хрісеїду, і прекрасну Брісеїду. Хрісеїду греки віддали цареві Агамемнону. <…>

Смерть Ахілла

Страшним гнівом палав Ахілл проти троянців. Він вирішив жорстоко помститися на них за смерть друзів, Патрокла і Антілоха. Як розлютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Янці поквапом кинулися втікати, вони спішили заховатися за мурами Трої. Несамовитий Ахілл переслідував їх. Невблаганна доля гнала його на певну загибель. Аж до Скейської брами переслідував Ахілл троянців.

Він удерся б і у священну Трою, і місто б загинуло, коли б не з’явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Але не послухав Ахілл. Він сам гнівався на Аполлона за те, що бог-стріловержець багато разів рятував від грецького героя Гектора і троянців. Ахілл навіть погрожував богові, що вразить його списом. Невблаганна доля затьмарила розум Ахілла. Він готовий був напасти навіть на бога. Розгнівався Аполлон, забув він і те, що обіцяв колись, на весіллі Пелея і Фетіди, охороняти Ахілла. Повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він Парісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. Смертельною була для Ахілла ця рана. Герой відчув наближення смерті. Вирвав він з рани стрілу і впав на землю. Гірко докоряв він богу Аполлонові за те, що згубив його. Знав Ахілл, що без допомоги бога його не міг убити ніхто зі смертних. Ще раз зібрав свої сили Ахілл. Грізний, наче вмираючий лев, підвівся він із землі й уразив ще багатьох троянців. Та ось холод розлився по його тілу — все ближче підходила смерть. Поточився Ахілл і сперся на спис. Грізно крикнув він троянцям:

— Горе вам, погинете ви! І після смерті мститимусь на вас!

Від цього поклику кинулись тікати троянці. Але щодалі слабнув Ахілл. Залишили його останні сили, і впав він на землю. Загримів на ньому його золотий панцир, і здригнулася земля. Помер Ахілл. <…>

(За книгою М. А. Куна «Легенди та міфи стародавньої Греції» у перекладі О. М. Івченко)

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 135 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: