Урок № 28 Китай у другій половині ХІХ ст. - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 28 Китай у другій половині ХІХ ст.
Урок № 28
Китай у другій половині ХІХ ст.
Мета: сформувати в учнів уявлення про Китай у другій половині ХІХ ст.; проаналізувати причини, хід та наслідки опіумних війн; розглянути причини, перебіг та наслідки тайпінського по-встання; охарактеризувати економічне проникнення західних держав до Китаю; порівняти політику європейських держав щодо Індії та Китаю; розвивати в учнів уміння оцінювати наслідки європейського впливу на китайське суспільство; висловлювати власну думку про політику ізоляціонізму.
Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: імперія Цін, конфуціанство, Маньчжурія, мандарин, політика ізоляції, опіумні війни, тайпінське повстання, Китайсько-Східна залізниця, «Сто днів реформ», Боксерське повстання (повстання Іхетуань).
Основні дати та події: 1840—1842 рр. — Перша опіумна війна), 1850—1864 рр. — тайпінсь-ке повстання, 1856—1860 рр. — Друга опіумна війна, 1895 р. — початок будівництва Китайсько-Східної залізниці, червень—вересень 1898 р. — «Сто днів реформ», 1899—1901 рр. — Боксерське повстання (повстання Іхетуань).
Історичні постаті: імператор Цзайтан, імператриця Цисі.
Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті територію Китаю, події, пов’язані з опіумними війнами, тайпінським повстанням; тлумачити, співвідносити та застосо-вувати поняття й терміни; характеризувати економічне проникнення західних держав до Ки-таю; проаналізувати причини, перебіг та наслідки опіумних війн; визначати причини, перебіг та наслідки тайпінського повстання; давати оцінку наслідків європейського впливу на китайське су-спільство; висловлювати власну думку про політику ізоляціонізму.
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Перевірка творчого домашнього завдання
Два-три учні виступають із повідомленнями за темою «Повстання сипаїв».
Метод «Хто більше»
Учні по черзі називають поняття, які стосуються теми «Британська Індія». Перемагає той учень, який назве поняття останнім (або той, хто назве найбільшу кількість).
III. Вивчення нового матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1. Китай у першій половині ХІХ ст.
2. Тайпінське повстання
3. Проникнення до країни західних держав
1. Китай у першій половині ХІХ ст.
Проблемне запитання
Чому західні країни об’єдналися в боротьбі проти китайських повстанців?
Випереджальне завдання
Під час розповіді вчителя запишіть події середини — другої половини ХІХ ст. в Китаї.
Зразок відповіді
Рік Подія
1840—1842 Перша опіумна війна — війна Китаю з Великою Британією (англійці масово ввозили наркотики до Китаю, після заборони цього китайським урядом, флот Великої Британії почав війну) — поразка Китаю, передання Гонконга Великій Британії, початок проникнення європейців до Китаю
1850—1864 Тайпінське повстання. Тайпіни — учасники політико-релігійного руху в Китаї, який спричинив ма-сове народне повстання проти Маньчжурської династії. На початковому етапі тайпіни досягли значних успіхів (захоплення Нанкіна, створення нової «Небесної держави», розбудованої на принципах рівності), однак розкол тайпінів (1856 р.) і допомога маньчжурам англо-франко-американськими військами призвели до поразки повстання. Іноземні держави отримали чергові привілеї — для торгівлі відкривалися додаткові порти, іноземцям гарантувалися екстериторіальні права тощо
1856—1860 Друга опіумна війна — агресивні війни Великої Британії і Франції проти Китаю. Користуючись ослабленням Китаю в період Тайпінського повстання, Велика Британія вирішила розширити свої позиції в країні. Її підтримала Франція. У червні 1858 р. були підписані Тяньцзінські договори. Через рік — Пекінські договори — відкриття порту Тайцзинь, сплата величезної контрибуції, дозвіл на використання китайських робітників у колоніях Великої Британії та Франції
1858, 1860 Протистояння Китаю з Росією — Айгунський та Пекінські договори — визначення кордонів на Да-лекому Сході
1884—1885 Франко-китайська війна за панування над В’єтнамом, який перебував у васальній залежності від Цінської династії — поразка Китаю, визнання французького протекторату над В’єтнамом, надання Франції привілеїв у південних провінціях Китаю 
1894—1895 Японсько-китайська війна за Корею — поразка Китаю, окупація Японією острова Тайвань
1895 Початок будівництва Росією Китайсько-Східної залізниці 
1897 Загарбання Німеччиною Цзянчжоу
1898 Китайсько-російський договір на оренду Ляодунського півострова з портом Порт-Артур
Червень—вересень 1898 «Сто днів реформ» — реформи імператора Цзайтаня — видано понад 60 указів, які стосувалися сис-теми освіти, будівництва залізниць, заводів і фабрик, модернізації сільського господарства, розвитку внутрішньої й зовнішньої торгівлі, реорганізації збройних сил тощо. 21 вересня 1898 р. імператриця Цисі здійснила палацовий переворот і скасувала реформи
1899—1901 Боксерське повстання — велике повстання проти іноземців, яке підтримала імператриця Цисі, ого-лосивши війну Великій Британії, Німеччині, Австро-Угорщині, Франції, Італії, Японії, США й Росії. Після вторгнення об’єднаної армії імператриця перейшла на бік іноземних держав. Повстання було жорстоко придушено. Китай підписав кабальний договір, погоджуючись виплачувати величезну контрибуцію. Окупація Росією Маньчжурії

Розповідь учителя
У ХІХ ст. Китай був монархією, державою правила династія Цін. Ще в 1644 р., під час повс-тання, чинна китайська влада звернулася за допомогою до маньчжурів. Вони надали китайцям допомогу, але залишилися в Китаї, а їх правитель проголосив себе імператором держави.
До кінця XVIII ст. китайські імператори Цінської династії проводили агресивну політику щодо сусідніх країн. Так, вони захопили Монголію, Тибет та Туркестан, а Бірма, В’єтнам і Корея стали васалами Китаю.
Європейці з’явилися в Китаї ще в ХVІ ст. — португальці отримали в оренду півострів Макао (сучасний Аоминь). Проте іншим іноземцям закріпитися не вдавалося. У 1757 р. був виданий указ, який забороняв будь-яку торгівлю з іноземцями, крім єдиного місця для цього — порту Гу-анчжоу (Кантон).
Китай проводив традиційну політику ізоляціонізму.
Поступово торгівля з Китаєм почала розширюватися. У Європі великий попит мали китайська порцеляна та шовк, чай та витвори мистецтва. Але китайці дуже мало купували у європейців, тому англійці стали завозити до Китаю на продаж наркотики — опіум, який виробляла Британська Ост-Індська компанія в Індії. Незабаром велика кількість китайців почали вживати опіум, що приносило величезні прибутки торгівцям.
Китайська влада, стурбована поширенням наркотиків, у 1839 р. заборонила торгівлю опіумом, а всі наркотики, які зберігалися на британських складах, були знищені. Наступного 1840 р. Велика Британія оголосила війну Китаю. Розпочалася Перша опіумна війна (1840—1842 рр.).
Англійський флот без оголошення війни почав воєнні дії. Британські ескадри блокували деякі китайські міста та острови. У цьому їм допомагали американці, які також торгували опіумом. Не зважаючи на опір місцевого населення та китайської армії, були пограбовані міста Нінбо, Амой, Шанхай та острови Гонконг і Чжоушань. У 1842 р. китайська влада капітулювала.
Наслідком Першої опіумної війни стало підписання Нанкінського мирного договору, за яким Китай сплачував контрибуцію, відкривав для торгівлі п’ять портів та передавав британцям «у віч-не володіння» острів Гонконг. Також були встановлені низькі митні збори на британські товари. У 1844 р. аналогічні договори уклали з Китаєм Франція та США.
Інформація для роздумів
У 1842 р. населення Китаю становило близько 416 млн осіб, із них — 2 млн наркоманів, у 1881 р. — близько 370 млн осіб, із них — 120 млн наркоманів.
2. Тайпінське повстання
Розповідь учителя
На середину ХІХ ст. становище в Китаї загострилося. Після поразки в Першій опіумній війні багато ремісників розорилося через дешеві європейські та американські товари, які ввозилися практично без мита. Сплата величезної контрибуції була перекладена на плечі селян шляхом збі-льшення податків, багато селян розорювалися і поповнювали багатотисячні натовпи жебраків. Економічна криза вела до зубожіння усього населення.
Повстання розпочалося на півдні Китаю у провінції Гуансі в 1850 р. Керівником повстання став Хун Сюцюань. Він створив та поширював релігійне вчення, яке ґрунтувалося на засадах рів-ності, і заснував таємну організацію «Товариство поклонників Богу». Серед китайців поширюва-лися ідеї створення держави, у якій люди допомагали б один одному і де всім було б добре. Дер-жава, яку планувалося створити, називалася «Тайпін тяньго» («Небесна держава великого благо-денства»), звідси і виникла назва повстання.
Невдовзі армія Хун Сюцюаня налічувала близько 20 тис. солдатів. Повстанці почали захоплю-вати одне місто за іншим і невдовзі проголосили про створення «Тяйпін тяньго» зі столицею в На-нкіні. Армія нової держави налічувала вже понад 500 тис. осіб. В армії панувала сувора дисциплі-на і використовувалися власна стратегія та тактика, вироблена на основі досвіду давніх китайсь-ких полководців.
Повстання підтримували селяни, ремісники, міська біднота і навіть дрібні поміщики. На знак непокори маньчжурам вони відрізали коси й одягали на голови червоні пов’язки. На територіях, охоплених повстанням, тайпіни знищували маньчжурських чиновників, конфісковували майно багатих та спалювали дорогі меблі й речі. Був виданий закон про землю, відповідно до якого земля розподілялася за кількістю людей у сім’ї. Відкривалися школи, встановлювалися рівні відносини між людьми, особливо це стосувалося жінок, деякі з яких отримали посади. У державі тайпінів почали допомагати калікам, сиротам та вдовам.
Повстання поширювалося і охопило значні території Південно-Східного, Східного та навіть Північного Китаю. Загони тайпінів проникали в інші частини Китаю, проте похід на Пекін був погано підготовлений і 30-тисячний загін повстанців був знищений у передмісті Пекіна.
Проте реальна політика тайпінів відрізнялася від тієї, яку вони проголошували. Так, після при-ходу до влади в тайпінській державі були встановлені монархічні порядки і побудова державного апарату копіювала попередній. Це привело до розбрату серед лідерів тайпінів, який переріс у пов-стання та розкол армії тайпінів. Скориставшись ситуацією, маньчжури почали наступ, захоплюю-чи одне місто за іншим.
Європейські держави та США зберігали нейтралітет під час Тайпінського повстання. Проте в 1854 р. Велика Британія, Франція та США наголосили на необхідності переукладення договорів. Після відмови китайського уряду розпочалася Друга опіумна війна.
У 1857 р. британська, американська та французька армії вторглися до Китаю і в битві під Пекі-ном розбили маньчжурські війська. У 1860 р. був підписаний Пекінський договір, відповідно до якого Китай сплачував велику контрибуцію, відкривав для торгівлі ще деякі порти та дозволяв використовувати китайців для роботи в інших колоніях. Крім того, Велика Британія отримала у володіння півострів Цзюлун.
Після перемоги європейські західні країни надали допомогу маньчжурській владі і запропону-вали свої війська для придушення повстання. Незважаючи на відчайдушний опір, у 1864 р. капіту-лював Нанкін і повстання було жорстоко придушено.
3. Проникнення в країну західних держав
Розповідь учителя
Наприкінці ХІХ ст. Китай потрапив практично в повну залежність від іноземних держав. Так, Франція відібрала В’єтнам, а Велика Британія — Бірму, Німеччина отримала в оренду півострів Шандунь із портом Циндао. Китай вимушений був поступитися майже всіма морськими портами. Росія підписала договір на оренду Порт-Артура та отримала право на будівництво Південномань-чжурської залізниці, яка поєднувала Владивосток із Сибірською магістраллю (при чому на всій залізниці для росіян вводився режим екстериторіальності — на них не поширювалися китайські закони). Японія отримала великі концесії на північному сході Китаю.
Проте не всі в Китаї були згодні з таким становищем. У 1898 р. група китайських аристократів, наближених до імператора Гуансюйу, ініціювали проведення реформ. Імператор ви-дав близько 60 указів, які були спрямовані на модернізацію країни. Але реформи здійснювалися лише 103 дні. За наказом імператриці Цисі реформатори були страчені, а реформи припинені.
Опір іноземцям посилювався і серед пересічних китайців. У 90-х рр. ХІХ ст. на півночі Китаю поширюється рух «іхетуанів» — таємних товариств, який переростає у велике повстання. У 1898 р. повстання охопило весь Китай. Серед європейців воно отримало назву «Боксерське повстання» через використання повстанцями рукопашних мистецтв (повстанці вірили, що вони зможуть перемогти ворогів без зброї). Імператриця Цин підтримала повстання. У відповідь вісім держав розпочали інтервенцію до Китаю. Незабаром війська Великої Британії, Росії, Франції, Японії, США, Німеччини, Австро-Угорщини висадилися в Китаї і почали придушення повстання. Імператриця Цин перейшла на бік іноземних держав, оголосивши повсталих поза законом. У 1901 р. повстання зазнало поразки, а Китай мав виконати сурові умови переможців, практично втративши незалежність.
Робота з підручником
За допомогою матеріалу підручника запишіть основні характеристики Китаю в середині ХІХ ст.
Зразок відповіді
Китай у середині ХІХ ст.:
монархія;
імперія Цін;
чиновники з Маньчжурії;
конфуціанство;
більшість населення — селяни;
слабо розвинута промисловість;
політика ізоляції від європейських держав;
розвиток торгівлі на експорт;
ослаблення державної влади.
Додатковий матеріал
ЗАБОРОНЕНЕ МІСТО
Заборонене місто (Цзицзіньчен, буквально «Пурпурове заборонене місто»; у наші дні зазвичай іменується Гугун, буквально «Давній палац») — найбільший палацовий комплекс у світі (961  753 метрів). Забороненим містом називають головний палацовий комплекс китайських імператорів від XV до початку XX ст. Розташований у центрі Пекіна, на північ від головної площі Тяньаньминь і на схід від озерного кварталу (резиденції сучасних керівників країни).
Із Забороненого міста Піднебесною імперією управляли 24 імператори династій Мін і Цін. Цей палацовий комплекс був першим із китайських об’єктів занесений ЮНЕСКО до списку всесвіт-ньої спадщини людства (у 1987 р.).
Загальна площа Забороненого міста становить 720 тис. м2. Палацовий комплекс налічує 8707 кімнат (за легендою — 9999). Він оточений мурами завдовжки 3400 м і ровом із водою, який нази-вається «Золота вода». У його спорудженні брали участь мільйон будівельників і 100 тис. інших фахівців — майстрів різьблення по каменю, дереву, художників та інших. Із площі Тяньаньминь потрапити до міста можливо через Ворота Небесного Спокою. Назва «Заборонене місто» виникла через обмежений доступ на територію комплексу під час існування імперії (ще в XIX ст. іноземці майже ніколи там не бували, тому після того, як Пекін був захоплений об’єднаною європейською армією в 1900 р. під час придушення Боксерського повстання, багато європейців і американці описували своє перше відвідування таємничого палацового комплексу).
Заборонене місто будувалося за вказівкою імператора Чжу Ді, який правив під гаслом «Юнле» і мав намір перенести столицю з Нанкіна до Пекіна.
У добу імператорів Цін багато з них навідувалися до Забороненого міста лише для формальних прийомів, проводячи більшу частину часу за містом, у Літньому палаці або палаці Юаньмінюань.
До комплексу Забороненого міста можна потрапити через одні з чотирьох воріт: на півночі — Ворота військової доблесті, на півдні — Полуденні ворота; на заході — Західні квіткові ворота; на сході — Східні квіткові ворота. Комплекс розділений на Внутрішній палац і Зовнішній палац. Ос-новні приміщення Зовнішнього палацу, де імператор виконував свої державні функції, — зали Верховної гармонії, Повної гармонії і Збереження гармонії. У Внутрішньому палаці містилися жи-тлові приміщення, де жили, грали, поклонялися богам сам імператор, імператриця, наложниці, принци та принцеси. Основні приміщення цієї частини Забороненого міста — зали Небесної чис-тоти, Об’єднання й миру, Земного спокою. Тут же розташовані три імператорські сади — Довго-ліття, Доброти і Спокою, а також Імператорський сад.
Заборонене місто мало унікальні для свого часу характеристики. Наприклад, у всьому величез-ному палацовому комплексі не знайти жодної пічної труби. Від самого початку будівництва тут була влаштована система опалення, проведена під підлогою житлових будівель. Джерела тепла перебували за межами будівель, тепло до яких надходило підземними трубами. Також жителі За-бороненого міста для обігріву використовували особливі жаровні з деревним вугіллям, який при горінні не виділяв диму і не мав запаху. Ці жаровні були обладнані спеціальним ковпаком (на-криттям), який унеможливлював випадіння розпеченого гарячого вугілля. Тому необхідності в пічних трубах у палаці не існувало. Така система опалення була екологічною й істотно підвищувала протипожежну безпеку в Забороненому місті, яке, в основному побудоване з дерева.
У 1933 р. під час японського вторгнення в Китай значна частина колекції музею (111 549 оди-ниць зберігання, включаючи імператорські трони) була евакуйована на південний захід країни (Сичуань і Гуйчжоу). Після перемоги над Японією і закінчення громадянської війни більшість евакуйованих цінностей повернулася до Забороненого міста. Під час війни багато співробітників музею залишалися в Пекіні, і, або через їхню присутність, або через повагу японської влади до ко-лишнього господаря палацу (який став імператором прояпонської держави Маньчжоу-го), частина колекції, що залишалася під час війни в Пекіні, також вціліла. Колекції музею в пекінському Забо-роненому місті від того часу поповнювалися за рахунок передання експонатів з інших музеїв краї-ни та інших джерел. Частина матеріалів музею «Гугун», евакуйованих із Пекіна під час війни (2972 ящики з 13 427) була вивезена гомінданівським урядом на Тайвань, де вони стали головною частиною однойменного музею в Тайбеї.
IV. Узагальнення та систематизація знань
Робота з візуальним джерелом
Розгляньте копію літографії «Атака маньчжурського флоту» та дайте відповіді на запитання.
1) До якого періоду належать зображені події? (Період Тайпінського повстання.)
2) Опишіть зовнішній вигляд флоту.
Тестове завдання
Установіть хронологічну послідовність подій.
А «Сто днів реформ»
Б Поразка «Боксерського повстання»
В Друга опіумна війна
Г Початок Тайпінського повстання
Д Перша опіумна війна
Відповідь: 1Д 2Г 3А 4Б.
V. Підсумки уроку
Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки:
Китай у другій половині ХІХ ст. швидко потрапляв під вплив іноземних держав, перетворюю-чись на напівколоніальну країну;
ситуація всередині країни була нестабільною — Тайпінське та Боксерське повстання, які були придушені за допомогою іноземних держав, свідчили про наближення падіння маньчжур-ського правління в Китаї.
Робота над проблемним запитанням
Організувати роботу над проблемним запитанням. Узагальнюючи відповіді учнів, підкреслити мету повстанців та можливі результати їхньої перемоги.
VІ. Домашнє завдання
1) П.: 1, § 23; 2, § 30; 3, § 22, с. 185—187.
2) ТЗ: підготуватися до диспуту щодо політики європейських держав у Китаї.

Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (17.02.2014)
Переглядів: 5606 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: