Головна » Статті » Середня школа » Зарубіжна література 8 клас (нова програма)

Урок № 12 Тема. Міфи троянського циклу: «Троя», «Паріс викрадає Єлену», «Троянський кінь». Ключові образи циклу

Урок № 12

Тема. Міфи троянського циклу: «Троя», «Паріс викрадає Єлену», «Троянський кінь». Ключові образи циклу

ІІІ.            Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.   Слово вчителя

Із курсу літератури 6 класу вам відомо, що міф (від грецьк. mythos — слово, промова) — це вид усної народної творчості, розповідь про богів, духів, героїв, у якій люди пояснювали різні життєві явища. Міфологія — це осмислення дійсності, при якому всі природні явища одухотворюються, взаємини між ними уподібнюються до людських.

У прадавні часи міфи були еквівалентом науки, системою сприйняття та опису світу, основою для інтерпретації природних і суспільних явищ. Із міфології вийшли мистецтва, у тому числі література, наука, релігія, політична ідеологія.

Однією з найдавніших у світі є грецька міфологія. Вона почала оформлюватися в ІІ тисячолітті до н. е., а остаточно сформувалася приблизно у VIII ст. до н. е.

Про грецьку міфологію можна дізнатися з багатьох джерел.

Джерела інформації про давньогрецьку міфологію

1.   Пам’ятки письмової літератури: поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея», Гесіода «Теогонія»; драматичні твори греків Есхіла, Софокла, Еврипіда, Аристофана; еллінська лірика Феокрита, Біона, Мосха, Каллімаха; твори римських авторів І–ІІ ст. н. е. (Овідія, Вергілія, Горація, Апулея, Лукіана та інших).

2.   Твори античних істориків (Геродота, Полібія, Діодора Сицилійського, Тита Лівія).

3.   Твори географів. Наприклад, еллінський географ ІІ ст. н. е. Павсаній у творі «Опис Еллади» навів численні перекази міфологічних сюжетів.

4.   Твори збирачів міфів — міографів (Гіппія, Геродора Геркалейського та ін.). Збірки міфів з’явились у Греції близько V ст. до н. е.

Міфи давніх греків мають різну тематику і проблематику. Дослідники групують їх у декілька великих тематичних циклів.

Цикли міфів

1.   Космогонічні — міфи про створення Всесвіту.

2.   Теологічні — міфи про походження богів.

3.   Етимологічні — міфи про походження явищ або предметів.

4.   Календарні (скотарські та хліборобські) — міфи про працю на землі, тварин.

5.   Героїчні — міфи про героїв.

В останній групі теж виділяють цикли, всього їх три:

а)   троянський цикл — міфи, присвячені подіям навколо міста Троя та Троянської війни;

б)   фіванський цикл — про заснування міста Фіви на території під назвою Беотія, про долю царя Фів Едипа та його сім’ю;

в)   міфи про аргонавтів — екіпаж корабля «Арго» на чолі з героєм Ясоном, який вирушив на пошуки золотого руна.

На сьогоднішньому уроці звернімося до троянського циклу міфів.

У грецькій міфології Троя (або Іліон) — це місто на морському узбережжі, під мурами якого десять років точилася жорстока війна. Початок Троянської війни міфи пояснюють волею верховного бога Зевса: мати-Земля Гея попросила свого онука Зевса звільнити її від непосильного тягаря — безлічі людей, які розмножилися на її грудях, через що Землі стало важко дихати. Щоб зменшити кількість людей, Зевс вирішив улаштувати війну.

Троянський цикл починається розповіддю про весілля Пелея і Фетіди, на яке запросили всіх богів, окрім богині чвар та розбрату Ериди. Аби помститися за образу, Ерида підкинула гостям бенкету золоте яблуко з надписом «Найпрекраснішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою виникла суперечка, кому з них має належати яблуко (до речі, завдяки цьому міфові в мови різних народів увійшов фразеологізм «яблуко розбрату», що означає причину ворожнечі, незгод із ким-небудь). Суперечку вирішив троянський царевич Паріс: він віддав яблуко Афродіті, бо та обіцяла йому винагороду — любов найвродливішої жінки світу Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Паріс викрав Єлену з палацу чоловіка та відвіз до Трої.

Несправедливим судом, що образив Геру й Афіну, а також викраденням чужої дружини Паріс накликав на Трою війну. Менелай зібрав з усієї Греції царів, що колись претендували на руку Єлени та заприсяглися завжди допомагати тому, кого вона обере чоловіком. За «Іліадою», у Менелая було понад сто тисяч воїнів і більше тисячі кораблів. Похід греків (або, як їх називають міфи, ахейців) на Трою очолив брат Менелая Агамемнон, цар міста Мікени. Інші грецькі полководці — сам Менелай, Ахілл, Патрокл, Одіссей, Діомед. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги, допомагаючи ахейцям або троянцям.

Спочатку греки намагалися мирно домовитися про повернення Єлени, але троянці не захотіли відпустити красуню. Тоді ахейці взяли Трою в облогу, яка тривала дев’ять років.

Кульмінацією протистояння ворогів стали події за участю Ахілла. Цей грецький воїн у напруженому двобої вбив Гектора — брата Паріса і сина царя Трої Пріама. Прагнучи помститися за брата, Паріс убив Ахілла стрілою.

Після смерті Ахілла події прискорилися. Невдовзі воїн Філоктет смертельно поранив Паріса. А Одіссей вигадав хитрий план нападу на Трою. Згідно з його планом ахейці зняли облогу з міста, відвели кораблі в море. Троянці вийшли на колишнє поле бою, але жодного ахейця там не було, на місті табору тільки стояв величезний дерев’яний кінь. Троянці вирішили забрати трофей до міста. Жрець Лаокоон, який був на полі з двома синами, умовляв знищити коня, бо це могла бути пастка. Жерця взяли на кпини: «Яка пастка, коли всі греки поїхали?» Раптом із моря виповзли дві величезні змії, накинулися на жерця і задушили його разом із синами. Троянці сприйняли це як доказ того, що треба забрати коня до міста, і потягли споруду до мурів Іліону.

Та як виявилося, Лаокоон не помилявся: у порожнистому череві коня сиділи дванадцятеро найвідважніших ахейців разом із Одіссеєм. Уночі троянці, захмелілі на бенкеті з нагоди виграної війни, заснули. Греки на кораблях у цей час повернулися до берега й заховалися за найближчим острівцем. Вояки Одіссея вибралися з коня, перебили сонних вартових і відчинили браму Трої. Ахейці вдерлися до міста і знищили його мешканців. Із цього сюжету походить стале словосполучення троянський кінь — так називають підступний дарунок ворогам, який полегшує перемогу над ними; обманні дії.

Що ж до Єлени, яка стала причиною війни, то Менелай простив її. Усі ахейці, крім Одіссея, щасливо дісталися додому. Мандри Одіссея на шляху до рідної Ітаки Гомер описав у поемі «Одіссея».

Протягом століть історики вважали, що події навколо Трої — не вигадка. Археологічні розкопки під керівництвом німецького ентузіаста Генріха Шлімана (1822–1890) підтвердили цю думку. Шліман знайшов руїни Трої на узбережжі Егейського моря, неподалік від протоки Дарданелли (зараз це територія Туреччини).

Послідовники Шлімана встановили, що Троя займала ключове військове та економічне становище в регіоні. Її розташування дозволяло контролювати рух кораблів та сухопутний шлях, що поєднував Європу і Азію. Троянці могли брати мито за товари, які везли повз них морським і сухопутним шляхами. Війну, про яку розповідають міфи троянського циклу, історики датують приблизно 1260-ми рр. до н. е.

Міфи про Троянську війну стали невичерпним джерелом сюжетів для літератури та інших видів мистецтва. На їх основі побудовані поеми «Іліада» і «Одіссея» Гомера, «Енеїда» Вергілія. Серед авторів пізніших часів до них зверталися, наприклад, англієць Вільям Шекспір у трагедії «Троїл і Крессида», Леся Українка у трагедії «Кассандра».

 

Категорія: Зарубіжна література 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (04.12.2016)
Переглядів: 656 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: