Урок № 46 Т. Шевченко. Послання «І мертвим, і живим, і ненарожденим...». - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 46 Т. Шевченко. Послання «І мертвим, і живим, і ненарожденим...».

Урок № 46
Т. Шевченко. Послання «І мертвим, і живим, і ненарожденим...». 
Викриття конформізму значної частини української еліти
Мета: ознайомити учнів із культурними й політичними чинниками, що спонукали поета до написання цього послання; удосконалювати вміння виразно й усвідомлено читати твір, аналізувати його ідейно-художній зміст та визначати провідну думку
Очікувані результати: учні розуміють культурні й політичні чинники, що спонукали поета до написання цього твору; виразно й усвідомлено читають твір; визначають і характеризують адресата послання, провідну думку твору; орієнтуються в композиції твору, знають напам’ять уривок із послання. 
Теорія літератури: послання.
Обладнання: підручник, портрет письменника, «Кобзар», ілюстративний матеріал до послання
Тип уроку: комбінований.
I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку
Вступне слово вчителя.
У вірші «Три літа», який дав назву всьому творчому періоду, Шевченко зізнається: «Я прозрівати став потроху». І що ж він побачив? Частково відповідь на питання поет дає в поемі «Кавказ», де є такі рядки: «Кати знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить». Гірка правда про становище тогочасної України й усвідомлення необхідності змін у суспільстві не дозволили Шевченкові мовчати. І на світ з’явилося послання «І мертвим, і живим, і ненарожде-ним...».
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Бесіда.
— Сформулюйте тему та ідею поеми Т. Шевченка «Сон».
— Чому автор називає свій твір комедією?
— Якими постають перед нами образи земляків-українців у поемі?
2. Виконання учнями тестових завдань.
1) Авторське жанрове визначення твору «Сон» Шевченка
А поема
Б послання
В комедія
Г трагедія
2) У поемі «Сон» Шевченко вперше в українській літературі
А з’єднує в єдине ціле ряд усних апокрифічних сказань
Б виводить закорінений у свідомості міфологічний образ мудрого правителя
В створює узагальнену художню панораму соціально-політичного буття Російської ім-перії
Г виписує романтичні образи національних героїв
3) У рядках поеми «Сон»
О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
йдеться про місто
А Москву
Б Санкт-Петербург
В Париж
Г Київ
4) У рядках поеми «Сон»
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах.
Шевченко, звертаючись до царя Петра І, згадує українського гетьмана, замордованого в Петропавловській фортеці 
А П. Полуботка
Б І. Мазепу
В П. Дорошенка
Г Б. Хмельницького
5) Першим зразком української політичної сатири є твір Т. Шевченка
А «Кавказ»
Б «Гайдамаки»
В «Сон»
Г «Великий льох»
6) Образ «царя волі» трапляється в поемі Т. Шевченка
А «Великий льох»
Б «Сон»
В «Гайдамаки»
Г «Кавказ»
7) У словах поеми «Сон» «Мов та чапля меж птахами», «Мов опеньок засушений, Тонка, до-вгонога» йдеться
А про царицю Катерину ІІ
Б жінку царя Миколи І
В жінку-кріпачку
Г одну з придворних дам
8) Уривок
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай,— каже,—
Може, так і треба». 
це
А експозиція
Б розвиток дії
В постпозиція
Г ліричний відступ
9) Віршовий розмір уривка, поданого в попередньому завданні
А ямб
Б хорей
В дактиль
Г амфібрахій
10) У рядках
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує.
використано засіб комічного
А гумор
Б іронія
В сарказм
Г сатира
11) Спостерігаючи, що діється на землі, оповідач летить
А за журавлем
Б совою
В ластівкою
Г лебедем
12) «Се велике оскарження "темного царства”», так про поему «Сон» писав
А О. Білецький
Б Л. Новиченко
В І. Франко
Г Леся Українка
Відповіді: 1 В, 2 В, 3 Б, 4 А, 5 В, 6 Б, 7 Б, 8 Г, 9 Б, 10 Б, 11 Б, 12 В.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. Розповідь учителя.
1) Про концепцію твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденим...».
14 грудня 1845 року в містечку В’юнище народився один з найвидатніших віршів україн-ської літератури — «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Укра-їні моє дружнєє посланіє». Характерними рисами послання як жанру є гострота, актуальність порушених у творі проблем, публіцистичність. Послання — твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. У своєму творі поет у першу чергу звертається до передової ін-телігенції, яка, на переконання Шевченка, повинна пройнятися потребами народу та чесно йому служити. 
Коли поет перебував в Україні, то познайомився з багатьма представниками української інтелігенції. Він бачив, що й серед українських дворян були люди, які виступали проти царату, за звільнення селян. Серед цих освічених інтелігентів-патріотів можна назвати родину Тарнов-ських (володіли маєтком у Качанівці), дослідника народної творчості Михайла Максимовича, Олександра Афанасьєва-Чужбинського, Миколу Костомарова, Опанаса Марковича, Миколу Гулака, «старого панича» поета Віктора Забілу, Євгена Гребінку, і, звичайно ж, Пантелеймона Куліша. Як зазначає П. Зайцев: «В особі Куліша Шевченко вперше зустрів українця цілком но-вітнього типу, про який мріяв і якого шукав — справжнього українського патріота, що мав пе-ред собою виразний ідеал розбудовування української культури і ширення української націона-льної свідомості».
Та частіше зустрічалися такі, які на словах здавалися щирими патріотами й народолюбця-ми, а насправді були жорстокими кріпосниками. Шевченкові ненависна як кріпосницька сут-ність тогочасного панства, так і його зрадницька поведінка щодо своєї нації. До таких звернені пристрасні слова Кобзаря
І знову шкуру дерете
З братів незрячих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову...
Послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим...» за своїм ідейним спрямуванням має гостро викривальний, сатиричний зміст. У ньому поет показує всі злочини українських панів перед народом і пророкує справедливу кару за них. І все ж Кобзар не втрачає надії, що якась частина найбільш чесних представників дворянської інтелігенції стане на бік трудящих — «найменшого брата».
Гіркотою та гнівом наповнені слова поета, у яких він засуджує своїх сучасників за пасив-ність і байдужість:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Освічені дворяни захоплювались ідеями слов’янського єднання, вивчали історію та мови слов’янських народів, а про свою забували:
І всі мови
Слов’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі.
Поет закликає глибше ознайомитися з історією рідного краю. Він упевнений, що відповіді на болючі питання сучасності — хто ми, чиї сини, ким і за що закуті в кайдани — слід шукати в минулому. Реалістично сприймаючи українську історію, поет закликає наївних патріотів бачити її такою, якою вона була насправді. Із сарказмом Шевченко зауважує, що козацькі нащадки негідні вихваляти подвиги предків:
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, лій топили.
Закликаючи до вивчення історії своєї батьківщини, поет у той же час виступає проти над-мірної романтизації козацької слави:
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу.
Засуджує Шевченко й перекручення історії України, він виступає проти поширеної в той час теорії про монгольське походження слов’ян. Саме проти такої теорії та сліпих її прихильни-ків спрямовані слова:
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Одним із провідних мотивів послання є роздуми про самобутність української культури. Із повагою ставлячись до культур інших народів, Шевченко в той же час послідовно відстоює ідею збагачення однієї культури іншою, вважає необхідним для розвитку української культури використання всього кращого, створеного іншими народами. Але з цих культур треба брати лише загальнолюдське. Як заповіт сучасникам і наступним поколінням звучать слова:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Шевченка як патріота хвилювала загальна байдужість, яка охопила українців. Особливо боляче було бачити, як національна еліта, забувши своє коріння, зраджувала інтереси батьків-щини, жорстоко експлуатувала кріпаків. Тому в посланні автор багато уваги приділяє розвін-чанню конформізму значної частини української інтелігенції.
У творі поет ніби змоделював образ національної еліти, показав, якою вона повинна бути, визначив її політичні та морально-етичні пріоритети. Адже, дійсно, досвід новітньої історії до-водить, що найбільшого соціально-економічного та духовно-культурного прогресу досягають переважно країни, які у своєму розвитку спирались на національні традиції. При цьому вони завжди вміли «чужому научатись».
2) Назва твору. Епіграф.
Назва твору вказує на те, що він написаний для всіх часів і не обмежується географічно. Масштабність адресата, окресленого в назві, зумовлюється гостротою проблематики, актуаль-ної у будь-який час, а саме проблеми добра і зла та їх довічної боротьби, що конкретизується у творі як проблема правди і брехні. Для поета вона є принциповою, про що йдеться вже в епі-графі, узятому з Першого соборного послання апостола Івана: «Як хто скаже: "Я Бога люблю”, та ненавидить брата свого, той не правдолюбець». Шевченко це трактує так: любов до невиди-мого Бога оживає в любові до ближнього: «Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, якого не бачить?». Епіграф і задає полемічний характер посланню. Бажаючи розбудити серед українського люду дух любові, братства, взаєморозуміння, поет послуговується словами улюбленого учня Христа, якого називають апостолом Любові. Поет не приймає того українського патріотизму, за яким немає любові.
Він передрікає: якщо українські шляхтичі не схаменуться, то скоро гнів поневолених «ни-зів» суспільства змете їх:
«Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата...
Посланням «І мертвим, і живим...» Шевченко започаткував в українській літературі тра-дицію «вимогливої» любові. Саме так треба розуміти критичний, викривальний пафос твору. За словами І. Дзюби, Т. Шевченко — «творець в українській літературі, у духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того "національного сорому”, який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження».

2. Словникова робота.
Конформізм (від латин. conformis — подібний) — морально-політичний термін, що озна-чає пристосування, пасивне прийняття існуючого стану речей, законів, пануючих думок тощо.
Конформізм — це відсутність власної позиції, безпринципне й некритичне наслідування певної моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, тра-диція).
3. Робота з текстом.
(Застосовується інтерактивний метод «Щоденник подвійних нотаток».)
Методична порада.
Інтерактивний метод «Щоденник подвійних нотаток».
1. На розділеному навпіл вертикальною лінією аркуші учень занотовує свої міркування й відчуття щодо теми твору.
2. У процесі читання тексту ліворуч записуються рядки, що спонукали замислитися, схви-лювали, праворуч — коментар до них. (Наприклад: «Цей уривок нагадав мені про... По-думалося... Згадалося...»)
3. Після прочитання праворуч записуються загальні враження.

Зразок виконання роботи
Рядки, що спонукали замислитись Коментар до них
І всі мови 
Слов’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
дастьбі... Подумалося, що мова йде про наш час. Багато хто з представників української політичної еліти не володіє державною мовою. А мова — це наша історія.

4. Бесіда.
— Що вам найбільше запам’яталося з прочитаного?
— Які рядки з твору ви виписали? Чому саме ці? Що ви вважаєте найважливішим у текс-ті?
— Якби цей твір писали ви, що написали б по-іншому?
— У яких словах сконцентрована головна думка твору? Яка вона?
— Чи доніс автор свою думку до читача? Що допомогло йому це зробити?
— Які запитання виникли у вас до автора твору?
5. Підбиття підсумків роботи. Коментар учителя.
ІV. Систематизація й узагальнення вивченого
Творче завдання.
Напишіть міні-твір на тему «Що ми? Чиї сини? Яких батьків?»
V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
1. Завдання для всього класу.
1) Вивчити теоретичний матеріал
2) Вивчити напам’ять уривок твору.
3) Підготуватися до контрольної роботи з теми «Творчість Т. Шевченка (частина І)».
2. Творче завдання.
Прокоментувати слова Г. Грабовича: «У "Посланні...” поет приходить від роздумів про трагічну долю своєї країни до висновку, що корінь зла лежить у ній самій. Проблема криється не просто в політичних опозиціях, у "класовому конфлікті”, а в ушкодженій свідомості, у втраті національної пам’яті й гідності, що призводить до масової самоомани».
VІ. Підсумок уроку
Заключна бесіда.
— Чому, на вашу думку, Шевченко звертається до мертвих, живих, сучасників і майбут-ніх поколінь українців?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (12.02.2014)
Переглядів: 6409 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: