Урок № 26 Культура епохи Просвітництва - Всесвітня історія 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 8 клас

Урок № 26 Культура епохи Просвітництва
Урок № 26
Культура епохи Просвітництва
Мета: сформувати в учнів уявлення про культуру епохи Просвітництва; створити умови для розуміння доби Просвітництва у світовій культурі; розглянути культурні досягнення епохи Про-світництва; установити зв’язок між епохами Відродження та Просвітництва; схарактеризу-вати риси культури доби Просвітництва; розвивати вміння порівнювати твори різних напрямків та висловлювати власну думку щодо впливу досягнень епохи Просвітництва на суспільство.
Обладнання: підручник, карта світу, Європи.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття та назви: сентименталізм, симфонія, сонет, опера, садово-паркове мис-тецтво, французький парк, англійський парк, Версаль, бароко, рококо, класицизм, Зимовий палац, Помпея.
Основні дати та події: XVII—XVIII ст. — епоха бароко, класицизму, 1668—1689 рр. — буді-вництво Версаля, 20-ті рр. XVIII ст. — виникнення рококо.
Історичні постаті: Вільям Хогарт, Жак Луї Давид, Йоган Бах, Вольфганг Моцарт, Людвіг ван Бетховен, Даніель Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоган Гете, Ба-ртоломео Растреллі, Деламер.
Очікувані результати: учні навчаться: називати дати, пов’язані з епохою Просвітництва; показувати на карті місця, де розташовані відомі пам’ятки доби Просвітництва; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни; характеризувати риси культури доби Про-світництва; наводити приклади пам’яток епохи Просвітництва; порівнювати твори різних на-прямків; висловлювати власну думку щодо впливу досягнень епохи Просвітництва на суспільство.
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Історичний диктант
1. Яка династія правила в Австрії? (Габсбургів.)
2. Яке місто було столицею Австрії? (Відень.)
3. Хто з жінок очолив Австрійську імперію? (Марія Терезія.)
4. Як називають абсолютизм часів Йосифа II та Марії Терезії? (Освічений.)
5. Із якою державою Австрія воювала під час Семилітньої війни? (Із Пруссією.)
6. На землях яких племен виникла Прусська держава? (Слов’янських.)
7. Який орден був серед засновників Пруссії? (Тевтонський.)
8. Як називали правителів Бранденбурзько-Прусської держави? (Курфюрсти.)
9. Коли виникло Прусське королівство? (У 1701 р.)
10. Період правління якого прусського короля називають освіченим абсолютизмом? (Фрідріха ІІ.)
Перевірка домашнього завдання
Учні виступають із повідомленнями за темою «Українські землі в складі імперії Габсбургів» або зачитують опис однієї з битв часів Семилітньої війни.
III. Вивчення нового матеріалу
План
1. Загальна характеристика культури епохи Просвітництва.
2. Живопис.
3. Архітектура і скульптура.
1) Архітектура.
2) Скульптура.
4. Музика.
5. Література й театр.
1) Література.
2) Театр.
Варіант 1
Розповідь учителя
1. Загальна характеристика культури епохи Просвітництва
На зміну епосі Відродження прийшла епоха бароко (від порт. perola barroca — перлина непра-вильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі) кінця ХVІ — кінця ХVІІІ ст. Зароджується він в Італії у другій половині XVI ст. Досягнення італійського бароко лягли в основу подальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських колоній, а також Німеччини, Австрії, частково Франції, Фландрії, Польщі, Чехословаччини та інших країн.
Для мистецтва епохи бароко характерна пишність, парадність, яскравість кольорів, конт-растність. Воно приділяло головну увагу пристрастям і відчуттям людини, поєднувало реальне та уявне. Почуттєвий характер цього мистецтва, у якому художник ігнорує розміри й норму, зобра-жує контрасти, що створюють ілюзію реальності, справляє велике враження на глядача. Бароко поширюється як мистецтво католицької Контрреформації — дух оновлення католицької релігій-ності.
У ХVІІ ст. поряд із бароко зароджується класицизм, для якого взірцем були твори античності. Уперше класицизм виникає в італійській культурі XVI ст. і найбільшого розквіту досягає у Франції в XVII ст. Канонами класицизму були єдність місця, часу і дії та певна ієрархія високих (трагедія, епічна драма, ода) та низьких жанрів (комедія, сатира, байка, жанрова побутова картина). Для цього стилю характерні ідеалізація людини і природи, чіткість, певна суворість, рівновага та пластичність. Літературі класицизму притаманна орієнтація на античність, яка проголошувалася ідеальною. Для архітектури характерне наслідування грецьких та римських споруд.
2. Живопис
Живопис розвивався у дусі бароко і класицизму. Для бароко в живописі була характерна пиш-ність, емоційне зображення, урочистість інтер’єрів. Яскравим представником цієї епохи був Пітер Пауль Рубенс (1577—1640 рр.) — фламандський живописець. Навчався і працював в Італії, потім повернувся на батьківщину, де створив власну майстерню. Художник мав величезну популяр-ність — замовлень стало так багато, що він не встигав їх виконувати, тому частину малювали його учні (за ескізами майстра). Найбільш відомі його картини: «Спорудження Хреста», «Терновий вінець», «Розп’яття», «Втеча Лота», «Суд Паріса», «Воскресіння Лазаря», «Вакханалія» та ін.
Відомим представником бароко є Гарменс Рембрандт ван Рейн (1606—1669 рр.) — фламандсь-кий художник, офортист. Його новаторське мистецтво відрізняється демократизмом, життєвістю образів, поєднанням глибини психологічної характеристики з винятковою майстерністю живопи-су, що ґрунтується на ефектах світлотіні. Писав на релігійні й міфологічні сюжети й залишив бли-зько 600 картин, 300 гравюр, 2000 рисунків. Серед його картин — «Автопортрет із Саскією», «Флора», «Вірсавія», «Даная», «Ассур, Аман та Есфір», «Повернення блудного сина». Створенням парадних портретів прославився Антоніс ван Дейк (1599—1641 рр.). Художник протягом тривалого часу в Англії при королівському дворі.
В Іспанії творив Дієго Веласкес (1599—1660 рр.) — придворний художник Філіппа IV. Його роботи: «Поклоніння волхвів», «Христос у домі Марфи й Марії», «Вигнання маврів», «Портрет Філіппа IV», «Портрет Папи Інокентія X», «Портрет інфанти Марії Терези». Золоту добу іспансь-кого мистецтва завершала творчість Естебана Мурильо. Представниками французького класициз-му в живописі були Ніколя Пуссен та Клод Лоррен.
3. Архітектура і скульптура
1) Архітектура
Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми — це надзви-чайно парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні просторовий розмах, велика кількість архітектурних деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних композицій, контрас-тність, яскраві кольори, велика кількість позолоти. Такі риси дуже яскраво втілив Бартолемео Рас-треллі в обрисах Зимового палацу в Петербурзі. В архітектурний задум включається навколишнє середовище, розвивається паркове мистецтво — особливого значення набуває архітектура садових і міських фонтанів. Яскравими пам’ятками бароко в архітектурі були двір Бельведер у Римі (архітектор Д. Браманте), фасад церкви Іль-Джезу в Римі (архітектор Джакомо делла Порта), ораторія ченців філіппінців у Римі (архітектор Ф. Борроміні), палац Шенбрунн у Відні (архітектори Фішер фон Ерлахом та його син Йозеф Еммануель), Вальдштейнський палац у Празі (архітектори Джованні П’єроні, Андреа Спецца, Ніколо Себрегонді).
Внутрішньо складним стилем був класицизм. Його центральною ідеєю є ідея розумності, упо-рядкованості, «правильності». У XVII ст. у Франції за вказівкою кардинала Рішельє і пізніше Лю-довіка XIV класицизм стає офіційним стилем. Класичним зразком архітектури класицизму вважа-ється королівський палацовий комплекс у Версалі, суворе планування, симетричність, геометрич-на організованість палацу і парку, навіть деревам і кущам надано форму геометричних фігур. Та-кий архітектурний тип дістав назву французького регулярного парку.
На початку XVIII ст. провідним стає стиль рококо (термін походить від назви декоративної прикраси у вигляді мушлі). Він пов’язаний із бароко, але позбавлений його надмірної пишності. Стиль рококо є декоративним, несе риси витонченості, чуттєвості. Рококо не передбачає прямих ліній, використовує ніжні кольори — рожевий, блакитний, сірий. Він асоціюється з визначенням «галантне століття». Найбільш відомими творами архітекторів у стилі рококо стали палац Амаліє-нбург під Мюнхеном, Дрезденський Цвінгер (Німеччина), палац Келуш (Португалія), Малий Тріа-нон у Версалі (Франція), Зимовий палац у Петербурзі (Росія).
2) Скульптура
Визначна роль у мистецтві доби Просвітництва належить скульптурі. Вона пройшла такі самі етапи розвитку, що й живопис: це переважно рокайльні форми в першій половині XVIII ст. та на-ростання класичних рис у другій половині XVIII ст. У дусі бароко була створена скульптурна група приборкувачів коней (автор Гійом Кусту), виліплена для парку розваг у Марлі (тепер на Єлисейських Полях). Риси легкості, свободи, витонченості притаманні творінням Жана Батіста Пігаля, артистизм і відчуття матеріалу характерні для робіт Клода Мішеля, який працював у дрібній пластиці. Яскравий представник класицизму Етьєн Моріс Фальконе став знаменитим, працюючи в Росії («Мідний вершник», моделі для фарфору). Він є автором статуй та композицій на міфологічно-алегоричні теми. Молодший сучасник Фальконе Жан Антуан Гудон створив скульптурно-портретну галерею вчених, філософів, людей мистецтва, серед яких статуя Вольтера — в особі старця із запалими щоками живе незгасний насмішкуватий розум.
4. Музика
У цей час остаточно закріплюється загальне панування світської музики. Її зміст охоплює ши-роке коло тем й образів, у тому числі філософських, історичних, сучасних, громадянських. Відк-риваються постійно діючі музичні установи — оперні театри, філармонічні товариства. Удоскона-люються струнні та духові музичні інструменти, розвивається нотний друк. У композиторській творчості цей період представлено такими художніми стилями, як класицизм, бароко, рококо. По-ряд з уже існуючими монументальними жанрами меси та ораторії в цей період виникає та невдовзі стає провідним принципово новий жанр — опера, яка завойовує європейські країни. Будуються спеціальні оперні театри, найбільш відомими з яких є Віденський, Паризький, Римський тощо. Виникають і інші жанри — соната, сюїта, увертюра, прелюдія та інші.
Основними представниками музичного мистецтва цього періоду були: Йоган Бах, Антоніо Ві-вальді (концерт для скрипки «Пори року»), Йозеф Гайдн (симфонія «Створення світу»), Вольфганг Моцарт («Реквієм»), Людвіг ван Бетховен, Христоф Глюк, Георг Фрідріх Гендель (опера «Ринальдо»).
5. Література й театр
1) Література
У літературі виникають і розвиваються реалістичні тенденції, у цей час з’являється роман «Ро-бінзон Крузо» Даніеля Дефо, політичні сатири Джонатана Свіфта, «Історія Тома Джонса» Генрі Філдінга. Як реакція на надмірну розсудливість класицизму наприкінці століття формується новий напрям — сентименталізм, для якого характерною була підвищена увага до почуттів та переживань. У другій половині XVIII ст. знову утверджується класицизм, але його внутрішній зміст змінюється: на перший план тепер висувається демократична складова. Провідними ідеями були єдина національна державність, патріотизм, громадський обов’язок. Витонченості рококо протиставляється суворість і простота античності: демократичний устрій грецьких полісів і республіканського Риму були проголошені зразком «справедливого ладу». До літератури класи-цизму другої половини XVIII ст. застосовують поняття «просвітницький класицизм», «неокласи-цизм».
2) Театр
У XVII ст. розгорталася творчість великих драматургів — П’єра Корнеля, Жана Расіна, Жана Батіста Мольєра. Театр часів класицизму відзначає низка характерних рис. Жанри поділялися на «високі» і «низькі». Твори «високого» жанру — трагедії — мали бути написані обов’язково вір-шами. Класична п’єса будувалася на основі трьох єдностей: єдність часу, місця й сюжету (одна сюжетна лінія розвивалася без зміни декорацій, події мали відбуватися протягом доби). Комедія була вільна від умовності, її героями могли бути звичайні люди, які розмовляли повсякденною простою мовою. Жан Батіст Мольєр у своїх творах поєднував народну традицію та інтелектуаль-ність, громадянськість. П’єр Бомарше вклав у вуста своїх комедійних героїв монологи, які засу-джували аристократію та пророкували революційну епоху.
Додатковий матеріал
Митці епохи Просвітництва мали різноманітні професії та займалися різними справами: серед них були торговці, підприємці, адвокати та бібліотекарі, державні та приватні службовці. Напри-клад, Бомарше, Кіплінг і Джонатан Свіфт були розвідниками. А Данієль Дефо є не тільки одним з основоположників мариністичної літератури, а й «батьком британських спецслужб».
Він займався підприємницькою діяльністю, декілька разів розорявся. Також активно займався політикою, балансуючи між торі і вігами. Двічі він потрапляв до в’язниці й навіть змушений був три дні стояти біля ганебного стовпа.
На початку ХVІІІ ст. королева Анна передала управління справами Англії Роберту Хартлі, спікеру палати громад, та рекомендувала йому Даніеля Дефо як здібного політичного агента. Невдовзі письменник направив Хартлі документ, у якому був описаний план створення шпигунської мережі. Хоча пропозиції Дефо і не були реалізовані, все ж таки частина мережі була створена. У розпорядженні письменника було близько 60 агентів, які працювали всередині країни, і декілька агентів за кордоном. Під виглядом купців, підприємців і ремісників вони збирали інформацію. Сам Данієль Дефо декілька разів виїжджав до Шотландії із цією метою. Близько десяти років він перебував на таємній службі при різних урядах.
У віці 70 років він раптово зник. Два століття вчених цікавило питання, що трапилося з письменником, і тільки нещодавно була знайдена відповідь: письменник, використовуючи свої знання з таємної служби, переховувався від кредиторів.
Варіант 2
Повідомлення учнів
Учні виступають із повідомленнями про митців культури епохи Просвітництва за планом. Ре-шта школярів заповнюють таблицю за планом.
Зразок таблиці
КУЛЬТУРА ПРОСВІТНИЦТВА
Напрямок Течії Представники Твори
Живопис
Архітектура і скульптура
Музика
Література і театр

Варіант 3
Робота з картками
Об’єднати учнів у шість груп, кожній роздати картку з інформацією про певний напрямок ку-льтури Просвітництва (зразок карток наведено у варіанті 4) і запропонувати підготувати коротку доповідь за матеріалом картки. Після завершення роботи представники груп презентують резуль-тати.
Варіант 4
Метод «Ажурна пилка»
(Методика проведення: див. урок № 3.)
Картка № 1
МУЗИКА
Остаточно закріплюється загальне панування світської музики. Її зміст охоплює широке коло тем й образів, у тому числі філософських, історичних, сучасних, громадянських. Відкриваються постійно діючі музичні установи — оперні театри, філармонічні товариства. Удосконалюються струнні та духові музичні інструменти, розвивається нотний друк. У композиторській творчості цей період представлено такими художніми стилями, як класицизм, бароко, рококо. Поряд з уже існуючими монументальними жанрами меси та ораторії в цей період виникає та невдовзі стає провідним принципово новий жанр — опера. Основні представники музичного мистецтва цього періоду: Йоган Бах, Антоніо Вівальді, Йозеф Гайдн, Вольфганг Моцарт, Людвіг ван Бетховен, Христоф Глюк.
Картка № 3
Картка № 2
АРХІТЕКТУРА
Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми — це надзви-чайно парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні просторовий розмах, велика кількість архітектурних деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних композицій, контрас-тність, яскраві кольори, велика кількість позолоти. Такі риси дуже яскраво втілив Бартолемео Рас-треллі в обрисах Зимового палацу в Петербурзі. В архітектурний задум включається навколишнє середовище, розвивається паркове мистецтво — особливого значення набуває архітектура садових і міських фонтанів.
Внутрішньо складним стилем був класицизм. Його центральною ідеєю є ідея розумності, упо-рядкованості, «правильності». У XVII ст. у Франції за вказівками кардинала Рішельє і потім Лю-довіка XIV класицизм стає офіційним стилем. Класичним зразком архітектури класицизму вважа-ється королівський палацовий комплекс у Версалі, якому притаманне суворе планування, симет-ричність, геометрична організованість палацу і парку, навіть деревам і кущам надано форму гео-метричних фігур. Такий архітектурний тип дістав назву французького регулярного парку.
На початку XVIII ст. провідним стає стиль рококо (термін походить від назви декоративної прикраси у вигляді мушлі). Він пов’язаний із бароко, але позбавлений його надмірної пишності. Стиль рококо є декоративним, несе риси витонченості, чуттєвості. Рококо не передбачає прямих ліній, використовує ніжні кольори — рожевий, блакитний, сірий. Він асоціюється з визначенням «галантне століття».
СКУЛЬПТУРА
Визначна роль у мистецтві доби Просвітництва належить скульптурі. Вона пройшла ті самі етапи розвитку, що й живопис: це переважно рокайльні форми в першій половині XVIII ст. та на-ростання класичних рис у другій половині XVIII ст. У дусі бароко була створена скульптурна група приборкувачів коней (автор Гійом Кусту), виліплена для парку розваг у Марлі (тепер на Єлисейських Полях). Риси легкості, свободи, витонченості притаманні творінням Жана Батіста Пігаля, артистизм і відчуття матеріалу характерні для робіт Клода Мішеля, який працював у дрібній пластиці. Яскравий представник класицизму Етьєн Моріс Фальконе став знаменитим, працюючи в Росії («Мідний вершник», моделі для фарфору). Він є автором статуй та композицій на міфологічно-алегоричні теми. Молодший сучасник Фальконе Жан Антуан Гудон створив скульптурно-портретну галерею вчених, філософів, людей мистецтва, серед яких статуя Вольтера — в особі старця із запалими щоками та проваленим ротом живе незгасний насмішкуватий розум.
Картка № 4
ТЕАТР
У XVII ст. розгорталася творчість великих драматургів — П’єра Корнеля, Жана Расіна, Жана Батіста Мольєра. Театр часів класицизму відзначає низка характерних рис. Жанри поділялися на «високі» і «низькі». Твори «високого» жанру — трагедії — мали бути написані обов’язково вір-шами. Класична п’єса будувалася на основі трьох єдностей: єдність часу, місця й сюжету (одна сюжетна лінія розвивалася без зміни декорацій, події мали відбуватися протягом доби). Комедія була вільна від умовності, її героями могли бути звичайні люди, які розмовляли повсякденною простою мовою. Жан Батіст Мольєр у своїх творах поєднував народну традицію та інтелектуаль-ність, громадянськість. П’єр Бомарше вклав у вуста своїх комедійних героїв монологи, які засу-джували аристократію та пророкували революційну епоху.
Картка № 5
ЛІТЕРАТУРА
У літературі виникають і розвиваються реалістичні тенденції, у цей час з’являється роман «Ро-бінзон Крузо» Даніеля Дефо, політичні сатири Джонатана Свіфта, «Історія Тома Джонса» Генрі Філдінга. Як реакція на надмірну розсудливість класицизму наприкінці століття формується новий напрям — сентименталізм, для якого характерною була підвищена увага до почуттів та переживань. У другій половині XVIII ст. знову утверджується класицизм, але його внутрішній зміст змінюється: на перший план тепер висувається демократична складова. Провідними ідеями були єдина національна державність, патріотизм, громадянський обов’язок. Витонченості рококо протиставляється суворість і простота античності: демократичний устрій грецьких полісів і республіканського Риму були проголошені зразком «справедливого ладу». До літератури класи-цизму другої половини XVIII ст. застосовують поняття «просвітницький класицизм», «неокласи-цизм».
Картка № 6
ЖИВОПИС
Живопис розвивався у дусі бароко і класицизму: була характерна пишність, емоційне зображення, урочистість інтер’єрів. Яскравим представником цієї епохи був Пітер Пауль Рубенс (1577—1640 рр.) — фламандський живописець. Навчався і працював в Італії, потім повернувся на батьківщину, де створив власну майстерню. Художник мав величезну популярність — замовлень стало так багато, що він не встигав їх виконувати, тому частину малювали його учні (за ескізами майстра). Відомим представником бароко є Гарменс Рембрандт ван Рейн (1606—1669 рр.) — фламандський художник, офортист. Його новаторське мистецтво відрізняється демократизмом, життєвістю образів, поєднанням глибини психологічної характеристики з винятковою майстерністю живопису, що ґрунтується на ефектах світлотіні. Писав на релігійні й міфологічні сюжети. Створенням парадних портретів прославився Антоніс ван Дейк (1599—1641 рр.). Протягом тривалого часу художник працював в Англії при королівському дворі. В Іспанії творив Дієго Веласкес (1599—1660 рр.) — придворний художник Філіппа IV.
IV. Узагальнення та систематизація знань
Завдання
Знайдіть зайве слово.
1. Класицизм, бароко, рококо, ампір, сентименталізм.
Відповідь: ампір.
2. Д. Дефо, Дж. Свіфт, П. Бомарше, Й. Бах, Ф. Шиллер, Й. Гете, Х. Глюк.
Відповідь: Й. Бах.
3. «Робінзон Крузо», «Майстер і Маргарита», «Мандри Гуллівера», «Страждання молодого Вертера».
Відповідь: «Майстер і Маргарита».
Робота з документом
Прочитайте уривок із книги «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта та дайте відповіді на запи-тання.
У нашій імперії утворилися дві ворожі партії, відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних. І хоч існує думка, що високі підбори більше відповідають нашим стародавнім звичаям, його величність звелів надавати урядові та всі інші посади, на які призначає корона, лише тим, хто носить низькі підбори, чого ви не могли не помітити. Помітили ви, мабуть, що підбори його величності нижчі принаймні на один дрер , ніж у всіх придворних. Ненависть між обома партіями дійшла до того, що члени однієї не стануть ні їсти, ні пити за одним столом, ні розмовляти з членами другої. Ми вважаємо, що Тремексени, або Високі Підбори, переважають нас кількісно, хоча вся влада у наших руках. Одначе ми побоюємось, що його високість, наступник трону, трохи симпатизує Високим Підборам. У всякому разі, кожен може помітити, що один із його підборів вищий за другий, і він через це навіть накульгує.
1. Приклад якої країни використав автор для відображення політичної ситуації в країні ліліпу-тів?
2. Які партії стали прообразом партій ліліпутів?
3. Що пародіює автор у наведеному уривку?
V. Підсумки уроку
Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Висновки
Культура епохи Просвітництва, з одного боку, відображала політичні, економічні та духов-ні зміни в суспільстві, а з другого — була їх фундаментом, спрямовувала і розвивала зміни суспільства.
Діяльність багатьох просвітників не була визнана за їх життя через те, що суспільство часто не було готовим до нових ідей.
VI. Домашнє завдання
1. Опрацюйте матеріал підручника: 1. § 22; 3. § 23; 4. § 22 (С. 179—185).
2. Підготуйтеся до уроку узагальнення за темою «Криза старого порядку. Початок модерніза-ції».

Категорія: Всесвітня історія 8 клас | Додав: uthitel (17.02.2014)
Переглядів: 4407 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: