Урок № 13 Культура і мистецтво середньовічної Західної Європи - Всесвітня історія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 7 клас

Урок № 13 Культура і мистецтво середньовічної Західної Європи

Урок № 13

Культура і мистецтво середньовічної Західної Європи

Мета: сформувати уявлення учнів про період Раннього гуманізму й Відродження; створити умови для розуміння архітектурних напрямків; розглянути основні пам’ятки епохи Відродження; охарактеризувати середньовічний світогляд; розвивати вміння учнів порівнювати християнську й ісламську культуру та висловлювати власну думку щодо появи та розвитку гуманістичних ідей.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, контурні карти, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: «Оповідь про Беовульфа», «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів», «Тристан та Ізольда», романський стиль, готичний стиль, скульптура, вітражі, мозаїка, мініатюра, гуманісти, Відродження, Ренесанс.

Основні дати та події: 1304—1374 рр. — роки життя Франческо Петрарки, 1313—1375 рр. — роки життя Джованні Боккаччо.

Історичні постаті: Франсуа Війон, Данте Аліг’єрі, Джефрі Чосер, Марко Поло, Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Донателло, Мазаччо, Лоренцо Валла.

Очікувані результати: учні навчаться: називати хронологічні межі Раннього гуманізму й Відродження; описувати романський і готичний храми; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; пояснювати характерні риси Раннього гуманізму; характеризувати світогляд середньовічної людини; порівнювати християнську й ісламську культуру та висловлювати власне судження щодо появи і розвитку гуманістичних ідей.

I.       Організаційний момент

II.     Актуалізація опорних знань і вмінь

Варіант 1

Перевірка творчого домашнього завдання

Двоє-троє учнів презентують результати роботи — порівнюють системи освіти Середньовіччя та сучасності.

Варіант 2

Робота в групах

Порівняйте освіту Середньовіччя із сучасною: визначте схожі риси шкіл Середньовіччя та сучасності (І група), відмінні риси шкіл Середньовіччя та сучасності (ІІ група), схожість між університетами Середньовіччя та сучасності (ІІІ група), відмінності між університетами Середньовіччя та сучасності (IV група).

Історичний диктант

Дайте короткі письмові відповіді на запитання.

1.   Із чиїм ім’ям пов’язують Каролінгське відродження? (Карла Великого)

2.   Як називалися хроніки, започатковані Карлом Великим? (Аннали)

3.   За допомогою якої науки схоласти Середньовіччя доводили християнські догмати? (Логіки)

4.   Учення якого філософа було визнано католицькою церквою єдино правильним? (Фоми Аквінського)

5.   Хто з філософів-схоластів вважається засновником раціоналізму? (П’єр Абеляр)

6.   Яке вчення дало розвиток хімії та металургії? (Алхімія)

7.   Як називаються ліки від усіх хвороб, які шукали алхіміки? («Панацея»)

8.   Що, на думку алхіміків, перетворювало будь-який метал на золото? (Філософський камінь)

9.   Який напрямок середньовічної культури пов’язаний з астрономією? (Астрологія)

10. Скільки «вільних мистецтв» викладали в середньовічній школі? (Сім)

11. Як називалися вищі навчальні заклади Середньовіччя? (Університети)

12. Як називали студентів, які подорожували від одного університету до іншого? (Ваганти)

Робота з картою

Покажіть на настінній карті Європи міста, де були розташовані найбільш відомі університети Середньовіччя.

III.   Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Героїчний епос. Рицарська культура. Міська культура.

1)  Героїчний епос.

2)  Рицарська культура.

3)  Міська культура.

2.   Архітектура та мистецтво.

1)  Романський стиль.

2)  Готичний стиль.

3.   Ранній гуманізм і Відродження.

Проблемне питання

Чому ідеї гуманістів знайшли підтримку різних верств населення?

1.   Героїчний епос. Рицарська культура. Міська культура

Варіант 1

Розповідь учителя

1)  Героїчний епос

Героїчний епос виникає в період Великого переселення народів. Він був спрямований на оспівування стародавніх королів і героїв та їх боротьби за перемогу християнства. Поступово героїчний епос додає рицарські легенди та подекуди набуває фантастичного забарвлення. Практично кожний народ мав власних героїв, які здійснювали подвиги. Спочатку розповіді про героїв передавали від уст до уст, а пізніше почали записувати. До героїчного епосу належать ісландські та скандинавські саги — міфи про богів та героїв, які потрапляють та поширюються Європою під час навали вікінгів.

Головним героєм героїчного епосу Британських островів став король Артур, який за допомогою рицарів Круглого столу й чаклуна Мерліна обороняв свою країну від англосакської навали. У легенди Круглого столу вплелися міфи бриттів та перекази англів і саксів, християнські хроніки та історичні події.

Германський героїчний епос розповідає про часи Великого переселення народів і боротьбу германських племен із гунами. «Пісня про Нібелунгів», крім героїчних подій, має і романтичні лінії: Зігфрід і Кримхільда — головні герої твору — гинуть, але їх любов пройшла крізь століття.

Скандинавські саги, окрім розповідей про богів, оповідали про пригоди конунга Беовульфа, який усе життя бився з чудовиськами та загинув у битві з останнім драконом.

Французька поема «Пісня про Роланда» розповідає про часи Карла Великого, коли молодий рицар ціною власного життя врятував свого сеньйора. Він став взірцем вірності й честі для багатьох поколінь середньовічних рицарів.

Події Реконкісти оспівує поема «Пісня про мого Сіда», розповідаючи про подвиги рицарів у боротьбі з маврами в Іспанії.

Героїчний епос відігравав важливу роль у становленні та розвитку культури Середньовіччя, формуючи почуття гідності та відваги, відданості та кохання.

2)  Рицарська культура

Як і інші верстви населення, рицарство створює власний напрямок у культурі, для якого характерна система ритуалів, звичаїв, манер, дворянської ввічливості (куртуазність). Вона розвивалася в рицарській поезії про любов та подвиги, доповнюючи та переплітаючись із героїчною культурою. Рицарська культура проходила в різноманітних світських, придворних, збройних (турніри) розвагах.

Остаточно рицарська культура сформувалася в ХІІІ ст. У рицарських романах домінували дві основні теми: куртуазна любов і рицарська вірність. У творах прославляли відданість васала сеньйору, мужність і героїзм рицарів.

Найвідомішими творами рицарського епосу стали пригоди рицарів Круглого столу, особливо Ланцелота. Пошуки Святого Грааля, битви зі злодіями, чаклунами та чудовиськами і любов до прекрасних дам — усе це втілилося в розповідях про рицарів короля Артура.

Важливим проявом рицарської культури стали трубадури. Трубадурами називали світських поетів, які походили з різних прошарків суспільства, головною темою їхніх творів була куртуазна любов. Трубадури з’явилися на півдні Франції в Провансі, де вперше в Європі сформувалася літературна мова. Поезія трубадурів була обов’язково пісенною. Куртуазна (рицарська) поезія була притаманна лише періоду Середніх віків від ХІ до ХІІІ ст. і зникла після підкорення Провансу французьким королем.

У німецьких землях рицарська поезія проявилася в мінезангах, що в перекладі означає «любовна пісня». Німецькі трубадури-мінезингери, спираючись на народні пісні, поряд з оспівуванням високої любові велику увагу приділяють опису природи, особливо весни.

Розвиток прози в рицарській культурі також не обійшов тему любові та вірності. Найбільш відомим рицарським романом є «Тристан та Ізольда».

Основою рицарської культури був кодекс рицарської поведінки, що ґрунтувався на честі. Згідно з цією неписаною збіркою моральних правил, рицар мав бути безмежно відданим Богові, вірно служити своєму сеньйору, як і прекрасній дамі, опікуватися слабшими, жінками, священиками та знедоленими, незмінно дотримуватися всіх обов’язків і клятв.

Проте реалії життя в багатьох випадках не відповідали рицарській культурі.

3)  Міська культура

У міщан також була власна культура, яка відрізнялася, а іноді навіть протиставляла себе рицарській культурі. Міська культура мала світський характер і була тісно пов’язана з народною творчістю. У містах популярними вважалися віршовані байки, жарти, у яких розповідалося про кмітливих жителів міст, що знаходили вихід із будь-яких скрутних ситуацій. Крім того, міська культура несла правдиве зображення життя населення, вельмож, феодалів та висміювала пожадливість, чванливість, негаразди суспільства.

Прояви міської культури в літературі можливо побачити у творах французів, яскравим прикладом яких є «Роман про Лиса». Головний герой — Лис Ренар, кмітливий, життєрадісний, здатний знайти вихід із будь-якого становища, — уособлював заможного бюргера. Не менш популярним твором був «Роман про Троянду», у якому оспівується природа та людський розум, затверджується рівність людей.

Міська література, відображаючи самосвідомість городян, які цінували свою свободу і незалежність, виховувала почуття людяності.

У ХІІІ ст. виникає міське театральне мистецтво, яке швидко опановує міста Європи. Невід’ємною частиною міської культури була творчість мандрівних акторів, музикантів, співаків, танцюристів та акробатів, фокусників, яких називали жонглерами. Ще одним проявом міської культури вважаються ваганти (мандрівні студенти, поети), найвідомішим із яких є Франсуа Війон.

Міська культура відображена у творах Данте Аліг’єрі «Божественна комедія», Джефрі Чосера «Кентерберійські оповідання».

Варіант 2

Метод «Акваріум»

Методика проведення. Учні об’єднуються в групи, кожна з яких має підготувати матеріал за певною темою за допомогою підручника та презентувати короткі доповіді. Після виступів груп учитель ставить їм запитання, а потім пропонує учням з інших груп проаналізувати інформацію з теми, відповівши на запитання.

Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте матеріал про розвиток середньовічної літератури: героїчний епос (І група), рицарська культура (ІІ група), міська культура (ІІІ група). (Після підготовки матеріалу учні презентують результати роботи та відповідають на запитання.)

Зразок відповіді

Героїчний епос

Виникає в період Великого переселення народів;

оспівує стародавніх королів і героїв та їх боротьбу за перемогу християнства;

«Оповідь про Беовульфа»;

ісландські саги — міфи про богів і героїв;

«Пісня про Роланда» (Франція) — похід Карла Великого в Іспанію;

«Пісня про Сіда» (Іспанія) — Реконкіста в Іспанії;

«Пісня про Нібелунгів» — німецько-скандинавський героїчний епос.

Рицарська культура

Прославляли відданість васала сеньйору, мужність і героїзм рицарів; рицарські романи про рицарів Круглого столу короля Артура; куртуазні («придворні») романи; трубадури, трувери (Франція), мінезингери (Німеччина) — рицарські поети;

«Тристан та Ізольда» — найвідоміший рицарський роман.

Міська культура

Правдиве зображення життя жителів міста, вельмож, феодалів;

висміювала пожадливість, чванливість, негаразди суспільства;

«Роман про Лиса» (Франція);

ХІІІ ст. — виникнення міського театрального мистецтва;

ваганти — мандрівні студенти, поети (Франсуа Війон);

Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»;

Джефрі Чосер «Кентерберійські оповідання».

Запитання до І групи

1)  Чому героїчний епос виникає в час Великого переселення народів?

2)  Чи існував героїчний епос в Античності? Якщо так, то наведіть приклади.

3)  Чому зображали тільки королів і героїв?

Запитання до решти учнів

1)  Чи існував героїчний епос на Русі? Якщо так, то наведіть приклади.

2)  Чому героїчний епос Південно-Західної Європи пов’язаний із боротьбою проти арабів?

Запитання до ІІ групи

1)  Серед яких груп населення була поширена рицарська культура?

2)  Наведіть приклади рицарської культури.

3)  Чи збереглися деякі риси рицарської культури в наші часи? Якщо так, то наведіть приклади.

Запитання до решти учнів

1)  Чи існувала рицарська культура на Русі? Якщо так, то наведіть приклади.

2)  Як сприймали прояви рицарської культури інші стани?

Запитання до ІІІ групи

1)  Чому міська культура поширювалася серед вагантів?

2)  Які прояви міської культури були схожі на рицарську культуру? Чому?

3)  Чому міська культура протиставлялася рицарській?

Запитання до решти учнів

1)  Чому міська культура висміювала священиків?

2)  Чи існували прояви міської культури на Русі? Якщо так, то наведіть приклади.

2.   Архітектура та мистецтво

Варіант 1

Розповідь учителя

1)  Романський стиль

Протягом XI—XV ст. у культурі панувало два основні художні стилі, які наслідували один одного, — романський і готичний. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

Романський стиль панував в XI—XII ст. і вирізнявся масивністю й зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Для романського стилю характерні великі приземкуваті будинки, товсті стіни, церкви у вигляді латинського хреста, щілини замість вікон, напівкруглі арки, масивні колони; стіни розписувалися малярами, людські фігури завжди зображувалися плоскими й видовженими, із завеликими головами та очима.

Романський стиль відбиває суспільно-політичну ситуацію в Європі, часи феодальної роздробленості та постійних війн. На нього вплинув розвиток техніки будівництва та можливості й технічні досягнення того часу. Основним матеріалом був тесаний камінь. Невдовзі обробку каменю було вдосконалено, почали використовувати більш м’які різновиди, які були легкі в роботі. Це дало можливість для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів, а згодом і скульптур, якими почали прикрашати фасади.

Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Вигляд замку мав створювати уявлення про силу та міць його власника, а романський собор повинен був демонструвати велич і могутність церкви. Основою романського собору стала антична будівля — базиліка (римська громадська будівля).

Для романського стилю характерне будівництво перекриття за допомогою напівциркулярного склепіння.

Найбільш відомі споруди в романському стилі: Кайзерські собори в Шпейері, Вормсі і Майнці; Лімбурзький собор (Німеччина); Пізанський собор і частково Пізанська вежа (Італія); Пріорат Серрабони, церква Нотр-Дам-ля-Гранд у Пуатьє (Франція); Церква Богородиці в Калуннборг (Данія).

2)  Готичний стиль

Бурхливий розвиток міст, нові досягнення науки та техніки, зміни в суспільно-політичному житті, що були початком формування централізованих держав, привели до перетворень у культурах. На зміну романському стилю приходить готичний. Сам термін «готика» виникає в епоху Відродження як зневажливе ставлення до всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». Готика зародилася в північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. та досягла свого розквіту в першій половині ХІІІ ст.

Для готичного стилю були характерні тонкі стіни, високі стрімкі аркові стелі, великі вікна, прикрашені кольоровими вітражами. Від романського стилю готика взяла зверхність архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в готичному стилі посідав собор як зразок синтезу архітектури, скульптури й живопису (переважно вітражів). Його величезні простори, багатометрові вежі, сяйво вітражів і разом із тим легкість та прозорість здійснювали сильний емоційний вплив на віруючих.

Готика принесла нову систему будівництва, коли вся конструкція спиралася на несучий каркас, споруджений поза стінами собору. Це дозволило будівельникам спорудити собори небаченої висоти з тонкими стінами й великими вікнами. Прагнення польоту, вертикалізм стали особливістю готики.

Поява великих вікон привела до розквіту вітражів (мозаїка з кольорового скла, яка за допомогою зв’язок — у Середні віки використовували свинець — з’єднувалася в композицію). У XIII ст. вони поширилися всією Європою.

Готичний стиль вплинув на всю архітектуру міста, хоча стандарти залишилися незмінними (головна площа та собор, ратуша). Центральна площа міста забудовувалася по периметру будинками з аркадами. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади дво- і триповерхових будинків із високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Замки феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортець, палацових і культурних споруд. У ХIV—XV ст. готичний стиль утвердився у світській архітектурі.

Ще одним проявом готики стала скульптура. Поряд із релігійними скульптурами з’явилися скульптури звичайних людей. До того ж усі скульптури набули людських рис, характеру.

Найбільш відомі споруди в готичному стилі: Собор Паризької Богоматері, Собор у Шартрі, Реймський собор (Франція); Кентерберійський собор, Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні, Кафедральний собор у Cомерсеті (Британія); Кафедральний собор у Толедо (Іспанія).

Варіант 2

Робота з підручником (робота в парах)

Об’єднати учнів у пари. Один учень із пари має підготувати інформацію про романський стиль, а другий — про готичний. Після завершення роботи вони обмінюються інформацією, а потім здійснюється вибіркове опитування учнів.

Зразок відповіді

Романський стиль

До ХІ ст. — масивні приземкуваті будинки, товсті стіни, церкви у вигляді латинського хреста, щілини замість вікон, напівкруглі арки, масивні колони. Стіни розписувалися малярами, людські фігури зображували плоскими й видовженими, із завеликими головами та очима.

Готичний стиль

Виник наприкінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. у Франції. Для нього були характерні тонкі стіни, високі стрімкі аркові стелі, великі вікна, прикрашені кольоровими вітражами. Вітражі — оплавлені у свинець кольорові або розфарбовані шматочки скла — використовувалися в церковних спорудах, пізніше в громадських і світських будинках. Уся конструкція спиралася на каркас. ХIV—XV ст. — готичний стиль утвердився у світській архітектурі.

Готична скульптура разом із релігійними сюжетами зображувала також звичайних людей.

Готичне письмо являло собою витягнуті догори та надламні букви.

Додатковий матеріал

Собор Паризької Богоматері

Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі, фр. Notre Dame de Paris) — кафедральний собор у Парижі (Франція), присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа. Висота собору становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м, висота дзвіниць — 69 м, вага дзвону Еммануель у східній вежі — аж 13 тонн.

Собор розташований на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці римського храму Юпітеру часів Римської імперії.

У соборі переплітаються два стилі — романський стиль Нормандії (потужна й щільна єдність) і готичний стиль (використання новаторських архітектурних досягнень, що додає будівлі легкості та створює враження простоти вертикальної конструкції).

Собор був спланований Морісом де Сюллі. Будівництво розпочалося в 1163 р. за часів правління Людовіка VII та тривало понад 100 років. Відповідно до проекту собор мав уміщувати всіх жителів Парижа (10 тис. осіб, але за часи будівництва кількість населення міста зросла в кілька разів).

За період будівництва у ньому брали участь численні архітектори, про що свідчать різні стилі та неоднакова висота західного боку й веж. Спорудження веж було завершено в 1245 р., а весь собор — лише в 1345 р.

Наприкінці XVII ст. під час правління Людовіка XIV в соборі відбулися серйозні зміни — були зруйновані поховання і вітражі. Під час Французької революції, наприкінці XVIII ст. собор зазнав пограбування, проте великі дзвони собору вдалося зберегти, а сам собор використовувався як продовольчий склад.

До середини ХІХ ст. собор остаточно занепав, і тільки роман Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері», опублікований у 1831 р., привернув увагу до пам’ятки. Реставрацію було розпочато в 1841 р., вона тривала 23 роки.

Собор був місцем суспільного життя міста. Його оточували численні крамниці, де продавали різноманітні товари. Купці тут укладали угоди, а світські дами приходили похизуватися своїм вбранням, обмінятися новинами та плітками. Тут улаштовували танці та карнавали, грали у м’яч. Під час небезпеки в соборі могли знайти притулок жителі сусідніх селищ. Також у соборі професори читали лекції своїм студентам, роблячи перерву під час богослужінь.

Незвичайність собору надає його голос, який укладено в багатотонному дзвоні, що висить у правій вежі. Легенда розповідає, що при відливанні дзвона були використані золото і срібло: коли в 1400 р. його збиралися відлити з бронзи, парижанки кидали в розплавлену масу свої коштовні прикраси.

Інша особливість собору — його орга́н, який є найбільшим у Франції.

3.   Ранній гуманізм і Відродження

Варіант 1

Розповідь учителя

Подальший розвиток суспільної думки, політичні та економічні зміни, досягнення науки та техніки завжди приводили до змін у культурі. У Середні віки ці зміни були такими самими, як і в інші часи. Людина почала покладати більше надій на себе, змінюються погляди на світ, християнська церква втрачає власні позиції серед людей. Виникає попит на античність, яка завжди вважалася ідеальним періодом, відбувається процвітання мистецтва та науки, держави й суспільства. Зацікавленість античністю супроводжувалася намаганням відродити та наслідувати її. У зв’язку з цим нову епоху в культурі Середньовіччя почали називати Відродженням, французькою — Ренесансом. Від ХІV ст. прихильники античності, спираючись на набуті знання, вважали, що потрібно в першу чергу займатися «вивченням людського» (латин. studia humanitatis), а людей, що опікувалися цією справою, від кінця ХV ст. почали називати гуманістами.

Відродження виникає в Італії, саме в цій країні повернення до мистецтва Давньої Греції та Давнього Риму дало поштовх народженню нової епохи. З одного боку, пам’ятки римської та грецької культури перебували прямо «під ногами», а з другого — епоха Відродження базувалася на культурі країни, у якій був відсутній тягар абсолютизму — вільний дух міст-держав закладав фундамент епохи. Жителі італійських міст — торговці, фінансисти, ремісники — були не тільки вільними у своїх поглядах, але й мали певну економічному свободу, що позначилося на культурі. Нові географічні та інші наукові відкриття формували новий світогляд, який базувався передусім на гуманізмі. Повага до гідності людини, віра в її розум та право на щастя, на вільний прояв природних почуттів і здібностей спрямовували гуманістів на визнання людини найвищою цінністю у світі, а звідси й до толерантності. Гуманісти вірили в можливості людини, вони підкреслювали її індивідуальність.

Культура Відродження, з одного боку, формувалася на вивченні минулого, а з іншого — на розвитку сучасних поглядів на світ. Реалізм (бачення світу таким, який він є) та емпіризм (досвід як шлях до вивчення світу) спонукав митців епохи Відродження до пошуку нових горизонтів.

Епоха Ренесансу, хоча й зародилася в глибоко релігійному світі, мала світський характер, виступаючи з критикою католицької схоластики, яка закривала шлях до інших напрямків.

Яскравими представниками епохи Раннього гуманізму та Відродження були Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Лоренцо Валла, Донателло, Мазаччо.

Варіант 2

Робота з поняттями

Опрацюйте матеріал підручника та сформулюйте, що таке «Відродження» та «гуманізм».

Зразок відповіді

Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance) — епоха в розвитку низки країн Західної та Центральної Європи (в Італії — ХІV—ХVІ ст., в інших країнах — кінець ХV — початок ХVІІ ст.), перехідна від середньовічної культури до культури Нового часу.

Гуманізм — течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, яка полягає у визнанні людини найвищою цінністю у світі, повазі до гідності та розуму людини, праві на щастя в житті й вільному вияві природних почуттів і здібностей. Це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

Варіант 3

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та складіть конспект у вигляді тез за темою «Ранній гуманізм і Відродження».

Зразок відповіді

Ранній гуманізм і Відродження

ХІV—XV ст. — захоплення людей культурою стародавніх греків та римлян;

гуманісти (від латин. «гуманус» — людяний) — прибічники античної культури;

гуманісти відстоювали права людської особистості;

гуманісти об’єднувалися в гуртки;

центр гуманістичного руху — Флоренція;

захоплювалися вельможі, міські патриції, купці, сеньйори, духовенство (навіть папи);

видатні представники — Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Лоренцо Валла, Донателло, Мазаччо.

Метод «Мікрофон»

Опрацюйте матеріал підручника та сформулюйте особливості доби Відродження.

Зразок відповіді

Особливості доби Відродження

Світський характер;

новий світогляд;

толерантність;

віра в можливості людини;

гуманізм — повага до людини;

інтерес до вивчення світу;

нові ціннісні орієнтири;

зацікавленість минулим;

індивідуалізм;

реалізм — бачення світу таким, який він є;

критика католицької схоластики;

емпіризм — досвід як шлях до вивчення світу.

Перевірка випереджального домашнього завдання

Учні презентують підготовлені вдома повідомлення про видатних митців епохи Відродження (Раннього Ренесансу) — Франческо Петрарку, Джованні Боккаччо та ін.

IV.    Узагальнення та систематизація знань

Прийом «Ланцюжок»

Тема «Епос Середньовіччя».

Зразок ланцюжка

«Оповідь про Беовульфа» — «Пісня про Роланда» — «Пісня про мого Сіда» — «Пісня про Нібелунгів» — «Тристан та Ізольда» — «Роман про Лиса» — «Роман про Троянду» — «Божественна комедія» — «Кентерберійські оповідання» — …

Робота з документом

Прочитайте уривок із твору та дайте відповіді на запитання.

 Із твору Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»[1]

10] І я: «Поете, спершу ти ріши,

11] Якщо ти хочеш скрізь мене проводить,

12] Чи доблесть є на те в моїй душі?

13] Співав ти: батько Сільвіїв зіходить

14] Ще тлінний та минущий в світ тривкий,

15] Зберігши чуйність, що в живому бродить.

16] Коли ж противник всяких зол палкий

17] Був добрий з ним, передбачавши славу

18] Його діянь, і хто він, і який,

19] То мудрий відзнача його по праву:

20] Обранець неба вишнього добра,

21] Рим породив він та його державу,

22] А той же й та (це істина стара)

23] Засновані, щоб стать святим престолом

24] Наступникам апостола Петра.

25] Ця путь, розцвіченим твоїм глаголом

26] Прославлена, причиною в віках

27] Була його звитязі й папським столам.

28] Сосуд обрання теж у цих полях

29] Пізніше був, щоб дать підпору вірі,

30] Яка спасіння відкриває шлях.

31] А я чого піду? Хто пустить в мирі?

32] Ніякий не Еней, не Павел я,

33] На цю я честь не варт ні в якій мірі.

34] Коли ж спуститись знаджує земля,

35] То чи не здасться спуск мій божевіллям, —

36] Для мудреця ясніша мисль моя».

Запитання

1)  Про яких людей ідеться в наведеному уривку?

2)  Чому поет Середньовіччя повертається до Античності?

3)  Хто такі «наступники апостола Петра» і чому їх згадує автор?

Робота з ілюстраціями

Розгляньте ілюстрації (зображення) будівель у романському та готичному стилі, об’єднайте їх відповідно до стилів і поясніть свій вибір.


 

V.      Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки

Розвиток суспільства неможливий без розвитку культури. Відмінності культури Середньовіччя полягали в яскраво вираженій відмінності культур різних верств населення, які, з одного боку, тісно переплітаються одна з одною, а з другого, — стоять відокремлено.

Середні віки стали колискою для появи феномену — епохи Відродження, яка стала підґрунтям для багатьох починань людства.

Відповідь на проблемне питання

Гуманісти відстоювали права людської особистості, тому їхні погляди знайшли широку підтримку різних верств населення.

VI.    Домашнє завдання

1.   Підручник: 1, § 16, с. 108—175; 2, § 9, с. 117—123; 3, тема 2. § 2, с. 109—115.

2.   Творче завдання. Підготуйте розповідь про одного з діячів Раннього Відродження.

3.   Випереджальне завдання. Підготуйте невеликі аркуші (бажано картонні) з позначками букв (від А до Е) і слів «Так» і «Ні» та фішки (близько 30 штук) для уроку повторення та систематизації знань за темами «Релігійно-церковне життя середньовічної Європи» та «Культура Західної Європи в V—XV ст.».



[1]   У перекладі Є. Дроб’язка.

Категорія: Всесвітня історія 7 клас | Додав: uthitel (29.11.2013)
Переглядів: 3243 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Дякую!!!

Ім`я *:
Email *:
Код *: