УРОК № 49 Тема. Римська республіка V — середини III ст. до н. е. - Всесвітня історія 6 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Всесвітня історія 6 клас

УРОК № 49 Тема. Римська республіка V — середини III ст. до н. е.
УРОК № 49
Тема. Римська республіка V — середини III ст. до н. е.
Мета. Розглянути боротьбу плебеїв і патриціїв у Римі, визначити
вплив її результатів на перетворення Риму на одну з най -сильніших держав Західного Середземномор’я; дати уяв -лення про особливості організації влади та суспільного
устрою часів Римської республіки.
Очікувані
результати.
Після цього уроку учні зможуть: називати час утворення Рим -ської республіки, завоювання Римом Італії, війн Риму з Кар -фагеном, характерні риси Римської республіки; показувати
на карті міста Рим, Карфаген; застосовувати та пояснювати
на прикладах поняття та терміни: «республіка», «консул»,
«народний трибун», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат»;
порівнювати грецьку і римську системи державного прав -ління; наводити приклади політики Риму «розділяй і волода-рюй»; пояснювати причини ліквідації царської влади і вста-новлення республіки, причини війн Риму з Карфагеном.
Тип уроку. Комбінований.
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
III. Вивчення нового матеріалу
1. Римська республіка: організація влади та суспільство.
2. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі.
3. Завоювання Римом Італії.
4. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.
IV. Узагальнення і систематизація знань
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Робота з картою.
1) Покажіть на карті Апеннінський півострів і моря, що його оми ­
вають.
2) Покажіть на карті області, на які поділяється Італія за природ­
но­кліматичними умовами.
3) Покажіть на карті найбільші річки Італії.
Робота з датами.
1) У якому столітті був заснований Рим? У якому тисячолітті?
2) Як би відповів давній римлянин на таке запитання: «У якому
році з Риму був вигнаний останній цар?».
Робота зі схемою.
Доповніть і прокоментуйте схеми: а) «Склад населення»; б) «Управ­
ління Римом».
Підбиваючи підсумок, учитель відзначає, що довгий час Римом правили етруски, які досягли більш високого рівня розвитку, ніж
латини. Під їхнім впливом Рим став великим містом, зайнявши па­
нівне становище в долині Тибру. Але поступово етруски стали втра­
чати свою перевагу над латинами. У 510 р. до н. е. останній етруський
цар був вигнаний із Риму. Рим став республікою.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Римська республіка: організація влади та суспільство.
Робота за підручником.
Опрацювати текст параграфа і виписати в зошити значення понять
«республіка», «магістрати», «консул», «диктатор», «нобілі», «верш­ники», «цензори», «претори».
Додаткова інформація
Після повалення царської влади в Римі встановилася республіка
(від латин. res publica — загальна, народна справа). Організація дер ­
жавної влади в ній була досить складною.
Функції царя покладалися на двох консулів, які спочатку нази­
валися преторами і суддями. Вони командували ополченням, вико­
нували деякі жрецькі функції, скликали сенат і коміції. Консула
обирали на рік. Він обирав собі помічника — квестора. Консула су­
проводжували 12 охоронців — лікторів. У разі небезпеки для дер ­
жави вся повнота влади передавалася диктатору терміном на шість
місяців. Найвищим державним органом у республіці були центуріатні коміції. Вони обирали консулів з­поміж кандидатів, рекомендованих
сенатом.
Усі члени сенату були магістратами, тобто чиновниками. Існували такі
магістрати:
— претори (судді);
— 4 едили, котрі вирішували такі питання, як порядок на ринках, вули­
цях, організація видовищ;
— 2 цензори (із колишніх консулів, терміном на 18 місяців) організовува ­
ли поповнення сенату, збирання податків, підписання дого ворів;
— 20 квесторів (не із сенаторів, але після закінчення служби ставали се ­
наторами) були фінансовими організаторами.
2. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі.
Розповідь учителя.
У перші сто років існування республіки дуже швидко відбувався поділ
римського суспільства на багатих і бідних. Патриції обіймали державні по­
сади, володіли великими ділянками землі. Некорінне та збідніле населення
було особисто вільним. Ці люди не володіли землею, не брали участі в управ ­
лінні державою, а тільки несли військову службу. Не бажаючи миритися з
такою ситуацією, плебеї поступово ставали суспільною силою. Основними
вимогами були:
— перерозподіл громадських земель;
— скасування боргового рабства;
— рівність у політичних правах.
Основними засобами досягнення цих вимог були відмова від учас ті у
воєнних діях і виселення (сецесії) з Риму. Налякані діями плебеїв, патриції
мусили піти на поступки. Першою відчутною перемогою плебеїв було здо ­
буття права обирати своїх посадових осіб — народних трибунів, які були не­
доторканними, мали право «вето» (заборони) на будь­який сенатський закон,
спрямований проти плебеїв.
Римський історик Тит Лівій пов’язує появу народного трибуна з першою
сецесією в 494 р. до н. е. Під час війни з еквами озброєні плебеї залишили
Рим, відмовившись вийти в похід. Патриції, яких тіснили вороги, мусили ви­
знати права і недоторканність народного трибуна. Другою важливою пере­
могою плебеїв було прийняття перших писаних законів, які одержали назву
«Закони XII таблиць». Під загрозою нового виселення була створена комісія
з 10 осіб (децемвірів), які займалися впорядкуванням права. Закони XII та­
блиць скасували боргову кабалу, хоч в основному були повторенням старих
правил. У 445 р. до н. е. були офіційно дозволені шлюби між патриціями та
плебеями.
3. Завоювання Римом Італії.
Робота з картою.
Позначте на контурній карті території, завойовані Римом в Італії
в V—III ст. до н. е.
Розповідь учителя.
Після вигнання царів підпорядковані Риму латинські міста в сою зі
з царем міста Клузій Порсеною пішли на місто війною. Вони розгра­
бували Рим, і тільки перемога при Регільському озері (496 р. до н. е.)
врятувала молоду республіку.
У 493 р. до н. е. був укладений союз між Римом і латинськими міс­
тами. Згодом він перетворився на кабальний договір Риму з містами,
що були йому підпорядковані.
Наступною війною була війна з Вейями, наймогутнішим з­поміж
міст Етрурії. Після 10 років облоги консул Марк Фурій Камілл узяв
місто, і воно було приєднане до римських володінь. Однак, скористав ­
шись із цієї війни, галли прорвалися в Лацій. Після поразки римлян
при річці Аллії ґалли взяли Рим, і тільки ціною викупу місто було
врятоване.
Рим спрямував погляди на південь. Тут він зіткнувся з федера­
цією (союзом) самнітів. Самніти захопили Кампанію, і кампанці
звер нулися до Риму по допомогу. Почалася перша самнітська ві ­
йна (343—341 рр. до н. е.), що закінчилася захопленням Кампанії.
Це викликало невдоволення латинських союзників Риму і призвело
до римсько­латинської війни (340—338 рр. до н. е.), у якій римляни
здобули перемогу. Після цих війн були друга (327—304 рр. до н. е.)
і третя (298—290 рр. до н. е.) самнітські війни. Приводом до них ста ­
ло захоплення римлянами Неаполя. Спочатку римляни зазнавали
поразок, однак оснащеність армії Риму відіграла свою роль — Рим
одержав перемогу.
Третім кроком в об’єднанні Італії стала боротьба Риму з грецьки­
ми полісами. У 284 р. до н. е. місто Фурії попросило в Риму допомоги
проти луканів. Римляни звільнили місто й приєднали його до свого
союзу. Однак у Південній Італії все ще залишався серйозний конку ­
рент Риму — місто Тарент. Приводом до війни стала обра за, завдана
римським послам городянами Тарента. Підтримку Тарен ту надали
кампанці, апулійці, лукани, греки, а також епірський цар Пірр. Біля
Гераклеї та при Аускулі він розгромив римлян, однак в останньому
бою втратив значну частину війська (звідси й походить вираз «пірро­
ва перемога», тобто перемога занадто високою ціною). Незадоволений
тарентцями, Пірр вирушив на Сицилію, де почав війну з Карфагеном.
У результаті він утік до Італії, де зустрівся з римлянами при Бене­
венті й програв бій. Невдовзі Тарент був захоплений, а за ним і його італійські
союз ники. Останнім римляни захопили місто Вольсінії в Етрурії. Так закінчи ­
лося об’єднання Італії під владою Риму.
4. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.
Запитання на повторення.
1) Хто заснував Карфаген?
2) Назвіть основні заняття карфагенян.
3) Як ви вважаєте, що могло викликати конфлікт між Римом і Карфаге ­
ном?
Розповідь учителя.
Завоювавши Італію, Рим став великою середземноморською державою.
Однак апетити римської знаті росли разом зі зростанням території держави.
Потрібні були нові раби і землі. Цього разу метою римлян стала Сицилія. Тут
інтереси Риму перетнулися з інтересами іншої республіки — Карфагена.
Карфаген (латин. Carthago), за легендою, був заснований вихідцями з
Тіра (Фінікія) у 814 р. до н. е. На час зіткнення з Римом це місто мало фак ­
торії (торговельні стоянки) на Сицилії, в Іспанії, на Корсиці й Сардинії, в
Африці. Карфаген об’єднав навколо себе розпорошені колишні фінікійські
колонії під час боротьби з греками. Нова держава являла собою строкату
суміш народів: мавританців, лівійців, єгиптян, нумідійців і фінікійців. Остан­
ні були панівним народом. Територія Карфагена простягалася від сучас ­
ної Лівії вздовж африканського узбережжя до Гібралтарської протоки, за ­
ймала південь Іспанії, Балеарські острови, Корсику, Сардинію та Сицилію.
Приводом до початку першої Пунічної війни (264—241 рр. до н. е.) було захо ­
плення близько 288 р. до н. е. загоном мамертинців, найманих воїнів із Кампанії,
сицилійського міста Мессана, розташованого на березі вузької протоки, що відо ­
кремлює Сицилію від Італії. Коли Мессану спробувало захопити інше сицилійське
місто, Сиракузи, мамертинці звернулися по допомогу до Карфагена, а потім до
Риму з проханням узяти їх під своє заступництво. Рим охоче погодився, споді­
ваючись на здобич у разі війни і розширення свого впливу в регіоні, хоч розу­
мів, що це призведе до конфлікту з Карфагеном. Так і сталося — почалася війна.
Хоч Рим практично не мав флоту, йому вдалося швидко переправити свої
війська на Сицилію, відкинувши сили Карфагена. Наступним кроком було
створення за допомогою грецьких інженерів військового флоту. У 260 р. до
н. е. римляни розбили флот карфагенян.
У 256 р. до н. е. Рим направив до Африки свої війська, однак у 255 р. до
н. е. вони були розбиті. Флот, що перевозив уцілілих воїнів назад у Рим,
знову завдав поразки карфагенському флоту, але потім потрапив у бурю, що
знищила 250 кораблів. Після цього карфагенський полководець Гамількар
Барка висадився на Сицилію, де успішно громив римські війська. Римський
флот був знищений. Але Рим зумів відбудувати свій флот і в березні 241 р.
до н. е. розгромив карфагенян біля Егадських островів поблизу західного
узбережжя Сицилії.
Війна виснажила і Рим, і Карфаген. У результаті Рим здобув Си­
цилію, що стала його першою провінцією, а 238 р. до н. е. — Корсику
і Сардинію. Крім цього, Карфаген повинен був протягом десяти років
сплачувати контрибуцію — 3200 талантів.
Незважаючи на перемогу Риму в першій Пунічній війні, могутність
Карфагена зломлено не було, обидві сторони готувалися до війни.
Другу Пунічну війну (218—201 рр. до н. е.) спровокували римляни.
Приблизно в 226 р. чи 225 р. до н. е. Рим запропонував розмежувати
Іспанію по річці Ебро, однак відразу ж заявив про свої права на місто
Сагунт, розташоване у сфері впливу карфагенян. Гамількар Барка
загинув у 228 р. до н. е., після нього військами в Іспа нії командував
його зять Гасдрубал, якого було вбито в 221 р. до н. е. Тоді посада го ­
ловнокомандувача і влада в Іспанії перейшли до 25­річного Ганніба ­
ла. В 219 р. до н. е. після облоги він узяв місто Сагунт під приводом,
що те допустило ворожі щодо карфагенян дії. У відповідь римляни
в 218 р. до н. е. оголосили Карфагену війну. Того ж року, імовірно,
у травні, передбачивши такий розвиток подій, Ганнібал на чолі ар­
мії з 35—40 тис. осіб почав свій славетний перехід з Іспанії в Італію.
Незважаючи на величезні людські втрати, Ганнібал перейшов че­
рез Альпи і в другій половині 218 р. до н. е. досяг півночі Італії. Ґалли
північної Італії, щойно скорені римлянами, вітали його прихід, і на­
весні до Ганнібала приєдналося багато племен. У військових кампа ­
ніях 217 р. до н. е. він здобув над римлянами перемогу біля Тразімен­
ського озера на північ від Риму, а в 216 р. до н. е. знищив величезне
римське військо під Каннами в південній Італії.
Однак Ганнібалу не вдалося закріпити успіх. Консул Фабій Мак­
сим, новий командувач військ в Італії, ухиляючись від великих битв,
вимотував сили супротивника.
Публій Корнелій Сципіон відновив утрачені позиції римлян в Іспа­
нії. У 209 р. до н. е. Сципіон узяв Новий Карфаген в Іспанії, однак
пізніше армії під керівництвом Гасдрубала (брата Ганнібала) вдалося
вислизнути, і вона також перейшла через Альпи в Італію (207 р. до
н. е.). Коли звістки про це дійшли до Гая Клавдія Нерона, римського
полководця, який не давав Ганнібалові вирватися з південної Італії,
він залишив у своєму таборі невелику кількість людей, котрі повинні
були створювати видимість, начебто там присутнє все військо. Сам
же він здійснив стрімкий перехід на північ, де з’єднав ся з військами
Марка Лівія Салінатора, і разом вони біля річки Метавр (207 р. до
н. е.) розгромили армію Гасдрубала.
Повернувшись із тріумфом з Іспанії, Сципіон переніс воєнні дії до
Африки, і невдовзі Ганнібал з усіма своїми військами був відклика­
ний з Італії на захист Карфагена. Ганнібал поспіхом набрав і навчив
нову карфагенську армію. У 202 р. до н. е. два великі полководці та
їхні війська зустрілися біля міста Зама. На боці римлян були дві іс ­
тотні переваги: бойовий гарт і значна перевага в кінноті, наданій їхні ­
ми союзниками ­нумідійцями. Сципіон здобув перемогу, а Ганнібалу
вдалося втекти. Так закінчилася друга Пунічна війна.
Із перебігом подій під час третьої Пунічної війни учні знайомлять ­
ся самостійно за підручником, звертаючи увагу на такі питання.
1) Причини третьої Пунічної війни.
2) Руйнування Карфагена.
3) Наслідки Пунічних війн.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Робота з таблицею.
Заповніть таблицю «Війни Риму і Карфагена».
Назва війни Причина Привід
Перша Пунічна
Друга Пунічна
Третя Пунічна
Заповнення таблиці допоможе не тільки систематизувати вивче ­
ний матеріал, але й сприятиме формуванню в учнів навичок розріз ­
няти поняття причини історичних подій і приводу, що їх викликав.
Учитель перевіряє правильність виконання завдання. У разі браку
часу таблиця може бути заповнена вдома.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Заключне слово вчителя.
— До 264 р. до н. е. Рим зайняв домінуюче становище у всій Італії
і був визнаний могутньою державою в Середземномор’ї.
— Римляни домоглися впливу в Італії, поєднуючи військову міць
і підступність у питаннях політики.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацювати текст параграфа.
2) Виконати завдання на контурній карті.
3) Пояснити зміст крилатих висловів «піррова перемога», «поді ­
ляй і володарюй».
4) Випереджальне завдання. Підготувати повідомлення про гла ­
діаторів.
Категорія: Всесвітня історія 6 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 2491 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: