Урок № 40 Розвиток зв’язного мовлення. Сприймання чужого мовлення. - Українська мова 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська мова 9 клас

Урок № 40 Розвиток зв’язного мовлення. Сприймання чужого мовлення.

Урок № 40
Розвиток зв’язного мовлення. Сприймання чужого мовлення. 
Види мовленнєвої діяльності. Навчальне аудіювання
Мета: дати учням уявлення про види мовленнєвої діяльності; розвивати логічне й образне мис-лення, уяву, зорову пам’ять, формувати комунікативні вміння
Очікувані результати: учні систематизують вивчені відомості про види, форми мовлення, ви-ди мовленнєвої діяльності, різновиди читання, вимоги до мовлення, ситуацію спілку-вання, її складові, основні правила спілкування; користуються залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання.
Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, текст для навчального аудіювання з тестовими завданнями до нього
Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.
І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку
Проблемне питання.
— У який спосіб людина може сприймати чуже мовлення? Наведіть приклади.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Бесіда.
— Які види мовленнєвої діяльності вам відомі?
— Які з них є рецептивними, а які — продуктивними?
— Чи однаково людина розподіляє час на чотири види мовленнєвої діяльності?
ІІІ. Основний зміст роботи
1. Робота з підручником.
1) Опрацювання теоретичного матеріалу
2) Виконання вправ і завдань
2. Бесіда.
— Які є форми мовлення?
— Назвіть основні види мовленнєвої діяльності.
— Від чого залежить характер нашого мовлення?
3. Слово вчителя.
План пояснення нового матеріалу
1) Види мовленнєвої діяльності.
Мовленнєва діяльність охоплює чотири види: аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння та письмо.
2) Аудіювання, його види.
Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його. Сприймати усно інформацію, що передається, потріб-но цілеспрямовано: глобально, докладно або критично.
Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплен-ня змісту повідомлення, уміння визначати тему, основну думку повідомлення.
Докладне аудіювання передбачає якнайповніше сприймання змісту повідомлення, усві-домлення деталей змісту, кожного з його елементів.
Критичне аудіювання вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, мотиво-ваної оцінки сприйнятого твердження, критичного осмислення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання практикують під час переказу тексту з творчим завданням.
4. Проведення навчального аудіювання.
1) Інструктаж із проведення аудіювання.
Слухаючи текст, необхідно глибоко проникати у його зміст, щоб зрозуміти взаємозв’язок описаних явищ, фактів, подій, з’ясувати особливості композицій твору, причинно-наслідкові зв’язки в ньому.
2) Читання тексту вчителем.
ЯК НАРОДИЛИСЯ СЛАВНОЗВІСНІ «ЗАПОРОЖЦІ»
Між Д. І. Яворницьким та І. Ю. Рєпіним здавна склалась тепла й сердечна дружба. Зустрі-чі й листування між ними тривали сорок чотири роки. Збереглося 60 листів Рєпіна до Яворни-цького і 30 листів Яворницького до Рєпіна. У них багато цікавого матеріалу про життєвий і творчий шлях двох приятелів. Їхня плідна дружба має свою цікаву історію.
Яворницький, як відомо, був земляком великого художника. Обидва вони народилися й виросли на Харківщині. Але вперше зустрілися в Петербурзі 1887 року. Тут щороку святкували річницю з дня народження Т. Г. Шевченка, на яку збиралось українське земляцтво.
Приводом до розмови й знайомства був задум художника намалювати запорожців, коли вони зібралися на раду й складають відповідь турецькому султанові на його наказ припинити напади на Крим.
Вперше про цей сатиричний документ Рєпін почув 1878 року в мальовничому маєтку Аб-рамцево під Москвою, який належав відомому знавцеві мистецтва Саві Мамонтову.
Художник одразу ж уявив собі цю сцену, той гомеричний регіт від дошкульних, солоних дотепів і олівцем тут же нарисував запорожців, що заходяться від сміху.
Ідею митця — увічнити запорожців на полотні — гаряче підтримали його друзі. Рєпін з юним художником В. Сєровим помандрували навесні 1880 року на Запорожжя, щоб на власні очі побачити місцевість, зібрати потрібний матеріал та відшукати поміж українців характерні типажі.
Восени 1880 року Рєпін повернувся до Москви. Тоді ж таки, в жовтні, до нього в майстер-ню зайшов Л. М. Толстой. Візит славетного письменника дав художникові новий поштовх у його малюнку. Оглянувши «Запорожців», Толстой помітив, що цей малюнок поки що являє собою етюд. Треба, щоб була відбита головна думка художника-реаліста: високе почуття національної гідності й гордості, непереможний запорозький дух, його сила.
Розумні й справедливі зауваження Толстого змусили Рєпіна задуматися. Художник сприйняв їх із щирою вдячністю і одразу взявся переробляти ескіз. Він збільшує формат полот-на, кількість дійових осіб, переставляє окремі постаті, створює враження великих зборів коза-ків.
Ескіз картини художник уже мав, але для великого полотна йому ще багато чого бракува-ло. Крім того, Рєпін побоювався критики такого знавця Запорозької Січі, як Яворницький.
Він запросив Дмитра Івановича до себе, щоб показати ескіз майбутньої картини. Через де-який час Дмитро Іванович прийшов до майстерні Рєпіна.
З першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася. Він щиро захопився, хвалив автора за вдалий сюжет, за його чудовий задум.
Дмитро Іванович запропонував Рєпіну все, що потрібно було для цієї картини: книги з іс-торії запорозьких козаків, свою колекцію зброї, жупани, чоботи, люльки, сулію з-під горілки, яку викопав у запорозькій могилі, навіть череп, знайдений на Чортомлицькій Січі. Віддав також фотознімки запорозького прапора, старих картин і Дніпрових порогів, фото нащадків запорожців — дніпровських лоцманів. Яворницький щиро перейнявся задумом Рєпіна. Він приводив до художника своїх земляків та знайомих, які позували йому під час створення картини. Їх постаті й риси обличчя скидалися на запорозьких козаків. Це була найголовніша й найдорожча допомога Рєпіну.
Ілля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював він над «Запорожцями» понад дванад-цять років (з 1880 по 1891 рік). На великому полотні одна за одною з’являлися все нові й нові козачі постаті. Вони здавалися Дмитрові Івановичу прекрасними, а художник запевняв, що до них треба б «трохи доторкнутися пензлем».
Картину ще було не закінчено, як до Яворницького прийшов Рєпін. Це було перед Різд-вом. Вдарили великі морози.
— А я до вас! — звернувся Рєпін.
— Що сталося?
— Їдьмо до мене! Я хочу посадити вас на картині за писаря.
— Ілля Юхимович, я ніде не люблю виставляти себе напоказ.
— Ні, ні! Я від вас не відстану! Кому ж бути писарем, як не вам?
Яворницький довго опирався, але врешті згодився, і вони поїхали до Рєпіна. Майстерня художника в той час була на четвертому поверсі, під скляною покрівлею. Коли вони ввійшли, Ілля Юхимович глянув на Яворницького й сказав:
— Що це ви такий похмурий?
— В дорозі промерз.
Тоді Рєпін вийшов до сусідньої кімнати, виніс звідти якийсь журнал з карикатурами й по-клав на стіл перед Яворницьким. Той глянув на якийсь малюнок і посміхнувся.
— Стривай, стривай! Ось цей вираз мені й потрібний!
Не минуло і години, як Яворницький на картині уже сидів за столом у ролі січового писа-ря.
Писар — одна з центральних постатей картини. Його лукава посмішка пробігає по всьому обличчі, утворюючи ледь помітні зморшки біля очей і неглибокі ямочки коло щільно стулених губ. З усього видно, що це особа хитра і, як кажуть, сам собі на умі. Писар добре чує всі ті дотепи й дошкульні слова, які йому диктує товариство, однак не квапиться писати їх на папері довгим гусячим пером.
Але Рєпін ще не знайшов підхожої людини для Сірка. І ось навесні 1899 року художнику пощастило. Він зустрівся з генералом М. І. Драгомировим. Коли вперше його побачив, Рєпін аж вигукнув: «Живий Сірко!» Далі навколо Сірка на картині групувалися всі інші персонажі.
Слава «Запорожців» облетіла всю Росію, перейшла й кордони. На виставках у Чикаго, Бу-дапешті, Мюнхені, Стокгольмі картина мала великий успіх.
«Запорожці» — один з найпопулярніших творів Рєпіна, втілення волелюбного характеру, широти душі й непокірності січового козацтва.
(779 сл.) (І. Шаповал)
3) Виконання тестових завдань до тексту «Як народилися славнозвісні "Запорожці”».
1. Д. Яворницький та І. Рєпін познайомилися:
А у Харкові;
Б у Петербурзі;
В в Абрамцево;
Г у Києві.
2. Скільки років тривала дружба між Д. Яворницьким та І. Рєпіним?
А 20;
Б 34;
В 44;
Г 50.
3. Задум картини виник під впливом:
А зустрічі з Яворницьким;
Б розмов про лист козаків до султана;
В поїздки на Запорожжя;
Г читання козацьких літописів.
4. У кого в маєтку І. Рєпін почув про лист-відповідь турецькому султану?
А Д. Яворницького;
Б П. Третьякова;
В С. Мамонтова;
Г Л. Толстого.
5. Першим критиком картини був:
А В. Сєров;
Б Л. Толстой;
В Д. Яворницький;
Г М. Драгомиров.
6. Найголовніша допомога Рєпіну в створенні картини була надана Яворницьким у вигляді:
А порад;
Б речей та козацьких атрибутів;
В прототипів козаків;
Г розповідей про козаків.
7. У ролі січового писаря Рєпін зобразив Яворницького, тому що йому сподобався його:
А похмурий вигляд;
Б постава;
В посмішка;
Г хитрий погляд.
8. Центральна постать картини:
А писар;
Б Сірко;
В скарбничий;
Г кошовий отаман.
9. Хто став прототипом до образу Сірка?
А М. Драгомиров;
Б В. Сєров;
В Л. Толстой;
Г С. Мамонтов.
10. Дмитро Яворницький був:
А художником;
Б поетом;
В істориком;
Г прозаїком.
11. Тема опрацьованого тексту:
А історія створення картини «Запорожці» художником І. Рєпіним;
Б історія дружби історика Д. Яворницького і художника І. Рєпіна;
В історія запорозького козацтва;
Г пошуки Рєпіним прототипів для картини.
12. До якого стилю належить текст?
А Художнього;
Б публіцистичного;
В наукового;
Г розмовного.
Відповіді: 1Б; 2В; 3А; 4В; 5Б; 6В; 7В; 8А; 9А; 10В; 11А; 12А.

ІV. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
1) Опрацювати теоретичний матеріал
2) Виконати вправи
VI. Підсумок уроку
Заключна бесіда.
— Назвіть різновиди аудіювання.


Категорія: Українська мова 9 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 2655 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: