Урок № 11 «Весна народів» - Всесвітня історія 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 9 клас

Урок № 11 «Весна народів»
Урок № 11

«Весна народів»

Мета: сформувати в учнів уявлення про революційні події в країнах Європи в 1848—1849 рр.; проаналізувати причини революцій 1848—1849 рр.; розглянути перебіг революційних подій 1848—1849 рр. в Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії; визначити причини поразки революцій; охарактеризувати особливості революцій у країнах Європи; порівняти революційні події 1848—1849 рр. у Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії; розкрити особливості, характер, перебіг, причини поразок і наслідки революцій у європейських країнах у 1848—1849 рр.; висловлювати власну думку щодо революційних перетворень у суспільстві.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Основні поняття: «Весна народів», Франкфуртський парламент, Папська область, «Молода Італія».

Основні дати та події:  3 березня 1848 р. — початок революції в Німеччині, 5 грудня 1848 р. — прийняття Конституції Пруссії, 18 червня 1849 р. — заборона Франкфуртського парламенту, 13 березня 1848 р. — повстання у Відні, 7 березня 1849 р. — розпуск парламенту й припинення австрійської Конституції, березень 1848 — серпень 1849 р. — угорська революція, 12 січня 1848 р. — початок революції в Італії, 22 серпня 1849 р. — капітуляція Венеції, завершення Італійської революції.

Історичні постаті: Фрідріх Вільгельм IV, Фердинанд І, Франц Йосиф, Дж. Манзіні, К. Кавур.

Очікувані результати: учні навчаться: тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; показувати на карті кордони Німеччини, Австрії, Угорщини, Італії та події, пов’язані з революціями; характеризувати особливості революцій у країнах Європи; аналізувати причини революцій 1848—1849 рр.; порівнювати революційні події 1848—1849 рр. у Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії; розкривати особливості, характер, перебіг, причини поразок і наслідки революцій у європейських країнах у 1848—1849 рр.; висловлювати власну думку щодо революції як шлях змін у суспільстві.

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Два-три учні виступають із порівняльною характеристикою Конституції Першої республіки і Конституції Другої республіки.

Робота з таблицею

Заповніть таблицю, вписавши у відповідний стовпчик порядкові номери понять і термінів, які стосуються Російської імперії та Франції у середині ХІХ ст.: 1 — Петербург, 2 — слов’янофіли, 3 — Париж, 4 — Національні збори, 5 — імператор Наполеон ІІІ, 6 — імператор Микола І, 7 — самодержавство, 8 — православ’я, 9 — національні майстерні, 10 — Друга республіка.

Зразок відповіді

Російська імперія

Франція

1, 2, 6, 7, 8

3, 4, 5, 9, 10



ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії та Угорщині

2. Особливості революції в Італії

3. Причини поразки й наслідки революцій 1848—1849 рр.

Проблемне запитання

Чому події 1848 р. дістали назву «Весна народів»?

Варіант І

1. Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії та Угорщині

Розповідь учителя

Революційні події в Німеччині

У 40-х рр. ХІХ ст. Німеччина залишалася політично роздробленою країною, яка складалася з 38 різних держав (відповідно до рішень Віденського конгресу). Більшість із цих держав були аграрними. Наявність митних кордонів, різні системи законодавства тощо стримували розвиток економіки. До того ж, майже всі німецькі держави (крім чотирьох «вільних міст») були монархіями, у яких був відсутній демократичний розвиток. Митний союз, який виник у 1835 р., сприяв розвитку економіки, проте він не вирішував основного питання — створення єдиної німецької держави.

Економічна криза 1847 р. та неврожаї ще більше загострили ситуацію. У німецьких державах виникла ліберальна опозиція, яка вимагала створення єдиної держави у вигляді конституційної монархії, а радикальні кола виступали за створення республіки.

Революційні події у Франції підштовхнули до дій опозиціонерів Німеччини. Уже наприкінці лютого та в березні розпочалися демонстрації в Бадені, Вюртемберзі та інших державах північно-західної та західної Німеччини, які привели до початку поміркованих реформ. Демонстрація в Берліні 13—14 березня 1848 р. переросла в сутички з поліцією, а згодом у вуличні бої. Місто вкрилося барикадами, до столиці Пруссії спішно підтягувалися війська. Проте опір народу зростав, була створена Національна гвардія. Наляканий революційними подіями король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV скасував цензуру, оголосив амністію всіх політичних в’язнів та погодився на скликання парламенту, а 19 березня наказав вивести війська з Берліна. Був сформований уряд на чолі з лідерами ліберальної опозиції. У травні 1848 р. в Берліні зібралися Установчі збори, які почали роботу над конституцією Пруссії та проголосували за створення Національних зборів Пруссії.

У цей час, 18 травня 1848 р., у Франкфурті-на-Майні почав працювати перший загальнонімецький парламент. Більшість депутатів представляли ліберальну буржуазію. Парламент прийняв рішення про скасування мит, почав роботу над конституцією. Проте Франкфуртський парламент не став центром об’єднання Німеччини.

У грудні 1848 р. король Пруссії розпустив Національні збори та роззброїв Національну гвардію. Для заспокоєння населення була прийнята Конституція Пруссії, яка зберігала демократичні свободи, але надавала королю надзвичайних повноважень.

У березні 1849 р. була прийнята загальнонімецька Конституція, яка проголошувала створення Німецької імперії у вигляді федерації тогочасних держав, запроваджувала права та свободи. Більшість німецьких держав прийняли цю Конституцію, але великі країни відмовилися від неї. Прусський король Фрідріх Вільгельм IV відмовився прийняти імперську корону й також відхилив Конституцію об’єднаної Німеччини. У Німеччині розпочалися повстання на підтримку Конституції, але до осені всі вони були придушені.

У червні 1849 р. вюртемберзький король силою розігнав Франкфуртський парламент. Революція завершилася поразкою.

Революційні події в Австрійській імперії. У 40-х рр. ХІХ ст. Австрійська імперія була багатонаціональною державою, у якій проживало більше ніж половина слов’ян (із 37 млн підданих австрійського імператора 18 млн були слов’яни). Розвиток промисловості відбувався нерівномірно, імперія була переважно аграрною країною, у деяких частинах якої існувало кріпацтво. Свавілля бюрократії та високі податки (нараховувалося близько 240 податків) також стримували розвиток країни. Таким чином, крім демократичних перетворень перед революціонерами стояли ще й національні та антифеодальні завдання.

Економічна криза 1846 р. та три роки неврожаїв поспіль спричинили кризу, у державі розпочався голод, відбулися селянські повстання. Представники місцевих парламентів і буржуазія вимагали відставки канцлера К. Меттерніха, прийняття конституції, проведення реформ.

Революційні події в Австрії розпочалися 13 березня 1848 р. У Відні студенти, буржуазія, робітники розпочали демонстрації. Спроби придушити маніфестації за допомогою військ призвели до бойових дій. У місті почали споруджувати барикади. Наляканий імператор Фердинанд І відправив канцлера К. Меттерніха у відставку і наказав припинити бойові дії. Були створені студентські бойові організації та Національна гвардія.

25 квітня 1848 р. своїм указом імператор Фердинанд І проголосив про введення Конституції. У ній проголошувалися демократичні права та свободи, однак запроваджувався високий майновий ценз. Вища виконавча влада залишалася за імператором. Це викликало нові революційні повстання у Відні, у результаті яких імператор з урядом залишив столицю.

Революційні дії охопили всі слов’янські землі в складі імперії. У червні 1848 р. в Празі вибухнуло повстання, проте після кількаденних кровопролитних боїв воно було придушене.

У липні 1848 р. відбулися вибори до австрійського парламенту. Більшість у рейхстазі становили представники ліберальної буржуазії. Крім австрійців, парламентарями були обрані італійці та поляки, українці й чехи, словенці та хорвати. Чверть депутатів становили селяни. Основним питанням, яке почав розглядати парламент, стало аграрне. Рейхстаг прийняв рішення про скасування кріпацтва, але землю селяни так і не отримали.

У жовтні 1848 р. у Відні спалахнуло нове повстання. Повстанці намагалися не перешкодити відправленню віденського гарнізону на придушення угорської революції. Бої в місті тривали близько місяця, австрійські війська розгромили повстання, загинуло близько 5 тис. віденців. Після придушення повстання, наприкінці листопада 1848 р. імператор Фердинанд І зрікся престолу. Новим імператором став його 18-річний племінник Франц Йосиф. Він розпочав своє правління з придушення угорської революції, розпуску парламенту й припинення дії Конституції. Революція завершилася поразкою, в Австрії запанувала реакція.

Революційні події в Угорщині. Ще на початку березня 1848 р. чеські парламентарі направили імператору пропозиції щодо запровадження Конституції. Початок революційних подій у Відні підштовхнув до розвитку подій і в Угорщині. 15 березня 1848 р. у Пешті розпочалися демонстрації з вимогами демократичних свобод («12 вимог» — надання демократичних свобод, знищення панщини, виведення імперських військ і повернення угорських військових частин, створення самостійного угорського уряду тощо). 17 березня 1848 р. було сформовано перший національний угорський уряд на чолі з графом Батіані. Міністром фінансів став діяч угорського визвольного руху Лайош Кошут. Навесні угорський сейм прийняв постанови про скасування дворянських привілеїв, знищення панщини, вибори до парламенту, фінансову і військову самостійність. Проте селяни так і не отримали землі. Не здобули підтримки й представники інших національностей, які проживали на теренах Угорщини. Крім того, новий виборчий закон запровадив високий майновий ценз.

Восени 1848 р. для придушення революції розпочався наступ імперських військ на Угорщину. Спочатку угорські війська зазнали поразки, і в січні 1849 р. австрійська армія захопила Пешт (столицю Угорщини). Проте вже в березні 1849 р. імперські війська були вибиті не тільки зі столиці Угорщини, а й відкинуті до кордонів. 14 квітня 1849 р. парламент проголосив незалежність, оголосив Угорщину республікою та позбавив династію Габсбургів влади в Угорщині. Становище молодого імператора Франца Йосифа було складним і він звернувся по допомогу до Російської імперії. За наказом російського імператора Миколи І в червні 1849 р. російські війська вторглися до Угорщини і, не зважаючи на опір угорської армії, у серпні 1849 р. придушили повстання. Угорська революція зазнала поразки. Після її придушення революційний рух в Австрійській імперії почав ущухати.

2. Особливості революції в Італії

Розповідь учителя

За рішенням Віденського конгресу Італія була роздробленою країною. Частина її території входила до складу Австрійської імперії, Римська область перебувала під світською владою Папи Римського, а Неаполітанським королівством правили Бурбони.

Більшість італійських земель мали аграрний розвиток. Наявність кордонів, мит, різний рівень економічного розвитку, наявність різних держав у складі заважали економічному піднесенню країни. Тому особливістю італійської революції стало поєднання боротьби за об’єднання країни з боротьбою проти феодальних порядків та світської влади церкви.

Революція розпочалася в січні 1848 р. з повстання в Палермо на о. Сицилія. Війська Неаполітанського королівства не змогли придушити повстання, і король Фердинанд II був змушений ввести Конституцію. Звістка про перемогу на Сицилії поширилася країною і викликала заворушення в Центральній та Південній Італії. Протягом лютого—березня 1848 р. практично в усіх італійських державах були введені конституції та сформовані ліберальні уряди. У Ломбардії та Венеції під впливом звісток про події у Відні розпочалися антиавстрійські повстання. Протягом п’яти днів австрійські війська намагалися придушити повстання в Мілані, проте повинні були залишити місто.

Під впливом революційних подій король Сардинії (П’ємонту) Карл Альберт оголосив війну Австрійській імперії. До його військ приєдналися загони з багатьох італійських міст та держав, проте об’єднана італійська армія зазнала поразки. Австрійська армія знову окупувала Північну Італію. У березні 1849 р. П’ємонт удруге оголосив війну Австрії, але знову її програв. Король Карл Альберт зрікся престолу.

У листопаді 1848 р. спалахнуло народне повстання в Римі. Папа Римський Пій ІХ втік із міста. У місті були проведені вибори до Установчих зборів, які вже в січні 1849 р. прийняли рішення про позбавлення світської влади Папи Римського, проголошення республіки, націоналізацію майна католицької церкви та знищення привілеїв духівництва, скасування інквізиції. Також були запроваджені прогресивні податки. У липні 1849 р. Установчі збори в Римі затвердили Конституцію Римської республіки.

У липні 1849 р. на заклик Папи Римського війська Франції, Австрії, Іспанії та Неаполітанського королівства придушили революцію в Римі. Невдовзі вся Італія знову опинилася під владою монархів. Останньою у серпні 1849 р. капітулювала Венеція. Італійська революція зазнала поразки.

Варіант ІІ

Метод «Акваріум»

Методика проведення. Об’єднати учнів у чотири групи. Кожна група отримує картку з короткою хронологічною інформацією про події і за допомогою матеріалу картки та підручника готує розповідь про певні події. Після підготовки учні кожної групи виступають із доповідями, решта учнів слухають і записують інформацію. Після завершення доповіді вчитель ставить запитання групі, а потім — учням класу.

Підготуйте інформацію про революційні події в 1848 р. у Європі.

Вступне слово вчителя

1848 р. ознаменувався пробудженням національної свідомості в народів різних країн. Народи Європи повстали проти самовладдя, встановленого ще у 1815 р. Віденським конгресом. Не випадково ці події ввійшли в історію як «Весна народів». Сила пробудження переходила від країни до країни ланцюговою реакцією — розпочавшись в Італії та Франції, революція перекинулася до Німеччини, Австрії та Угорщини.

Група 1. Революція в Німеччині

• Початок березня 1848 р. — демонстрації в Бадені, Вюртемберзі та інших державах північно-західної та західної Німеччини. Передання влади в частині німецьких держав союзу лібералів та дворян.

• 13—14 березня 1848 р. — демонстрація в Берліні, сутички з поліцією, вуличні бої. Прусський король скасував цензуру, скликав З’єднаний ландтаг (парламент) та видав указ про демократичні перетворення.

• 18 травня 1848 р. — у Франкфурті-на-Майні почав працювати перший загальнонімецький парламент.

• Грудень 1848 р. — Конституція Пруссії проголосила загальне виборче право, демократичні свободи, право короля розпускати парламент.

• Березень 1849 р. — Франкфуртський парламент прийняв загальнонімецьку Конституцію.

• Квітень 1849 р. — прусський король Фрідріх Вільгельм IV відмовився прийняти імперську корону та відхилив Конституцію об’єднаної Німеччини.

• Травень—липень 1849 р. — повстання в Дрездені, яке перекинулося на Рейнську провінцію Пруссії. До осені було придушене.

• 18 червня 1849 р. — вюртемберзький король силою військ розігнав Франкфуртський парламент.

Група 2. Революція в Австрії

• 13 березня 1848 р. — повстання у Відні.

• 25 квітня 1848 р. — указ імператора Фердинанда І про прийняття Конституції.

• Травень 1848 р. — демонстрації у Відні, імператор з урядом залишили столицю.

• Червень 1848 р. — повстання у Празі, яке було придушене австрійськими військами.

• Липень 1848 р. — вибори до парламенту.

• Жовтень 1848 р. — повстання у Відні, штурм міста урядовими військами.

• 7 березня 1849 р. — новий імператор Франц Йосиф розпустив парламент і припинив дію Конституції.

Група 3. Революція в Угорщині

• 15 березня 1848 р. — демонстрація у Пешті з вимогами демократичних свобод («12 вимог»).

• Березень 1848 р. — Угорський сейм приймає постанови: про скасування дворянських привілеїв, ліквідацію панщини, вибори до парламенту.

• Вересень 1848 р. — початок військових дій Австрійської імперії проти Угорщини.

• Січень 1848 р. — захоплення австрійськими військами Пешта (столиці Угорщини).

• Березень 1849 р. — угорські війська вигнали австрійців.

• 14 квітня 1849 р. — парламент проголосив незалежність, оголосив Угорщину республікою та позбавив династію Габсбургів влади в Угорщині.

• Травень 1849 р. — зустріч імператора Австрії Франца Йосифа та російського імператора Миколи І, у результаті якої російські війська були направлені до Угорщини.

• Червень 1849 р. — початок інтервенції Угорщини російською армією.

• Серпень 1849 р. — капітуляція угорської армії, поразка революції.

Група 4. Революція в Італії

• 12 січня 1848 р. — повстання в Палермо на о. Сицилія, початок революції.

• Лютий—березень 1848 р. — майже в усіх італійських державах введені конституції та сформовані ліберальні уряди.

• 26 березня — 25 червня 1848 р. — перша італійсько-австрійська війна.

• 5 листопада 1848 р. — повстання в Римі.

• 21 січня 1849 р. — вибори до римських Установчих зборів. Рішення Установчих зборів: позбав­лення влади Папи Римського, проголошення Республіки; націоналізація майна католицької церкви, знищення привілеїв духівництва, скасування інквізиції, прогресивні податки.

• 12—22 березня 1849 р. — друга італійсько-австрійська війна.

• Весна 1849 р. — придушення республік в італійських державах.

• 3 липня 1849 р. — затвердження Конституції Італії, окупація Риму французами.

• 22 серпня 1849 р. — капітуляція Венеції, завершення італійської революції.

Запитання до групи 1

1) Чи вплинули події у Франції на Німеччину? Відповідь обґрунтуйте.

2) Як відсутність єдиної держави позначилася на революційних подіях у Німеччині?

Запитання до класу

Які особливості революції в Німеччині?

Зразок відповіді

Особливості революції 1848 р. в Німеччині:

• швидкий розвиток капіталістичних відносин;

• роз’єднаність робітничого класу;

• поступки народу з боку влади;

• союз буржуазії з прихильниками влади;

• великий вплив Пруссії на загальнонімецькі події;

• відсутність зв’язку між буржуазією, робітниками та селянством.

Запитання до групи 2

1) Як вплинув на революційні події в Австрії багатонаціональний склад імперії?

2) Чи позначилася на революційних подіях діяльність церкви в Австро-Угорщині?

Запитання до класу

Назвіть основні причини революції в Австрії.

Зразок відповіді

Причини революції в Австрії:

• станові привілеї;

• абсолютизм;

• залежність селян;

• національний гніт;

• релігійний гніт;

• відсутність демократичних свобод.

Запитання до групи 3

1) Чому російський імператор направив війська до Угорщини?

2) Чому в Угорщині не була проголошена монархія?

Запитання до класу

Назвіть основні причини поразки Угорської революції.

Зразок відповіді

Основні причини поразки революції в Угорщині:

• нерівність військових сил революційної Угорщини та окупантів;

• непослідовна політика революціонерів;

• розбіжності серед революціонерів;

• невирішеність національних питань.

Запитання до групи 4

1) Як вплинула влада Папи Римського на революційні події в Італії?

2) Які причини революції в Італії?

Зразок відповіді

Причини революції 1848 р. в Італії:

• роз’єднаність країни;

• феодальній гніт;

• окупація австрійських військ;

• влада Папи Римського (Папська держава);

• відсутність демократичних прав та свобод;

• суперечності між промисловцями та робітниками.

Запитання до класу

Назвіть особливості революції 1848 р. в Італії.

Зразок відповіді

Особливості революції 1848 р. в Італії:

• загальноіталійський характер у роз’єднаній країні;

• початок національно-визвольної боротьби проти австрійців;

• антикатолицьке направлення у формі боротьби з Папською державою.

Додатковий матеріал

Галицька різанина

У лютому 1846 р. в Кракові, на той час незалежному місті (місто-держава, що було створено Віденським конгресом у 1815 р., під контролем трьох сусідніх імперій — Російської, Прусської, Австрійської), розпочалося повстання за відновлення Польської держави.

Для придушення цього повстання австрійська влада використала невдоволення місцевих жителів. Крім того, поширювалися чутки про те, що шляхта планує масові вбивства селян. Дії влади знайшли підтримку серед селян, і це стало поштовхом для грабунків дворянських маєтків.

Майже одночасно з Краківським повстанням розпочалося повстання галицьких селян, проти поміщиків. Проте повсталі селяни поволі стали фактично союзниками австрійського уряду.

Галицьке повстання почалося 19 лютого 1846 р. Селяни пограбували і знищили понад 500 маєтків (у деяких районах було знищено понад 90 % садиб). Було вбито близько 3000 осіб — представники шляхти, державні чиновники, священики.

Розпочалися військові дії між загонами повсталих галицьких селян та загонами, які прямували на підтримку Кракова.

Після придушення Краківського повстання, армія придушила й селянське повстання.

3. Причини поразки й наслідки революцій 1848—1849 рр.

Варіант І

Розповідь учителя

Усі революції 1848—1849 рр. у країнах Європи зазнали поразки. Причини поразки мали свої особливості для кожної держави, проте деякі з них мали загальний характер, а саме:

• різні цілі, завдання та дії під час революції; кожна із соціальних груп мала власні інтереси в революції і часто після їх досягнення виступала проти своїх колишніх союзників;

• роздробленість Італії та Німеччини;

• використання іноземних військ для придушення революцій (російські війська в Угорщині, австрійські — в Італії);

• міжнаціональні суперечності, наприклад в Угорщині революціонери не підтримали національних прагнень румунів та словаків.

Разом із тим революційні події 1848—1849 рр. мали значний вплив на країни Європи: відбулися зміни в політичних устроях держав: владу монархів було обмежено конституціями та парламентом; почалося формування громадського суспільства та правових держав, представницької демократії; посилилися державотворчі процеси, спрямовані на утворення єдиних держав у Німеччині та Італії; були скасовані феодальні пережитки у вигляді кріпацтва, що дало поштовх для розвитку економіки та завершенню промислової революції.

Варіант ІІ

Робота за варіантами

Варіант І визначає причини поразки революцій 1848—1849 рр., варіант ІІ — значення революцій.

Зразок відповіді

Революції 1848—1849 рр. у Європі

Причини поразки

Значення

• Різні цілі, завдання та дії під час революції; кожна із соціальних груп мала власні інтереси в революції і часто після їх досягнення виступала проти своїх колишніх союзників;

• роздробленість Італії та Німеччини;

• використання іноземних військ для придушення революцій (російські війська в Угорщині, австрійські — в Італії);

• міжнаціональні суперечності, наприклад в Угорщині революціонери не підтримали національних прагнень румунів та словаків

• Владу монархів було обмежено конституціями та парламентом;

• почалося формування громадянського суспільства та правових держав, представницької демократії;

• посилилися державотворчі процеси, спрямовані на утворення єдиних держав у Німеччині та Італії;

• були скасовані феодальні пережитки у вигляді кріпацтва, що дало поштовх для розвитку економіки та завершення промислової революції

IV. Узагальнення та систематизація знань

Завдання

Заповніть узагальнюючу таблицю «Революційні події 1848—1849 рр. у Європі».

Країна

Причини революції

Основні події

Результати революції

Франція







Німеччина







Австрія







Угорщина







Італія









Робота в парах

Об’єднати учнів у пари. Один з учнів пари визначає спільні риси революцій 1848—1849 рр., а другий — відмінні. Потім учні обмінюються інформацією.

Тестове завдання

Установіть відповідність між країнами та іменами історичних особистостей.

1 Австрія

2 Угорщина

3 Італія

4 Пруссія

5 Франція

А Джузеппе Манзіні

Б Франц Йосиф

В Лайош Кошут

Г Фрідріх Вільгельм IV

Д Луї Наполеон

Е Фердинанд І

Відповідь: 1Б 2В 3А 4Г 5Д.

Робота з візуальним джерелом

Розгляньте малюнок Л. фон Елліота «Засідання Національних зборів у Церкві Святого Павла. За трибуною — Роберт Блюм. Червень 1848» та дайте відповіді на запитання.

1) Які події відображено на малюнку?

2) Які рішення могли прийматися на засіданні?

Додаткова інформація до картини

Роберт Блюм (1807—1848 рр.) — німецький публіцист і політичний діяч. Очолював Саксонську демократичну партію на початку революції в Німеччині в 1848 р. Був депутатом Франкфуртських національних зборів, очолив ліве демократичне крило. У жовтні 1848 р. брав участь у барикадних боях у Відні. Розстріляний за вироком австрійського військового суду.

Робота з документом

Прочитайте уривки з документів та дайте відповіді на запитання.

1. Конституційна хартія Пруссії (31 січня 1850 р.)

Титул II

Про права прусаків

4. Усі прусаки рівні перед законом. Станові переваги знищуються. Суспільні посади доступні для усіх здатних посісти їх, за умов, зазначених у законі.

5. Особиста свобода гарантується. Закон встановлює умови і форми, за яких допускається обмеження її, особливо затримання особи. <…>

9. Власність недоторканна. Повна або часткова експропріація може застосовуватись тільки в інтересах суспільного блага за умови попередньої оплати, а в екстренних випадках, у крайньому разі попереднього нарахування відшкодування. <…>

27. Кожен прусак має право вільно висловлюватись, писати, друкувати і зображувати. Цензура не може бути введена: кожне інше обмеження свободи преси можливе тільки у законодавчому порядку.

29. Усі прусаки мають право, без попереднього дозволу влади, мирно і без зброї збиратися у приміщеннях. Ця постанова не стосується зборів під відкритим небом, які потребують попереднього дозволу влади на базі закону. <…>

34. Усі прусаки мають відбувати військовий обов’язок...

36. Збройні сили можуть бути використані для придушення внутрішніх безпорядків або для виконання закону лише у встановленому законом порядку і формах і тільки за вимогою цивільної влади. У цьому відношенні закон визначає винятки.

Титул III

Про короля

43. Особа короля недоторканна.

44. Міністри короля відповідальні. Усі урядові акти короля для їх чинності мають бути контрасигновані міністром, який і несе за них відповідальність.

45. Виконавча влада належить тільки королю. Він призначає і відкликає міністрів. Він обнародує закони і видає розпорядження, необхідні для їх виконання.

46. Королю належить вище командування армією.

48. Король має право оголошувати війну, укладає мир і підписує договори з іноземними урядами. Торговельні договори і ті трактати, якими зобов’язується держава або приватні особи, мають, щоб набути чинності, бути схвалені палатами.

Запитання до документа

1) Які права отримали прусські громадяни?

2) Які повноваження здобув король?

2. Шандор Петефі

Національна пісня
Встань, мадьяр, на клич вітчизни!
Встань, часи настали грізні!
Вирішиться в смертнім полі
Жить нам вільно чи в неволі?
Клянемося перед богом
I людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Досить нам уже терпіти!
Вільних прадідів ми діти!
Дихати на повні груди
Мусимо, як вільні люди.
Клянемося перед богом
I людьми.
Що рабами більш не будем
Жити ми! <…>
Запитання до документа

1) До чого закликає цей гімн революції в Угорщині?

2) На який твір українського поета схожа «Національна пісня»? Чому ви так вважаєте?

V. Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

• революції 1848—1849 рр. стали відображенням процесів у Європі — боротьбою за економічні та соціальні права громадян. Кожна держава мала свої особливості, проте всі революції сприяли становленню громадянського суспільства та формуванню представницької демократії. Незважаючи на поразку, революції мали велике значення для тогочасної європейської історії.

Робота над проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням. Узагальнюючи відповіді учнів, звернути їхню увагу на алегоричність назви та пояснити, що ця назва з’явилася пізніше і набула поширення серед спеціалістів-істориків.

VІ. Домашнє завдання

1) П.: 1, § 9, с. 103—112; 2, § 13—14, с. 91—99; 3, § 9, с. 74—79.

2) Закінчити заповнення узагальнюючої таблиці «Революції 1848—1849 рр. у Європі» (якщо це не було зроблено на уроці).
Категорія: Всесвітня історія 9 клас | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 7036 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: