Урок № 8 Франція та Німеччина в першій половині ХІХ ст. - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 8 Франція та Німеччина в першій половині ХІХ ст.

Урок № 8

Франція та Німеччина в першій половині ХІХ ст.

Мета: сформувати в учнів уявлення про Францію і Німеччину в першій половині ХІХ ст.; аналізувати політику республіканців та монархістів у Франції; розглянути політичний розвиток Франції та Німеччини у 20—40-х рр. ХІХ ст., наслідки політики національного гноблення в Австрійській імперії; визначити причини й наслідки Липневої революції, характер і суть Липневої монархії, причини піднесення Прусії, роль Митного союзу в початку економічного об’єднання Німеччини; охарактеризувати Луї Філіппа; порівняти розвиток Франції й Німеччини; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність політиків; висловлювати власну думку щодо впливу національного гноблення на розвиток народів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: Конституційна Хартія, Реставрація, конституційна монархія, Липнева монархія, Німецький союз, конфедерація, сейм.

Основні дати та події: 1815—1830 рр. — друга реставрація Бурбонів, 27—29 липня 1830 р. — Липнева революція, 1830 р. — конституційна Хартія, 1830—1848 рр. — Липнева монархія, 1815—1866 рр. — Німецький союз, 1834 р. — Митний союз.

Історичні постаті: Людовік XVIII, Карл Х, Луї Філіпп Орлеанський, Франц I, Меттерніх.

Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті кордони Франції, Німецького союзу та Митного союзу; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати Луї Філіппа; порівнювати розвиток Франції та Німеччини; аналізувати політику республіканців і монархістів у Франції; визначати причини й наслідки Липневої революції, характер і суть Липневої монархії, причини піднесення Прусії, роль Митного союзу в початку економічного об’єднання Німеччини; давати оцінку діяльності політиків; висловлювати власне судження щодо впливу національного гноблення на розвиток народів.

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Два-три учні виступають із порівняльною характеристикою діяльності торі та вігів. Решта учнів ставлять уточнювальні запитання.

Тестове завдання

Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1    «Гниле містечко»

2    «Манчестерська бійня»

3    «Хлібні закони»

4    «Акти для затикання рота»

А   Шість законів, які були спрямовані на обмеження прав та свобод

Б   Білль, який узаконював виборчу реформу

В   Придушення військами мітингу біля Манчестера

Г   Закони, які штучним чином підвищували ціни на хліб через високе мито

Д   Старі міста або території, де практично не було людей, але які обирали парламентаря

Відповідь: 1Д 2В 3Г 4А.

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Франція в період Реставрації

2.   Липнева революція і Липнева монархія

3.   Політична роздробленість Німеччини

4.   Втрата Австрією своїх позицій і посилення Пруссії

Проблемне запитання

Чому результатом Липневої революції, спрямованої проти монархії, стало встановлення Липневої монархії?

1.   Франція в період Реставрації

Варіант І

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя в тезисній формі запишіть основні положення та особливості «Хартії 1814 року».

Зразок відповіді

•     Франція — монархія.

•     Усі рівні перед законом.

•     Усі допущені до державних та військових посад.

•     Повернення титулів старим дворянам та збереження новим.

•     Затримання тільки в передбачених законом випадках.

•     Законодавча влада — король, палата перів, палата депутатів.

•     Перів призначає король.

•     Король — верховний глава держави.

•     Право надавати закони має тільки король.

•     Виконавча влада — уряд, який призначався королем.

•     Свобода слова та друку.

•     Свобода віросповідання.

•     Депутат — 40 років, податок — 1 тис. франків.

•     Виборець — 30 років, податки — 300 франків.

•     Багаторівнева система виборів.

Розповідь учителя

Після остаточної поразки Наполеона у Франції відбулася реставрація династії Бурбонів — престол посів Людовік ХVІІІ. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Віденський конгрес зобов’язав короля запровадити конституцію та не порушувати засад суспільного ладу.

Разом із королем до Франції повернулися численні емігранти — землевласники та священики. Вони бажали повернення своїх прав та власності. У країні розпочалися переслідування людей, причетних до революції та Першої імперії, — їх страчували або ув’язнювали. Репресії отримали назву «білий терор» на честь символу короля — білого кольору. У державних установах та армії були проведені чистки, у результаті яких прибічників попередньої влади вигнали з роботи та служби. У Франції посилилися позиції роялістів і церкви, до країни повернулися єзуїти.

Після повернення до влади, за рішеннями Віденського конгресу в 1814 р. у Франції була запроваджена Конституція — «Хартія 1814 року». За цим документом Франція ставала конституційною монархією, проте король отримав величезні повноваження. Законодавчу владу (окрім короля, який мав право законодавчої ініціативи) представляв Законодавчий корпус, який складався з Палати перів (до якої депутатів призначав король) та Палати депутатів (депутати обиралися відповідно до високого майнового цензу). Виконавчу владу уособлював уряд, який призначався королем. Конституція проголошувала рівність, недоторканність особи, свободу друку й совісті (хоча католицтво було проголошено державною релігією). Було гарантовано недоторканність приватної власності (навіть придбаної в роки революції) та рівність всіх власників. Поверталися старі титули, але й нові не скасовувалися. Таким чином, практично вся влада зосереджувалась у руках вищого дворянства та великої буржуазії.

Вибори 1815 р. сформували Палату депутатів із роялістів, діяльність яких налякала самого короля. Побоюючись революційних заворушень, Людовік ХVІІІ розпустив у 1816 р. Палату депутатів. На нових виборах більшість набрали помірковані роялісти, які виступали за еволюційний шлях розвитку. Їх діяльність надала можливість Франції виплатити репарації, унаслідок чого з країни було виведено війська союзників. Було прийнято ліберальні закони. Проте в 1820 р. прихильник Наполеона вбив племінника короля і Людовік ХVІІІ розпустив парламент. Від 1821 р. знову посилилася політична реакція.

Варіант ІІ

Робота в парах

Методика проведення. Об’єднати учнів у пари і запропонувати їм опрацювати матеріал підручника.

Один учень із пари характеризує двома реченнями політичне становище у Франції, другий — економічне.

На наступному етапі учні пояснюють одне одному результати роботи. На дошці потрібно узагальнити результати роботи всіх пар.

Зразок відповіді

Політичне становище

Економічне становище

Монархія — реставрація Бурбонів.

Прийняття нової Конституції — «Хартія 1814 року»

Продовження промислового перевороту.

Основа економіки — сільське господарство

Бесіда

Чому країни-переможці відмовилися від повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії?

За допомогою додаткових запитань та коментарів потрібно підвести учнів до висновку, що монархи інших держав не бажали ще одного вибуху, що підтвердили «Сто днів» Наполеона. Результатом стало прийняття Конституції — «Хартії 1814 року».

2.   Липнева революція і Липнева монархія

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя тезово запишіть основні положення та особливості «Хартії 1830 року».

Зразок відповіді

•     Франція — конституційна монархія.

•     Уряд призначається королем.

•     Палата перів і Палата депутатів.

•     Король не має права видавати закони.

•     Король править на запрошення народу.

•     Король має право «вето».

•     Недоторканність приватної власності.

•     Демократичні свободи.

•     Зниження майнового й вікового цензу.

•     Збільшення кількості виборців.

•     Усі злочини розглядає суд присяжних.

•     Відновлення Національної гвардії.

•     Відновлення місцевого самоврядування.

Розповідь учителя

У 1824 р. після смерті Людовіка ХVІІІ королем Франції став його брат граф Карл д’Артуа під іменем Карла Х.

Король Карл Х відрізнявся набожністю, був прихильником старих порядків та абсолютної королівської влади. За часів його правління ще більше поширилася реакція — тривали переслідування, арешти, масові звільнення з державної служби. Король прийняв закон про святотатство, який жорстоко карав його порушників. Був прийнятий «закон про мільярд франків», за яким емігрантам виплачувалася компенсація за землі, втрачені під час революції (величезні гроші для виплат були отримані за рахунок підвищення податків). У 1826 р. у Франції розпочалася економічна криза. Вбачаючи в армії загрозу, Карл Х звільнив 250 генералів та розпустив Національну гвардію.

Після виборів у 1830 р. до Палати депутатів було обрано більшість противників уряду, і 26 липня Карл Х видав чотири ордонанси (укази), якими розпустив Палату депутатів (яка навіть не встигла зібратися), змінив виборче законодавство (значно підвищується майновий ценз), оголосив нові вибори та відновив цензуру. Ці дії короля викликали вибух обурення у Франції і привели до повстання, яке отримало назву Липнева революція, або «три славні дні». Усі основні події Революції відбулися в Парижі протягом трьох днів: 27 липня 1830 р. — початок повстання в Парижі, 28 липня — повстанці захопили ратушу та оточили Лувр, 29 липня — був узятий штурмом королівський палац — Карл Х зрікся престолу, династія Бурбонів була повалена.

Революція перемогла, проте її результатами скористались ліберали, які були проти проголошення республіки. За підтримки банкірів і ліберальної преси 9 серпня 1830 р. новим королем Франції було проголошено Луї Філіппа Орлеанського.

7 серпня 1830 р. була прийнята нова Конституція Франції, яка дістала назву «Хартія 1830 року». У країні була відновлена конституційна монархія (орієнтована на інтереси великої буржуазії), розширені повноваження палат Законодавчих зборів. Король отримував право «вето», проте втрачав законодавчу ініціативу. Було знижено майновий ценз (кількість виборців однаково становила менше ніж 1 % населення). Проголошувалася недоторканність приватної власності та відновлювалися демократичні свободи. Скасовувалися надзвичайні суди та запроваджувалися суди присяжних. Відновлювалася Національна гвардія та місцеве самоврядування.

У Франції відбулася зміна влади, але країна так і залишилася «пороховою діжкою» Європи. Почався період, який дістав назву Липнева монархія.

Робота за варіантами

Учні одного варіанта готують розповідь про правління Людовіка XVIII, другого — про Карла Х. Після підготовки представники кожного з варіантів записують на дошці основні положення правління королів.

Зразок відповіді

Король Людовік XVIII

Король Карл Х

1815—1824 рр.

1824—1830 рр.

•     Посилення позицій роялістів

•     Придушення повстання в Іспанії

•     Арешти, суди і страти прихильників Першої імперії (маршал Ней розстріляний)

•     Повернення до країни єзуїтів

•     Проведення звільнень в армії та державних установах

•     Виплата компенсації старим дворянам (1 млрд франків)

•     Закон про святотатство

•     1827 р. — розпуск Національної гвардії

•     Вибори до Національних зборів — перемога лібералів

•     1830 р. — Карл Х видав укази: про розпуск парламенту, про скасування виборчого права для всіх, крім великих землевласників, про скасування свободи преси

Розповідь учителя

(Подальша розповідь будується на матеріалі схеми.)

Основні політичні напрямки періоду Липневої монархії у Франції

Республіканці

Монархісти

Помірковані

Радикальні

Легітимісти

Орлеаністи

Бонапартисти

Уже все необхідне зроблено

Потрібні суттєві зміни

Прихильники династії Бурбонів

Прихильники Луї Орлеанського

Прихильники наполеонівської імперії

Повстання в Парижі

(1832, 1834, 1839 рр.)

Повстання у Вандеї

 

Повстання у Страсбурзі та Булоні

Усі повстання жорстоко придушено

3.   Політична роздробленість Німеччини

Варіант І

Розповідь учителя

Відповідно до рішень Віденського конгресу 8 липня 1815 р. на німецьких землях був утворений Німецький союз. Це державне утворення мало форму конфедерації, яка складалася з 38 державних утворень (імперії, королівств, герцогств та князівств, міст-республік). Верховним органом Німецького союзу був Союзний сейм, який не мав реальної влади і відігравав більше декоративну роль. Столицею Німецького союзу вважалося місто Франкфурт-на-Майні, проте столицею воно було також номінально. Кожна держава, яка входила до Німецького союзу, була суверенною, мала свого монарха грошову систему, законодавство, митні тарифи, збройні сили тощо. Практично в усіх цих монархіях відбулася реставрація абсолютизму. Лише у трьох саксонських герцогствах були прийняті помірковані конституції. В інших монархіях існували місцеві парламенти (ландтаги), які мали дорадчі функції. У Німецькому союзі загострилася боротьба за провідну роль у ньому між Австрією та Пруссією.

Політична боротьба за об’єднання німецьких земель тривала, ідеї об’єднання й демократії були поширені насамперед серед студентства. Проте в 1819 р. на з’їзді німецьких монархів у Карлсбаді були прийняті рішення про посилення контролю й придушення рухів студентів та інтелігенції. В університетах відбулися арешти, виключення та звільнення, був створений жорстокий контроль за студентами, заборонені студентські організації, запроваджена цензура. Проте опозиційний рух посилювався, особливо після подій Липневої революції у Франції.

Політична роздробленість на німецьких землях гальмувала їхній економічний розвиток. Основою економіки німецьких держав залишалося сільське господарство, у якому панували кріпацькі відносини. Хоча в деяких державах кріпосна залежність і була скасована, проте серйозного впливу на економіку це не мало. Промислова революція почалася тільки в 30-х рр. ХІХ ст. і дуже стримувалася політичними розбіжностями та економічною відсталістю німецьких земель. Найбільших успіхів промислове виробництво досягло в державах Рейнської області, особливо гірська та хімічна промисловість. Економічний розвиток значно гальмувала наявність кордонів — кожна держава мала свої митні тарифи, торговельні закони, грошові одиниці, системи мір і ваги. Загальнонімецький ринок не був сформований, торгівля була розвинута дуже слабко.

У 1834 р. 18 німецьких держав на чолі з Пруссією створили Митний союз. Це пожвавило економічні відносини, сприяло розвитку торгівлі та промисловості. А поширення прусського талера укріпило економічні зв’язки. Крім розвитку економіки, Пруссія використовувала Митний союз для боротьби з Австрією. Таким чином, Митний союз став кроком для утворення загальнонімецької держави.

Робота з картою

Використовуючи карту, складіть таблицю «Німеччина після Віденського конгресу».

Зразок відповіді

Імперія

Королівства

Герцогства та князівства

Міста-республіки

Австрійська

Пруссія, Саксонія, Баварія, Ганновер, Вюртемберг

Гессен-Дармштадт, Нассау, Брауншвейг та інші

Франкфурт, Гамбург, Бремен, Любек

 

Варіант ІІ

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника, складіть стислу характеристику Німецького союзу.

Зразок відповіді

1)  Час існування — 1815—1866 рр.

2)  Створений за рішенням Віденського конгресу 8 липня 1815 р.

3)  Конфедерація із 38 держав.

4)  Верховний орган — Союзний сейм.

5)  Столиця (номінально) — Франкфурт-на-Майні.

6)  Керівництво — австрійський імператор.

7)  Посилення ролі Пруссії.

8)  Кожна держава мала суверенітет та власну форму правління — від монархії до республіки.

9)  Політичний розвиток:

•     абсолютизм залишився,

•     у деяких державах були прийняті конституції,

•     вплив на розвиток Австрії,

•     1819 р. — Карлсбадські постанови — заборона студентських організацій, нагляд за університетами, цензура тощо,

•     вплив Липневої революції у Франції.

10)  Економічний розвиток:

•     основа — сільське господарство,

•     кріпацтво — десятина, панщина,

•     у деяких державах — скасування кріпацтва,

•     розвиток промисловості — Рейнська область,

•     1834 р. — 18 держав на чолі з Пруссією об’єдналися у Митний союз,

•     поширення талера — прусської монети.

11)  Ліквідований після поразки Австрії в австро-прусській війні 1866 р.

4.   Втрата Австрією своїх позицій й посилення Пруссії

Варіант І

Розповідь учителя

Після розгрому Наполеона, активним противником якого була Австрія, за рішеннями Віденського конгресу до складу Австрійської імперії повернули Далмацію, острови в Адріатиці, Венецію, Ломбардію, Тоскану, Парми і Модени. Крім того, Австрія мала значний вплив на Папську область і Королівство обох Сицилій. Попри всі намагання Австрія так і не змогла відродити Священну Римську імперію.

Імперію очолював імператор Франц І, а незмінним провідником його влади був канцлер Меттерніх (керував державою до середини ХІХ ст.). Хоча Австрійська імперія і була централізованою державою, вона складалася з дев’яти королівств, двох ерцгерцогств, декількох герцогств і князівств, які мали певну автономію. Імператор управляв територіями самостійно або через намісників.

Основу економіки складав аграрний сектор, який ґрунтувався на кріпацькому господарстві. Промислова революція проходила дуже повільно, у країні відбувалася поступова стагнація. Протистояння з Пруссією призвели до того, що Австрія не увійшла до Митного союзу. Це ускладнило її економічні зв’язки з німецькими державами.

Контроль за ситуацією у світі та країні австрійська влада вважала можливим тільки за допомогою сили. Яскравим прикладом цього стало придушення австрійськими військами революцій в Італії. В імперії розгорнулася реакційна політика, яка значно посилилася після Липневої революції у Франції. Державні чиновники контролювали освітні процеси, наказуючи, що можна читати і вивчати. Цензура забороняла літературні твори, ворожі імператорській владі або релігії, а організації, які підозрювалися в політичній єресі, зазнавали гоніння. Заборонялося навіть вживати слово «конституція».

Австрійська імперія була багатонаціональною країною, у якій німці становили близько 20 % населення. Імперська влада у різні засоби придушувала прагнення народів імперії на власну ідентичність. У країні відбувалися процеси понімечення, заборонялися будь-які прояви національних культур і традицій.

Варіант ІІ

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника, складіть тези доповіді про Австрійську імперію після Віденського конгресу.

Зразок відповіді

•     За рішенням Віденського конгресу Австрія відмовилася від Бельгії та отримала Далмацію, острови в Адріатиці, Венецію, Ломбардію, Тоскану, Парми і Модени.

•     Австрія мала сильний вплив у Папській області й Королівстві обох Сицилій.

•     Імператор Франц I.

•     Канцлер імперії Меттерніх.

•     Управлялася централізовано, але не стала політично єдиною державою.

•     Складалася з дев’яти королівств, двох ерцгерцогств, декількох герцогств та князівств, які мали певну автономію.

•     Імператор управляв територіями самостійно або через намісників.

•     Після Липневої революції у Франції посилилася реакція.

•     Державні чиновники контролювали освітні процеси, наказуючи, що можна читати і вивчати.

•     Цензура забороняла літературні твори, ворожі абсолютизму імператора або релігії, а організації, які були запідозрені в політичній єресі, зазнавали гоніння.

•     Журналістам було заборонено вживати слово «конституція».

•     Поступова економічна стагнація.

•     Основа економіки — сільське господарство на кріпосницьких засадах.

•     Австрія не увійшла до Митного союзу.

Додатковий матеріал

Карл Людвіг Занд (5 жовтня 1795 — 20 травня 1820 р.) вивчав богослов’я в Тюбінгені. У 1815 р. вступив волонтером до баварських вільних стрільців. Після укладення миру продовжив заняття в Ерлангені та Єні, захоплюючись політичними ідеями, які панували тоді в молодіжному середовищі. Належав до організаторів Вартбурзького святкування (з’їзд німецьких студентських товариств). На цей час у Мангеймі жив Август фон Коцебу (німецький письменник і драматург, свого часу був відомий краще, ніж Гете, працював у Росії і був засланий до Сибіру, став політичним агентом російського імператора, видавав газети проросійської спрямованості).

Після появи «Записки про нинішнє становище Німеччини» О. Стурдзи, яка була спрямована проти академічної свободи і багатьма приписувалася Коцебу, Занда вирішив вбити уявного автора. 23 лютого 1819 р. він вирушив у Мангейм, увійшов у дім до Коцебу і зі словами: «Ось зрадник Батьківщини!» ударив його кинджалом у груди. У цей час до кімнати вбігла дівчинка трьох-чотирьох років. Не в змозі бачити, як дівчинка плаче і кличе Коцебу, Карл ударив себе в груди кинджалом і вибіг на вулицю, де завдав собі ще одну важку рану. Убивцю схопили і відправили спочатку до шпиталю. Занд давав свідчення письмово, твердо стоячи на тому, що в нього не було спільників, і весь час зберігаючи твердість духу.

Мангеймський суд засудив його до смертної кари. Вирок був приведений у виконання. Злочин Занда став приводом до посилення нагляду за німецькими університетами.

Серед ліберально налаштованої молоді ім’я Занда було оточене справжнім культом. Студенти збиралися на місці страти Занда, яке називали місцем його вознесіння. У Росії Занда оспівав Пушкін у вірші «Кинджал».

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Робота з документом (Робота за варіантами)

Варіант І: прочитайте вірш російського поета М. Лермонтова та дайте відповіді на запитання. (Текст подається мовою оригіналу.)

Михаил Лермонтов
30 июля. — (Париж.) 1830 года

Ты мог быть лучшим королем,
Ты не хотел. — Ты полагал
Народ унизить под ярмом.
Но ты французов не узнал!
Есть суд земной и для царей.
Провозгласил он твой конец;
С дрожащей головы твоей
Ты в бегстве уронил венец.
И загорелся страшный бой;
И знамя вольности, как дух,
Идет пред гордою толпой.
И звук один наполнил слух;
И брызнула в Париже кровь.
О! чем заплотишь ты, тиран,
За эту праведную кровь,
За кровь людей, за кровь граждан.
Когда последняя труба
Разрежет звуком синий свод;
Когда откроются гроба,
И прах свой прежний вид возьмет;
Когда появятся весы
И их подымет судия...
Не встанут у тебя власы?
Не задрожит рука твоя?..
Глупец! что будешь ты в тот день,
Коль ныне стыд уж над тобой?
Предмет насмешек ада, тень,
Призрак, обманутый судьбой!
Бессмертной раною убит,
Ты обернешь молящий взгляд,
И строй кровавый закричит:
Он виноват! он виноват!

Запитання до документа

1)  Чому М. Лермонтов вітав перемогу Липневої революції?

2)  Як російська влада відреагувала на цей вірш?

3)  Чому поет вважав, що Карл Х міг стати кращим королем?

Варіант ІІ: прочитайте вірш О. Пушкіна та дайте відповіді на запитання. (Текст подається мовою оригіналу.)

Александр Пушкин

Кинжал

Лемносский бог тебя сковал
Для рук бессмертной Немезиды,
Свободы тайный страж, карающий кинжал,
Последний судия Позора и Обиды.
Где Зевса гром молчит, где дремлет меч Закона,
Свершитель ты проклятий и надежд,
Ты кроешься под сенью трона,
Под блеском праздничных одежд.
Как адский луч, как молния богов,
Немое лезвие злодею в очи блещет,
И, озираясь, он трепещет
Среди своих пиров.
Везде его найдет удар нежданный твой:
На суше, на морях, во храме, под шатрами,
За потаенными замками,
На ложе сна, в семье родной.
Шумит под Кесарем заветный Рубикон,
Державный Рим упал, главой поник Закон;
Но Брут восстал вольнолюбивый:
Ты Кесаря сразил — и, мертв, объемлет он
Помпея мрамор горделивый.
Исчадье мятежей подъемлет злобный крик:
Презренный, мрачный и кровавый,
Над трупом Вольности безглавой
Палач уродливый возник.
Апостол гибели, усталому Аиду
Перстом он жертвы назначал,
Но вышний суд ему послал
Тебя и деву Эвмениду.
О юный праведник, избранник роковой,
О Занд, твой век угас на плахе;
Но добродетели святой
Остался глас в казненном прахе.
В твоей Германии ты вечной тенью стал,
Грозя бедой преступной силе —
И на торжественной могиле
Горит без надписи кинжал.

Запитання до документа

1)  Які події оспівує поет?

2)  Чому О. Пушкін порівнює події ХІХ ст. в Німеччині з подіями заколоту проти Цезаря?

Робота з таблицею

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер події: 1 — виникнення Митного союзу, 2 — Липнева революція, 3 — початок Другої реставрації Бурбонів, 4 — розпуск Національної гвардії та вибори до Національних зборів, 5 — прийняття конституцій Баварії, Вюртемберга і Бадена, 6 — Карлсбадські постанови, 7 — конституційна Хартія Липневої монархії, 8 — початок правління короля Карла Х, 9 — виникнення Німецького союзу, 10 — конституційна Хартія Людовіка XVIII.

Зразок відповіді

Франція

Німеччина

2, 3, 4, 7, 8, 10

1, 5, 6, 9

 

Робота з візуальним джерелом

Розгляньте картину Е. Делакруа «Свобода, що веде народ» (1830 р.) та дайте відповіді на запитання.

1)  Який прапор у повстанців? Чому?

2)  Чому основними образами картини є фігури жінки та хлопця?

V.  Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

•     після поразки Наполеона відбулася реставрація династії Бурбонів, яка спробувала повернутися до «старих порядків». Це привело до Липневої революції;

•     результатами революції скористалися представники ліберальної буржуазії, у результаті французький престол посів Луї Філіпп Орлеанський. Влада в країні перейшла до великої буржуазії;

•     відмова французької влади часів Липневої монархії проводити подальші зміни знову загострила ситуацію у Франції.

Робота над проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням.

Вислухавши відповіді учнів, ще раз звернути їхню увагу на наслідки революції та діяльність різних політичних сил у Франції.

VІ.   Домашнє завдання

1)  П.: 1, § 7; 2, § 9—10; 3, § 5, с. 44—49, § 6, с. 49—52, § 7, с. 56—59.

2)  ТЗ: порівняйте шляхи розвитку Франції та Німеччини в першій половині ХІХ ст.

3)  ІЗ: підготуйте повідомлення про теоретиків утопічного соціалізму (А. Сен-Сімон, Р. Оуен, Ш. Фур’є, П. Ж. Прудон, Л. О. Бланкі, В. Вейтлінг) та про життєвий шлях К. Маркса.

 

Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 2600 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: