Урок № 15 Розвиток зв’язного мовлення. Усне повідомлення на лінгвістичну тему на основі зіставлення й узагальнення матеріалу в науковом - Українська мова 8 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська мова 8 клас

Урок № 15 Розвиток зв’язного мовлення. Усне повідомлення на лінгвістичну тему на основі зіставлення й узагальнення матеріалу в науковом

Урок № 15

Розвиток зв’язного мовлення. Усне повідомлення на лінгвістичну тему
на основі зіставлення й узагальнення матеріалу в науковому стилі

Мета: закріпити знання учнів про стилі мовлення, поглибити їх знання про науковий стиль, дати відомості про його різновиди (підстилі); формувати вміння зіставляти й узагальнювати навички складати висловлювання в науковому стилі; розвивати логічне мислення, удосконалювати культуру усного мовлення

Очікувані результати: учні вміють визначати стилі мовлення; будують висловлювання в науковому стилі на лінгвістичну тему на основі зіставлення й узагальнення вивченого; складають рецензії на відповідь однокласника; уміють зіставляти й узагальнювати мовний матеріал.

Обладнання: підручник, зразки текстів

Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.

§ І.   Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

1)   Перевірка письмового завдання.

2)   Фронтальне опитування.

3)   Перевірка індивідуального завдання.

2.   Робота зі словником.

З’ясуйте лексичне значення слів лінгвістика, повідомлення, рецензія.

§ IІ.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми й мети уроку

Проблемне завдання.

Уявіть ситуацію: вам потрібно підготувати повідомлення, тобто скласти висловлювання з метою показати вчителю свої знання з української мови, правильне розуміння матеріалу, уміння викладати його чітко й послідовно. Яким стилем мовлення ви скористаєтеся в такому випадку? Відповідь аргументуйте.

§ IІІ.  Основний зміст роботи

1.   Слово вчителя.

1)   Науковий стиль, його основна функція.

Науковий стиль обслуговує сферу науки, техніки, освіти, виробництва. Його основна функція — повідомлення знань, пояснення, аналіз явищ, доведення припущень.

2)   Підстилі наукового стилю.

У складі наукового стилю виділяють три підстилі: власне науковий (використовують у дисертаційних дослідженнях, монографіях, наукових доповідях), науково-навчальний (застосовують у підручниках, посібниках, учнівських рефератах), науково-популярний (використовують у виданнях наукового змісту для широкого кола читачів).

Повідомлення на лінгвістичну тему складається в науково-навчальному підстилі наукового стилю.

2.   Робота з текстом.

Прослухайте текст. Доберіть до нього заголовок. Доведіть, що висловлювання належить до наукового стилю.

Своєрідність структури односкладних речень, пов’язаність їх із тією або іншою сферою мовлення забезпечують їм важливе місце в системі стилістичних засобів синтаксису.

Для означено-особових речень характерне перенесення акценту з виконавця дії на дію. Вони вживаються в розмовному мовленні, у художніх текстах, часом і в публіцистиці. Використовуються такі речення й у науковому стилі, зокрема в навчальному та популярному різновидах.

У неозначено-особових реченнях виконавець дії не називається з якихось причин, невідомий або не становить інтересу. Поширені такі конструкції в розмовному мовленні та в художньому стилі, рідше в публіцистиці (особливо в заголовках) та в наукових текстах.

Узагальнено-особові речення містять узагальнені судження, уживаються переважно в розмовному мовленні, у народній творчості (здебільшого в прислів’ях та приказках). Узагальнений характер цих речень дає підстави застосовувати їх паралельно з інфінітивними конструкціями у висловах на позначення неможливості чогось.

Синтаксична структура безособових речень зумовлює широке поле їх застосування, а пов’язаність із певними стилями та ступінь емоційної забарвленості залежать від лексичного наповнення. Спільним у всіх сферах мовлення є те, що в безособових реченнях наголошується на результаті дії, на незалежності певного стану, у якому перебуває людина, від її волі, на об’єктивності природних процесів. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують речення з дієсловами в безособовій формі та з конструкціями на -но, -то.

У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення.
Вельми доречні безособові конструкції в описах природи та переживань людини, коли вона залишається віч-на-віч із природою. За допомогою таких речень відтворюється напружений душевний стан персонажа чи автора.

(За О. Пономарівим)

3.   Проблемне завдання.

Зіставте стилістичну функцію означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень. Зробіть висновок про роль односкладних дієслівних речень у мовленні, узагальнивши матеріал, поданий в опрацьованому тексті.

4.   Робота з текстами.

Прочитайте уважно тексти. Зіставте поданий у них теоретичний матеріал і розкрийте спільні й відмінні ознаки односкладних і неповних речень.

ТЕКСТ 1

Односкладними називаються речення, які мають один головний член і не потребують поповнення структури другим головним членом. Такий головний член не тільки називає якийсь предмет, дію, явище навколишньої дійсності, а й виражає відношення до дійсності, набираючи певної граматичної форми й відповідної інтонації. Другого головного члена в таких реченнях або не може бути взагалі, або формально його можна встановити, але його відсутність не створює враження неповноти речення, а є їх структурною особливістю.

Залежно від способу морфологічного вираження головного члена односкладні речення поділяються на дієслівні та іменні. До дієслівних односкладних належать: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні; до іменних односкладних речень — називні.

Односкладні речення можуть бути поширеними й непоширеними залежно від того, пояснюється головний член другорядними членами речення чи ні.

(За М. Плющ)

ТЕКСТ 2

Неповним називається речення, у якому пропущено один або кілька членів (головних чи другорядних), які зрозумілі з контексту або ситуації.

Неповнота граматичної структури таких речень не заважає їм бути засобом спілкування, оскільки пропуск тих чи інших членів не порушує їх смислової завершеності.

Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі ж типи, як і повні: пропуск окремих членів речення може бути як у поширених речень, так і в непоширених, двоскладних і односкладних.

Неповні речення поділяються на контекстуальні та ситуативні. Контекстуальними називаються неповні речення з пропущеними членами, які вже згадувались у контексті: або в найближчих реченнях, або в цьому ж реченні (якщо воно складне). Ситуативними називаються неповні речення, у яких пропущені члени, зрозумілі з ситуації.

(За М. Плющ)

5.   Творче завдання.

Зробіть усне повідомлення в науковому стилі на тему «Спільні й відмінні ознаки односкладних і неповних речень».

6.   Робота з підручником.

1)   Опрацювання теоретичного матеріалу

2)   Виконання вправ і завдань

§ ІV.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Опрацювати теоретичний матеріал

2)   Виконати вправи

2.   Індивідуальне завдання.

§ V.  Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Рефлексія».

— Який із видів роботи на уроці вам найбільше сподобався?

— Що не вдалося осягнути?

— Наскільки ви впоралися з поставленим завданням?

Категорія: Українська мова 8 клас | Додав: uthitel (11.11.2013)
Переглядів: 4332 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: