Урок № 14 Об’єднання Німеччини - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 14 Об’єднання Німеччини

Урок № 14

Об’єднання Німеччини

Мета: сформувати в учнів уявлення про процес об’єднання Німеччини; створити умови для розуміння ролі особистості у процесі об’єднання Німеччини на прикладі Отто фон Бісмарка; проаналізувати процес та наслідки політичного об’єднання Німеччини, перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію; розглянути особливості об’єднання Німеччини; установити зв’язок між зовнішніми та внутрішніми чинниками об’єднання Німеччини; охарактеризувати життя й діяльність Отто фон Бісмарка; розвивати в учнів уміння порівнювати різні концепції щодо об’єднання Німеччини та висловлювати власну думку щодо впливу релігії на формування єдиної держави.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: Прусський союз, Північнонімецький союз, об’єднання «залізом і кров’ю», дуалістична монархія.

Основні дати та події: 1849 р. — створення Прусського союзу, 1862 р. — призначення міністром-президентом Пруссії Отто фон Бісмарка, 1866 р. — австро-прусська війна, 1866 р. — створення Північнонімецького союзу, 1870—1871 рр. — франко-прусська війна, 18 січня 1871 р. — проголошення Німецької імперії.

Історичні постаті: Вільгельм І, Отто фон Бісмарк.

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати, пов’язані з періодом об’єднання Німеччини; показувати на карті територію Німеччини в перспективі її розвитку, напрямки військових походів та перебіг війни в Німеччині; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття й терміни; характеризувати життя і діяльність Отто фон Бісмарка; аналізувати процес та наслідки політичного об’єднання Німеччини, перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію; порівнювати різні концепції до об’єднання Німеччини та висловлювати власну думку щодо впливу релігії на формування єдиної держави.

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

Організувати бесіду за темою «Розвиток країн Європи в першій половині ХІХ ст.».

Метод «Обери зайве»

У наведених переліках виберіть «зайве» поняття.

1)  Якобінці, жирондисти, монтаньяри, декабристи, феяни, скажені, чартисти, роялісти. («Зайве» — декабристи, чартисти.)

2)  Олександр І, Вікторія, Луї Філіпп, Наполеон ІІІ, Кромвель, Бісмарк, Людовік XVI, Франц І. («Зайве» — Кромвель, Бісмарк.)

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Боротьба Пруссії й Австрії за переважання в Німеччині

2.   Об’єднання Німеччини в 1871 р.

3.   Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію

Проблемне запитання

Чому об’єднання Німеччини відбувалося «залізом і кров’ю»?

Варіант І

1.   Боротьба Пруссії й Австрії за переважання в Німеччині

Розповідь учителя

У третій чверті ХІХ ст. Німеччина залишалася роздробленою країною і складалася з 37 державних утворень, у більшості монархічних держав. Поразка революції 1848—1849 рр. призвела до посилення політичної реакції — заборони політичних клубів та товариств, посилення цензури та поліцейського свавілля, встановлення суворого нагляду за системою освіти. Проте перетворення, які розпочалися, зупинити вже було неможливо. У німецьких державах збереглися конституції, діяли парламенти.

У 60-х рр. ХІХ ст. в німецьких землях завершається промисловий переворот, у сільському господарстві посилюються капіталістичні відносини. Проте ще залишалися деякі старі відносини у вигляді грошових повинностей. Частина селян розорювалася та перетворювалася на найману робочу силу — гросбауерів. Набуло розвитку юнкерське землеволодіння. Усе більше аграрних господарств використовують машини та найману працю. Капіталістичні відносини на селі дістали назву «прусський шлях» розвитку в сільському господарстві. Проте наявність різних держав у складі Німеччини стримувала її економічний розвиток. Хоча Митний союз, який виник у 1834 р., і вирішував різні проблеми, проте багато питань залишалися поза його межами. Відсутність єдиного німецького ринку гальмувала розвиток економіки. У ці часи формується специфікація регіонів, що позначається на різному ступені їхнього розвитку.

Крім того, роздробленість заважала розвитку німецьких земель, формуванню нації. Боротьба за гегемонію між Пруссією та Австрією, вплив великих держав на події у Німеччині також не сприяли розвитку німецьких земель.

Питання об’єднання німецьких земель все більше поширювалося серед різних соціальних груп населення країни. Це питання так і не було вирішене на Віденському конгресі, і десятки років Німеччина була роз’єднаною країною. Крім того, економічна й політична ситуація вимагали створення єдиної держави. На необхідність об’єднання впливали інші держави, які були загрозою для Німеччини, у першу чергу Франція, Росія та Велика Британія.

Суперечностей щодо необхідності об’єднання серед німецьких держав вже не існувало. Потрібно було лише визначитися, яким шляхом рухатися. У 50-х рр. ХІХ ст. сформувалися дві точки зору на бачення того, як воно має відбутися, хто очолюватиме об’єднавчий процес: «малонімецький» шлях передбачав об’єднання навколо Пруссії, «великонімецький» — об’єднання навколо Австрійської імперії.

Перші кроки до об’єднання були зроблені ще в 1834 р., коли був створений Митний союз, який об’єднав більшість німецьких держав в економічний союз. Під час революційних подій 1848—1849 рр. відбулася спроба створити єдину державу парламентським шляхом, проте вона була невдалою.

У 1849 р. Пруссія запропонувала створити новий союз, на засадах нової Конституції. На її пропозицію погодилося 20 німецьких держав, які об’єдналися в Прусський союз. Проте Австрія не бажала посилення Пруссії і за підтримки Росії, у 1850 р. скликала загальнонімецький (Франкфуртський) парламент, який повернув стару систему влади на німецьких землях. Боротьба між Пруссією та Австрією загострювалася.

Посилення руху за об’єднання німецьких земель навколо Пруссії почалося на початку 60-х рр. ХІХ ст., коли королем Пруссії став Вільгельм І. Він почав процеси реформування держави. У 1862 р. міністром-президентом (головою уряду) Пруссії був призначений Отто фон Бісмарк.

Отто фон Бісмарк вважав за необхідність об’єднати Німеччину навколо Пруссії «залізом і кров’ю», тобто силовим шляхом. Готуючись до реалізації своїх планів, попри опір парламенту, здійснив військову реформу, яка перетворила прусську армію на одну з наймогутніших у світі.

Першим кроком до об’єднання німецьких земель стала війна з Данією. Незважаючи на протиборство, Пруссія разом з Австрією у 1864 р. виступила проти Данії, яка намагалася приєднати німецькі герцогства Шлезвіг і Гольштейн. У результаті нетривалої війни Данія зазнала поразки і під контроль Австрії та Пруссії перейшли дві німецькі держави.

Наступним кроком стала австро-прусська війна. У червні 1866 р. Пруссія оголосила війну Австрії та напала на німецькі держави, які її підтримали. Невдовзі була вщент розбита й австрійська армія, і вже в серпні 1866 р. Австрія у Відні підписала мирний договір. За мирним Віденським договором Німецький союз розпускався, а Австрія втрачала гегемонію серед німецьких держав. Пруссія перетворювалася на найбільшу німецьку державу із суцільною територією від Рейну до Німану.

Перемога над Австрією надала Пруссії можливості для подальшої реалізації своїх планів. У 1866 р., замість розпущеного Німецького союзу, був створений Північнонімецький союз, до якого увійшли 22 держави. Наступного року була прийнята Конституція Північнонімецького союзу, яка передавала всю виконавчу владу прусському королю Вільгельму І. Парламент нового Союзу складався з верхньої федеральної палати (Бундесрату) і нижньої палати (Рейхстагу). Держави Союзу зберігали певну автономію (власні конституції, система законодавства та судочинства), проте запроваджувалася єдина валюта та вводилося єдине економічне законодавство. Члени Союзу визнавали лідерство Пруссії.

2.   Об’єднання Німеччини в 1871 р.

Розповідь учителя

Подолавши внутрішні перешкоди, Бісмарк почав протиборство із зовнішніми загрозами. Головним противником створення єдиної німецької держави виступала Франція.

Обидві країни прагнули війни, яка б вирішила всі проблеми. У результаті дипломатичної війни, після провокації Бісмарка («емська депеша»), 19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Французька армія виявилася не підготовленою до ведення бойових дій, крім того кількісний склад військ Пруссії та її союзників удвічі переважав французький. Об’єднана німецька армія переправилася через Рейн та завдала поразки французьким військам, а під Седаном були оточені та капітулювали основні французькі сили на чолі з імператором Наполеоном ІІІ. Поразка під Седаном спричинила повстання в Парижі та призвела до падіння Другої імперії. Невдовзі німецькі війська взяли Париж в облогу. Франція зазнала повної поразки. Відповідно до укладеної мирної угоди Франція відмовилась від більшості традиційно німецьких регіонів (Ельзасу та німецькомовної частини Лотарингії) та погодилась на виплату репарацій.

Розгром Франції усунув усі перепони на шляху до об’єднання німецьких земель. У 1870 р. між Північнонімецьким союзом і південнонімецькими державами були укладені союзні договори про входження цих держав до Німецької імперії, яка мала виникнути.

18 січня 1871 р. в Дзеркальному залі Версальського палацу було проголошено про створення Німецької імперії. Вільгельм I ставав імператором Німеччини, О. фон Бісмарк — рейхсканцлером. До складу Німецької імперії ввійшли всі німецькі держави, крім Австрії.

Німецька імперія стала однією з наймогутніших держав світу.

Варіант ІІ

Робота в групах

Методика проведення. Об’єднати учнів у групи (варіанти). За допомогою підручника, записів із попередніх уроків учні готують інформацію відповідно до заданої теми. Після підготовки представники груп (варіантів) по черзі називають одну з ознак (один учень може назвати тільки одну ознаку). Перемогу здобуде та група (варіант), яка останньою назве ознаку. Уся інформація узагальнюється на дошці.

Підготуйте інформацію про німецькі землі в третій чверті ХІХ ст.

Зразок відповіді

Німеччина в третій чверті ХІХ ст.:

•     роз’єднана країна — 37 самостійних держав;

•     низький рівень економічного розвитку;

•     боротьба між Австрією та Пруссією за гегемонію;

•     відсутність єдиного німецького ринку;

•     капіталістичні відносини на селі — гросбауери;

•     залежне селянство — грошові повинності;

•     промисловий переворот;

•     юнкерське землеволодіння;

•     різний рівень розвитку регіонів;

•     митний союз;

•     спеціалізація регіонів;

•     монархізм;

•     Німецький союз — штучне утворення союзу 37 держав;

•     «прусський шлях» розвитку в сільському господарстві;

•     вплив великих держав на події в Німеччині.

Мозковий штурм

Визначте передумови та причини, які привели до об’єднання німецьких земель.

Зразок відповіді

Передумови та причини об’єднання Німеччини:

•     невирішення питання об’єднання Німеччини на Віденському конгресі;

•     поширення ідей створення національних держав;

•     об’єднуючі ідеї серед населення німецьких держав;

•     необхідність економічного об’єднання;

•     політичне об’єднання;

•     зовнішні загрози (Франція, Росія, Велика Британія).

Робота в парах

Методика проведення. Об’єднати учнів у пари. Один учень із пари розглядає «малонімецьку» концепцію об’єднання Німеччини, інший — «великонімецьку». Після підготовки учні пояснюють одне одному матеріал. Слід вибірково опитати учнів, записавши концепції на дошці.

Зразок відповіді

Концепції об’єднання Німеччини

«Малонімецька»

Об’єднання навколо Пруссії, контроль Митного союзу

«Великонімецька»

Об’єднання навколо Австрійської імперії, Франкфуртський парламент

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника, складіть хронологічну таблицю «Об’єднання Німеччини».

Зразок відповіді

Рік

Подія

1834

Створення Митного союзу (постійно поширювався)

1848—1849

Революції в німецьких державах, спроба об’єднати Німеччину парламентським шляхом провалилася

1849

Створення Прусського союзу (29 держав)

1850

Франкфуртський парламент — Німеччина залишається зі старими порядками (під тиском Австрії та Росії Пруссія визнала рішення парламенту)

1862

Призначення міністром-президентом Пруссії Отто фон Бісмарка

1864

Дансько-німецька війна — перехід двох німецьких держав під контроль Австрії та Пруссії

1866

Австро-прусська війна. Перемога Пруссії, розширення території Пруссії та втрата впливу Австрії на німецькі держави (вихід із Німецького союзу)

1866

Створення Північнонімецького союзу (22 держави)

1867

Прийняття Конституції Північнонімецького союзу, передання всієї повноти влади прусському королю Вільгельму І

1870—1871

Франко-прусська війна, перемога Пруссії, проголошення республіки у Франції, передача Ельзасу та Лотарингії Пруссії

18 січня 1871

Проголошення створення Німецької імперії, німецьким імператором став Вільгельм І, рейхсканцлером — О. фон Бісмарк

Робота зі схемою

Пояснити систему управління Німецькою державою за допомогою схеми.

Організація вищої влади в Німецькій імперії

Імператор

Розробляє та приймає закони, скликає та розпускає рейхстаг і бундесрат, призначає й звільняє канцлера і всіх вищих державних чиновників, веде міжнародні справи, очолює збройні сили імперії, оголошує війну, укладає мир, підтримує порядок в імперії

Рейхстаг (Імперські збори)

 Бундесрат (Союзні збори)

Рейхсканцлер

382 депутати

58 депутатів

Імперський уряд

 

Додатковий матеріал

«Емська депеша»

Поява «емської депеші» була викликана скандальними подіями навколо висунення принца Леопольда Гогенцоллерна (племінника Вільгельма I) на іспанський престол, який звільнився після революції в Іспанії в 1868 р. Бісмарк правильно вважав, що Франція ніколи не погодиться на цей варіант і в разі воцаріння Леопольда в Іспанії робитиме войовничі заяви на адресу Північнонімецького союзу, що коли-небудь закінчиться війною.

Бісмарк доклав багато зусиль, щоб переконати Вільгельма I підтримати кандидатуру Леопольда. Як Бісмарк і розраховував, претензія Леопольда на іспанський престол викликала хвилю обурення в Парижі. У відповідь на це принц Леопольд без консультацій із королем і Бісмарком оголосив, що відмовляється від домагань на іспанський престол. Відмова Леопольда унеможливила сподівання Бісмарка на те, що Франція сама розв’яже війну проти Північнонімецького союзу. Це було принципово важливо для Бісмарка, який прагнув заручитися нейтралітетом провідних європейських держав у майбутній війні. Потім йому це вдалося, багато в чому через те, що нападаючою стороною була саме Франція. Поки Бісмарк розмірковував, якими ще способами можна спровокувати Францію на оголошення війни, французи самі дали до цього чудовий привід.

Уранці 13 липня 1870 р. до Вільгельма I, який відпочивав на емських водах, підійшов французький посол Бенедетті і передав йому досить зухвале прохання свого міністра Грамона — запевнити Францію в тому, що він (король) ніколи не дасть своєї згоди, якщо принц Леопольд знову виставить свою кандидатуру на іспанський престол. Король, обурений такою зухвалою для дипломатичного етикету тих часів витівкою, різко відмовив і перервав аудієнцію Бенедетті. За декілька хвилин він отримав листа від свого посла в Парижі, у якому йшлося, що Грамон наполягає, щоб Вільгельм власноручним листом запевнив Наполеона III у відсутності в нього будь-яких намірів перешкодити інтересам і гідності Франції. Ця звістка остаточно вивела Вільгельма I з себе. Коли Бенедетті забажав нової аудієнції, він відмовив йому і передав через свого ад’ютанта, що сказав своє останнє слово. Про ці події Бісмарк дізнався з депеші, надісланої вдень з Емса радником Абекеном. Депешу Бісмарку доставили під час обіду з Рооном і Мольтке.

Після отримання депеші Бісмарк тут же, за обіднім столом, відредагував телеграму і зачитав її генералам. Ось її текст: «Після того як вісті про зречення наслідного принца Гогенцоллерна були офіційно повідомлені французькому імператорському уряду іспанським королівським урядом, французький посол пред’явив в Емсі його королівській величності додаткову вимогу: уповноважити його телеграфувати в Париж, що його величність король зобов’язався на всі майбутні часи ніколи не давати своєї згоди, якщо Гогенцоллерни повернуться до своєї кандидатури. Його величність король відмовився ще раз прийняти французького посла і наказав черговому ад’ютантові передати йому, що його величність не має нічого більше повідомити послу».

Бісмарк у своїх мемуарах писав про те, що він тільки «дещо» викреслив із депеші, але не додав до неї «ні слова». Що ж викреслив з «емської депеші» Бісмарк? Передусім те, що могло б вказати на істинного натхненника появи в пресі телеграми короля. Бісмарк викреслив побажання Вільгельма I передати «на розсуд вашої величності (тобто Бісмарка), питання про те, чи не слід повідомити як наших представників, так і пресу про нову вимогу Бенедетті і про відмову короля». Щоб посилити враження від зневаги французького посланця до Вільгельма I, Бісмарк не додав у новий текст згадку про те, що король відповідав послові «досить різко». Інші скорочення не мали істотного значення.

Подальші події розвернулися в найбажанішому для Бісмарка напрямі. Обнародування «емської депеші» у багатьох німецьких газетах викликало хвилю обурення у Франції. Міністр закордонних справ Грамон кричав у парламенті, що Пруссія дала ляпаса Франції. 13 липня 1870 р. у Франції почалася мобілізація, а 15 липня глава французького кабінету Е. Олів’є зажадав від парламенту кредит у 50 мільйонів франків і повідомив про рішення уряду призвати до армії резервістів «у відповідь на виклик до війни». Депутати схвалили всі пропозиції уряду, і 19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Північнонімецькому союзу.

3.   Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію.

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть покроковий шлях становлення дуалістичної монархії в Австрійській імперії.

Зразок відповіді

Крок 1. Реакція — після революції 1848 р. перетворення Австрійської імперії на унітарну державу (ліквідація регіональних особливостей та самостійності територій). Посилення цензури, поліційного нагляду, збільшення кількості військ, особливо в Угорщині. Зменшення зовнішньополітичного впливу — ізоляція.

Крок 2. Спроба реформ: 1853 р. — аграрна реформа, ліквідація кріпацтва. Реформи половинчаті, не вирішували більшості питань, 20 жовтня 1860 р. — «Жовтневий диплом» — нова конституція імперії, відновлення автономії регіонів, 26 лютого 1861 р. — «Лютневий патент» — зміна жовтневої конституції, зменшення прав автономії. Угорські, а потім чеські та польські депутати покинули імперський парламент.

Крок 3. Шлях до дуалістичної монархії. 8 лютого 1867 р. — підписання імператором Францем Йосифом І та представниками угорського національного руху угоди, за якою Австрійська імперія перетворювалася на Австро-Угорську монархію.

Розповідь учителя

Після поразки революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії посилилася реакція. Ліквідація регіональних особливостей та самостійності територій, посилення цензури, поліцейського нагляду, збільшення кількісного складу військ, особливо в Угорщині, перетворили імперію на унітарну державу.

Спроба провести реформи зазнала невдачі. Проте аграрна реформа 1853 р. привела до ліквідації кріпацтва. А політична реформа, через впровадження нової конституції, яка відновила автономію регіонів (20 жовтня 1860 р. — «Жовтневий диплом»), і змін до конституції, які зменшили права автономій (26 лютого 1861 р. — «Лютневий патент»), спричинила загострення відносин — угорські, потім чеські та польські депутати залишили імперський парламент.

Австрійська імперія опинилася в політичній ізоляції. Боротьба з Пруссією закінчилася поразкою Австрії в боротьбі за гегемонію в німецьких державах, підтримка військ союзників у Кримській війні спричинила загострення відносин із Росією, а недостатня підтримка у цій війни «заморозила» відносини з Францією.

У такій складній зовнішній і внутрішній політичній ситуації імперська влада пішла на створення дуалістичної монархії. 8 лютого 1867 р. імператор Франц Йосиф І та представники угорського національного руху підписали угоду, за якою Австрійська імперія перетворилася на Австро-Угорську.

Імперія поділялася на дві частини — Австрію та Угорщину, кожна з яких мала внутрішню незалежність. Імперський уряд вирішував питання зовнішньої, військово-морської та фінансової політики. Імператор залишив за собою право на попереднє схвалення законопроектів, призначення голів урядів, міністрів; був верховним головнокомандувачем австро-угорської армії.

Фінанси імперії розподілялися пропорційно між частинами — Австрія — 70 % витрат, Угорщина — 30 %. В обох частинах існували свої парламент та уряд, державна адміністрація й судочинство. Також проголошувалися демократичні свободи, рівність усіх громадян, недоторканність приватної власності тощо.

Австрійський імператор був коронований і став угорським королем.

V.   Узагальнення та систематизація знань

Завдання

Визначте, які з перелічених понять належать до історії Німеччини, а які — до історії Австро-Угорщини: 1 — Митний союз, 2 — дуалістична монархія, 3 — Рейхстаг та Бундесрат, 4 — франко-прусська війна, 5 — австро-італійсько-французька війна, 6 — «Жовтий диплом», 7 — Південнонімецький союз, 8 — Вільгельм І, 9 — Франц Йосиф І, 10 — О. фон Бісмарк.

Німеччина

Австро-Угорщина

 

 

Робота з документом

Як ви розумієте висловлювання О. фон Бісмарка, що стали «крилатими»?

•     Воля — це розкіш, яку не кожен може собі дозволити.

•     Дипломатія — це мистецтво задовольняти законну своєкорисливість держави шляхом відносин з іншими державами.

•     Дурість — дар Божий, але не слід нею зловживати.

•     Ми не боїмося нікого на світі, крім Бога.

•     Навіть переможна війна — це зло, що має бути відвернене мудрістю народів.

•     Війна 70-х — то перемога вчителя прусської школи та німецького професора.

Словникова робота

Запишіть визначення понять «рейхстаг», «дуалістична монархія», «консервативна політика».

Зразок відповіді

Рейхстаг (Імперські збори) — парламент, вищий законодавчий державний орган.

Дуалістична монархія — форма державного правління, за якої поряд із монархом функціонують парламент і уряд. Глава держави особисто формує уряд, який відповідальний не перед парламентом, а перед монархом. Монарх має право вето на закони, які приймає парламент.

Консервативна політика — прихильність до традиційних цінностей, настанов, стабільності, неприйняття нового, недовіра до проектів реформістів.

Робота з візуальним джерелом

Розгляньте картину А. фон Вернера «Проголошення Німецької імперії у Версалі» та дайте відповіді на запитання.

1)  Які події зображено на картині?

2)  Чому ці події відбуваються у Франції?

V.  Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

•     багаторічна боротьба за об’єднання німецьких земель завершилася утворенням Німецької імперії. Провідну роль в цьому відіграла Пруссія, яка «залізом і кров’ю» об’єднала німецькі держави. Німецька імперія стала однією з найвпливовіших держав світу;

•     посилення внутрішніх суперечностей та зовнішні проблеми привели до перетворення Австрійської імперії на дуалістичну державу — Австро-Угорську монархію.

Робота над проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням. Узагальнюючи відповіді учнів, ще раз нагадати їм про передумови об’єднання Німеччини та війни, які вела Пруссія за об’єднання земель.

VІ.   Домашнє завдання

1)  П.: 1, § 10; 2, § 15; 3, § 12, с. 98—101.

2)  ТЗ: складіть історичний портрет О. фон Бісмарка.

 

Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (27.11.2013)
Переглядів: 2748 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: