Урок № 8 Франція - Всесвітня історія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 8 клас

Урок № 8 Франція

Урок № 8

Франція

Мета: сформувати уявлення про становлення абсолютизму у Франції; створити умови для розуміння ролі особистості у формуванні абсолютизму на прикладі кардинала Рішельє; розглянути життя монарха у Франції; установити зв’язок між зовнішніми та внутрішніми чинниками розвитку абсолютизму у Франції; схарактеризувати абсолютну монархію у Франції; розвивати вміння порівнювати учасників громадянської війни у Франції; висловлювати власну думку щодо впливу релігії на формування влади в державі.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, Франції, контурні карти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття та назви: Генеральні штати, нотаблі, «дворянство шпаги», «Вогняна палата», гугеноти, секуляризація, едикт, абсолютна монархія.

Основні дати та події: 1562 р. — початок громадянських війн, 1572 р. — «Варфоломіївська ніч», 1598 р. — підписання Нантського едикту, 1629 р. — підписання «Едикту милості», 1585—1642 рр. — роки життя кардинала Рішельє.

Історичні постаті: Генріх Наваррський, Гізи, Катерина Медічі, Генріх ІV Бурбон, кардинал Рішельє, Людовік ХІV.

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати, пов’язані з історією Франції; показувати на карті територію Франції у перспективі її розвитку, напрямки військових походів та перебіг подій громадянської війни у Франції; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни; характеризувати абсолютну монархію у Франції; порівнювати учасників громадянської війни у Франції; висловлювати власну думку щодо впливу релігії на формування влади у державі.

I.    Організаційний момент

Пояснити назву розділу «Західноєвропейські держави в XVI — першій половині XVII ст.», ознайомити учнів із кількістю годин, формою проведення уроку узагальнення знань тощо.

II.   Актуалізація опорних знань і вмінь

Робота за карткою

Заповніть пропуски в тексті.

Під впливом ідей Мартіна Лютера в … (Німеччині) утворився союз князів, які захопили церковні землі та закрили монастирі, а самі князі очолили церкву у своїх землях. Таку церкву стали називати ... (лютеранською). Коли католицькі князі на засіданні рейхстагу висунули вимогу покарати ... (лютеран), то лютеранські князі висловили протест. Від цього часу прибічників церковної Реформації почали називати ... (протестантами).

Розв’язування чайнвордів

Вибірково перевірити чайнворди, які учні підготували вдома, або запропонувати обмінятися ними із сусідом по парті та розв’язати.

ІII. Вивчення нового матеріалу

План

1.   Зміни в країні.

1)  Становлення абсолютизму.

2)  Зміни в суспільстві.

2.   Поширення Реформації.

3.   Релігійні війни.

4.   Генріх IV та кардинал Рішельє.

1.   Зміни в країні

Розповідь учителя

У ХVІ ст. Франція була найбільш централізованою державою Європи. Об’єднання було завершене в 30-х рр. ХVІ ст. Наприкінці XV ст. кількість жителів Франції становила 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. їх було вже близько 18 млн. Таким чином, Франція була найбільш населеною країною Європи. Переважна більшість населення жила в селах, і країна в цілому залишалася аграрною. Економічно Франція відставала від Голландії та Англії, але випереджала Італію та Скандинавські країни.

1)  Становлення абсолютизму

Варіант 1

Випереджальне завдання (Робота з таблицею)

Під час розповіді вчителя заповніть таблицю. (Зразок заповненої таблиці наведено у варіанті 2.)

Розповідь учителя

Наприкінці ХV — у першій половині ХVІ ст. у країнах Західної Європи відбувалося формування абсолютної монархії (абсолютна монархія — форма державного устрою, за якої монарх має необмежену владу).

Становлення абсолютизму у Франції посилилося від кінця ХV ст. Від 1484 р. не скликалися Генеральні штати (станово-представницький орган влади). Король Людовік XII (1498—1515 рр.) приймав рішення самостійно: вів війну за підкорення Італії, встановлював податки, витрачав величезні кошти.

У період правління Франциска І (1515—1547 рр.) королівська влада суттєво зміцнилася. Він жодного разу не скликав Генеральних штатів. В екстрених випадках король скликав нотаблів — призначених ним людей.

Країною управляла велика бюрократична машина. Центральна влада була зосереджена в королівській раді, яка поділялася на відділи, що згодом були перетворені на міністерства. А основні питання розв’язувались у вузькому колі наближених радників короля. Король також мав армію і розгалужений судово-адміністративний апарат.

Франциск І добився підкорення католицької церкви. Король особисто призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення.

Франциск І був першим королем, який увів у свої накази фразу: «Така моя воля». Він розпочав масштабне будівництво — королівські резиденції Шамбор і Фонтенбло втілювали велич і могутність монаршої влади.

Король Франциск І продовжив у 1521 р. боротьбу за підкорення Італії.

Син Франциска І — Генріх II (правив у 1547—1559 рр.) — продовжив укріплення абсолютизму у Франції. Він теж відмовився від скликання Генеральних штатів, став першим французьким королем, який використав імператорський титул «Ваша Величність».

Генріх ІІ вів активну зовнішню політику. Перемогою завершив розпочату ще батьком війну з Англією. Воював зі Священною Римською імперією, зазнав поразки в Італійських війнах та війні з іспанськими Нідерландами.

Варіант 2

Робота з таблицею (у групах)

Об’єднати учнів у три групи і запропонувати, використовуючи відповідний матеріал підручника, заповнити таблицю «Становлення абсолютизму у Франції»: за Людовіка ХІІ (І група), Франциска ІІ (ІІ група), Генріха ІІ (ІІІ група). Після цього вчитель (або учні) оформлюють результати роботи на дошці.

Зразок заповненої таблиці

Становлення абсолютизму у Франції

Ім’я короля

Людовік ХІІ

Франциск І

Генріх ІІ

Роки правління

1498—1515 рр.

1515—1547 рр.

1547—1559 рр.

Особливості

правління

Війна за підкорення Італії. Не скликав Генеральні штати. Створив постійну найману армію

Підпорядкував католицьку церкву. На наказах з’являється фраза «Така моя воля». Збільшив податки. Величне будівництво (Фонтенбло, Шамбор). Не скликав Генеральні штати. Численний чиновницький апарат

Першим використав титул «Ваше Величність». Відмовився від скликання Генеральних штатів. Невдала Італійська війна

 

2)  Зміни в суспільстві

Варіант 1

Випереджальне завдання (Робота зі схемою)

Під час розповіді вчителя складіть схему «Дворянство». (Зразок схеми наведено у варіант 2.)

Розповідь учителя

Населення Франції на початку XVI ст. поділялося на стани — духовенство, дворянство, селяни і ремісники. Найбільш впливовою частиною населення Франції на початку XVI ст. було дворянство. Воно мало величезні доходи, пенсії, подарунки і, крім того, не сплачувало податки. Серед дворян виникають дві групи — старе і нове дворянство.

Родове, або старе, дворянство не було монолітним. Представники феодальної аристократії — герцоги, графи — боролися за вплив на короля, одночасно намагалися не допустити посилення королівської влади. Представники провінційного дворянства — «дворянства шпаги» хоча й були спадковими дворянами (зобов’язувалися нести військову службу) і володіли землею та маєтками, але поступово розорялися. Більшість із них вступали до служби в армію та на флот.

Нове дворянство формувалося за рахунок чиновників, які отримували титули за державну службу і називалися «дворянством мантії». На відміну від спадкових дворян, вони звільнялися від військової служби, але також не сплачували податки. Ще одна група з нових дворян — міщанське дворянство — купці та цехові майстри, які отримували дворянство за гроші або з королівської милості, теж звільнялися від військової служби і сплати податків.

Кількість старих дворян зменшувалася, а нових ставало дедалі більше. Саме вони починали відігравати найбільш впливову роль у державі.

Варіант 2

Робота зі схемою

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та складіть схему, яка б відображала структуру найбільш впливового суспільного стану у Франції на початку XVI ст. — дворянства.

Зразок схеми

Дворянство

Старе дворянство

Нове дворянство

«Дворянство шпаги»

«Дворянство мантії»

Міщанське дворянство

Спадкове дворянство, володіло феодом, зобов’язане нести військову службу. Звільнялося від податків

Чиновники, отримали дворянство за державну службу. Звільнялися від військової служби та податків

Міщани (купці, цехові майстри), отримали дворянство за гроші чи з королівської милості. Звільнялися від військової служби та податків

 

2.   Поширення Реформації

Розповідь учителя

На початку XVI ст. у Францію активно проникали ідеї Реформації. У 1512 р. французький гуманіст Жак Лефевр д’Етапль написав трактат «Послання апостола Павла», де висунув два положення Реформації — виправдання вірою і визнання Святого Письма єдиним джерелом віри. На поширення протестантизму у Франції суттєво впливали ідеї Мартіна Лютера, але найбільшою популярністю користувалося вчення Жана Кальвіна. Кальвінізм поширився у південних та південно-західних районах.

Французьких кальвіністів називали гугенотами (від перекрученого нім. «айдгеноссе» — співтовариш). Кальвінізм поширювався переважно серед городян — від заможних бюргерів до дрібних ремісників і торгівців. Проте більшість населення Франції не визнала протестантизм.

Король Франциск І спочатку не заважав поширенню реформаторському руху (під час війни він користувався допомогою німецьких князів-протестантів), проте від 30-х рр. ХVІ ст. розпочалося переслідування протестантів. У 1535 р. було схоплено 300 протестантів, із яких 35 осіб було засуджено до смертної кари. Починає діяти інквізиція. За часів Генріха ІІ був створений надзвичайний трибунал для боротьби з кальвінізмом, що називався «Вогняна палата». За три роки він виніс близько 500 звинувачень, у тому числі 60 смертних вироків.

3.   Релігійні війни

Варіант 1

Випереджальне завдання (Робота з таблицею)

Під час розповіді вчителя заповніть таблицю. (Зразок заповненої таблиці наведено у варіанті 2.)

Розповідь учителя

Населення Франції поділилося на два табори — католиків та протестантів. Між цими двома угрупованнями і розпочалися війни, які тривали 36 років (1562—1598 рр.) і дістали назву гугенотських (релігійних), або громадянських війн.

Як серед католиків, так і серед протестантів були представники різних верств населення — дворяни та буржуазія, монахи, ремісники, селяни та купці. Обидва табори мали підтримку інших держав — католиків підтримував король Іспанії Філіпп ІІ, кальвіністів — англійська королева Єлизавета І, німецькі князі та швейцарці.

Причинами гугенотських війн були загострення релігійної боротьби між католиками і кальвіністами, політична й економічна ситуація в державі: боротьба між династіями Капетингів-Валуа та Бурбонів, незадоволення «дворянства шпаги», ослаблення королівської влади за правління Франциска ІІ, а після його смерті й за короля Карла ІХ, погіршення становища населення внаслідок «революції цін» та постійне підвищення податків.

Прихильників католицької церкви очолила родина лотаринзьких герцогів Гізів. Вождями гугенотів стали представники побічної лінії правлячої династії — король Наварри Антуан Бурбон із сином Генріхом і принц Конде, яким належало королівство Наварра на кордоні Франції та Іспанії, а також представник старовинного роду Шатильйонів — адмірал Гаспар де Коліньї.

Спроби знайти компроміс були невдалими: у 1560 р. відбулося безрезультатне засідання Генеральних штатів, а едикт 1562 р., який дозволив протестантам проводити богослужіння за межами міста, тільки загострив ситуацію.

Приводом до війни стали події 1 березня 1562 р. у шампанському містечку Васі. Франсуа Гіз із загоном напав на гугенотів, які зібралися на молитву, загинуло 22 людини, близько 200 осіб були поранені. Францію охопила війна.

Перші десять років війна тривала з перемінним успіхом. Ворогуючі сторони намагалися підкорити своєму впливу короля. Обидва табори зазнали значних втрат. У 1570 р. у Сен-Жермені був укладений мир, за яким гугеноти отримали свободу віросповідання та право обіймати державні посади.

На знак примирення було вирішено одружити Генріха Наваррського (Бурбона) і Маргариту Валуа, сестру Карла ІХ. Але весілля стало приводом для жорстокої розправи над гугенотами.

24 серпня 1572 р., напередодні дня Святого Варфоломія, парижани напали на гугенотів, які приїхали на весілля. Було вбито близько 2 тис. осіб. Різанина поширилася на всю Францію, загалом загинуло приблизно 30 тис. протестантів. Війна розпалилася з новою силою.

У 1576 р. гугеноти створили власну державу на півдні Франції — Конфедерацію. У стані католиків розпочалася боротьба за престол. Після смерті Карла ІХ королем став його брат Генріх ІІІ. Але на французький престол претендував і Генріх Гіз, який заснував Католицьку лігу. Країну охопили криваві бої. Генріху ІІІ не вдалося контролювати ситуацію. Суперечки між Генріхом ІІІ та Генріхом Гізом призвели до того, що в 1588 р. Генріх Гіз був підступно вбитий, а в Парижі проти короля піднялося повстання. Він пішов на союз із гугенотами і з їх допомогою захопив Париж. Але невдовзі Генріха ІІІ вбив домініканський чернець.

У Франції встановилося безвладдя, тривала громадянська війна, іноземні війська влаштували свавілля, спалахнули селянські повстання. Налякане дворянство та буржуазія погодилися визнати королем Генріха Наваррського, але за умови повернення його до католицизму. Генріх Наваррський пристав на пропозицію, сказавши, що «Париж вартий меси». На французькому троні утвердилася династія Бурбонів. Католицька ліга була розпущена, війна припинилася.

Результатом громадянської війни стало прийняття у 1598 р. Нантського едикту, за яким католицизм проголошувався державною релігією, а гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати громади в усіх містах, окрім Парижа. Протестанти могли обіймати державні посади. Гарантією цієї угоди стали 200 фортець на півдні Франції із гарнізонами та 25-тисячною армією, яку контролювали гугеноти.

Варіант 2

Робота з таблицею

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та заповніть таблицю.

Зразок заповненої таблиці

Релігійні війни

План характеристики

Характеристика

Причини

Поширення Реформації у Франції (кальвінізм, південь Франції).

Боротьба між династіями Капетингів-Валуа та Бурбонів.

Поразка в Італійських війнах (незадоволення «дворянства шпаги»).

Ослаблення королівської влади.

Погіршення становища населення внаслідок «революції цін».

Постійне підвищення податків

Учасники релігійних війн

Католики — очолювали герцоги Гізи. Північно-Східна та Центральна Франція. Захисники католицької церкви.

Гугеноти — очолювали Бурбони. Південно-Західна та Південна Франція. Прагнули поліпшити власне становище, проводили секуляризацію церковних земель

Привід

1 березня 1562 р. — убивство загоном герцога Ф. Гіза групи протестантів

Перебіг подій

1562—1572 рр. — перший період, боротьба без жорстокості.

1572—1588 рр. — загострення боротьби. «Варфоломіївська ніч» (24 серпня 1572 р.). Утворення Католицької ліги, створення Конфедерації Півдня (гугеноти). Смерть Карла ІХ. Король Генріх ІІІ. Падіння престижу королівської влади. Повстання в Парижі. Убивство Генріха ІІІ.

1588—1598 рр. — правління короля Генріха Бурбона. Облога Парижа. Вторгнення іспанців. Селянські повстання. «Париж вартий меси». Генріх Бурбон приймає католицтво.

1598 р. — підписання Нантського едикту. Католицтво — державна релігія, гугенотам гарантувалися права

 

4.   Генріх IV та кардинал Рішельє

Варіант 1

Розповідь учителя

Генріху ІV дісталася країна, розорена громадянською війною. Промисловість, торгівля і фінансова система занепали, державна скарбниця була порожня.

Король змінював систему управління — замість Генеральних штатів була створена Рада нотаблів, влада губернаторів була обмеженою, а виконавцями волі короля в провінціях стали інтенданти. Також була обмежена влада аристократії.

Налагодження системи збирання податків та відбудова і розвиток економіки були пов’язані з діяльністю першого міністра короля Максимільєна Сюллі.

Борги дворян, які накопичилися під час громадянської війни, були списані.

Велика увага приділялася сільському господарству — була впорядкована система збирання податків, проводилась іригація земель, заохочувалося вирощування нових культур — кукурудзи, буряків та виробництво шовку. Селяни також були звільнені від боргів, які накопичилися за час воєн.

Політика Генріха ІV спрямовувалася на розвиток промисловості. Були створені сприятливі умови для розвитку мануфактурної промисловості, обмежено ввезення іноземних промислових товарів, а вивезення вітчизняної сировини заборонялося. Із державної скарбниці надавалися субсидії для розширення мануфактур.

Активно розвивалася торгівля. Проводилася політика протекціонізму. Були скасовані внутрішні митниці. За підтримки короля було відкрито Вест-Індську торговельну компанію, а пізніше — Ост-Індську компанію. У 1604 р. розпочалася колонізація Канади.

Зовнішня політика Генріха ІV була спрямована проти іспанських і австрійських Габсбургів. Він планував створення в Європі антигабсбурзької коаліції. Але в 1610 р., у розпал підготовки до війни, король був убитий. У французів Генріх IV був відомий як «добрий король».

Сину Генріха IV було лише дев’ять років, коли він став королем Людовіком XIII. Скориставшись малолітством короля і нездатністю королеви-регентші Марії Медічі керувати державою, французьке дворянство розгорнуло боротьбу, намагаючись обмежити королівську владу.

У цей тяжкий час на політичній арені з’явився Арман-Жан дю Плессі Рішельє (1585—1642 рр.). У 1622 р. він став кардиналом, а через два роки — першим міністром короля. На цій посаді він перебував до кінця життя, практично керуючи державою.

Кардинал рішуче боровся зі старою аристократією. Було розкрито декілька заколотів. Усіх, хто виступав проти королівської влади, було відправлено у вигнання або засуджено, а їхні замки зруйновано. Під загрозою смертної кари було заборонено дуелі — поєдинки між дворянами. Кардинал зазначав, що обов’язок підданих — не вбивати одне одного, а проливати свою кров за короля і батьківщину. Для виконання своїх рішень на місцях кардинал реорганізував систему управління і зробив її залежною від короля. У провінції призначалися інтенданти — королівські урядовці, які повністю відповідали за надходження податків і стан справ у провінціях.

Існуванню єдиної Франції перешкоджала наявність гугенотської держави на півдні країни. Вісім років тривала війна з протестантами і завершилася у 1628 р. захопленням останнього оплоту гугенотів — міста Ла-Рошеля — та перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів було зруйновано, армія розпущена. У 1629 р. було прийнято «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати свою віру, але заборонялося мати гарнізони і фортеці.

Рішельє дбав про розвиток торгівлі, сприяв заснуванню торговельних компаній (за роки його правління було створено 22 такі компанії). Проводилася активна політика меркантилізму. Відбувалось інтенсивне заселення Нової Франції (Канади), загострилося суперництво проти Англії та Голландії за захоплення нових територій.

У зовнішній політиці кардинал активно втручався у міжнародні справи, виступаючи проти Габсбургів. Франція втрутилася у Тридцятилітню війну на боці антигабсбурзької коаліції. Були приєднані Ельзас та Лотарингія.

Діяльність кардинала потребувала великих коштів. За роки його правління податки зросли в декілька разів, що привело до повстань, які були жорстоко придушені.

Рішельє підтримував письменників, художників і вчених. У 1635 р. він заснував знамениту Французьку академію. Кардинал сам писав вірші, а його п’єси мали успіх на сцені. За сприяння Рішельє з 1631 р. почала виходити перша французька газета.

Варіант 2

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленням про Генріха IV та кардинала Рішельє. Решта школярів під час виступів доповідачів складають коротку тезисну характеристику історичних осіб. (Зразок відповіді наведено у варіанті 3.)

Варіант 3

Робота в групах

Об’єднати учнів у дві групи і запропонувати, використовуючи матеріал підручника, скласти тезову характеристику постатей Генріха IV (І група) та кардинала Рішельє (ІІ група). Після підготовки представники груп презентують результати роботи на дошці.

Зразок відповіді

Генріх ІV (Генріх Бурбон)

1) Підписання Нантського едикту; 2) списання більшості боргів дворянам; 3) зниження податків на селян; 4) політика протекціонізму; 5) зменшення мита; 6) ліквідація внутрішньої митниці; 7) субсидія для розвитку мануфактур; 8) уведення Ради нотаблів замість Генеральних штатів; 9) обмеження влади аристократів; 10) колонізація Канади; 11) обмеження влади губернаторів; 12) інтенданти — виконавці волі короля; 13) 1610 р. — убивство Генріха ІV фанатиком; 14) прізвисько — «добрий король».

Кардинал Рішельє

1) Роки життя: 1585—1642 рр.; 2) перший міністр короля Людовіка ХІІІ; 3) ліквідація самостійності гугенотських провінцій, захоплення Ла-Рошеля; підписання «Едикту милості» (1629 р.); 4) боротьба з аристократією — заборона дуелей, розкриття заколотів аристократів, знищення феодальних замків; 5) зміцнення державного апарату, посилення ролі інтендантів, скорочення кількості державних радників; 6) військові дії — втручання в Тридцятилітню війну в складі антигабсбурзької коаліції; приєднання Ельзасу та Лотарингії; 7) колоніальна політика — інтенсивне заселення Нової Франції (Канади); 8) 1635 р. — заснування Французької Академії наук; підтримка письменників, художників, поетів (сам кардинал писав вірші); видання першої французької газети; 9) був першим міністром протягом 18 років.

Додатковий матеріал

Королівські мушкетери

Мушкетери (фр. mousquetaires) — солдати XVI—XVII ст., озброєні мушкетом, а також частина кавалерії в декількох країнах Європи й Азії.

В армії короля Карла V в кожному підрозділі піхоти було десятеро мушкетерів. Пізніше їх кількість значно збільшилася, і вони становили близько двох третин усієї піхоти. Таким був склад армії протягом Тридцятилітньої війни.

Генріх ІV створив для своєї охорони роту «карабінерів», яка складалася з дворян, озброєних карабінами. У 1622 р. Людовік ХІІІ наказав замінити карабіни мушкетами з довгим стволом — відтоді їх почали називати мушкетерами королівського військового дому.

Рота під час свого формування налічувала 100 рядових мушкетерів, капітани, два лейтенанти та чотири корнети. Мушкетери мали коней сірої масті, тому їх прозвали сірими мушкетерами. Вони повинні були супроводжувати короля під час його виходів, прогулянок, військових кампаній тощо.

Після смерті Людовіка ХІІІ рота мушкетерів була розпущена за пропозицією кардинала Мазаріні з метою економії фінансів.

У 1657 р. рота мушкетерів була відновлена, і з 1665 р. її очолив Шарль де Бац де Кастельмор, граф д’Артаньян.

У 1660 р. створюється друга рота мушкетерів, які отримують назву «чорних мушкетерів» через масть своїх коней.

У 1746 р. королівські мушкетери останній раз брали участь у битві при Фонтенуа. А в 1775 р. вони були ліквідовані, і знову з метою економії фінансів. Було декілька спроб відновити роту королівських мушкетерів, і 1 січня 1816 р. Людовік XVIII остаточно розпустив мушкетерів.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Робота з контурною картою

На відповідній контурній карті позначте:

1)  території, які залишилися вірними католицизму, і території, де поширився протестантизм;

2)  міста — Париж та Ла-Рошель;

3)  місто, де був укладений едикт, який ознаменував завершення релігійних війн у Франції;

4)  кордони Франції за часів кардинала Рішельє.

Робота з документом

Прочитайте уривок із «Політичного заповіту» кардинала Рішельє та дайте відповіді на запитання.

Коли Ви, Ваша Величність, вирішили виявити мені велику довіру в управлінні Вашими справами, гугеноти ділили державу з Вами, а вельможі поводилися так, начебто не були Вашими підданими. Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою була могутність держави.

Оскільки Ваша Величність вирішила відкрити мені доступ до Королівської ради, тим самим виявляючи до мене величезну довіру, я обіцяю докласти всю свою спритність і уміння, укупі з повноваженнями, що Ваша Величність зволить мені надати, для знищення гугенотів, смирення гордині і звеличення імені короля Франції до тих висот, на яких йому належить перебувати.

Дворянство необхідно розглядати як один із найславніших нервів держави, здатних сприяти її збереженню (зміцненню). Ті дворяни, які відстали від доблесті предків і ухиляються від того, щоб служити короні шпагою і життям, заслуговують бути позбавленими переваг свого походження і змушеними нести частину тягаря народу.

Давно вже вважається, що фінанси — це нерви держави, і дійсно, вони є тією точкою опори, що, відповідно до Архімеда, дозволяє перевернути увесь світ.

Якби народ надто благоденствував, його не можна було б утримати в межах його обов’язків. Його варто порівнювати з мулом, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від праці.

1.   Яку мету поставив перед собою Рішельє? Чому саме в такій послідовності?

2.   Як кардинал ставиться до дворян? Чому саме таким чином?

3.   Чому Рішельє вважає «точкою опори» саме фінанси?

4.   Як кардинал ставиться до народу?

V.   Підсумки уроку

Висновки

•        У ХV—ХVІ ст. у Франції утвердився абсолютизм, який остаточно був закріплений правлінням короля Генріха ІV та кардинала Рішельє.

•        Франція пройшла через горнило громадянської релігійної війни, яка завершилася толерантним ставленням до різних віросповідань.

•        Франція почала створювати власну колоніальну імперію.

VI. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника: 1. § 7; 2. § 7; 3. § 7; 4. § 10.

2.   Підготуйте повідомлення про життя двору під час правління Людовіка XІІI та кардинала Рішельє.

Категорія: Всесвітня історія 8 клас | Додав: uthitel (03.12.2013)
Переглядів: 3600 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: