Урок № 12 Середньовічні знання та освіта в Західній Європі - Всесвітня історія 7 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 7 клас

Урок № 12 Середньовічні знання та освіта в Західній Європі

Урок № 12

Середньовічні знання та освіта в Західній Європі

Мета: сформувати уявлення учнів про розвиток культури на початку Середньовіччя; створити умови для розуміння середньовічної освіти; розглянути здобутки рицарської та міської культури; установити зв’язок між ступенем розвитку культури та суспільства; охарактеризувати наукові досягнення Середньовіччя; розвивати вміння порівнювати сучасну й середньовічну школу та висловлювати власну думку щодо середньовічної науки.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, контурні карти, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: схоластика, університет, Болонья, граматика, риторика, Сорбонна, Оксфорд, Кембридж, колегія (коледж), ваганти, астрологія, алхімія.

Основні дати та події: 1445 р. — перша книга Й. Гутенберга.

Історичні постаті: Альберт Великий, П’єр Абеляр, Фома Аквінський, Роджер Бекон, Йоганн Гутенберг, Франсуа Війон, Данте Аліг’єрі.

Очікувані результати: учні навчаться: описувати навчання в школах та університетах; називати характерні риси рицарської культури; показувати на карті місця розташування найвідоміших університетів; застосовувати та пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати наукові досягнення Середньовіччя; порівнювати середньовічну школу із сучасною та висловлювати власне судження щодо середньовічної науки.

I.       Організаційний момент

II.     Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Двоє-троє учнів презентують підготовлені твори за темою «У хрестовому поході».

Завдання

Визначте, які з перелічених імен, дат і подій належать до Першого, Третього та Четвертого хрестових походів.

1) 1096—1099 рр., 2) Річард І Левове Серце, 3) захоплення хрестоносцями Константинополя, 4) виникнення чотирьох держав хрестоносців, 5) 1189—1191 рр., 6) узяття Едесси, Антіохії, Єрусалима, 7) Фрідріх І Барбаросса, 8) 1202—1204 рр., 9) заснування Латинської імперії, 10) узяття острова Кіпр.

Відповідь: Перший хрестовий похід — 1, 4, 6; Третій хрестовий похід — 2, 5, 7, 10; Четвертий хрестовий похід — 3, 8, 9.

III.   Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Культура на початку Середньовіччя. Схоластика.

2.   Школи та університети.

3.   Зародження дослідного знання, алхімія.

1)  Схоластика.

2)  Алхімія.

3)  Астрологія.

4.   Картина світу.

Проблемне питання

Чому алхімія зародилася та існувала тільки в Середні віки?

1.   Культура на початку Середньовіччя. Схоластика

Варіант 1

Розповідь учителя

Перші століття Середньовіччя називали Темними віками й навряд чи їх можна вважати сприятливими для розвитку культури. Проте саме в цей період відбувалося народження нової європейської середньовічної культури, яка брала початок з античної спадщини, культури варварів і християнства.

Поєднання культури варварських племен, античної римської культури та християнства створило неповторні напрямки в розвитку культури. Історія культури Раннього Середньовіччя має два періоди культурного піднесення: так зване Остготське та Вестготське відродження (початок VI — перша третина VII ст.) і Каролінгське та Оттонове відродження (відповідно перша половина IX, а потім кінець X ст.). Між цими періодами культура Західної Європи поринала у своєрідний літургійний сон.

Період, який дістав назву Остготського відродження, пов’язаний із діяльністю правителя Остготського королівства Теодоріха (близько 454—526 рр.), який добре знався на культурі та звичаях римлян через те, що виріс у Константинополі, а його дружиною була візантійська принцеса. Король усебічно підтримував розвиток науки й мистецтва. Починається переклад творів античних авторів, були написані підручники з музики та математики.

Король Теодоріх підтримував римських письменників і філософів. За часів його правління діяли Северин Боецій (письменник і філософ, перекладач із грецької, учитель, автор посібників з арифметики та музики), Ліберій, Кассіодор, Сіммах та ін. Активно розвивається юридична наука, у ці часи виникає Бревіарій Аларіха — вестготський звід римських законів, до якого було включено більшість норм із Кодексу Феодосія, новели пізніх імператорів до Лібія Севера та фрагменти з творів класичних римських юристів. Крім того, автором ще однієї збірки вважають самого короля Теодоріха (Едикт Теодоріха).

Наступним піднесенням культури Раннього Середньовіччя стало Каролінгське відродження — культурний розквіт у Франкській державі часів Карла Великого. Особисто Карл Великий був напівграмотним (умів читати, а писати так і не навчився). Він розумів необхідність підготовки освічених людей, без яких неможливе управління державою. Разом із тим імператор також усвідомлював, що без допомоги церкви тут не обійтися. Тому він почав створювати при центрах єпископств школи. Було видано наказ про освіту дітей усіх вільних людей, але через брак учителів він залишився невиконаним.

Створенням шкіл і розробкою підручників займався соратник Карла сакс Алкуїн. Із цих шкіл пізніше виникли середньовічні університети. Імператор запрошував до себе освічених людей, із їхньою допомогою при дворі імператора була створена «Академія».

Карл Великий наказав зібрати та переписати грецькі та римські рукописи. За його дорученням почали вести аннали (від латин. annus — рік) — збірку подій, які відбувалися кожного року. Розуміючи важливість християнської релігії, імператор вирішив розробити єдиний текст Біблії та створити спеціальний шрифт для її переписування. При монастирях були відкриті школи, у яких не тільки навчали грамоти, а й переписували тексти Святого Письма для його поширення.

За часів Карла Великого розпочалося велике будівництво: імператор розробив грандіозний проект будівництва каналу між Рейном і Дунаєм, що мав з’єднати Північне море з Чорним (тоді проект так і не було здійснено). У країні будували кам’яні палаци й собори (було споруджено понад 300 палаців, соборів, церков і монастирів), прокладалися нові шляхи.

Але період Каролінгського відродження тривав недовго. Після смерті Карла Великого почалися війни, його імперія розпалася, культура почала занепадати. У подальші два століття (ІХ—Х ст.) культура «замкнулася» за стінами монастирів. Цей період історики називають добою «культурного мовчання».

Варіант 2

Прийом «Навчаючи — учуся»

Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте інформацію про Остготське відродження (один учень із пари) і Каролінгське відродження (другий учень із пари).

Зразок відповіді

Остготське відродження

VІ—VIІ ст.;

Северин Боецій;

Теодоріх;

підручники з музики та математики;

переклади античних авторів;

Едикт Теодоріха;

Бревіарій Аларіха;

Ліберій;

Кассіодор;

Сіммах.

Каролінгське відродження

Карл Великий;

VIІІ—ІХ ст.;

відкриття нових шкіл;

Алкуїн;

палац в Аахені;

«Академія»;

аннали;

єдиний латиномовний текст Біблії;

розробка шрифтів;

переписування християнських текстів.

2.   Школи та університети

Варіант 1

Розповідь учителя

Шкільна освіта в Середньовіччі зосередилася в монастирських (школах при монастирях), кафедральних (школах при соборах) та світських (парафіяльних) школах. Зазвичай у школі викладав тільки один учитель (магістр) і займався з кожним учнем окремо. Тут навчалися діти феодалів, городян, духовенства, заможних селян; вік дітей не враховувався — дорослі та діти навчалися в одному класі. У школах панувала сувора дисципліна, використовували фізичні покарання.

На уроках викладали «сім вільних мистецтв»: граматику, риторику, «діалектику» (логіку), арифметику, геометрію, астрономію, музику. Перші три науки складали «тривіум», наступні чотири — «квадривіум». Читати вчилися по церковних книгах. Навчання велося латинською мовою, а від ХІV ст. — народними мовами. Освіта була платною, але школярі самі піклувалися про їжу та житло.

Від ХІІ ст. відбувається економічне піднесення, і шкільна освіта здебільшого переходить до світських шкіл, де крім навчання грамотності починають викладати основи інших наук, розрахованих на розвиток торгівлі та ремесла. Від ХІІІ ст. школи у великих містах перетворилися на університети.

В ХІ ст. в Італії в містах Болонья і Салерно виникають вищі школи (пізніше їх стали назвати університетами (від латин. universitas — сукупність), оскільки ці установи спочатку були громадами, що об’єднували учителів й учнів), у яких вивчали римське право й медицину. На початку XII ст. виник Паризький університет у Сорбонні, у XII—XIII ст. — Оксфордський і Кембриджський в Англії, Саламанкський — в Іспанії. У 1500 р. в Європі функціонувало 65 університетів.

Університети мали цехову структуру й діяли на захист своїх учнів та викладачів. У кожного університету був власний статут, де були визначені чіткі правила поведінки. Вони мали свою структуру та претендували на незалежність від влади міста, у якому були розташовані. Університети мали юридичну, фінансову та адміністративну самостійність.

Викладання в університетах велося латинською мовою. Слухачів називали студентами (від латин. studere — старанно навчатися). Студенти мали можливість почати навчання в одному закладі, а закінчувати — в іншому. Чіткого терміну навчання в університетах не існувало, і тому деякі студенти навчалися досить тривалий час. Часто студенти вільно подорожували з одного університету до іншого — їх називали вагантами, тобто бродягами.

Університети, у яких викладали професори,  поділялися на факультети. У середньовічних університетах, як правило, було чотири факультети. Початковим вважався артистичний факультет, де вивчалися «сім вільних мистецтв». Після його закінчення студент отримував право викладати в школі або навчатися на інших факультетах — медичному, юридичному, богословському (філософському). Основною формою навчання були лекції та диспути. Завершивши перший ступінь навчання, студент здобував звання бакалавра, потім — магістра, після повного курсу навчання — доктора.

Варіант 2

Робота з підручником (робота з варіантами)

Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте інформацію про середньовічні школи (І варіант) та середньовічні університети (ІІ варіант).

(Після завершення роботи представники варіантів презентують короткі доповіді за темами.)

Зразок відповіді

Середньовічні школи

Існували монастирські, кафедральні та світські школи;

церковні (при монастирях та соборах) та світські школи;

навчалися діти феодалів, городян, духовенства, заможних селян;

дорослі та діти навчалися в одному класі;

використовували фізичні покарання;

викладали «сім вільних мистецтв»: граматику, риторику, «діалектику» (логіку), арифметику, геометрію, астрономію, музику;

викладання велося латиною (від ХІV ст. народними мовами);

школярі самі піклувалися про їжу та житло;

читати вчилися по церковних книгах;

від ХІІІ ст. школи у великих містах перетворилися на університети.

Середньовічні університети

Виникають у ХІІІ ст.;

у 1500 р. в Європі налічувалося близько 70 університетів;

найвідоміші університети: Англія — Оксфордський, Кембриджський; Іспанія — Саламакський; Італія — Болонський, Неапольський; Чехія — Празький; Австрія — Віденський, Польща — Краківський (1364 р.);

самостійність і незалежність університетів, привілеї, статут і гімн університету;

як правило, в університеті існувало чотири факультети;

викладання латиною;

викладали професори;

основна форма навчання — лекції та диспути;

відсутність чіткого терміну навчання в університетах;

перший ступінь навчання — бакалавр, потім — магістр, повний курс навчання — доктор;

ваганти (бродяги) — студенти, які подорожували від одного університету до іншого.

3.   Зародження дослідного знання, алхімія

Варіант 1

Розповідь учителя

1)  Схоластика

В ХІ ст. в Європі розвивається схоластика (від латин. — школа) — метод навчання та наукового пошуку, який у Середні віки служив пізнанню світу і Бога. Учені-схоласти прагнули примирити між собою віру (релігію) та розум (науку), намагалися за допомогою логіки довести християнські догмати.

В основі схоластики перебувала віра в Бога. Саме вона допомагає зрозуміти, як Бог створив світ і людину, що таке добро і зло, що чекає на людину після смерті тощо. Але потрібно було розуміти, що дотримання суворої логіки не мало виходити за межі духу і догматів Біблії. Схоластика мала чітке визначення понять, класифікацію та правила логічного мислення. Великий вплив на розвиток схоластики справили праці філософа античності Арістотеля. Альберт Великий намагався поєднати ідеї Арістотеля з католицьким ученням.

Одним із найвідоміших ранніх схоластів вважається П’єр Абеляр, який відкрив власну школу в Парижі. Головним інструментом для пошуку істини Абеляр вважав розум. Розвиток його поглядів привів до виникнення раціоналізму.

Найвідомішим богословом Середньовіччя був Фома (Тома) Аквінський (1225—1274 рр.). Його праця «Сума богослов’я» об’єднала всі тогочасні уявлення про Бога і людину. Учення Фоми Аквінського, що дістало назву «томізм» (поєднання християнської віри з природою та розумом), було визнане католицькою церквою єдино правильним, оскільки містило кілька «доказів» існування Бога.

Арабський філософ з Іспанії Аверроес (Ібн Рушд), що перекладав і тлумачив твори Арістотеля, намагався обґрунтувати незалежність істин розуму від істин релігії.

Абат Бернар Клевроський сповідував містицизм у схоластиці.

Поряд зі схоластикою в Середньовіччі поширювався інший напрямок — містика. Учені-містики не вважали за необхідне логічне доведення основ віри через те, що ці основи пізнаються молитвами та благочестивими роздумами. Містицизм затверджував перевагу чуття над розумом: тільки в думках, відірваних від дійсності, людина може спілкуватися з Богом.

Особливого поширення містицизм набув у XIV—XV ст., коли європейську цивілізацію вразила криза, і багато людей звернулися до Бога.

2)  Алхімія

Вивчення Біблії не задовольняло багатьох учених, які намагалися зрозуміти навколишній світ. Вони шукали інших шляхів, і дедалі більше вчених звертаються до дослідження природних явищ.

Одним із перших почав займатися дослідженнями монах Роджер Бекон. Він проводив хімічні досліди, майстрував прилади, цілодобово працюючи в келії. Бекон пояснив причини виникнення веселки, обґрунтував необхідність дослідів для отримання знань, вважав можливим побудувати самохідні механізми. За свої дослідження вчений 14 років провів у в’язниці.

Намагання та прагнення пізнання світу поширювалося серед різних верств населення Середньовіччя. У Сицилійському королівстві перекладаються античні автори, твори арабських учених.

Великим поштовхом для розвитку досліджень стала алхімія. Вона з’явилася в Європі через Візантію з Александрії (Єгипет) та поширилася із завоюваннями арабів, особливо в Іспанії. Основні досліди вчених-алхіміків були спрямовані на пошук «панацеї» (ліків від усіх хвороб) та «філософського каменя» (матеріалу чи способу перетворення будь-якого металу на золото). Усі без винятку алхімічні вчення відрізнялися таємничістю та секретністю, тому що церква до алхімічних дослідів ставилася насторожено, часто негативно.

Алхімією захоплювалися Альберт Великий, Фома Аквінський, Роджер Бекон та інші відомі вчені та правителі. Праці Альберта Великого («Книга про алхімію», «Про метали і мінерали», «Алхімічний звід» та ін.) відіграли важливу роль у розвитку науки, він першим із європейських алхіміків детально описав властивості миш’яку, через що йому часто приписують відкриття цієї речовини. Роджер Бекон написав трактати «Дзеркало алхімії» та «Могутність алхімії», у яких дається детальний опис природи металів.

Учені-алхіміки здійснили багато важливих наукових відкриттів, їхні дослідження дали поштовх для розвитку хімії та металургії. У всіх алхімічних традиціях виняткову роль відіграє ртуть та її сульфід — кіновар, які іноді навіть дають назву всій алхімічній системі.

3)  Астрологія

У Середні віки виникла та набула поширення астрологія (від грец. astron — зірка і logos — учення) — учення, яке ґрунтується на визнанні безпосереднього зв’язку між розташуванням і рухом небесних тіл та явищами суспільного життя або життя індивіда.

Астрологія виникає через відсутність необхідних знань у людини про природні явища та події. Астрологи за допомогою розрахунків намагалися пояснити поведінку людей і природи. Спочатку астрологія значною мірою сприяла розвитку астрономії, але після відкриттів астрономів почала дедалі більше відходити від неї. Астрологією займалися Ібн Сіна (Авіценна), Томмазо Кампанелла, Аль-Біруні, Омар Хайям, Френсіс Бекон, Нострадамус. Традиційно королі, правителі, еміри користувалися, прислухалися до пророкувань астрологів.

Варіант 2

Робота з картками

Учителю слід заздалегідь підготувати 25—30 карток (залежно від кількості учнів у класі), які містять певні характеристики або факт відповідної події, і роздати по одній кожному учню. Учні мають визначити, до якої теми належить інформація, зазначена на картці, та об’єднатися відповідно у три групи: схоластика (І група), алхімія (ІІ група), астрономія (ІІІ група). Потім представники груп ознайомлюються з інформацією на картках і матеріалом підручника та готують розповідь за відповідною темою.


Перевірка випереджального домашнього завдання

Доповіді учнів про Фому Аквінського та Роджера Бекона.

4.   Картина світу

Варіант 1

Розповідь учителя

Люди Середньовіччя сприймали світ відповідно до накопичених знань суспільства того часу. Відсутність певних знань та інформації породжувала не тільки фантазії, а й іноді приводила до виникнення забобонів і стереотипів, які, на жаль, існують і досі.

Люди Середніх віків зіставляли своє життя із життям природи, тому що природа впливала на всі сфери їхнього життя, людина залежала від примх природи.

Система мір і ваг також багато в чому залежала від природи. Час визначали за Сонцем, відстань вимірювалася переходом людини або кіннотника чи світловим днем або добою. Довжину та ширину вимірювали людськими частинами тіла — ліктем або кроком.

Будова світу сприймалася людиною через релігію, релігійні уявлення про світ. Відповідно до засад християнства людина і проводила все своє життя — від народження до смерті. Кожний повинен був посідати власне місце в суспільстві й вести праведний спосіб життя: жити потрібно згідно із заповідями божими та боротися з гріхом. Життя проходить у гріховності, людину оточують сім смертних гріхів — пиха, жадібність, черевоугодництво, розкіш, гнів, заздрощі, лінощі. Потрібно було спокутувати гріхи через сповідь і заступництво святих. Весь світ середньовічна людина сприймала через символи.

Досягнення науки та техніки, покращання життя, розвиток суспільства та держави змінювали уявлення середньовічної людини про світ, розширювали її обрії.

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та складіть тези про уявлення середньовічної людини, бачення світу.

Зразок відповіді

Уявлення середньовічної людини про світ

Відсутність інформації позначалася на розумінні світу;

час визначали за Сонцем;

відстань вимірювалася переходом людини чи коня або світловим днем, добою;

світ сприймався через релігію;

будова суспільства — від Бога;

кожна людина мала посідати відповідне місце;

гріховність життя: сім смертних гріхів — пиха, жадібність, черевоугодництво, розкіш, гнів, заздрощі, лінощі;

спокута гріхів — сповідь і заступництво святих;

сприйняття світу через символи.

V.      Узагальнення та систематизація знань

Фронтальне опитування

1.   Із яких джерел брала свій початок середньовічна культура?

2.   Коли відбулися перші піднесення середньовічної культури?

3.   Що таке аннали?

4.   Що таке схоластика?

5.   Хто такий Фома Аквінський?

6.   Що таке алхімія?

7.   Де можна було здобути освіту в Середні віки?

8.   Що таке університет і як там навчалися?

9.   Хто такий Роджер Бекон?

Завдання на встановлення історичної постаті

Методика проведення. Учитель зачитує короткі характеристики особи, зупиняючись після кожної та запитуючи: «Про кого йдеться?», поки учні не нададуть правильної відповіді.

Визначте, про кого йдеться.

Зразок характеристик

Наказав збирати германські старожитності;

доручив щорічно записувати всі події, що відбувалися в державі;

цікавився стародавніми франкськими піснями;

за його наказами будувалися кам’яні палаци й собори, прокладалися нові шляхи;

знав грецьку й латинську мови;

полюбляв читати книжки;

писати так до кінця життя й не навчився;

запрошував до себе та залучав до управління державою вчених з усієї Європи;

за допомогою членів «Академії» заснував при центрах єпископств школи, де готували освічених людей для управління державою;

видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей.

Відповідь: Карл Великий.

Робота з документом

Прочитайте текст пісні на слова зі збірки поезії вагантів ХІ—ХІІІ ст. у перекладі російською мовою та дайте відповіді на запитання.

Пісня на слова зі збірки поезії вагантів ХІ—ХІІІ ст.

Во французской стороне, на чужой планете
Предстоит учиться мне в университете,
До чего тоскую я — не сказать словами,
Плачьте ж, милые друзья, горькими слезами.
На прощание пожмем мы друг другу руки,
И покинет отчий дом мученик науки.
Вот стою, держу весло, через миг отчалим,
Сердце бедное свело скорбью и печалью…
Тихо плещется вода, голубая лента.
Вспоминайте иногда вашего студента!
Много зим и много лет
Прожили мы вместе,
Сохраним святой обет
Верности и чести,
Ну так будьте же, друзья, живы и здоровы,
Верю, день придет, когда свидимся мы снова.
Всех вас вместе соберу, если на чужбине,
Я, случайно, не помру от своей латыни…
Если не сведут с ума римляне и греки,
Сочинившие тома для библиотеки,
Если те профессора, что студентов учат,
Горемыку-школяра насмерть не замучат,
Если насмерть не упьюсь на хмельной пирушке,
Обязательно вернусь к вам, друзья, подружки.
Всех вас вместе соберу, если на чужбине,
Я, случайно, не помру от своей латыни…
Тихо плещется вода, голубая лента.
Вспоминайте иногда вашего студента!

Запитання

1)  Як у Середньовіччі уявляли університетське життя?

2)  Чому ця пісня популярна в наші дні?

Робота з контурною картою

Позначте на відповідній контурній карті центри університетської освіти та підпишіть назви міст.

V.      Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки

Розвиток культури Середніх віків відповідав розвитку суспільства. Початок Середньовіччя ознаменувався сплеском культурного розвитку через Остготське та Каролінгське відродження.

Подальший розвиток держави потребував суттєвої зміни системи освіти, і поступово в Європі виникають школи (як церковні, так і світські). А починаючи від ХІ ст. з’являються університети.

Розвиток науки перебував під сильним впливом релігії. Найбільш яскравим проявом співіснування релігії та науки стала схоластика. Іншим напрямком у розвитку середньовічної науки були алхімія та астрологія, які заклали підвалини сучасних наук.

Відповідь на проблемне питання

Алхімія — це феномен Середніх віків, який характеризує розвиток світогляду середньовічної людини (пошук «філософського каменя», еліксиру безсмертя тощо).

VI.    Домашнє завдання

1.   Підручник: 1, § 15—16, с. 164—168; 2, § 9, с. 106—117; 3, тема 2. § 2, с. 96—109.

2.   Творче завдання. Порівняйте шкільну та вищу освіту Середньовіччя та сучасності.

3.   Випереджальне завдання. Підготуйте повідомлення про видатних митців епохи Відродження (Ранній Ренесанс) — Франческо Петрарку, Джованні Боккаччо та ін.

Категорія: Всесвітня історія 7 клас | Додав: uthitel (29.11.2013)
Переглядів: 3843 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: