Урок № 18 Франція наприкінці ХІХ ст. - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 18 Франція наприкінці ХІХ ст.

Урок № 18

Франція наприкінці ХІХ ст.

Мета: сформувати в учнів уявлення про Францію наприкінці ХІХ ст.; аналізувати причини й наслідки франко-німецької війни; розглянути причини, перебіг та наслідки Паризької комуни, становлення Третьої республіки та політичні кризи 80—90-х рр. ХІХ ст.; охарактеризувати життя і діяльність А. Тьєрі; порівняти Другу імперію та Третю республіку; розвивати в учнів уміння оцінювати колоніальну імперію Франції; висловлювати власну думку щодо політичних криз у державі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: Друга імперія, Паризька комуна, Третя республіка, Панамська криза, Паризька виставка, соціал-анархісти, протекторат.

Основні дати та події: 1870—1871 рр. — франко-німецька (франко-прусська) війна, 18 березня — 28 травня 1871 р. — повстання в Парижі, Паризька комуна, 1875 р. — прийняття Конституції, 1888—1892 рр. — Панамська криза, 1899 р. — Паризька виставка.

Історичні постаті: Наполеон ІІІ, Адольф Тьєр.

Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті територію Франції, події франко-німецької (франко-прусської) війни, колоніальну імперію Франції; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати життя та діяльність А. Тьєрі; аналізувати результати франко-німецької війни; визначати причини, перебіг і наслідки Паризької комуни, становлення Третьої республіки та політичні кризи 80—90-х рр. ХІХ ст.; давати оцінку колоніальній імперії Франції; висловлювати власну думку щодо політичної кризи в державі.

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Дискусія

Організувати дискусію щодо Громадянської війни в США.

Тестове завдання

Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1    Аболіціонізм

2    «Реконструкція»

3    Гомстеди

4    Доктрина Монро

А   Ділянка землі в 160 акрів (приблизно 64 га) під ферму на вільних землях США

Б   Політична доктрина США

В   Процес соціально-економічних перетворень на Півдні, розпочатих у роки Громадянської війни

Г   Рух за скасування рабства, який особливо посилився в середині ХІХ ст. в США

Д   Місце відокремленого поселення корінних жителів

Відповідь: 1Г 2В 3А 4Б.

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Криза Другої імперії у Франції. Франко-німецька (франко-прусська) війна 1870—1871 рр. та її наслідки

2.   Громадянська війна у Франції. Паризька комуна

3.   Становлення Третьої республіки. Політичні кризи 80—90-х рр. ХІХ ст.

4.   Формування Французької колоніальної імперії

Проблемне запитання

Чому республіканська Франція мала величезну колоніальну імперію?

1.   Криза Другої імперії у Франції. Франко-німецька (франко-прусська) війна 1870—1871 рр. та її наслідки

Бесіда

Організувати бесіду, спрямовану на виявлення знань із попередніх уроків про становище Франції в 1870 р. У ході бесіди скоригувати та доповнити відповіді учнів. Результати бесіди узагальнити на дошці.

Зразок відповіді

Франція в 1870 р.:

•     монархія;

•     Друга імперія;

•     імператор Наполеон ІІІ;

•     завершення промислового перевороту;

•     зростання фабричного виробництва;

•     розвиток фінансової системи (банки та кредитні установи);

•     розвиток сільського господарства;

•     кінець 60-х рр. ХІХ ст. — економічна криза;

•     загострення суспільно-політичних відносин;

•     падіння авторитету Наполеона ІІІ.

Розповідь учителя

У 1852 р. в результаті плебісциту у Франції була встановлена конституційна монархія на чолі з Луї Наполеоном Бонапартом (племінником Наполеона), який прийняв ім’я Наполеона ІІІ. Так почався період Другої імперії.

У другій половині ХІХ ст. у Франції завершується промисловий переворот, зростає фабричне виробництво, активно розвивається фінансова система. Поширилося будівництво — довжина залізниць за десять років збільшилась удвічі. Сільське господарство переходило на капіталістичний шлях розвитку. Проте економічна політика імперського уряду спричинила припинення економічного зростання, і наприкінці 60-х рр. ХІХ ст. розпочалася економічна криза. Падіння рівня життя населення спричинило посилення страйкового руху, зростання незадоволення владою.

Провальна зовнішня політика, постійні поразки в збройних конфліктах вели не тільки до падіння міжнародного авторитету Франції, а й сприяли збільшенню витрат. У країні загострилися соціально-політичні відносини. Опозиція чинній владі ставала все більше авторитетною, а імператор Наполеон ІІІ втрачав свій авторитет.

Як Франція, так і Пруссія прагнули війни, щоб остаточно розв’язати суперечності, які назрівали. Французька імперія намагалася за допомогою «побідоносної» війни посилити авторитет імператора Наполеона ІІІ та отримати можливості для виходу з економічної кризи. Перемога у війні могла посилити вплив Франції серед німецьких держав та підняти її міжнародний авторитет у Європі.

Пруссія вбачала у війні можливість ліквідувати сепаратизм німецьких держав, які підтримувала Франція. Війна могла стати шляхом до завершення об’єднання Німеччини під керівництвом Пруссії, а також сприяти приєднанню прикордонних німецькомовних територій (Ельзасу, Лотарингії).

Обидві держави шукали привід для розв’язання війни. Таким приводом стала Емська депеша Бісмарка.

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя заповніть хронологічну таблицю перебігу подій франко-німецької війни 1870—1871 рр.


Розповідь учителя

19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Проте початок війни виявив неготовність Франції до воєнних дій. Проти 400 тис. вояків прусської армії французи зуміли виставити лише 250 тис. солдатів. У французькій армії панував безлад, системи управління виявилися непідготовленими, не вистачало зброї та припасів.

4 серпня 1870 р. німецькі армії вторглися в межі Франції і в битвах біля Вайнсбурга, Верта, Форбага розгромили французькі армії та захопили Лотарингію. 18 серпня 1870 р. в районі фортеці Мец була блокована 80-тисячна французька армія, а 1—2 вересня в битві під Седаном французи зазнали нищівної поразки. Імператор Наполеон ІІІ, який керував армією, потрапив у полон.

Звістка про полонення імператора сколихнула всю Францію. Тисячі людей вийшли на вулиці Парижа. Влада перейшла до Тимчасового уряду Національної оборони на чолі з військовим губернатором столиці генералом Луї Трошю. Парламент проголосив Францію республікою. Проте наступ німецької армії тривав, не зустрічаючи опору, і 16 вересня 1870 р. передові німецькі загони підійшли до Парижа. Місто було повністю блоковане. 27 жовтня 1870 р. капітулювала французька армія, оточена Меці. До кінця 1870 р. німці окупували третину території Франції.

У країні розгорнувся партизанський рух, на південь від Парижа була сформована 200-тисячна армія, яка відбила Орлеан та почала наступ на столицю. Проте наступ був невдалим і французька армія знову почала відступати. 28 січня 1871 р. було підписане перемир’я, за умовами якого припинялися воєнні дії та німцям передавалися форти Парижа й армійські запаси зброї. Східна армія Франції перейшла кордони зі Швейцарією та була інтернована.

8 лютого 1871 р. відбулися вибори до Національних зборів. Більшість мандатів отримали монархісти та представники великої буржуазії. Головою уряду був обраний А. Тьєр.

Остаточно мирний договір було підписано 10 травня 1891 р. у Франкфурті.

Відповідно до Франкфуртського миру, Франція втрачала весь Ельзас та більшу частину Лотарингії і повинна була сплатити контрибуцію в розмірі 5 млрд золотих франків.

28 січня 1871 р., у той час, коли було підписане перемир’я, у Дзеркальному залі Версальського палацу під Парижем відбулося проголошення Німецької імперії. Поразка Франції сприяла остаточному об’єднанню Італії. У Франції впала імперія та була встановлена республіка.

Під час війни Німеччина втратила загиблими 50 тис. солдатів, а Франція — близько 140 тис. Крім того, під час окупації загинуло багато цивільних французів, особливо в Парижі. Економіка Франції перебувала в кризовому стані.

Франкфуртський мир створив політичну систему в Європі, яка проіснувала 40 років. Наслідки франко-прусської війни стали однією з причин Першої світової війни.

Робота в парах

Об’єднати учнів у пари. Один учень із пари визначає передумови та причини, які привели Францію до війни, другий — причини та передумови франко-німецької війни з боку Німеччини. Після підготовки учні пояснюють одне одному матеріал, а результат узагальнюють у таблиці.

Завдання

Проаналізувати матеріал про завершення франко-німецької війни 1870—1871 рр. та визначити її наслідки й значення. Шляхом опитування записати узагальнені результати роботи на дошці.

Зразок відповіді

•     Падіння монархії у Франції та встановлення республіки;

•     створення об’єднаної Німеччини;

•     втрата Францією гегемонії в Європі;

•     втрата Францією Ельзасу та Лотарингії;

•     сплата контрибуції у розмірі 5 млрд золотих франків;

•     формування нової політичної системи в Європі;

•     завершення об’єднання Італії;

•     поширення ідей реваншизму у Франції;

•     загострення франко-німецьких відносин.

2.   Громадянська війна у Франції. Паризька комуна

Варіант І

Розповідь учителя

Початок франко-німецької війни 1870—1871 рр. приніс зміни в життя парижан. Була створена Паризька Національна гвардія — кожен бажаючий громадяни міг вступити до лав гвардії та нести військову службу на чолі з офіцерами, яких самі й обирали. Гвардійці отримували щоденну платню, що надавало можливості вижити людям, які залишилися без роботи, часто це були єдині гроші, на які утримувалася сім’я. Скоро Паризька Національна гвардія налічувала понад 300 тис. гвардійців. Для пом’якшення наслідків економічної кризи були припинені на невизначений термін квартирна плата і платежі за векселями, усі речі, закладені в касу позик на суму менше ніж 15 франків, були викуплені за державний рахунок і повернуті французам.

Облога Парижа ще більше погіршила ситуацію в місті — парижани продовжували голодувати, зростала кількість безробітних, зачинялися майстерні, ремісники й крамарі розорювалися.

Після приходу до влади А. Тьєр розпочав боротьбу з Парижем. Він наказав припинити виплати грошового утримання національним гвардійцям, а в березні Національні збори прийняли рішення про відновлення оплати за векселями (оплатити векселі потрібно було протягом двох днів). У Парижі було опротестовано понад 150 тис. векселів, що призвело до масового розорення дрібної буржуазії. Відновлювалася оплата за квартири. Почали закривати демократичні газети. Війська отримали наказ про роззброєння Національної гвардії. Ситуація в Парижі загострювалася, проте ніхто не планував збройного повстання.

Приводом до повстання став наказ А. Тьєра про вивезення гармат Національної гвардії з Монмартра. Жінки, які рано-вранці займали черги до хлібних магазинів, побачили солдатів, які намагалися вивезти гармати і підняли тривогу. Була піднята Національна гвардія. У відповідь на наказ відкрити вогонь по парижанах частина солдатів перейшла на сторону повстанців, у місті розпочалися бої. А. Тьєр наказав військам залишити місто й евакуював урядові установи до Версалю (місце засідання Національних зборів). Столиця залишилася без влади, єдиною авторитетною силою був Центральний комітет Національної гвардії, який призначив на 26 березня 1871 р. вибори до общинної ради Парижа — Паризької комуни.

У виборах взяла участь майже половина парижан, які мали право голосу. До Комуни було обрано 86 осіб, які були одночасно і законодавчою, і виконавчою владою — депутати приймали закони і самі реалізовували їх. Замість колишніх міністерств було утворено 10 комісій.

Після виборів були проведені реформи — запровадження 10-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; безплатне повернення речей вартістю до 20 франків, закладених у ломбард; церква відокремлювалася від держави; школи виведені з-під контролю церкви; безплатне обов’язкове світське навчання; заборонено штрафи на підприємствах; ліквідація заборгованості з квартирної плати; на виробництві запроваджувалася охорона праці; націоналізація промислових підприємств, що працювали на експорт, тощо. Створювалася система адміністративного управління.

Протистояння з урядом А. Тьєра посилювалося, проте комунари практично нічого не зробили для наступу на Версаль. Уже у квітні 1871 р. розпочались перші збройні сутички між комунарами та версальцями. Спроби підняти повстання в інших містах були подавлені. За домовленістю з німецькою владою до версальської армії були спрямовані французькі солдати, які потрапили в полон під час франко-німецької війни. Отримавши допомогу, А. Тьєр наказав розпочати штурм Парижа.

21 травня 1871 р. версальська армія вдерлася до Парижа, розпочалися барикадні бої. Місто палало, бої йшли за кожен квартал, кожен будинок, проте сили були нерівні. 28 травня 1871 р. впала остання барикада, а 30 травня капітулював останній форт комунарів. 72-денна влада Паризької комуни скінчилася. Під час вуличних боїв загинуло понад 30 тис. захисників, тисячі були розстріляні після поразки комуни, тисячі відправлені в заслання. Зі свого боку комунари безжалісно розстрілювали заручників, навмисне підпалили ряд будівель.

Варіант ІІ

Повідомлення учня

Учень, який отримав випереджальне завдання, виступає з повідомленням за темою «Паризька комуна». Решта учнів записують основні положення виступу.

Зразок відповіді

•     18 березня — 28 травня 1871 р. — утворення Паризької Комуни, яка проіснувала 72 дні.

•     8 лютого 1871 р. — вибори до Національних зборів, уряд очолив А. Тьєр. Рішенням уряду були припинені виплати грошового утримання Національної гвардії, ліквідовані відстрочки виплат за квартири, закриті демократичні газети, перенесено роботу Національних зборів до Версалю.

•     17 березня 1871 р. — спроба вивезти гармати з Монмартра — початок повстання.

•     18 березня 1871 р. — захоплення Національною гвардією Парижа.

•     26 березня 1871 р. — вибори до Ради комуни. Рішення Паризької Комуни: запровадження 10-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; відокремлення церкви від держави; виведення шкіл з-під контролю церкви; націоналізація промислових підприємств, що працювали на експорт, тощо. Створення системи адміністративного управління.

•     2 квітня 1871 р. — початок наступу версальських військ (армія сформована з військовополонених, яких достроково звільнили з німецького полону) на Париж.

•     21 травня 1871 р. — початок штурму Парижа.

•     29 травня 1871 р. — захоплення версальцями Парижа.

•     Розстріляно близько 30 тис. комунарів, десятки тисяч були відправлені на каторгу, Париж зазнав великих руйнувань.

3.   Становлення Третьої Республіки. Політичні кризи 80—90-х рр. ХІХ ст.

Розповідь учителя

Поразка у франко-німецькій війні 1870—1871 рр. завдала величезних збитків економіці Франції. Проте вона залишалася колоніальною імперією з розвинутою економікою. Хоча темпи економічного розвитку уповільнилися через низьку платоспроможність населення, нестачу природних ресурсів та небажання французького фінансового капіталу вкладати кошти в реконструкцію виробництва.

Наприкінці ХІХ ст. у Франції утворюються великі промислові об’єднання, проте понад половина французьких підприємств були дрібними. У промисловості переважала легка галузь — найкраще розвивалися текстильна промисловість та виробництво предметів розкоші та модних аксесуарів.

Франція, незважаючи на завершення промислового перевороту та зростання капіталістичних відносин, залишалася аграрно-індустріальною країною. Процеси урбанізації поступово наростали, і наприкінці ХІХ ст. сільське населення становило лише 43 % населення Франції. Понад 80 % сільських господарств були дрібними (до 10 гектарів), що заважало широкому використанню техніки, добрив та передових технологій.

Фінансовий сектор країни розвивався швидкими темпами. Франція мала великі капітали, які частково вкладалися в розвиток французької економіки, а значна частина надавалася як довгострокові позики іноземним державам. Франція перетворювалася на світового лихваря, часто використовуючи економічні фінансові інвестиції в політичних сферах.

Хоча Францію було проголошено республікою ще в 1870 р., проте законодавчо це було оформлено тільки в 1875 р. шляхом прийняття Конституції Третьої республіки.

За Конституцією 1875 р. Франція проголошувалася парламентською республікою. Законодавча влада передавалася Національним зборам, які складалися з двох палат — Сенату та Палати депутатів. Сенат обирався на дев’ять років і кожні три роки оновлювався на третину, а Палата депутатів обиралася на чотири роки. Виборчі права отримали чоловіки, які досягли 21 року і проживали у виборчому окрузі не менше ніж півроку. Не отримали виборчі права військові, жителі колоній та жінки. Виконавчу владу представляв Президент та уряд (Рада міністрів). Президент обирався Національними зборами на сім років. Він отримував широкі повноваження, проте обрання президента парламентом зменшувало його роль.

Перші парламентські вибори за Конституцією 1875 р. принесли перемогу республіканцям, які одразу почали проводити реформи. Було прийнято закон про свободу проведення зборів і друку. У 1880 р. проголошено амністію учасників Паризької комуни. Стала вільною діяльність профспілок та організація страйків. Діяльність єзуїтських організацій, навпаки, було заборонено, священиків усунули з армії та інших державних установ. Відбулися зміни в освіті — впроваджувалася безкоштовна освіта для дітей віком до 13 років, розвивалася система жіночої освіти.

Проте у Франції залишалися сильні монархічні погляди. Для того щоб монархія не була відновлена, Національні збори прийняли закон, який забороняв розглядати питання про перегляд республіканської форми правління у вищих законодавчих органах влади. Також було заборонено балотуватися на посади президента і сенаторів представникам колись правлячих у Франції династій.

Відновлення республіканських традицій відбулося в усіх сферах — гімном Франції стала «Марсельєза», а День узяття Бастилії (14 липня) — національним святом. До Парижа повернулися й урядові установи з Версалю.

Становлення республіки відбувалося у Франції за складних умов. Економічні проблеми кінця ХІХ ст. створювали умови для поширення реваншистських поглядів на результати війни з Німеччиною, відбувалася боротьба між республіканцями та монархістами. Багатопартійність сприяла не тільки розвитку демократій, а й політичним кризам. У 80—90-х рр. ХІХ ст. Францію сколихнули три потужні політичні кризи.

Справа Буланже. Реваншистські настрої у французькому суспільстві переросли в політичну кризу, пов’язану з генералом Жоржем Буланже. У 1886 р. він обійняв посаду військового міністра й одразу став виступати за необхідність відновлення справедливості та повернення втрачених територій. Також він висловлювався за необхідність «твердої руки», яка б навела порядок у країні. Цим він набув широкої популярності. Стривожені політики відправили Буланже у відставку, проте криза посилилася після відставки президента Ж. Греві. На позачергових виборах перемогу здобули буланжисти, а сам генерал став лідером опозиції («Комітет протесту»). Навколо Буланже об’єдналися незадоволені республіканською формою правління, і генерал почав вести підготовку до перевороту. Проте заколот був розкритий і Ж. Буланже втік до Бельгії.

Панамська справа. У 1880 р. для будівництва Панамського каналу була створена акціонерна компанія, яку очолив будівник Суецького каналу Ф. Лессепс. Французи, очікуючи на великі прибутки, розкупили велику кількість акцій. Проте у 1888 р. компанія оголосила про своє банкрутство. Під час розслідування виявилося, що половина із зібраних грошей (близько 700 млн франків) була витрачена на підкуп депутатів, урядовців і навіть відомих газет. В одержанні хабарів було звинувачено понад 100 депутатів, сенаторів і навіть міністрів. Грандіозна фінансова афера призвела до відставки уряду.

Справа Дрейфуса. У 1894 р. капітана Генерального штабу Альфреда Дрейфуса, єврея за національністю, було обвинувачено в передачі секретної військової інформації німецькій розвідці. Дрейфуса було розжалувано і засуджено трибуналом на довічне ув’язнення на одному з островів Французької Гвіани. Через два роки виявилося, що Дрейфуса звинуватили безпідставно, таємні плани передав інший штабіст — дворянин угорського походження майор Естергазі. Проте військове міністерство відправило у відставку начальника французької контррозвідки. Під тиском громадськості майора Естергазі віддали під суд, але той виправдав його.

У Франції виникла політична криза. Країною прокотилися мітинги та демонстрації, уряд подав у відставку. Проте новий судовий розгляд знову визнав винним Дрейфуса. Це ще більше сприяло загостренню ситуації. У парламенті виникли бійки, а на вулицях відбулися збройні сутички. У ці дні в Парижі був навіть запроваджений військовий стан.

У 1899 р. Дрейфуса помилував новообраний президент Лубе, а через сім років (у 1906 р.) вирок у його справі було остаточно скасовано.

Слово вчителя

Після Франкфуртського миру, за яким Франція втратила території і зобов’язалася виплатити величезну контрибуцію, та після розстрілу комунарів, Національні збори, обрані ще до Паризької комуни, почали розробляти Конституцію Третьої республіки. Чотири роки працювала конституційна комісія, яка розробляла тимчасову Конституцію, що і стала Конституцією на тривалий час.

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника, запишіть основні положення Конституції 1875 р.

Зразок відповіді

•     Парламентська республіка.

•     Законодавча влада — Сенат і Палата депутатів.

•     Виконавча влада — Президент і Рада міністрів.

•     Президент обирався Національною радою.

•     Виборчі права отримали чоловіки, які досягли 21 року.

•     Не отримали виборчих прав військові та жителі колоній.

•     Не отримали виборчих прав жінки.

Робота за варіантами

Об’єднати учнів у два варіанти. Учні одного варіанта готують матеріал про економічний розвиток Третьої республіки наприкінці ХІХ ст., другого — про політичний. Після підготовки матеріалу основні положення записуються на дошку.


4.   Формування Французької колоніальної імперії

Розповідь учителя

Франція почала формувати свою колоніальну імперію пізніше за деякі європейські країни. Більшість земель уже було перетворено на колонії. У Північній Америці французькі колонії були відібрані новоствореними США, які під загрозою захоплення придбали Лузитанію, а з Канади французів витіснили англійці. В Азії Франція разом з іншими європейськими державами втрутилася у внутрішні справи Китаю та поширила свій вплив на Індокитай. Але більшість французьких володінь розташовувалися в Західній і Екваторіальній Африці (Французька Гвінея (зараз — Гвінейська Республіка), Алжир, Туніс, Марокко (країни Магрибу). Майже всю другу половину XIX ст. Франція вела колоніальні війни в Африці та Індокитаї. На початок ХХ ст. французька колоніальна імперія охоплювала величезні території в Азії та Африці. Колонії стали сировинним придатком Франції та ринком збуту її товарів. Французькі колонізатори нещадно експлуатували місцеве населення, придушуючи повстання.

Робота з картою

За допомогою карти або атласу розгляньте колоніальну імперію Франції. Результати роботи запишіть у зошит.

Зразок відповіді

Французька колоніальна імперія

Більшість французьких володінь розташовувалися в Західній і Екваторіальній Африці:

•     Французька Гвінея (нині — Гвінейська Республіка).

•     Алжир, Туніс, Марокко (країни Магрибу). Алжир — колонія, Марокко і Туніс — протекторати, тобто уряди, що підпорядковувалися французьким генеральним резидентам.

•     Мавританія.

•     Нігер.

•     Сенегал.

•     Дагомея (Бенін).

•     Берег Слонової Кістки (Кот-д’Івуар).

•     Верхня Вольта (Буркіна-Фасо).

IV.   Узагальнення та систематизація знань

Завдання

Розпочніть заповнення порівняльної таблиці «Конституції Першої, Другої та Третьої республік».

Роботу закінчіть удома.

Критерії порівняння

Перша республіка

Друга республіка

Третя республіка

Рік прийняття

1793

1848

1875

Законодавча влада

 

 

 

Виконавча влада

 

 

 

Судова влада

 

 

 

Права і свободи

 

 

 

Виборче право

 

 

 

Робота з картою

Покажіть на карті:

1)  територію Франції до франко-німецької війни 1870—1871 рр.;

2)  напрямки руху німецьких військ та місця основних битв;

3)  території, які втратила Франція;

4)  колоніальну імперію Франції.

Робота з візуальним джерелом (Робота за варіантами)

Варіант І: розгляньте малюнок Д. Дероша «Монмартр. 18 березня 1871 р.» та дайте відповіді на запитання.

1)  Які події зображено на малюнку?

2)  Хто допомагає гвардійцям піднімати гармати? Чому вони це роблять?

Варіант ІІ: розгляньте фотографію зруйнованої Вандомської колони і дайте відповіді на запитання.

1)  Чому була зруйнована саме ця колона?

2)  Які ще споруди розташовані на площі? Для чого вони були зведені?

Додатковий матеріал

Вандомська колона

Вандомська колона була споруджена на Вандомській площі в 1-му муніципальному окрузі Парижа на честь перемоги Наполеона I під Аустерліцем. 44-метрова колона (художник Давид за ескізами Бержера) відлита з австрійських і російських гармат за зразком колони Траяна зі статуєю імператора нагорі та 76 скульптурними рельєфами.

У квітні 1871 р. Паризька комуна прийняла декрет, у якому йшлося:

«Паризька комуна, вважаючи, що імператорська колона на Вандомській площі є пам’ятником варварству, символом грубої сили і хибної слави, утвердженням мілітаризму, запереченням міжнародного права, постійною образою переможених із боку переможців, безперервним замахом на один із трьох великих принципів Французької республіки — Братерство, постановляє:

Стаття перша і єдина.

Колона на Вандомській площі буде зруйнована».

18 травня 1871 р. при величезному скупченні народу колону було повалено. Після поразки Комуни новий уряд підняв колону, відновив у черговий раз зняту статую Наполеона I і зобов’язав відомого художника Г. Курбе, який на час повалення колони був комісаром з культури, через суд оплатити витрати. Майно художника було розпродано, але й після виходу з в’язниці він був зобов’язаний платити щорічно 10 тис. франків. Через сім років Курбе помер у злиднях.

V.  Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

•     агресивна політика французької імперії, намагання пригасити політичні та економічні кризи, прагнення зберегти гегемонію в німецьких державах призвели до франко-німецької війни 1870—1871 рр., яку Франція програла;

•     у результаті Франція утратила провінції Ельзас і Лотарингію, виплатила контрибуцію;

•     поразка призвела до падіння імперії та виникнення республіки;

•     суперечності, які роздирали Францію під час франко-німецької війни, призвели до громадянської війни та утворення Паризької комуни. 72 дні існування Паризької комуни продемонстрували інші можливості розвитку країни, проте вони були придушені. Але спроба відновити монархію провалилася;

•     в останній чверті ХІХ ст. Франція пройшла через кілька політичних криз і продовжила активну колоніальну політику.

Робота над проблемним запитанням

Повертаючись до проблемного запитання, звернути увагу на розвиток суспільної світової думки та практики — існування великих колоніальних імперій Великої Британії, Німеччини, Бельгії та інших, і на тлі світової суспільної думки формування владних структур під політичним впливом буржуазії.

VІ.   Домашнє завдання

1)  П.: 1, § 15; 2, § 21—22; 3, § 16.

2)  ТЗ: підготуйте повідомлення про справу Буланже, Панамський скандал та справу Дрейфуса.

3)  ВЗ: підготуйте повідомлення за темою «Становлення О. фон Бісмарка як канцлера Німеччини».

 

Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (13.01.2014)
Переглядів: 3797 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: