Урок № 15 Об’єднання Італії - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 15 Об’єднання Італії

Урок № 15

Об’єднання Італії

Мета: сформувати в учнів уявлення про події, що привели до об’єднання Італії; навчити аналізувати суспільно-політичні течії в національно-визвольній боротьбі за об’єднання країни; розглянути причини об’єднання Італії; визначити етапи й результати боротьби за об’єднання Італії; охарактеризувати життя й діяльність Дж. Гарібальді; порівняти шляхи об’єднання Італії та Німеччини; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність представників різних суспільно-політичних течій в Італії; висловлювати власну думку щодо впливу діяльності Дж. Гарібальді на італійський національно-визвольний рух.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: помірковані ліберали, республіканці-демократи, «червона тисяча», Об’єднане королівство Італія.

Основні дати та події: 1848—1849 рр. — революції в італійських державах, 6 травня 1860 р. — початок походу «червоної тисячі» Дж. Гарібальді, 17 березня 1861 р. — проголошення Італійського королівства, 20 вересня 1870 р. — завершення об’єднання Італії.

Історичні постаті: Віктор Еммануїл ІІ, Дж. Манзіні, К. Кавур, Дж. Гарібальді.

Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті королівства Італії, шлях «червоної тисячі», події, пов’язані з національно-визвольною боротьбою за об’єднання Італії, тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати життя та діяльність Дж. Гарібальді; аналізувати суспільно-політичні течії в національно-визвольній боротьбі за об’єднання країни; порівнювати шляхи об’єднання Італії та Німеччини; визначати етапи й результати боротьби за об’єднання Італії; давати оцінку діяльності представників різних суспільно-політичних течій в Італії; висловлювати власну думку щодо впливу діяльності Дж. Гарібальді на італійський національно-визвольний рух.

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Один учень починає зачитувати історичний портрет О. фон Бісмарка, інші учні по черзі продовжують його розповідь, починаючи з інформації, на якій зупинився попередній учень.

Тестове завдання

Установіть хронологічну послідовність подій.

А   Австро-прусська війна

Б   Франко-прусська війна

В   Революції в німецьких державах

Г   Створення Митного союзу

Д   Створення Північнонімецького союзу

Відповідь: 1Г 2В 3А 4Д 5Б.

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Політична роздробленість Італії, піднесення П’ємонту

2.   Два шляхи в боротьбі за об’єднання Італії

3.   Утворення Італійського королівства. Об’єднання Італії

Проблемне запитання

Чому Дж. Гарібальді став державним злочинцем та був заарештований?

1.   Політична роздробленість Італії, піднесення П’ємонту

Варіант І

Розповідь учителя

Поразка революції 1848—1849 рр. на Апеннінському півострові ще на десяток років продовжила роздробленість країни. Крім того, частина території Італії була окупована австрійськими військами, а в Папській області перебували французькі війська (на прохання Папи Римського). В усіх країнах були відновлені монархії. Посилилася реакція — тривав терор проти революційних діячів, були заборонені опозиційні газети та посилилася цензура, відбулися зміни в законодавстві (посилення влади).

Економіка італійських держав була слабо розвинута. Проте в країнах тривала промислова революція. До сільського господарства проникають капіталістичні відносини. Проте роздробленість стримувала розвиток економіки. На півострові був відсутній єдиний ринок, посилилася нерівномірність у рівні розвитку регіонів. Тривалий час навіть залізні дороги не з’єднували держави. Великою проблемою для промисловості італійських держав був брак сировини.

Після поразки революції 1848—1849 рр. посилилася економічна криза. Частина Італії перебувала в зруйнованому стані після військових дій. Роздробленість країни не сприяла економічному розвитку. Неврожаї та голод посилили кризу, особливо в південних регіонах. Почалися селянські заворушення, які навіть переростали в збройні повстання.

У такій ситуації в Сардинському королівстві (П’ємонті) збереглася конституційна монархія, ліберальне законодавство та деякі громадські свободи. Король Віктор Еммануїл ІІ продовжив співпрацю з ліберальною буржуазією. Від 1852 до 1861 рр. пост прем’єр-міністра П’ємонту посідав граф Камілло Кавур, який багато зробив не тільки для розвитку Сардинського королівства, а й для об’єднання Італії.

У 50-х рр. ХІХ ст. в П’ємонті почалося економічне піднесення — ведеться активне будівництво шляхів (половина всіх залізниць Італії була в П’ємонті), активні іригаційні роботи та будівництво, розвивається металургія, текстильне виробництво, сільське господарство та торгівля. Капіталістичні відносини проникають у всі сфери діяльності. Завдяки продуманій економічній політиці значно зменшився державний борг П’ємонту. До країни почали надходити іноземні інвестиції.

Варіант ІІ

Метод «Коло ідей»

За допомогою підручника та інформації з попередніх уроків учням потрібно охарактеризувати становище на Апеннінському півострові в середині ХІХ ст. — учні по черзі висловлюють власні думки, які необхідно скоригувати та записати на дошці.

Зразок відповіді

Італія в середині ХІХ ст.:

     роз’єднана країна;

     абсолютизм (монархія в кожній державі);

     економічний спад;

     окупація Австрією та Францією італійських земель;

     світська влада Папи Римського;

     промисловий переворот;

     товарний характер сільського господарства;

     реакційні дії в більшості італійських держав;

     нерівномірність економічного розвитку регіонів;

     відсутність єдиного ринку;

     розвиток П’ємонту;

     брак джерел сировини.

Мозковий штурм

Визначте причини та передумови об’єднання Італії.

Зразок відповіді

Передумови та причини об’єднання Італії:

     невирішення питання об’єднання Італії на Віденському конгресі;

     поширення ідеї створення національних держав;

     об’єднуючі ідеї серед населення італійських держав;

     необхідність економічного об’єднання;

     політичне об’єднання;

     окупація частини Італії Австрією;

     світська влада Папи Римського;

     зовнішні загрози (Франція);

     поширення національно-визвольного руху.

2.   Два шляхи в боротьбі за об’єднання Італії

Варіант І

Розповідь учителя

Поразка революції 1848—1849 рр. не припинила боротьбу за об’єднання італійських земель. Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. знову активізувався національний рух, у якому виділяються два напрямки — помірковано-ліберальний і революційно-демократичний.

Революційно-демократичний напрямок мав опору серед представників інтелігенції, ремісників, робітників, селян. Видатними представниками та провідними лідерами цього напрямку були Дж. Мадзіні та Дж. Гарібальді. Метою своєї діяльності вони вважали об’єднання країни та утворення республіки. Революціонери вели підпільну боротьбу, організовували змови та повстання. Дж. Мадзіні заснував таємну організацію «Молода Італія», яка в 1853 р. спробувала підняти повстання у Мілані, проте зазнала поразки. Невдачею закінчився і похід на Сицилію в 1857 р. Незважаючи на поразки, революціонери продовжували вести боротьбу.

Помірковано-ліберальний напрямок був поширений серед ліберальної буржуазії та дворянства. Лідером лібералів вважався прем’єр-міністр П’ємонту Камілло Бенсо Кавур. Представники ліберальної течії відстоювали ідею об’єднання країни еволюційним шляхом за допомогою реформ. Центром об’єднання країни мав стати П’ємонт на чолі з представником Савойської династії королем Віктором Еммануїлом І. У 1857 р. під керівництвом К. Б. Кавура в П’ємонті було створено «Італійське національне товариство», яке ставило своєю метою об’єднання Італії навколо Сардинського королівства.

Варіант ІІ

Робота в групах

Методика проведення. Об’єднати учнів у дві групи. За допомогою підручника та додаткової інформації вони мають підготувати певний матеріал. Після підготовки організовується дискусія — кожна група захищає свою точку зору. Після дискусії потрібно узагальнити матеріал у вигляді таблиці.

Підготуйте матеріал щодо можливих шляхів розвитку Італії.

Зразок заповненої таблиці

Шляхи національно-визвольного руху Італії

Республікансько-демократичний напрямок

Помірковано-ліберальний напрямок

Інтелігенція, ремісники, робітники, селяни

Ліберальне дворянство, буржуазія

Дж. Мадзіні, Дж. Гарібальді

К. Б. Кавур

«Молода Італія»

«Італійське національне товариство»

Підпільна революційна боротьба, змови, повстання, революції

Реформаторський шлях

Об’єднання країни, утворення республіки, ліквідація феодальних пережитків

Об’єднання країни навколо П’ємонту на чолі з королем Віктором Еммануїлом І, залишення частини феодальних відносин

 

Повідомлення учнів

Учні, які отримали випереджальне завдання, презентують історичні портрети Дж. Гарібальді, Дж. Мадзіні, К. Б. Кавура.

3.   Утворення Італійського королівства. Об’єднання Італії

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть хронологічну таблицю «Хід об’єднання Італії».


Розповідь учителя

Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. в Італії активізувався національний рух, який очолило Сардинське королівство. Прем’єр-міністр П’ємонту К. Б. Кавур у 1858 р. уклав таємну угоду з французьким імператором Наполеоном ІІІ проти Австрії. У результаті перемоги мало утворитися Королівство Північної Італії з центром у П’ємонті. За це П’ємонт повертав Франції території Ніцци та Савойї.

У квітні 1858 р. Австрія, дізнавшись про цю угоду, оголосила ультиматум П’ємонту, у відповідь Сардинське королівство та Франція розпочали воєнні дії проти австрійців. Усю Італію охопила хвиля піднесення — до П’ємонту почали прибувати добровольці з усіх італійських земель. Їх очолив Дж. Гарібальді. У багатьох італійських містах відбувалися маніфестації та мітинги. У Модені, Пармі, Тоскані вибухнули народні повстання. Об’єднана п’ємонтсько-французька армія перемогла австрійські війська в кількох битвах, проте Наполеон ІІІ уклав сепаратну угоду з Австрією, за якою П’ємонт отримував лише Ломбардію, а Франція — Ніццу та Савою, інші держави поверталися під владу Австрійської імперії. Обурений цим Віктор Еммануїл ІІ відмовився передати французам Савойю та Ніццу. Це було сприйнято як зраду французького імператора. Тому в 1860 р. в Модені, Пармі й Тоскані відбулися плебісцити, за рішеннями яких ці італійські держави приєдналися до П’ємонту.

У 1860 р. на острові Сицилія спалахнуло селянське повстання. Невдовзі на острів висадився загін із тисячі осіб на чолі з Дж. Гарібальді. Повстанцям протистояла 25-тисячна армія, проте королівські війська були розбиті в битві під Калатафімі. Потім революціонери захопили столицю Сицилії Палермо і незабаром взяли під контроль весь острів. Дж. Гарібальді, виступаючи від імені короля П’ємонту Віктора Емануїла І, звільнив політичних в’язнів, скасував податки, конфіскував землі церкви та роздав частину державних земель селянам, позбавив привілеїв духівництво та дворянство.

Улітку 1860 р. війська на чолі з Дж. Гарібальді висадилися в Італії і за 18 днів пройшли до Неаполя. Королівські війська капітулювали. Дж. Гарібальді урочисто ввійшов до Неаполя. Після перемоги революційні війська вирушили на Папську область. Проте зростаюча популярність Гарібальді та побоювання міжнародної реакції на дії революціонерів змусили владу П’ємонту діяти. Війська Сардинського королівства ввійшли до Королівства обох Сицилій і перегородили шлях революційній армії. У листопаді 1860 р. Дж. Гарібальді передав владу королю Віктору Еммануїлу ІІ і розпустив свою армію.

У лютому 1861 р. відбулися перші загальноіталійські збори, які прийняли рішення про утворення Італійського королівства на чолі з Віктором Еммануїлом ІІ. Королівство стало конституційною монархією, проте для участі у виборах був запроваджений високий майновий ценз (тільки 2,5 % населення могли взяти участь у політичному житті).

У серпні 1862 р. Дж. Гарібальді на чолі 2-тисячного загону почав похід на Рим, який не входив до складу Італійського королівства. Однак війська Віктора Еммануїла перешкодили йому в цьому. Біля гори Аспромонте революційний загін був розбитий, Гарібальді дістав поранення та був ув’язнений (у жовтні король його амністував).

У 1866 р. Італійське королівство виступило на боці Пруссії у війні з Австрією. Незважаючи на поразки італійської армії, Австрія була розбита Пруссією і за умовами мирної угоди Венеція увійшла до складу Італійського королівства.

У 1867 р. Дж. Гарібальді здійснив ще одну спробу захопити Рим. Однак наймані швейцарські полки за підтримки французького гарнізону розбили гарібальдійців.

Лише після поразки Франції у франко-прусській війні королівська армія ввійшла до Риму і в січні 1871 р. Рим був проголошено столицею Італійської держави. Папа Римський отримав гарантії безпеки і недоторканності, його резиденцією залишився Ватикан, який набув статусу незалежної держави.

Об’єднання Італії завершилося. Італійське королівство стало впливовою державою в міжнародній політиці.

Додатковий матеріал

Червоносорочечники Дж. Гарібальді

6 травня 1860 р. військова експедиція Дж. Гарібальді відплила з Кварто (поблизу Генуї). На кораблях «П’ємонт» і «Ломбарді», які були захоплені, перебувала тисяча бійців, відібраних Гарібальді з добровольців. Більшість із них становили робітники, ремісники, студенти, представники інтелігенції. Переважала молодь віком 18—25 років, але було й чимало людей зрілого та похилого віку, і серед них ветерани багатьох битв: учасники походів Гарібальді в Південній Америці і Ломбардії в 1848 і 1859 рр., герої битв Римської республіки.

Гарібальді наказав своїм бійцям надіти червоні сорочки, і загін дістав назву «тисячі червоносорочечників».

За однією версією, цей революційний стиль Дж. Гарібальді виробив, живучи в Уругваї з дружиною, — він поєднав у собі червону сорочку, пончо і сомбреро. За іншою версією, ідея червоних сорочок прийшла Дж. Гарібальді в період його життя в Нью-Йорку. Там були дуже популярні добровольчі пожежні бригади, члени яких одягалися в червоні фланелеві сорочки.

Словникова робота

Дайте визначення поняття «рисорджименто».

Зразок відповіді

Рисорджименто (італ. il risorgimento — відродження, оновлення) — термін, що означає період боротьби за політичне об’єднання Італії. Найчастіше цей термін використовують в історіографії.

IV.   Узагальнення й систематизація знань

Завдання

Заповніть порівняльну таблицю «Основні етапи об’єднання Німеччини та Італії».

Критерії порівняння

Німеччина

Італія

Передумови

 

 

Причини

 

 

Привід

 

 

Провідні політичні фігури

 

 

Держава, яка стала «об’єднувачем»

 

 

Основні події

 

 

Наслідки та результати

 

 

Історичне значення

 

 

(Заповнення таблиці продовжити вдома.)

Робота з документом

Прочитайте уривки зі спогадів Дж. Гарібальді та поясніть значення наведених висловів.

     «Я звик підкоряти будь-які свої принципи меті об’єднання Італії, яким би шляхом це не відбувалося».

     «Тут ми створюємо Італію або вмираємо». (Напередодні битви під Калатафімі.)

     «Солдати! Тим, хто піде за мною, обіцяю голод, холод і спеку; ніякої винагороди, казарм і запасів, лише форсовані марші й багнетні атаки... Небозвід — як шатро, землю — як ліжко і Бога — як свідка. Словом, хто любить Батьківщину і славу — за мною!»

     «Італійці! Сицилійці б’ються з ворогами Італії. Обов’язок кожного італійця допомогти їм словом, грошима, зброєю, і насамперед — власною рукою. Хоробрий скрізь знайде зброю. Не слухайте боягузів... До зброї!»

     «З юних літ, палко люблячи свою державу і ненавидячи рабство, я загорівся пристрастю пізнати природу її відродження. Тому я скрізь шукав книги, у яких ішлося про волю Італії, намагався зустрітися з людьми, які присвятили себе боротьбі за цю волю»

Робота з візуальним джерелом

Розгляньте картину «Прибуття Гарібальді в Неаполь (7 вересня 1860 р.)» та дайте відповіді на запитання.

1)  Чим відзначаються ці події?

2)  Що відбулося в Неаполі?

V.  Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

     поразка революцій 1848—1849 рр. у Європі привела до посилення реакції в італійських державах, проте національний рух за об’єднання країни не припинився. Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. активізувався рух за створення єдиної держави, центром якого став П’ємонт;

     у результаті повстання та кількох війн з Австрією в 1870 р. на італійських землях утворилося Об’єднане королівство Італія.

Робота над проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням. Після обговорення з учнями звернути їхню увагу на погляди Дж. Гарібальді і те, що він, виконавши історичну місію об’єднання Італії, став непотрібним для правлячих кіл країни.

VІ.   Домашнє завдання

1)  П.: 1, § 11; 2, § 16; 3, § 12, с. 101—105.

2)  ТЗ: напишіть твір за темою «Серед бійців "червоної тисячі”».

3)  ІЗ: складіть історичний портрет королеви Вікторії.

4)  ІЗ: підготуйте доповідь про ірландське питання у Великій Британії.

 

Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 6030 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: