Урок № 9 Літописи як історико-художні твори. «Повість минулих літ» — історична книга й збірка епічних творів - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 9 Літописи як історико-художні твори. «Повість минулих літ» — історична книга й збірка епічних творів

Урок № 9

Літописи як історико-художні твори.
«Повість минулих літ» — історична книга й збірка епічних творів

Мета: ознайомити учнів з особливостями літописів як історико-художніх творів; поглибити знання про давньоукраїнську оригінальну літературу; розвивати навички аналізу творів давньої літератури

Очікувані результати: учні пояснюють значення давніх літописів для збереження відомостей про життя, культуру, звичаї наших пращурів; знають основні відомості про «Повість минулих літ» і легендарного автора Нестора Лiтописця, уміють аналізувати твори давньої літератури.

Теорія літератури: літописи.

Обладнання: підручник, словник літературознавчих термінів, різні видання літописів, ілюстрації до них, «Повість минулих літ» у переказі В. Близнеця

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

На попередніх уроках ми ознайомилися із жанровою системою літератури середньовіччя, з кращими творами перекладної літератури. Але поряд із нею на території княжої Руси-України розвивалася й оригінальна література. Якими зразками вона була представлена — про це ми й поговоримо сьогодні на уроці.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

(Учні «ланцюжком» називають десять Божих заповідей і коментують їх.)

2.   Робота в малих групах.

(Учні переказують інші біблійні притчі, коментують їх, презентують власні ілюстрації.)

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя (учнів).

1)   Заснування Києво-Печерського монастиря.

Одним із монастирів, що залишили яскравий відбиток у всій давньоруській історії, був Києво-Печерський монастир, заснований під Києвом за часів князювання Ярослава Мудрого. Про заснування Києво-Печерського монастиря розповідають три джерела: «Житіє Феодосія Печерського», «Києво-Печерський патерик» і «Повість минулих літ». Автори цих рукописних книг — сучасники подій, пов’язаних із виникненням монастиря. Ще й надто, вони були його мешканцями — ченцями, а деякі з них відігравали значну роль у суспільно-політичному житті.

Перше згадування про Києво-Печерський монастир знаходимо в «Повісті минулих літ» від 1051 року. Тут же читаємо про Антонія Печерського як про людину «ім’ям мирським від граду Любича». Бажаючи прийняти чернецтво, він відправився «у країну Грецьку й досяг Царьграда. І прийшов він на Святу гору й обійшов Афонські святі монастирі, і, побачивши ці монастирі на Святій горі й життя ченців, що перевершує людські можливості... захотів повторити подвиги цих ченців». Вернувшись звідти в Київ при князі Ярославі, після довгих скитань «по нетрям і горам», чернець 1051 року оселився «у малої печери».

Нестор Літописець писав: «Прийшов він на пагорб і возлюбив місце це і став жити тут, молитися Богу». Поголос про аскетичний спосіб життя ченця в печері швидко поширився. До Антонія почали приєднуватися однодумці, яких він постригав у ченці. Він став їхнім духовним отцем. Коли кількість братії досягла дванадцяти осіб, Антоній поставив ігуменом Варлама, а сам переселився на сусідній пагорб, викопавши в ньому нову печеру. Так виникли печери, які пізніше назвали Ближніми й Дальніми.

Коли число братії досягло ста осіб, князь Ізяслав на прохання Антонія подарував ченцям гору над печерами.

Отже, Києво-Печерський монастир остаточно сформувався як релігійна община 1062 року. У цей час зібралася необхідна кількість ченців, було призначено ігумена, монастир одержав ділянку землі над печерами, на якій побудовані церква, келії та інші монастирські приміщення. Усе це говорило про те, що монастир був юридично оформлений, бо без згоди митрополита князь не міг би дарувати землю для його створення.

Києво-Печерський монастир був активним провідником християнської релігії, уведеної на Русі 988–989 року, він активно втручався в політичні справи держави, засуджував князівські усобиці, виступав за незалежний розвиток руської православної церкви. Монастир завжди захищав міцну централізовану монархію, відстоював недоторканість влади великого князя.

Життя засновників Києво-Печерського монастиря сприймалося як моральний подвиг, адже вони відвернулися від мирських спокус. Цим монахи здобули прихильність і від влади: князі й бояри підтримували їх, дарували їм землю з підданими селянами, угіддя, срібло й золото.

Князь Ярополк Ізяславич 1158 року подарував монастирю Небельську, Дервську й Луч­ську волості та інші угіддя поблизу Києва. Того ж року князь Гліб Всеславич Полоцький та його дружина Анастасія Ярополківна подарували печерським чорноризьцям 700 гривень срібла, 100 гривень золота та п’ять сіл із челяддю. Суздальський єпископ Єфрем, постриженець Києво-Печерського монастиря, пожертвував своїм землянам маєток в м. Суздалі з церквою Димитрія та селами.

Монастир, прагнучи до збільшення своїх володінь, удався до захоплення земель селян­ських общин та інших монастирів. 1128 року ченці силоміць «з гріхом великим і безправно» захопили Дмитрівський монастир у Києві. Печерський монастир стає не тільки впливовим релігійним центром, а й великим феодалом — землевласником й експлуататором покріпачених селян.

У монастирі розвивається образотворче мистецтво, зокрема іконопис, медицина. Відомо, що саме тут було збудовано першу лікарню в Київській Русі. Печерський монастир став також центром підготовки православного духівництва.

2)   Життя та діяльність автора «Повісті минулих літ» Нестора Літописця.

Найдавніший літопис, що дійшов до нас,— «Повість минулих літ». Його автором є Нестор (1056–1113). Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, він мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.

Що ж нам відомо про нього?

Батьківщина Нестора — Київ. Про перші роки його життя немає жодних відомостей. За згадками самого літописця, він вступив до Печерської обителі послушником в юному віці: «До Феодосія, який жив у монастирі і правив доброчинне життя та іноче правило і який приймав кожного, хто приходив до нього, прийшов і я, грішний і недостойний раб Нестор, і прийняв він мене, коли мені було від народження мого сімнадцять років». Суворістю життя, молитовним зосередженням і ретельністю в справах віри юнак незабаром перевершив багатьох відомих печерських старців і після постригу в ченці був визнаний гідним сану ієродиякона. Основним «послушанням» Нестора в монастирі стала книжкова справа, а створена ним перша редакція «Повісті минулих літ» (близько 1113 року, оригінал до нас не дійшов, літопис відомий лише в більш пізніх копіях) донині залишається головним джерелом історичних відомостей про Давню Русь.

Народився Нестор, імовірно, у сім’ї, яка належала до еліти тогочасного давньоруського суспільства. Саме таке походження давало йому можливість відійти від давніх язичницьких традицій, що ще мали доволі значну силу на Русі, і прилучитися до нового для руських людей християнства, а, відповідно, й отримати християнську освіту, ознайомитися з біблійними текстами й творами християнських авторів. Водночас таке елітарне походження давало йому можливість виробити своєрідне бачення суспільно-політичних процесів та історичного минулого його краю.

З яких причин Нестор обрав чернече життя — сказати важко. Можна лише твердити: вибір цей був непростим. Ченці стали «новими людьми», нетрадиційною інтелектуально-духовною елітою, яка несла для русичів християнські цінності. Це викликало негативну реакцію в населення. Отож, хоч би що там було, Нестор опинився в Києво-Печерському монастирі. Його перебування в цій обителі припало на час її піднесення. Так 1091 року відбулося урочисте відкриття мощів Феодосія. Саме тоді починається інтенсивне творення й літературне оформлення легенд про подвижників Києво-Печерського монастиря, які склали основу «Києво-Печерського патерика».

Можна сказати, що Нестору поталанило з часом і культурним оточенням. Жив він у період політичного й культурного піднесення Київської Русі. Мешкав у найбільшому столичному монастирі, де не лише міг спостерігати за бурхливими подіями, але й мав можливість хоча б частково усамітнитися, що є дуже важливим і потрібним для письменника. Час написання Нестором агіографічних творів залишається спірним. Деякі дослідники відносили їхню появу до 80-х років XI ст., нині ж більшість датують ці твори початком XII ст.

Чимало зробив Нестор і для освіти Русі. Є відомості про те, що київські князі неодноразово відправляли ченця-історика у великі міста на Правобережжя Дніпра для організації училищ та шкіл при монастирях.

Преподобний Нестор дожив до глибокої старості, не припиняючи праці над літописом, і мирно спочив. Помер він 9 листопада 1113 року.

Нестор Літописець канонізований православною церквою, його тіло знаходиться в Києво-Печерській Лаврі. Нині мощі літописця відкриті для відвідувачів. У підземних лабіринтах цього монастиря покоїться 123 нетлінних тіла святих, яким майже тисяча років. Їх порівнюють із муміями єгипетських пірамід, тому й не дивно, що київський монастир став місцем паломництва людей з усього світу.

9 листопада Православна церква відзначає день Преподобного Нестора Літописця — першого історика Київської Русі, ченця Києво-Печерської Лаври, продовжувача традицій слов’янської писемності, що були закладені рівноапостольними Кирилом та Мефодієм.

3)   «Повість минулих літ» — історична книга і збірка епічних творів.

1110 року Нестор узявся за написання нового літописного зводу, названого ним «Повість минулих літ», що став вершиною його літературної діяльності. У ранньому середньовіччі немає іншого руського твору, який би за глибиною думки, філософських узагальнень і стрункістю побудови історичної концепції міг би зрівнятися з «Повістю минулих літ». Створення багатопланового літопису «Повість минулих літ, або звідки почалася Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала» є одним з проявів людського генію. Саме завдяки цьому твору ми знаємо «звідки пішла Руська земля».

В. Микитась, український літературознавець і критик, так писав про роботу над літописом: «На початку ХІІ ст. чернець Києво-Печерського монастиря Нестор поставив перед собою грандіозне завдання: об’єднати всі попередні літописи, відредагувати й доповнити їх новими матеріалами та описами подій, очевидцем яких він був, а головне — докорінно переробити скупі перекази про початок Русі та її місце у світовій історії...»

Твір «Повість минулих літ» складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань, з поєднанням сучасних авторові подій. Надзвичайно широке коло джерел (попередні руські літописні зводи та сказання, монастирські записи, візантійські хроніки Іоанна Малали та Георгія Амартола, різні історичні збірники, розповіді старця-боярина Яна Вишатича, торговців, воїнів, мандрівників), осмислених з єдиної, суворо церковної точки зору, дозволило Преподобному Несторові написати історію Київської Русі як складову частину всесвітньої історії, історії порятунку людського роду.

Висока освіченість автора, копітка праця з першоджерелами дали змогу створити широке історичне полотно. Крім того, літопис Нестора знайомить із важливими подіями церковної історії.

У «Повісті» в одне ціле об’єднано твори книжного та фольклорного походження різних жанрів. Усні оповідання, перекази, легенди, прислів’я, історичні пісні, воїнські повісті, житія, ораторські промови, повчання, твори перекладної літератури, давніші літописні нотатки — усе це під рукою літописця-патріота перетворилося в один монументальний твір, основним завданням якого було з’ясувати історію руської землі, її походження, розвиток, особливості боротьби з ворогами.

Усі перекази, які літописець вплів у своє оповідання, поряд із поетичними образами надають давньому літопису мистецької цінності. Крім того, у творі висловлено гарячу любов до батьківщини, тривогу за добро й щастя рідної землі.

Ця виснажлива, тривала праця включала в себе й ретельну пошукову роботу.

З метою глибшого й повнішого пізнання історії преподобний Нестор 1107 року вирушає на пошуки першоджерел. Літописець відвідав Володимир-Волинський та Зимненський Святогірський монастирі. Наслідком подорожі стало включення до «Повісті минулих літ» майже в повному обсязі Волинського літопису.

Свою титанічну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат двадцятилітнього щоденного подвигу. Хроніку подій у ньому було зведено до 1110 року. Описане в літописі розгорнулося на тлі вселюдських історичних подій, охоплюючи всі пласти суспільного буття — від гридниць князів до халуп трударів. Пульс тих давніх часів відбивається в дійових особах — відомих і безіменних — і передається через орачів, сіячів, рибалок, будівничих, воїнів, іконописців, тих, хто панував, і тих, хто повстав проти гніту. «Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам’ятка, у якій історію держави показано на широкому тлі світових подій. Автор висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі. Твір містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно.

Завдяки державницькому підходу до розуміння історії та сучасності, широті світогляду й літературному обдарованню Нестора «Повість минулих літ», як зазначав академік Д. Ліхачов, є «не просто зібранням фактів давньоруської історії і не просто історико-публіцистичним твором, а цілісною, літературно викладеною історією Русі».

Усі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли.

2.   Робота зі словником літературознавчих термінів.

Літопис — найдавніший вид історико-мемуарної прози, що становить собою розташовані в хронологічному порядку коротенькі замітки й докладні оповідання («сказання») про історичні події.

Автори літописів — літописці — розповідали про ті історичні події, свідками чи учасниками яких вони були самі або про які дізналися з інших джерел, зокрема з усної народної творчості.

Літописи — жанр історичної наукової літератури, але в них є вставні оповідання, написані за старовинними переказами, історичними піснями, легендами; у козацьких літописах є вірші, панегірики. Виклад у літописах, особливо в козацьких, образний, емоційний. Тому ці твори є не лише історичними пам’ятками, а й пам’ятками художньої літератури.

3.   Виразне читання уривків із «Повісті минулих літ».

(Уривки твору (переказ В. Близнеця) виразно читають учні.)

4.   Евристична бесіда.

— У чому полягає цінність «Повісті минулих літ» для мовознавців, істориків? А для нас із вами?

— Який період історії описано в «Повісті минулих літ»?

— Твори яких жанрів представлено в літописі?

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Проблемне питання.

(Застосовується інтерактивний метод «Таблиця Алверманна».)

Так

Проблема

Ні

Аргумент 1

Чи можемо ми вважати літописи зразками тільки художнього стилю?

Контраргумент 1

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

Вивчити теоретичний матеріал

2.   Індивідуальні завдання.

Підготувати повідомлення на тему «“Києво-Печерський патерик” як пам’ятка житійної літератури, місце його укладання, головні герої».

3.   Творче завдання.

Написати твір-припущення «Яким я бачу автора “Повісті минулих літ”».

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?

— Схарактеризуйте особистість Нестора.

(Агіограф і літописець, основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, учений, чернець Києво-Печерського монастиря.)

— У чому полягає заслуга Нестора перед нащадками?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (20.08.2014)
Переглядів: 5436 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: