Урок № 5 Повсякденне життя Західної Європи - Всесвітня історія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 8 клас

Урок № 5 Повсякденне життя Західної Європи

Урок № 5

Повсякденне життя Західної Європи

Мета: сформувати в учнів уявлення про повсякденне життя Західної Європи в Новий час; створити умови для розуміння життя й побуту людини Нового часу; розглянути характерні риси міста Раннього Нового часу; установити зв’язок між змінами в політичному й економічному житті суспільства та повсякденним життям західноєвропейців; схарактеризувати засоби комунікації, транспорт Раннього Нового часу; розвивати вміння порівнювати побут Середньовіччя та Раннього Нового часу та висловлювати власну думку щодо змін у повсякденному житті західноєвропейців.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, Америки, Африки.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: каравела, перука, мережива, надомне виробництво, «чорна смерть» (чума), колет, корсет, фіжми, сюртук, фрак, жабо.

Основні дати та події: кінець XV — перша половина XVI ст. — створення першої трикотажної машини.

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати, пов’язані з повсякденним життям Західної Європи в Новий час; показувати на карті центри світової моди, місця проведення ярмарок та виставок; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни; характеризувати засоби комунікації, транспорт Раннього Нового часу; наводити приклади нових рис матеріального світу; порівнювати побут Середньовіччя та Раннього Нового часу; висловлювати власну думку щодо змін у повсякденному житті західноєвропейців.

I.    Організаційний момент

II.   Актуалізація опорних знань і вмінь

Варіант 1

Фронтальне опитування

Організувати фронтальне опитування за темою «Матеріальний світ і суспільство».

Варіант 2

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про опис фабрик Нового часу.

Варіант 3

Робота за варіантами

Об’єднати учнів за варіантами (І варіант — «Феодалізм», ІІ варіант — «Капіталізм») та запропонувати представникам кожного варіанта по черзі називати ознаки феодалізму або капіталізму. Представники варіантів записують результати на дошці у вигляді схеми.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1.   Населення та міста Європи.

1)  Населення.

2)  Міста.

2.   Житло, хатнє начиння.

3.   Харчування.

4.   Мода та дозвілля.

Варіант 1

Розповідь учителя (з елементами бесіди)

Учитель розповідає про повсякденне життя у Європі й після кожного пункту плану пропонує порівняти ситуацію, що склалася в Новий час та наші дні, відповідаючи на запитання.

1.   Населення та міста Європи

1)  Населення

Від 1600 до 1800 р. кількість населення Європи зросла вдвічі (від 100 млн до 200 млн). Західна Європа була заселена густо, але нерівномірно: у XVI ст. у Рейнській області проживало 30—40 осіб/км2, а в Ломбардії — понад 200 осіб/км2. Як і раніше, більшість населення становило селянство, хоча його переселення у міста помітно збільшилося.

Основними причинами зростання кількості населення були: зростання народжуваності, поліпшення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців. Середня тривалість життя становила 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Високим залишався рівень дитячої смертності — лише половина дітей доживала до десятирічного віку. Жахливі санітарні умови, особливо в містах, призводили до поширення хвороб та епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. в Європі неодноразово відбувалися спалахи епідемії чуми, яка забирала десятки тисяч життів. Під час епідемії 1629—1631 рр., що охопила майже все Середземномор’я, померла більше ніж половина міського населення. Німецькі землі чума спустошувала у 1624—1630, 1634—1639 рр. і наприкінці Тридцятилітньої війни. Втрати населення в цих країнах становили 60—75 %. Не меншими були людські втрати від епідемій віспи, холери, тифу. Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї. Масове вбивство мирного населення стало звичною практикою ведення воєнних дій. Епідемії, голод і війни були головними чинниками, які обмежували зростання населення, впливали на рух народонаселення й повсякденне життя людини.

а)   Порівняйте середню тривалість життя в Новий час і наші дні.

б)  Порівняйте ситуацію з медичним обслуговуванням в Новий час і наші дні.

2)  Міста

У Європі періоду Нового часу городяни становили 10—20 % населення (винятком були лише Нідерланди, де налічувалося близько 300 міст). Більшість міст не змінили свій вигляд порівняно із Середньовіччям. Вони були невеликими (близько 2—5 тис. жителів), із вузькими вуличками, міста оточували старовинні мури. Найбільшим містом Європи був Париж із населенням близько 300 тис. осіб. У центральній його частині жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через брак місця для забудови земельні ділянки в центрі міста дорожчали, що дало поштовх спорудженню багатоповерхових будинків. Будинки багатих людей споруджували з каменю, вкривали черепицею. Скло для вікон ще майже не використовували, опалення часто було відкритим, освітлювали оселі за допомого свічок або ламп. Каналізації в будинках практично не було, по вулицях прокладалися канави, що надзвичайно забруднювало міста. Крім багатіїв, у містах жило багато людей середнього класу та жебраків, тому міста поділялися на квартали за соціальним статусом. Мури вже не утримували місто, і воно розросталося за їх межі. У XVI — першій половині XVII ст. у європейських містах масово почали споруджувати багатоповерхові будинки. Прокладалися прямі широкі вулиці, які поділяли місто на окремі квартали. З’являються каналізація та водогони, що поклало край хворобам й антисанітарії. Поступово європейські міста набували сучасного вигляду.

а)   Чим відрізняються сучасні міста від міст Нового часу?

б)  Чим вони схожі з містами Нового часу?

2.   Житло, хатнє начиння

У XVI — першій половині XVII ст. внутрішній і зовнішній вигляд будинків селян та городян у Європі змінився. Сільські будинки були більшими за міські. У XVI ст. більшість селян, які проживали на півночі Європи, будувала свої оселі з дерева, а ті, що на півдні, — з каменю. Будинок вкривали очеретом або соломою. Усі жили в спільному приміщенні. Для опалювання помешкання й приготування їжі використовували вогнище. Меблів було дуже мало — стіл, лави, скриня для речей, декілька табуреток і сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду.

У містах з’являється дедалі більше будинків із каменю. Заможні люди вставляли у вікна скло, підлогу вкривали кам’яною або керамічною плиткою, а прості городяни затягували вікна своїх осель пергаментом або промасленим папером й обмежувалися дерев’яною підлогою. Міська знать вкривала будинки черепицею. Паперові шпалери з’явились у Європі в XVII ст. У будинках заможних городян з’явився поділ на кімнати — вітальню, де господар приймав гостей, робочу кімнату господаря, спальні, їдальню, кімнати для слуг. У будинку ремісника чи купця на першому поверсі розміщувалася лавка, де продавали товари, або торговельна контора. Меблі та речі вказували на соціальний стан господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, які прикрашалися орнаментом і розписом. Італійські меблярі першими почали ставити свої скрині вертикально — так з’явилася шафа. У ХV ст. з’являються полиці для книг — стелажі та етажерки. У будинку був і звичний стіл, оточений лавами, біля нього почали ставити крісло, часто прикрашене різьбленням та інкрустаціями, — для голови сім’ї. Меблі розставляли попід стінами. У XVI ст. заможні люди почали влаштовувати у своїх оселях спеціальні ванні кімнати.

Які зміни відбулися в оформленні житла в Новий час?

3.   Харчування

За обідом заможного європейця столи розташовувались у вигляді літери «П» і в декілька шарів вкривалися розкішно вишитими скатертинами. На почесному місці сідали господар і шановані гості. На столах ставили золоті й срібні солонки, соусниці. Спочатку їжу брали переважно руками, через що використовували багато серветок і впродовж застілля по декілька разів мили руки ароматизованою водою. Пізніше почали використовувати різні прибори — кожний гість мав тарілку, ложку й ніж. Звичною для нас виделкою європейці не користувалися. Велика двозуба виделка служила лише для того, щоб узяти м’ясо зі спільного блюда, а далі його їли руками. Лише в середині XVIII ст. виделка стала предметом загального вжитку. Під час обіду на стіл подавали до десяти видів страв із м’яса. Усі страви готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям.

Звичним напоєм європейців залишалося виноградне вино. Від XVI ст. у Європі стало поширеним вживання міцних спиртних напоїв. Завдяки Великим географічним відкриттям у Європу проникли нові напої — шоколад, чай і кава.

На десерт подавалися зварені в цукрі фрукти або горіхи. Незважаючи на збільшення кількості цукру після відкриття Америки, для бідних людей він залишався ласощами, хоча для заможних був звичним продуктом.

Відкриття Америки сприяло використанню нових овочевих культур: спаржі, шпинату, зеленого горошку, цвітної капусти, помідорів, кабачків, кукурудзи й картоплі.

Особливе місце в раціоні європейців посідали рибні страви. Протягом принаймні 150 днів релігійних постів риба ставала головною їжею. Свіжа, але особливо копчена, солена й сушена риба помітно доповнювала та урізноманітнювала стіл. У Балтійському і Північному морях виловлювали оселедці, в Атлантиці — тріску, Середземномор’ї — тунець і сардини. Селяни та бідні городяни харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте й їхнє меню стало різноманітнішим. Під час обіду на столі були каша, сир, яйця, хліб, олія й тваринне масло, а у свята з’являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі з власного городу або ринку, а також ягоди, горіхи й фрукти. Справжнім народним напоєм було пиво, а у Північній Франції — сидр. До їх споживання спонукала не стільки любов до хмільних напоїв, скільки погана якість води.

1)  Що змінилося в харчуванні людини від періоду Нового часу?

2)  Що нового з’явилося у харчуванні людини в період Нового часу?

4.   Мода та дозвілля

Зі зростанням добробуту населення пожвавлюється інтерес до моди. Від ХVІ ст. змінюється форма, стиль та крій одягу. Поширилося правило дотримання моди зі щорічним оновленням фасонів суконь і камзолів. Законодавцем моди ставав той, ким найбільше захоплювалися європейці. Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями мод були італійці. Пишний костюм із широкими рукавами, золотим і срібним шиттям, парчею, шовком та оксамитом був прикладом для значної частини європейських країн. А в XVI ст. у вищих верствах суспільства набув популярності суворий, застебнутий аж до верху чорний костюм, запроваджений іспанцями. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та обов’язковий капелюх із високою тулією. Невдовзі його змінив французький костюм із яскравим шовком і вільним кроєм. Із прикрас цінувалися вироби із золота та коштовних каменів. Особливо були поширені масивні нагрудні ланцюги, які носили як чоловіки, так і жінки. Крім одягу та прикрас, багато уваги приділяли зачіскам. Налічувалося близько 400 видів стрижки та зачіски. Поширюється мода на перуки. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Селяни мали один робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Дозвілля людини залежало від суспільного стану. Найбільш різноманітним було дозвілля багатих людей, особливо бурхливим було життя при дворах правителів держав. Полювання, гра в гольф поширювалися серед знаті, а спокійні прогулянки сприяли розквіту паркової архітектури. Прості люди відпочивали та веселилися під час нечисленних свят. Були поширені релігійні свята, які поєднували народні традиції та християнську етику.

1)  Чи змінилися примхи моди з Нового часу?

2)  Чим відрізняється дозвілля періоду Нового часу від сучасного?

Варіант 2

Метод «Ажурна пилка»

Методика проведення. Учні об’єднуються в п’ять груп — так звані «домашні» групи, кожна з яких отримує свою картку. Учасники груп аналізують і обговорюють інформацію, вміщену на своїй картці. Після цього представники груп переходять до інших груп, з якими обмінюються інформацією. Відвідавши всі групи, учні повертаються до «домашніх» груп і узагальнюють отриманий матеріал.

Картка № 1

Населення Європи

Протягом XVI — першої половини XVII ст. кількість населення Європи постійно збільшувалася. Основними причинами цього були зростання народжуваності, поліпшення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців. Середня тривалість життя становила 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Високим залишався рівень дитячої смертності: лише половина дітей доживала до десятирічного віку. Жахливі санітарні умови, особливо в містах, призводили до поширення хвороб та епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. окремі райони Європи неодноразово охоплювала епідемія чуми. Також значними були людські втрати від епідемій віспи, холери, тифу. Населення Європи гинуло не лише через епідемії, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій. Епідемії, голод і війни були головними чинниками, які обмежували зростання населення, впливали на рух народонаселення й повсякденне життя людини.

Картка № 2

Міста Європи

Більшість населення Європи у XVI — першій половині XVII ст. складали селяни. Городяни становили 10—20 % населення. Винятком були лише Нідерланди, де існувало близько 300 міст. Більшість міст мала середньовічний вигляд. Вони були невеликими (3—5 тис. жителів), відокремленими від світу старовинними мурами, із вузькими вуличками, на яких не висихала багнюка й паслися свині. Найбільшим містом Європи залишався Париж із населенням 300 тис. осіб. Великі міста були не лише споживачами продуктів, а й центрами для тих, хто не боявся залишити домівку в пошуках кращої долі. Сюди йшли ті, хто відчував у собі сили та бажання здобути освіту, навчитися ремесла, або ті, кого гнали із села безвихідь і загроза голодної смерті. Багато людей назавжди залишались у халупах передмість. На відміну від передмість, центральна частина міста була тим осередком, де жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через брак місця для забудови земельні ділянки в центрі міста дорожчали, що дало поштовх спорудженню багатоповерхових будинків. У XVI — першій половині XVII ст. у європейських містах масово почали зводити багатоповерхові будинки. Прокладалися прямі широкі вулиці, які поділяли місто на окремі квартали. З’являються каналізація та водогони, що поклало край хворобам й антисанітарії. Поступово європейські міста набували сучасного вигляду.

Картка № 3

Житло європейців

У XVI — першій половині XVII ст. внутрішній і зовнішній вигляд будинків селян та городян у Європі змінився. Сільські будинки були більшими за міські. У XVI ст. більшість селян, які проживали на півдні Європи, будували свої оселі з каменю, а ті, що на півночі, — із дерева. Будинки вкривали соломою або очеретом. Усередині будинку окремих кімнат не було — усі жили в спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і приготування їжі використовувалося вогнище. Меблів було мало: простий стіл, лави, скриня для речей, один-два табурети й сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем. Їли переважно зі спільного посуду, тому що мисок і кухлів на всіх не вистачало. У містах з’являється дедалі більше кам’яних будинків. Прості городяни затягували вікна своїх осель пергаментом або промасленим папером, стелили дерев’яну підлогу, а заможні люди вставляли у вікна скло, підлогу вкривали кам’яною або керамічною плиткою. Міська знать почала вкривати свої будинки черепицею. Паперові шпалери з’явились у Європі в XVII ст. У будинках заможних міщан були вітальні, де господар приймав гостей, спальні, їдальня, робоча кімната господаря та окремі кімнати для слуг. Якщо будинок належав ремісникові чи купцеві, то на першому поверсі розміщувалася лавка, де продавали товари, або торговельна контора. Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Одяг зберігали у скринях, які прикрашалися орнаментом і розписом. Італійські меблярі першими почали ставити свої скрині вертикально. Так у XVI ст. з’явилася шафа. Був у будинку й звичний стіл, оточений лавами. Біля нього почали ставити крісло, здебільшого прикрашене різьбленням та інкрустаціями, — для голови сім’ї. Заможні європейці в XVI ст. вже влаштовували у своїх оселях спеціальні ванні кімнати.

Картка № 4

Мода

У XVI — першій половині XVII ст. поширилося правило дотримування моди зі щорічним оновленням фасонів суконь і камзолів. Завдяки заможним європейцям у цей час запанувало царство моди, основним правилом якого було мати оновлення гардероба відповідно до конкретних обставин. Законодавцем моди ставав той, ким найбільше захоплювалися європейці. Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями мод були італійці. Пишний костюм із широкими рукавами, золотим і срібним шиттям, парчею, шовком та оксамитом був прикладом для значної частини європейських країн. У XVI ст. у вищих верствах суспільства набув популярності суворий, застебнутий аж до верху чорний костюм, запроваджений іспанцями. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та обов’язковий капелюх із високою тулією. Невдовзі його змінив французький костюм із яскравим шовком і вільним кроєм. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Селяни мали один робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Картка № 5

Європейська кухня

За обідом заможного європейця столи розташовувались у вигляді літери «П». На почесному місці сідали господар і шановані гості. На вкритих вишиваними скатертинами столах ставили золоті й срібні солонки, соусниці. Перед кожним гостем була тарілка, ложка й ніж. Звичною для нас виделкою європейці не користувалися. Велика двозуба виделка служила лише для того, щоб узяти м’ясо зі спільного блюда, а далі його їли руками. Лише в середині XVIII ст. виделка стала предметом загального вжитку. Під час обіду на стіл подавали до десяти видів страв із м’яса. Усі страви готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям. Звичним напоєм європейців залишалося виноградне вино. Від XVI ст. у Європі почало набувати популярності вживання міцних спиртних напоїв. На десерт подавалися зварені в цукрі фрукти або горіхи. Для бідних людей цукор залишався ласощами, а для заможних був звичним продуктом. Особливе місце в раціоні європейців посідали рибні страви. Протягом принаймні 150 днів релігійних постів риба ставала головною їжею. Селяни та бідні городяни харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало різноманітнішим. Під час обіду на столі були каша, сир, яйця, хліб, олія й тваринне масло, а у свята з’являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі з власного городу або ринку, а також ягоди, горіхи й фрукти.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Завдання

Порівняйте середньовічне місто із містом періоду Нового часу.

V.   Підсумки уроку

Висновки

•        У Новий час відбувається перехід від феодалізму до капіталізму. Першим капіталістичним підприємством стала мануфактура.

•        Виникають нові соціальні групи — буржуазія, яка об’єднує «нових дворян», купців, банкірів, та пролетаріат, що складається з людей, які, маючи особисту свободу, продають свою робочу силу.

•        Суттєво покращуються побутові умови життя людини.

VI. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника: 1. § 4; 2. § 4; 3. § 4; 4. § 5.

2.   Напишіть повідомлення за темою «Міське свято періоду Нового часу».

3.   Індивідуальні випереджальні завдання. Підготуйте повідомлення про Мартіна Лютера та Томаса Мюнцера.

 


Категорія: Всесвітня історія 8 клас | Додав: uthitel (03.12.2013)
Переглядів: 8838 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: