Урок № 7 Велика Британія у першій половині ХІХ ст. - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 7 Велика Британія у першій половині ХІХ ст.

Урок № 7

Велика Британія у першій половині ХІХ ст.

Мета: сформувати в учнів уявлення про Велику Британію у першій половині ХІХ ст.; проаналізувати політику консерваторів та лібералів, причини переходу до вільної торгівлі; розглянути чартистський рух; пояснити суть вільної торгівлі; охарактеризувати причини і наслідки парламентської реформи у Великій Британії, чартистського руху; порівняти різні політичні течії; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність політиків; висловлювати власну думку щодо діяльності та значення профспілок (тред-юніонів).

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: парламент, Велика Британія, торі, віги, чартизм, тред-юніони, «Манчестерська бійня», лудитський рух, вільна торгівля.

Основні дати та події: 1815 р. — «хлібні закони», 1819 р. — «Манчестерська бійня», 1824 р. — скасування закону про заборону створювати профспілки (тред-юніони), 1829 р. — зрівняння в правах представників усіх релігій, 1832 р. — парламентська реформа, 1834 р. — Закон про бідних, 1836—1854 рр. — чартистський рух.

Історичні постаті: Дж. Каннінг, В. Ловетт, Ф. О’Коннор, Вікторія.

Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті територію Великої Британії у першій половині XIV ст.; аналізувати політику консерваторів та лібералів, причини переходу до вільної торгівлі; розглянути чартистський рух; пояснити суть вільної торгівлі; характеризувати причини і наслідки парламентської реформи у Великій Британії, чартистського руху; порівнювати різні політичні течії; оцінювати діяльність політиків; висловлювати власну думку щодо діяльності та значення профспілок (тред-юніонів).

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Два-три учні презентують підготовлені реферати. Решту робіт потрібно зібрати для перевірки.

Завдання

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер назви, дати або імені:

1 — Апеннінський півострів, 2 — «Армія спостереження», 3 — 1820—1821 рр., 4 — Наваринська битва, 5 — 1820—1823 рр., 6 — Неаполь, 7 — «Ексальтадос», 8 — П’ємонт, 9 — 1821—1829 рр., 10 — Товариство карбонаріїв, 11 — австрійські війська, 12 — Балканський півострів, 13 — Піренейський півострів, 14 — турецькі війська, 15 — «Модератос», 16 — французькі війська, 17 — «Філікі Етерія», 18 — «Комунерос», 19 — О. Іпсіланті.

Зразок відповіді

Італія

Іспанія

Греція

1, 3, 6, 8, 10, 11

2, 5, 7, 13, 15, 16, 18

4, 9, 12, 14, 17, 19

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Велика Британія у першій половині ХІХ ст.

2.   Перша парламентська реформа та її наслідки

3.   Чартизм

4.   Перехід Великої Британії до політики вільної торгівлі

Проблемне запитання

Чартисти — це реформатори чи революціонери?

Вступне слово вчителя

Розгром наполеонівської Франції змінив положення держав у світі та Європі. Велика Британія на тривалий час посіла провідні позиції в політиці та економіці, перетворившись на наймогутнішу індустріальну і колоніальну державу світу, його фінансовий центр і зразок ліберального суспільства. Але були свої проблеми і в англійському суспільстві…

1.   Велика Британія у першій половині ХІХ ст.

Розповідь учителя

Політичний устрій Великої Британії в першій половині ХІХ ст. На початку ХІХ ст. Велика Британія була парламентською монархією. Монарх (король або королева) уособлював вищу виконавчу владу. Він схвалював закони, призначав уряд, оголошував війни та підписував мир тощо. Управляв державою уряд (Кабінет міністрів).

Законодавча влада належала парламенту, який складався з двох палат — Палати лордів (перів) та Палати громад. Палата лордів налічувала 459 перів, які отримували ці посади у спадок або призначалися монархом. До Палати громад обирали депутатів (на початок ХІХ ст. обирати могли тільки чоловіки, які мали досить високий майновий ценз — із 14 млн населення Великої Британії тільки 220 тис. мали право голосу). Палата громад приймала закони, а Палата лордів їх затверджувала.

Судова система була незалежна і складалася із судів різних інстанцій. Суди присяжних розглядали громадські й кримінальні справи. Судді призначалися парламентом довічно.

У державі склалася двопартійна система. Партія торі (майбутня консервативна партія, представляла інтереси великих землевласників та вищого духівництва) та партія вігів (майбутня ліберальна партія, представляла інтереси великої буржуазії та частини дворянства) боролися між собою за владу. Переможець виборів формував уряд, а партія, яка програла, ставала опозиційною.

Економічний розвиток Великої Британії. На початку ХІХ ст. країна перетворилася на наймогутнішу індустріальну, торговельну та колоніальну державу. У 1815 р. на території британської імперії, на Британських островах та в колоніях, проживало близько 200 млн осіб, чверть усього населення світу. На середину ХІХ ст. в країні завершився промисловий переворот і Велика Британія посіла перше місце у світі за рівнем розвитку виробництва (45 % промислової продукції світу). Британський флот панує на морі. Формуються нові промислові райони — у західних і північних районах Британських островів розвивається металургійна, вугільна, текстильна промисловість, суднобудування. Основною формою виробництва стають фабрики та заводи, зростає кількість великих підприємств. Найбільшого розвитку набула текстильна промисловість. Британські товари витісняють товари інших держав. Збільшується експорт. Велика Британія вивозить продукцію промислових підприємств, а ввозить сировину. Лондон перетворився на світовий фінансовий та торговельний центр. Зростання промислового виробництва приводить до збільшення попиту на сировину та продукти харчування, а це, у свою чергу, сприяє розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві.

У 1815—1816 рр. імперію охопила економічна криза. Вона ускладнювалася тим, що декілька сотень тисяч демобілізованих солдатів і матросів склали величезну армію безробітних. Крім того, розорена війною Європа не потребувала величезної кількості британських товарів. І такі економічні кризи охоплювали Велику Британію періодично — у 1825, 1836, 1847 рр. відбулися кризи перевиробництва.

«Хлібні закони». Після розгрому наполеонівської імперії в Європі різко знизилися ціни на хліб. Для захисту інтересів великих землевласників парламент, який контролювався торі, прийняв так звані «хлібні закони». Цими законами були встановлені високі мита на ввезення пшениці, що призвело до припинення ввезення зерна та зростання цін на хліб усередині країни. Високі ціни погіршували становище пересічного населення Британських островів, і в країні почалися виступи проти «хлібних законів». У багатьох містах робітники почали знищувати машини, руйнувати фабрики та заводи, розпочалися страйки. На ці дії уряд відповів репресіями, проте в 1817 р. «хлібні закони» були припинені.

Економічний спад, який розпочався у 1819 р., призвів до погіршення стану робітників і загострення ситуації в країні.

2.   Перша парламентська реформа та її наслідки

Розповідь учителя

Торі при владі. До 1827 р. у Великій Британії при владі були торі, що відображалося на політиці уряду. Прийняття «хлібних законів» з ініціативи торі загострили ситуацію в країні. А економічний спад, який розпочався у 1819 р., ще більше поглибив її. У Великій Британії посилюється страйковий рух і серед гасел з’являються не тільки економічні, а й політичні вимоги.

На ускладнення ситуації в країні уряд відповів посиленням репресивних дій. Так, у серпні 1819 р. в Манчестері була розігнана 80-тисячна маніфестація (загинуло та було поранено близько 1000 робітників). Ця подія отримала назву «Манчестерська бійня». Для унеможливлення подібних виступів парламент прийняв шість законів, які в країні назвали «актами для затикання рота». Відповідно до цих актів влада отримала право забороняти збори, проводити обшуки в приватних будинках, заарештовувати та висилати до колоній осіб, які підбурюють до заколотів. Також вводилася цензура, заборонялися мітинги й демонстрації.

На початку 20-х рр. ХІХ ст. ситуація в економіці покращилась і уряд здійснив ряд змін: були скасовані деякі мита на продукцію та сировину, що сприяло пожвавленню промисловості й торгівлі. Також була скасована заборона на створення професійних організацій робітників (тред-юніонів), робітникам дозволялося вільно переселятися тощо. Проте економічна криза 1825 р. знову загострила ситуацію в країні.

Віги при владі. Перша парламентська реформа. У 1830 р. в країні загострилася політична боротьба. Велика Британія перебувала під впливом подій у Франції та змін на королівському престолі — королем став брат Георга IV (короля Англії в 1820—1830 pp.) Вільгельм IV (1830—1837 pp.). За результатами виборів більшість у парламенті отримали віги, які і сформували уряд на чолі з Чарлзом Греєм.

Ситуація в країні продовжувала загострюватися — британці громили збройні магазини, руйнували в’язниці, підпалювали будинки аристократів. Королю та парламенту направлялися петиції з вимогами провести парламентську реформу, відбувалися демонстрації та мітинги.

Під таким тиском парламент у 1832 р. прийняв Білль про реформу. Відповідно до першої парламентської реформи кількість виборців збільшилася до 670 тис. осіб (із 14 млн населення). Був зменшений майновий ценз — право голосу отримали всі власники будинків у містах та орендарі в графствах (за умови певного щорічного доходу). Також було ліквідовано 56 «гнилих містечок» та створені нові виборчі округи. Робітники й дрібна буржуазія виборчих прав так і не отримали. Не отримали виборчих прав і жінки. Таким чином, відбулися зміни у парламенті — велика та середня буржуазія суттєво посилили свій вплив на політичне життя країни.

Уряд Чарлза Грея продовжував зміни. У 1833 р. було скасовано рабство в колоніях Великої Британії та привілеї Ост-Індської кампанії. Того ж року парламент прийняв закон, який обмежував тривалість робочого дня для дітей на текстильних фабриках. У 1834 р. був прийнятий Закон про бідних, який скасовував спеціальний податок на бідних і запроваджував робочі будинки. До цих будинків направлялися старі, безробітні та сироти, де вони повинні були тяжко працювати. У 1835 р. відбулися зміни в системі управління містами.

У 1837 р. королевою Британської імперії стала Вікторія (1837—1901).

Створення схеми «Велика Британія в першій половині ХІХ ст.»

Методика проведення. Учні об’єднуються у варіанти, кожен із яких готує інформацію про державний устрій Великої Британії. Під час опитування учнів складається схема «Велика Британія в першій половині ХІХ ст.».

Зразок схеми

Велика Британія — об’єднане королівство Велика Британія — держава, що виникла в результаті об’єднання Англії та Шотландії (1707 р.) і Ірландії (1808 р.) — спадкоємна обмежена монархія

Монарх (король або королева) — володів вищою виконавчою владою, мав право оголошувати війну або укладати мир, затверджувати закони, впливав на роботу парламенту та уряду (затверджував уряд)

Законодавча влада

Виконавча влада

Судова влада

Двопалатний парламент — Палата лордів (перів) та Палата громад.

Палата лордів — складалася з 459 перів, міста у палаті передавалися в спадок, затверджувала закони, які приймала Палата громад

Палата громад — складалася з депутатів, які обиралися від громад, приймала закони та формувала уряд

Уряд, сформований більшістю Палати громад та затверджений монархом, складається з прем’єр-міністра (голова уряду) та міністрів

Суди різної інстанції, існували суди присяжних (для цивільних і кримінальних справ), судді призначалися парламентом довічно

 

Робота в парах

Об’єднати учнів у пари. Один учень із пари за допомогою підручника готує інформацію про політичну ситуацію у Великій Британії на початку ХІХ ст., другий — про економічний розвиток. На наступному етапі учні розповідають одне одному підготовлену інформацію, записуючі її в зошити.

Робота в групах

Об’єднати учнів у три групи і запропонувати кожній підготувати за підручником розповіді про події першої половини ХІХ ст. у Великій Британії, використовуючи хронологічну послідовність. На наступному етапі представники груп презентують свої наробки, які узагальнюються в єдину хронологічну таблицю.

Завдання. Група 1 — 10-ті рр. ХІХ ст.; група 2 — 20-ті рр. ХІХ ст.; група 3 — 30-ті рр. ХІХ ст.

3.   Чартизм

Варіант І

Розповідь учителя

Економічні кризи, обмеженість першої парламентської реформи, прийняття закону про бідних, створення робочих будинків, поширення ідей про загальні виборчі права привели до розгортання у 30-ті — 40-ві рр. ХІХ ст. у Великій Британії руху, відомого як «чартизм» (з англійської мови — charter — хартія).

У другій половині 30-х рр. ХІХ ст. виникло декілька організацій, які стали основою чартистського руху: у 1836 р. створення «Лондонської асоціації робітників» на чолі з В. Ловеттом, у 1837 р. виникнення «Демократичної асоціації» на чолі з Дж. Гарні, у 1838 р. заснування Ф. О’Коннором Великого Північного союзу.

У 1838 р. був оприлюднений проект закону про виборчу реформу Вільяма Ловетта «Народна хартія». Чартисти вимагали запровадження загального виборчого права для чоловіків з 21 року, скасування майнового цензу для кандидатів у депутати до парламенту, рівного представництва і зрівняння виборчих округів, таємного голосування на виборах, оплати роботи депутатів із державної скарбниці, проведення щорічних виборів депутатів.

У 1839 р. зібрався Перший з’їзд чартистів, на якому розглядалися питання організації діяльності зі збору підписів на підтримку «Народної хартії». Серед чартистів виникло дві течії: представники «течії моральної сили» виступали за мирний, легальний шлях боротьби, а робітники лондонських передмість і шахтарі закликали до революційної боротьби («течія фізичної сили»).

Збір підписів під першою Хартією супроводжувався мітингами та демонстраціями. У липні 1839 р. було зібрано понад 1 млн підписів і петицію вручено Палаті громад. Парламентарі розглянули Хартію та відхилили її. Це викликало хвилю протестів — у Бірмінгемі розпочався страйк, який супроводжувався сутичками з поліцією та пожежами, у Ньюпорті озброєні чартисти напали на в’язницю. Сутички, страйки та мітинги прокотилися всією країною і були жорстоко придушені поліцією. Наприкінці 1839 р. були засуджені сотні чартистів. Розпочався занепад руху чартистів.

У Манчестері в 1840 р. було створено Національну чартистську організацію, яка очолила чартистський рух на другому етапі в 1840—1842 рр. 2 травня 1842 р. Другу хартію з 3,5 млн підписів було доставлено до парламенту. У новій Хартії до політичних вимог були додані соціальні питання, питання становища робітників. Незважаючи на масовий рух, парламент відхилив і цю петицію. Страйки, мітинги та демонстрації знову були придушені поліцією. Чартистський рух знову пішов на спад.

У квітні 1845 р. до парламенту було доставлено Третю Хартію, яку підписали понад 5 млн осіб. Проте парламентарі навіть не розглядали її, оголосивши, що підписи підроблені. Спроби розпочати страйки та збройні повстання завершилися невдачею, і до 1848 р. чартистський рух пішов на спад і невдовзі припинив своє існування.

Хоча чартистський рух і не досяг успіхів, він заклав підвалини подальшого розвитку суспільства. Влада поступово змінювала свою політику, беручи до уваги масовий робітничий рух. Це проявилося і в забороні «хлібних законів», і у встановленні 10-годинного робочого дня для жінок і дітей, і в наступних парламентських реформах/

Робота з візуальним джерелом

Розгляньте фото У. Кілбурна мітингу чартистів (10 квітня 1848 р.) та дайте відповіді на запитання.

1)  Для чого люди зібралися на мітинг?

2)  На вашу думку, яким є достаток у людей, які зображені на передньому плані? Відповідь обґрунтуйте.

Додатковий матеріал

Ньюпортське повстання

Повстання гірників Уельсу, організоване чартистами (представниками течії «фізичної сили») у листопаді 1839 р. в м. Ньюпорт, отримало назву Ньюпортського повстання.

Воно було викликано вкрай важким становищем шахтарів і незадоволеністю, що посилилася серед них, у результаті відхилення парламентом першої петиції влітку 1839 р. та арештів агітаторів чартистів. Дж. Фрост, колишній мер Ньюпорта, планував захопити місто та звільнити з в’язниці одного з лідерів чартистів Г. Вінсента. Повстання мало започаткувати загальнобританське повстання.

Удосвіта 4 листопада до Ньюпорта вступили три повстанські загони загальною кількістю 3 тис. осіб. Чартисти були дуже погано озброєні. Влада була попереджена про їхній похід, і до міста були стягнути війська. Солдати і поліція відкрили вогонь і розгромили повстанців. 9 осіб було вбито, 50 поранено, 125 заарештовано. Після поразки Ньюпортського повстання переслідування чартистів посилилися.

У січні 1840 р. керівники повстання були засуджені до смертної кари, яка через масові протести була замінена засланням до колоній.

Ньюпортське повстання стало кульмінаційною подією першого етапу руху чартистів.

4.   Перехід Великої Британії до політики вільної торгівлі

Розповідь учителя

Важка боротьба за скасування «хлібних законів» тривала протягом десятиліть. У 30-ті рр. ХІХ ст. була створена «Ліга боротьби з хлібними законами» на чолі з Р. Кобденом і Дж. Брайтом. До цієї боротьби залучилися різні верстви населення, кожна з яких мала свої завдання. І тільки страшний голод 1845—1846 рр., який забрав життя понад півмільйона британців, змусив парламент скасувати «хлібні закони». Ввізні мита на продовольчі товари та сировину були зменшені.

Скасування мит привело до поступового зниження вартості англійських товарів, що сприяло розвитку експорту. Велика Британія перейшла до політики вільної торгівлі.

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Робота з документом

Проаналізуйте уривок із документа та дайте відповіді на запитання.

Народна Хартія (витяг)

Рівне представництво. Сполучене королівство має розділитися на 200 виборчих округів із приблизно однаковою кількістю жителів у кожному, кожен округ делегує до парламенту одного представника.

Загальне виборче право. Кожна особа, що відрекомендувалася клерку приходу, у якому вона прожила шість місяців, доказом того, що їй 21 рік і більше, має право на внесення її імені до списків виборців.

Річні парламенти. Щорічно 24 липня мають відбуватися загальні вибори, а коли місце в палаті громад виявилося би вакантним усередині року, то його необхідно було б замістити не пізніше як за два тижні після того, як воно звільнилося...

Скасування майнового цензу. Для кандидатів до палати громад не повинно бути жодних майнових цензів, за рекомендацією 200 виборців клерка приходу, у якому вони живуть, письмової заяви на користь будь-якого кандидата останній офіційно зізнається у цій перевазі...

Надання голосів шляхом закритого балотування. Кожен обранець має подати голос у тому приході, де він має постійну осілість...

Сесії та винагорода депутатів. Депутати займають свої місця у перший понеділок жовтня, найближчого після їх обрання, продовжуючи засідання щоденно (за винятком неділі), доки всі справи сесії не буде закінчено, але в будь-якому разі не пізніше 1 вересня наступного року... Кожному члену палати громад має виплачуватися винагорода з державної скарбниці в розмірі 400 фунтів стерлінгів на рік (по чверті щороку).

Усі посадові особи, які керують виборами, обираються шляхом загального голосування.

Запитання до документа

1)  Чому чартисти вимагали введення оплати роботи парламентаріїв?

2)  Чому постало питання проведення таємного (закритого) голосування?

3)  Чому серед вимог прописаний режим роботи парламенту?

4)  Чому вибори пропонували проводити щорічно?

Словниковий диктант

Наведіть визначення понять: парламент, «хлібні закони», лудизм, «акти для затикання рота», «Манчестерська бійня», «гниле містечко», чартизм.

V.  Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

     Велика Британія стала першою державою, у якій завершився промисловий переворот і відбулося формування індустріального суспільства. Завдяки цьому країна посіла перші позиції в промисловості, торгівлі та фінансах;

     у першій половині ХІХ ст. у Великій Британії формується механізм вирішення соціальних проблем, закладаються засади правової держави, підґрунтя для створення громадянського суспільства.

Робота над проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням. Вислухавши відповіді учнів, звернути їхню увагу на те, що чартистський рух не був однорідним і як серед керівників, так і серед рядових учасників руху були прихильники обох напрямків.

VІ.   Домашнє завдання

1)  П.: 1, § 6; 2, § 8; 3, § 5, с. 38—44.

2)  ТЗ: порівняти діяльність торі та вігів.

 


Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 3685 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: