Урок № 21 Німеччина - Всесвітня історія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 7 клас

Урок № 21 Німеччина
Урок № 21
Німеччина
Мета: сформувати уявлення учнів про становлення Священної Римської імперії; створити умови для розуміння причин «наступу на Схід»; розглянути діяльність рицарських орденів; установити зв’язок між політикою християнської церкви та розвитком держав; охарактеризувати відносини імператорів із папством; розвивати вміння порівнювати світові імперії та висловлювати власну думку щодо «наступу на Схід».
Обладнання: підручник, карта світу, Європи, роздавальний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття та назви: мадяри, Священна Римська імперія, «піти до Каносси», династія Штауфенів, «наступ на Схід», феодальна роздробленість, прусси, Орден мечоносців, Тевтонський (Німецький) орден, курфюрсти, династія Габсбургів, Австрія, Швейцарія, кантон, «Золота булла», рейхстаг, ландтаг.
Основні дати та події: 911 р. — утворення Німецького королівства, 962 р. — утворення Священної Римської імперії, 1291 р. — підписання «Вічного союзу» й утворення Швейцарії, 1356 р. — «Золота булла».
Історичні постаті: Генріх І, Оттон І, Генріх ІV, Григорій VІІ, Фрідріх І Барбаросса, Генріх VI, Фрідріх ІІІ.
Очікувані результати: учні навчаться: називати дати боротьби німецьких імператорів із папством, німецького «наступу на Схід», утворення Священної Римської імперії, утворення Швейцарії; показувати на карті територію Священної Римської імперії та Швейцарії, напрямок німецького «наступу на Схід»; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати відносини імператорів із папством; порівнювати світові імперії та висловлювати власне судження щодо «наступу на Схід».
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
Перевірка творчого домашнього завдання
Двоє-троє учнів презентують складені кросворди, решта учнів розв’язують їх.
Завдання
Визначте, які з перелічених понять, назв та імен належать до історії Англії, а які — до історії Франції.
1) Парламент, 2) Жакерія, 3) Жанна д’Арк, 4) Річард Левове Серце, 5) Уот Тайлер, 6) сакси, 7) Париж, 8) Філіпп ІV Красивий, 9) Лондон, 10) «Книга страшного суду», 11) Плантагенети, 12) Генеральні штати, 13) Капетинги, 14) Валуа.
Відповідь: Англія — 1, 4, 5, 6, 9, 10, 11; Франція — 2, 3, 7, 8, 12, 13, 14.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План вивчення нового матеріалу
1. Утворення Священної Римської імперії.
2. Імперія і папство. Італійська політика німецьких імператорів.
3. Німецький «наступ на Схід».
4. Утворення Швейцарського союзу.
5. Німеччина в ХIV—ХV ст.
Проблемне питання
Чи означало «піти до Каносси» для імператора Генріха ІV «здатися на милість переможця»?
Варіант 1
Розповідь учителя
1. Утворення Священної Римської імперії
Імперія Карла Великого була поділена у 842 р. Верденською угодою між його спадкоємцями. Землі, на яких виникло Німецьке королівство, відійшли Людвігу Німецькому. На той час ці землі не були єдиною державою, а складалися з окремих герцогств (Швабії (Алеманії), Баварії, Франковії та Саксонії), які ворогували одне з одним.
Крім внутрішніх проблем, існували ще й зовнішні загрози. Якщо з навалою вікінгів німецькі князі ще могли впоратися, то в Х ст. зі сходу прийшла нова загроза — мадяри (угорці). Першою від ударів войовничих мадярів загинула Велика Моравія, потім вони почали нападати на німецькі землі. Це спонукало німецькі герцогства об’єднатися. У 919 р. королем Східного Франкського королівства було проголошено саксонського герцога Генріха І Птахолова. Від цього часу і починається історія Німецького королівства.
Спочатку Генріх І навів лад усередині держави, припинивши міжусобні війни, придушивши повстання герцогів Швабії та Баварії, і приєднав Лотарингію, після чого його визнали практично всі герцоги. Для боротьби з угорцями почали будуватися бурги (невеличкі фортеці) та була створена важка рицарська кіннота. Ще одним напрямком зовнішньої політики Генріха І стали полабські слов’яни, землі яких він почав захоплювати.
Син Генріха І Оттон І (936—973 рр.) продовжив справу батька й у 955 р. завдав нищівної поразки мадярам у битві на річці Лех поблизу міста Аугсбурга (Баварія). Після цього вони припинили набіги на німецькі землі. Усередині держави королю знову довелося боротися зі свавільними герцогами. Оттон І мріяв відновити державу Карла Великого. Він коронувався в місті Ахені, щоб підкреслити значення королівської влади.
У ці часи папська влада в Італії зазнала сильних утисків із боку місцевих феодалів, і Папа Римський Іоанн ІІ звернувся по допомогу до Оттона І. У 961 р. німецький король із військами вирушив до Італії та захопив Ломбардію (Північну Італію). Не зустрічаючи опору, він узяв Рим і повернув владу Папі Римському. У 962 р. в соборі св. Петра в Римі Папа Римський Іоанн ХІІ коронував Оттона І як імператора. Таким чином Римська імперія була відновлена, проте вона постала вже в іншому вигляді. Оттон І видав Римському Папі документ, який підтверджував його права на володіння Папською областю. (Хоча Папа Римський і не надав значення цьому документу, вважаючи, що влада Папи від Бога, проте в майбутньому ця подія відіграла важливу роль.)
Так виникла Німецька імперія, яка наприкінці XII ст. стала називатися Священною Римською імперією. До її складу входили землі Німеччини, Північна й частково Центральна Італія, деякі слов’янські землі, частина Південної Франції та Бургундія.
2. Імперія і папство. Італійська політика німецьких імператорів
Конфлікт, який був закладений ще імператором Оттоном І та Іоанном ХІІ, поступово ставав дедалі сильнішим. Імператори та римські папи постійно намагалися «перетягнути» владу на себе.
Таке протистояння сягнуло апогею за часів Папи Римського Григорія VІІ, який провів низку реформ у католицькій церкві. Однією з реформ було скасування практики затвердження імператором або королем духовних осіб на церковні посади (інвеститура). Проти цього виступив імператор Генріх IV (1056—1106 рр.). Він зібрав єпископів німецьких земель у Вормсі та домігся прийняття рішення щодо позбавлення сану Папи Римського Григорія VІІ. У відповідь Папа Римський відлучив імператора від церкви, що привело до повстання німецьких князів проти імператора.
Узимку 1077 р. імператор прибув до резиденції Папи Римського, яка розташовувалася в замку Каносса на півдні Італії. Протягом трьох днів Генріх ІV босоніж чекав на пробачення. Від того часу й виник вислів «піти до Каносси».
Проте в 1084 р. імператор Генріх ІV із великою армією вторгнувся до Італії та захопив Рим. Папа Римський утік на південь Італії, де наступного року помер.
Боротьба імператорів із римським престолом призвела до ослаблення їх влади. Німецька знать не тільки почала втручатися в конфлікт, а й отримала право обирати імператорів, що на тривалий час закріпило роздробленість німецьких земель. Імператор став кращим серед рівних.
Піднесення імператорської влади відбулося за часів правління трьох імператорів династії Штауфенів: Фрідріха I (1152—1190 рр.), його сина Генріха VI (1190—1197 рр.) та онука Фрідріха II (1212—1250 рр.).
Імператор Фрідріх І Барбаросса (у перекладі з італійської — Рудобородий) вступив у конфлікт із Папою Римським Александром ІІІ. Саме імператор проголосив німецьку імперію «Священною», підкреслюючи, що корону він отримав від Бога, а не від церкви. Шість разів імператор вирушав у походи на Італію. Проте він зустрів опір італійських міст, що об’єдналися в Ломбардську лігу (союз 22 міст), яка в 1176 р. під Леньяно вщент розбила імператорську армію. Проте італійці були змушені визнати Фрідріха I своїм правителем.
Політику свого батька продовжив Генріх VI. Він одружився із сицилійською принцесою, хоча право на корону все одно мусив підтверджувати зброєю. Після підкорення Сицилії Генріх VI став володарем чотирьох корон — німецької, італійської, сицилійської та імперської. Досягнувши значних успіхів, домігшись величезного впливу на Європу, імператор несподівано помер у молодому віці від гарячки.
Син Генріха VІ Фрідріх ІІ став імператором, коли йому виповнилося три роки. Хоча його вихователем і був Папа Римський Інокентій ІІІ, у подальшому імператор став противником Риму.
Фрідріх ІІ був одним із найосвіченіших правителів Європи. Правив він своєю імперією із Сицилії, а в Німеччині був лише двічі. Конфлікт із Папою розпочався в часи підготовки до Шостого хрестового походу. За зволікання Папа Римський відлучив імператора від церкви, але це не завадило йому вирушити до Єрусалима. Під час хрестового походу Фрідріх ІІ без жодної битви домовився, що Єрусалим на п’ять років передавався християнам, за що його знову було відлучено від церкви. Повернувшись із походу, імператор Фрідріх ІІ продовжив боротьбу за Центральну Італію та ще раз був відлучений від церкви Папою Римським Григорієм ІХ. Під час бойових дій імператор помер.
Після смерті Фрідріха ІІ завершився етап сильної імператорської влади. Спроби утримати імперський трон зазнали невдач, імперія почала розпадатися. У результаті боротьби імператорів із папами Німеччина та Італія ще довгі роки залишалися роздробленими, а папи римські дедалі більше втрачали вплив на християнську Європу.
3. Німецький «наступ на Схід»
Німецькі феодали постійно намагалися розширити свої володіння за рахунок земель західних слов’ян, у результаті чого навіть виник вислів — «наступ на Схід», який символізував прагнення просуватися на Схід за будь-яку ціну.
До сфери уваги німецьких феодалів потрапили слов’янські держави Польща, Чехія, Угорщина та Русь — від них чекали васальної залежності. А на узбережжі Балтійського моря та в межи¬річчі Ельби й Одеру проживали західнослов’янські племена, які не мали власної державності. Проте вони чинили опір німецькому наступу та поширенню християнства. Одні з перших спроб підкорення зробили Генріх І та Оттон І у Х ст., але слов’яни відбили цей наступ.
Наступний наступ починається в середині ХІІ ст. Під час Другого хрестового походу в 1147 р. герцог Саксонії і Баварії Генріх Лев із дозволу та благословення Папи Римського направив свої війська в землі слов’ян. Незважаючи на відчайдушний опір, полабські слов’яни були підкорені. На землях ободритів і лютичів було утворено маркграфство Бранденбург, герцогства Мекленбург і Померанію. Після військового завоювання розпочиналася колонізація — на підкорені землі почали переселятися селяни та купці, ремісники та рибалки, а очолювали їх католицькі монахи. Місцеве населення або знищувалося, або асимілювалося.
У ХІІІ ст. починається колонізація Східної Прибалтики, де проживали племена лівів, летів, естів та пруссів. Першими сюди прибули купці, потім — місіонери, а згодом з’явилися й рицарі. Розбивши племена лівів, у 1201 р. рицарі заснували місто-фортецю Ригу, яка стала не тільки опорним пунктом колонізації, а й центром нової області — Лівонії. Проте Лівонія не була єдиною, на цих землях рицарі почали ворогувати між собою, що особливо посилилося після виникнення Ордену мечоносців (1202 р.).
Невдовзі були захоплені й землі пруссів. Головну роль у підкоренні прусських племен відіграли рицарі Тевтонського ордену, які були запрошені польським герцогом Конрадом Мазовецьким, чиї володіння найбільше страждали від набігів пруссів. На захоплених землях рицарі створили невелику, але доволі міцну державу та стали загрозою для земель східних слов’ян — руських князівств. Проте в 1238 р. в битві під Дорогичином рицарі Тевтонського ордену були розгромлені військами галицько-волинського князівства Данила Галицького. А в 1242 р. орден зазнав нищівної поразки від новгородської армії на чолі з Олександром Невським у битві на Чудському озері («Льодове побоїще»).
Після поразок від руських князівств німецькі рицарі посилили тиск на литовців. Результатом стало об’єднання литовських племен і виникнення нової держави — Великого князівства Литовського, яке протистояло німецькій навалі.
Ще одним супротивником німецьких рицарів стала Польська держава, у якої орден захопив приморські землі. У 1410 р. під польським містечком Грюнвальд армія рицарів ордену була розбита об’єднаним польсько-литовсько-руським військом. Від того часу орден став васалом Польського королівства.
Поряд із військовою колонізацією відбувалася й мирна колонізація. Поселенців із Німеччини запрошували освоювати нові землі, розвивати міста, ремесло та торгівлю. Німецькі селяни обживалися на землях слов’ян, німецькі ремісники розвивали ремесло в містах, торговці прокладали нові торговельні шляхи. У багатьох містах німецьке населення становило значну частку жителів.
4. Утворення Швейцарського союзу
Наприкінці XIII ст. Священна Римська імперія залишалася найбільшою країною Західної Європи, хоча й була роздроблена на окремі територіальні володіння. Ослаблення імперії поклало початок виникненню нової держави — Швейцарського союзу, що утворився в гірських долинах Альп.
У IV—V ст. територію нинішньої Швейцарії захопили німецькі племена алеманнів і бургундів. Від IV ст. на територію сучасної Швейцарії проникає християнство. У 774 р. після перемоги Карла Великого над лангобардами Гельвеція землі в Альпах увійшли до складу королівства франків, й у VIII—IX ст. перебували під владою Карла Великого та його наступників. Після занепаду імперії Каролінгів території були захоплені швабськими герцогами в Х ст., але ті не змогли утримати їх під своєю владою, і регіон розпався на окремі феодальні володіння. У ХІІ—XІІІ ст. робилися спроби їх об’єднання під владою великих феодалів, але всі зусилля були марними — кантони (області) відстоювали свої права. У 1264 р. панівне становище у східній Швейцарії завоювали Габсбурги, на заході закріпилися графи Савойські.
У 1291 р. кантони трьох альпійських земель — Швіц (звідси — Швейцарія), Урі та Унтервальдена — уклали між собою постійний оборонний союз і підписали договір, відомий як «Вічний союз», щоб спільно протистояти спробам імператора Рудольфа І Габсбурга (1273—1291 рр.) підкорити їх. Рудольф І та інші імператори намагалися об’єднати всі землі імперії, крім того, через ці кантони проходив перевал Готхард, який зв’язував Німеччину з Італією. У 1315 р. швейцарське селянське військо розгромило кінних рицарів Габсбургів біля гори Моргартен. У 1415—1513 рр. відбувається період «героїчного віку» швейцарської історії — територія конфедерації розширилася (було створено п’ять нових округів). Але знадобилося ще кілька перемог, щоб у 1499 р. Швейцарський союз здобув автономію. Формально Швейцарський союз залишався у складі Священної Римської імперії, хоча насправді був суверенною державою. Остаточне юридичне оформлення Швейцарського союзу як незалежної держави відбулося лише в 1648 р. У 1513—1798 рр. Швейцарія стала конфедерацією 13 округів (кантонів).
Спочатку Швейцарський союз об’єднував повністю незалежні кантони, які самостійно приймали власні рішення. Постійного центрального органу не існувало: періодично скликалися загальносоюзні сейми, де право голосу мали тільки повноправні округи. Загальносоюзних адміністрації, армії та фінансів також не було, і таке становище зберігалося аж до Французької революції. Пізніше починають оформлюватися й органи управління Швейцарської конфедерації.
5. Німеччина в ХIV—ХV ст.
У 1254 р. помер останній імператор із династії Штауфенів, не залишивши спадкоємця, і близько 20 років, до 1273 р., Німеччина переживала період боротьби за владу. Священна Римська імперія розпалася на сотню різних територій — величезних володінь курфюрстів і маленьких графств, земель духовних феодалів і вільних міст. Разом із тим період міжцарів’я приводив до занепаду торгівлі та ремесел, феодальні війни знищували села й міста, гинули селяни та міщани. З одного боку, німецькі феодали прагнули незалежності, із другого, — була необхідна сила, яка підтримуватиме порядок.
Саме у ці часи склався порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, які називалися курфюрстами. За імперський трон боролися представники з родин Габсбургів і Люксембургів. У 1273 р. імператором було обрано Рудольфа І Габсбурга, який швидко збагатів та заснував найбільше в Німеччині Австрійське герцогство. У середині ХІV ст. імператором було обрано представника Люксембургів — чеського короля Карла ІV (1347—1378 рр.). Імператор більше уваги приділяв своїм землям і вирішив закріпити існуючий лад, видавши в 1356 р. «Золоту буллу», яка підтверджувала старі привілеї та надавала нові: імператора обирали сім курфюрстів (князів-виборців), що отримували величезну владу (могли мати власну армію, карбувати монету, вершити суд, вести війни, мати власні ландтаги тощо).
У 1438 р. на троні знову опинилися Габсбурги, представники династії яких правили Священною Римською імперією аж до 1806 р. Поступово сформувалася система німецького права: права феодалів — «Золота булла», права міст — магдебурзьке право, права селян — «Швабське дзеркало», «Саксонське дзеркало» та ін. Виникають і загальнонімецькі органи влади: рейхстаг — один із органів центральної влади, до якого входили князі, рицарі, представники імперських міст, духовенство — розв’язував тільки загальні питання; ландтаги — збори представників від станів у князівствах (діяли на місцях).
Почалися процеси утвердження централізованої держави, але князі перешкоджали цьому розвитку, і шлях до єдиної держави розтягнувся аж на п’ять століть.
Варіант 2
Метод «Акваріум»
Опрацюйте матеріал карток і підручника про етапи становлення Німеччини в Середні віки: утворення Священної Римської імперії (І група), боротьба імператорів із римськими папами (ІІ група), «наступ на Схід» (ІІІ група), утворення Швейцарського союзу (IV група), Німеччина в XIV—XV ст. (V група).
Зразок карток
Картка № 1
УТВОРЕННЯ СВЯЩЕННОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
919 р. — німецьким королем проголошений саксонський герцог Генріх І;
Генріх І припинив міжусобні війни, придушив повстання герцогів Швабії та Баварії, приєднав Лотарингію;
Генріх І почав підкорення полабських слов’ян;
Генріха І визнали більшість герцогів;
Оттон І — син Генріха І, німецький король (936—973 рр.);
Оттон І припинив набіги мадярів;
Оттон І приборкав непокірних герцогів;
Оттон І надавав підтримку німецькому духовенству;
961 р. — Оттон І підкорив Ломбардію (Північну Італію);
962 р. — Папа Іоанн ХІІ звернувся по допомогу до Оттона І, який підтримав його, захопив Рим і повернув владу Папі Римському;
Оттон І був коронований імператорською короною —  так виникла Священна Римська імперія.
Запитання до І групи
1) Унаслідок яких подій виникла Німеччина?
2) Хто такі мадяри та чим вони загрожували?
Запитання до решти учнів
1) Чому частина герцогів виступала проти об’єднання держави?
2) Чому Папа Римський звернувся по допомогу саме до Оттона І?
Картка № 2
БОРОТЬБА ІМПЕРАТОРІВ ІЗ РИМСЬКИМИ ПАПАМИ
Імператори призначали й затверджували єпископів та абатів (інвеститура);
середина ХІ ст. — претензії пап на право інвеститури;
Папа Римський Григорій VІІ заборонив світській владі втручатися в церковні справи. Імператор Генріх ІV виступив проти цього;
Григорій VІІ відлучив німецького імператора від церкви та звільнив його підданих від васальної клятви, у результаті чого князі та герцоги підняли повстання проти імператора;
1077 р. — імператор подався до Північної Італії з каяттям до Папи, який зняв із нього відлучення (виник вислів «піти до Каносси»);
Генріх ІV повернувся до Німеччини й організував переобрання Григорія VІІ;
1122 р. — Вормський конкордат (імператор Генріх V визнав за римськими папами виключне право на інвеституру);
конфлікт імператора Фрідріха І Барбаросси з Папою Александром ІІІ (похід імператора до Північної Італії та поразка біля Мілана, війна проти Ломбардської ліги);
конфлікт Фрідріха ІІ з Папою Григорієм ІХ;
боротьба німецьких імператорів із римськими папами стала однією з причин розпаду Священної Римської імперії.
Запитання до ІІ групи
1) Чому імператори сперечалися з папами римськими?
2) Кого підтримували німецькі герцоги?
Запитання до решти учнів
1) Чому німецькі герцоги ставали то на бік Папи Римського, то на бік імператора?
2) Чому боротьба німецьких імператорів із римськими папами привела до розпаду Священної Римської імперії?

Картка № 3
«НАСТУП НА СХІД»
Полабія  Прибалтика  Помор’я  Подунав’я  Русь;
здійснювався під гаслом навернення язичників до християнства;
початок — походи Генріха І Птахолова на полабських слов’ян;
ХІІ ст. — хрестові походи на схід від Ельби (утворення Мекленбурзького герцогства);
ХІІІ ст. — на землях лютичів утворено маркграфство Брандербурзьке;
утворення Австрійського герцогства в Середньому Подунав’ї;
1202 р. — створення Ордену мечоносців — похід на Східну Прибалтику;
Тевтонський (Німецький) орден — підкорення Пруссії;
1237 р. — об’єднання Ордену мечоносців і Тевтонського ордену в Лівонський орден;
1242 р. — «Льодове побоїще» (битва на Чудському озері, у якій руські війська на чолі з Олександром Невським розбили рицарів);
1410 р. — Грюнвальдська битва (розгром армії рицарів польсько-литовсько-руськими військами);
припинення «наступу на Схід».
Запитання до ІІІ групи
1) Чому саме на Схід просувалися німецькі рицарі?
2) Який привід використовували для підкорення земель на Сході?
Запитання до решти учнів
1) Чому припинився рух на Схід?
2) Чому під Грюнвальдом проти рицарів виступала об’єднана армія?
Картка № 4
УТВОРЕННЯ ШВЕЙЦАРСЬКОГО СОЮЗУ
У IV—V ст. територію нинішньої Швейцарії захопили німецькі племена алеманнів і бургундів;
від IV ст. на територію сучасної Швейцарії проникає християнство;
774 р. — після перемоги Карла Великого над лангобардами Гельвеція увійшла до складу королівства франків і в VIII—IX ст. перебувала під владою Карла Великого та його наступників;
після занепаду імперії Каролінгів території були захоплені швабськими герцогами в Х ст., але ті не змогли утримати їх під своєю владою, і регіон розпався на окремі феодальні володіння;
у ХІІ—XІІІ ст. робилися марні спроби їх об’єднання під владою великих феодалів;
у 1264 р. панівне становище у східній Швейцарії завоювали Габсбурги, на заході закріпилися графи Савойські;
швейцарські кантони здобули права імперських територій Священної Римської імперії, позбувшись залежності від дрібних феодалів;
у серпні 1291 р. швейцарські общини уклали між собою постійний оборонний союз і підписали договір, відомий як «Вічний союз»;
1315 р. — перемога швейцарців над військами Габсбургів у битві при Моргартені;
1415—1513 рр. — період «героїчного віку» швейцарської історії — територія конфедерації розширилася (було створено п’ять нових округів). У 1513—1798 рр. Швейцарія стала конфедерацією 13 округів (кантонів);
постійного центрального органу не існувало: періодично скликалися загальносоюзні сейми, де право голосу мали тільки повноправні округи. Загальносоюзних адміністрації, армії та фінансів також не було, і таке становище зберігалося аж до Французької революції.
Запитання до IV групи
Чим відрізнялася Швейцарія від інших країн того часу?
Запитання до решти учнів
1) Чому швейцарська піхота перемогла рицарів?
2) Що таке конфедерація?
Картка № 5
НІМЕЧЧИНА В XIV—XV СТ.
1254—1273 рр. — період міжцарів’я (німецький трон посідали іноземні принци та монархи; верховна влада була відсутня; існувало близько сотні незалежних князівств);
1273 р. — імператором обрано Рудольфа І Габсбурга, який швидко збагатів та заснував найбільше в Німеччині Австрійське герцогство;
створення рейхстагу — одного з органів центральної влади, до якого входили князі, рицарі, представники імперських міст, духовенство, що розв’язував тільки загальні питання;
1347—1378 рр. — імператором було обрано чеського короля Карла ІV;
1356 р. — Карл ІV видав «Золоту буллу», яка підтверджувала старі привілеї та надавала нові: імператора обирали сім курфюрстів (князів-виборців), князі отримували величезну владу (могли мати власну армію, карбувати монету, вершити суд, вести війни, мати власні ландтаги тощо);
1437 р. — до влади вдруге прийшли Габсбурги;
сформувалася система німецького права: права феодалів — «Золота булла», права міст — магдебурзьке право, права селян — «Швабське дзеркало», «Саксонське дзеркало» та ін.;
ландтаги — збори представників від станів у князівствах;
почалися процеси утвердження централізованої держави, але князі перешкоджали цьому розвитку і шлях до єдиної держави розтягнувся аж на п’ять століть.
Запитання до V групи
Чому Священна Римська імперія так і не стала централізованою державою?
Запитання до решти учнів
1) Що таке «Золота булла»?
2) Що таке рейхстаг?
Додатковий матеріал
ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ
За легендами, утворення Швейцарського союзу пов’язують із повстанням в Альпах, яке підняв селянин на ім’я Вільгельм Телль.
У 1307 р. фогт (намісник) німецького імператора у Швейцарії Геслер на площі міста Альтдорфа повісив на жердині капелюх австрійського герцога та віддав наказ, щоб кожний підходив і кланявся цьому капелюху. Молодий селянин Вільгельм Телль, уродженець кантону Урі, майстерний стрілець, не виконав цього наказу та був заарештований. За наказом Геслера, як покарання Телль мав збити стрілою яблуко, покладене на голову його сина. Стрілець впорався із завданням. Але коли намісник спитав, для чого Телль сховав ще одну стрілу за пазухою, той відповів, що якби раптом влучив у дитину, то ця стріла призначалася б для Геслера. Тоді намісник наказав ув’язнити Телля, однак він утік у гори, підстеріг Геслера на дорозі між скелями та вбив його стрілою. Ця подія і стала сигналом до повстання проти Габсбургів.
Тривалий час Вільгельм Телль вважався історичною особою, але зараз справжність легенди про нього заперечується.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Робота в парах
Підготуйте розповідь про конфлікт між імператором Генріхом ІV та Папою Римським Григорієм VІІ. Обговоріть цей конфлікт між собою: один учень виступає від імені Генріха IV, другий — від імені Григорія VII. (Вибірково перевірити виконання завдання, запропонувавши кільком парам учнів інсценувати «конфлікт» біля дошки.)
Робота з документами
1. Прочитайте уривок із «Золотої булли» та дайте відповіді на запитання.
ГЛАВА VII «ПРО УСПАДКУВАННЯ КНЯЗІВ-ВИБОРЦІВ»
...Ми з божою допомогою, бажаючи не допустити майбутню небезпеку, встановлюємо й імператорською владою затверджуємо цим законом, який повинен мати чинність на вічні часи, щоб після того, як хтось із цих світських князів-виборців помре, право, голос і влада в цих виборах перейшли без перешкод до його законного першонародженого сина недуховного звання...
Запитання
1) Чому питання спадкоємства розглядалися в політичному документі?
2) Чому право успадкування переходило до першонародженого сина недуховного звання?
2. Прочитайте уривок із «Золотої булли» та дайте відповіді на запитання.
ГЛАВА IX «ПРО ЗОЛОТІ ТА СРІБНІ Й ІНШІ КОПАЛЬНІ»
Цією постановою, що має бути чинною на вічні часи, ми встановлюємо і, після належного розгляду, оголошуємо, що наші спадкоємці, королі Богемії, а також князі-виборці, усі разом і кожен зокрема, які коли-небудь будуть, — духовні і світські, — усіма копальнями, золотими і срібними, і копальнями олова, міді, заліза, свинцю та будь-яких інших металів, а також солі, як знайденими, так і тими, що можуть бути знайдені коли-небудь згодом у згаданому королівстві, у землях, йому належних, і у володіннях, належних тому самому королівству, — можуть повністю тримати та законно володіти з усіма, без винятку, правами, оскільки (речі) можуть перебувати і, як правило, перебувають у (чиємусь) володінні...
Запитання
1) Чому питанню власності на копальні приділялася велика увага?
2) Хто отримував право на володіння копальнями і чому?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки
Священна Римська імперія відігравала значну роль у житті Європи, впливаючи на політичні, економічні та культурні процеси.
Разом із тим боротьба імператорів із папами римськими стала причиною того, що Німеччина та Італія ще довгі роки залишалися роздробленими.
Відповідь на проблемне питання
«Похід до Каносси» можна певною мірою вважати тактичним ходом, тому що через деякий час імператор Генріх ІV повернувся до Італії та захопив Рим.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Підручник: 1, § 13; 2, § 15; 3, тема 3. § 6.
2. Підготуйте десять тестових завдань за матеріалами вивченої теми.

Категорія: Всесвітня історія 7 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 4696 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: