Урок № 43 Т. Шевченко. «Чигрине, Чигрине...», «Великий льох». Глибокі роздуми поета про минуле й майбутнє - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 43 Т. Шевченко. «Чигрине, Чигрине...», «Великий льох». Глибокі роздуми поета про минуле й майбутнє
Урок № 43
Т. Шевченко. «Чигрине, Чигрине...», «Великий льох».
Глибокі роздуми поета про минуле й майбутнє
Мета: опрацювати зміст творів, ознайомити учнів із поняттям містерії як жанру драми; розкри-ти алегоричний зміст образу великого льоху; визначити головну думку творів; образи-символи, реальне й містичне, ужите поетом у своїх творах, дослідити минуле України; ро-звивати навички аналізу ліро-епічних поезій
Очікувані результати: учні знають особливості містерії як жанру драми; розкривають алегори-чний зміст образу великого льоху; визначають головну думку творів; уміють аналізувати ліро-епічні поезії.
Теорія літератури: містерія.
Обладнання: підручник, портрет Т. Шевченка 1845 року; репродукції малюнків Т. Шевченка «Богданова церква у Суботові», «Богданові руїни в Суботові»; портрет гетьмана Богдана Хмельницького; словник літературознавчих термінів
Тип уроку: комбінований.
 І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку
Вступне слово вчителя.
1843 року Т. Шевченко вперше після викупу з кріпацтва подорожує Україною. Відвідує він також і Суботів, колишню резиденцію Богдана Хмельницького. Побачене глибоко вразило поета, а те, що залишилося від Богданової церкви, він сприйняв як символ руїни нації.
Побачене й пережите в Суботові та Чигирині вилилося на папір рядками поезій «Чигрине, Чигрине...», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові...», у яких виразно звучить мотив тривоги за долю України.
 ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Проблемне завдання.
Поясніть логічний ланцюжок, створений автором у поемі «Кавказ»: Душа → Бог.
2. Завдання учням.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. Розповідь учителя.
1) Б. Хмельницький — борець за визволення України.
Богдан Хмельницький ще зовсім молодим вступив до козацького війська. Усі відразу зро-зуміли, що з нього буде хоробрий та відважний козак-лицар, розумний керівник. Як козацький старшина, він брав участь у численних битвах із турками, а в битві під Цицерою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у туре-цьку неволю, де пробув два роки.
Вийшовши з неволі, став сотником козацького війська, і знали його запорожці як відваж-ного й розумного чоловіка. Після невдалого козацького повстання 1638 року Хмельницький постійно жив у Чигирині або на своєму хуторі Суботові, успадкованому від батька. Та чигирин¬ський староста та урядники не довіряли йому й боялися його. Тому часто посилали з козаками в степи нищити татарські загони. Коли вже 1647 року Хмельницький рушив із сотнею козаків у степ, Чаплинський напав зі своїми гайдуками на Суботів.
Тоді Богдан Хмельницький вирішив помститися за себе і за кривди народу не тільки Чап-линському, а й усім панам.
У кінці грудня 1647-го Б. Хмельницький та його старший син Тиміш з невеличким (300 чи 500) загоном козаків подався на Запорожжя. 20 січня 1648-го Хмельницький підійшов під Січ; 24 січня захопив усі човни і провіант; 25 січня заволодів фортецею, при цьому значна частина реєстровців перейшла на бік повстанців. Невдовзі його було обрано за гетьмана. Почалася підготовка до збройного виступу. Хмельницький розіслав універсали до українського народу із закликами вступити до лав козацького війська; налагодив виробництво пороху, організував закупівлю зброї та боєприпасів; заручився підтримкою Туреччини, уклав угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.
Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося в Національ-но-визвольну війну українського народу, очолену Б. Хмельницьким.
Він поїхав на Січ, скликав козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про кривду, що чинилася польськими панами.
1648 року Хмельницький очолив боротьбу українців проти польської шляхти. До його війська приставали молоді й старі. Під Жовтими Водами військо розбило вояків Стефана Пото-цького, а його самого було взято в полон. Під Корсунем поразки зазнали головні польські сили, у полон узято обох польських воєначальників — Потоцького й Калиновського.
Після перемоги в Зборівській битві 18 вересня 1649 року укладено Зборівський мир.
На початку 1651-го у битві під Берестечком Хмельницький через зраду кримського хана зазнає поразки.
8 січня 1654-го на Переяславській раді підписано союзницький договір із Росією, який трактувався царизмом як приєднання України до цієї держави.
Богдан Хмельницький був людиною міцного здоров’я, але останні роки життя часто хво-рів. Він помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 року в Чигирині. Похований у Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Церква мала стати родовою усипальницею Хмельницьких.
Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знахо-диться нині, невідомо. Власне, існує дві версії цієї події,— так звана польська й українська. За польською, воєвода Стефан Чарнецький 1664 року напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив, а попелом вистрілив з гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає, мовляв, тіло Богдана було перепоховане його старим другом Лавріном Капустою. Аби не допустити ще однієї наруги над тілом гетьмана, інформацію про нове місце поховання Б. Хмельницького не розголошували, тільки обмежене коло осіб знало про це, та й ті люди в ході війн загинули. Учені припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху Хмельницького може бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що неподалік від Суботова. Але доказів підтвердження обох версій поки що немає.
2) «Чигрине, Чигрине...». Роздуми поета про минуле й майбутнє у творі.
Чигирин, резиденцію гетьмана Б. Хмельницького, Шевченко відвідав двічі: у липні — серпні 1843 року та квітні — жовтні 1845-го. Тут він створив картини «Дари в Чигирині 1649 року», «Чигринський дівочий монастир», «Чигрин з Суботівського шляху». Поета надзви-чайно вразило страшне запустіння міста, його руїни викликали тяжкі роздуми. Дорогою до Пе-тербурга 19 лютого 1844-го Тарас Шевченко написав пристрасний вірш «Чигрине, Чигрине...».
У ньому протиставляються історична доля славної козацької столиці, занапащеної та за-бутої, й активна позиція ліричного героя, життєва мета якого — розбудити славне минуле, по-вернути «правду безталанну».
Т. Шевченко висловлює занепокоєння долею народу й у зв’язку з цим згадує Чигирин, що за часів Богдана Хмельницького був резиденцією гетьмана, фактично столицею України. Та боротьба, яку вів український народ за свою свободу, не принесла бажаних наслідків. Народ залишився поневоленим. Чигирин занепав, перетворився на звичайне повітове містечко. З долею запустілого Чигирина поет порівнює долю України. Під чоботом імперської Росії
…Заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.
Великий Кобзар докоряє своїм сучасникам, які примирилися з таким становищем і схиля-ють голови перед панами.
Віршем «Чигрине, Чигрине...» відкривається рукописна збірка Т. Шевченка «Три літа». За формою викладу це медитативно-філософський монолог ліричного героя, у якому висловлено глибокі роздуми про минуле й майбутнє України, осмислюється її національна доля.
Шевченко виражає надію, що з його сліз зійдуть ножі «обоюдні». Цей мотив нагадує тему освячених ножів у «Гайдамаках». Однак його філософський зміст дещо змінився, він трансфор-мувався в мотив національного самоочищення. Тепер історичне призначення ножів не в помсті. Поет має надію, що вони «розпанахають погане, / Гниле серце, трудне, / І вицідять сукровату, / І наллють живої / Козацької тії крові, / Чистої, святої!!!».
Початок твору — риторичне звертання «Чигрине, Чигрине», яке у вірші повторюється тричі. Перша частина містить філософський роздум про плинність часу. Роки летять і залиша-ють по собі руїну та забуття. Автор наголошує, що вже померкла «святая... слава Чигирина», «розсипаються могили», «Дніпро висихає». І нащадки забули про славу гетьманської столиці Чигирина.
Така ситуація в країні, у настроях населення викликає у поета чотири пристрасні риторичні питання, у яких висловлено розчарування ходом історії:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами Московські ребра??
Що ж на ниві уродилось??!
А вродила, наголошує Шевченко, «рута... рута... / Волі нашої отрута». Це метафоричний образ, у якому засобами іронії та контрасту показано крах ідеї державництва, утрату незалеж-ності.
Довідка.
Рута-м’ята — у Європі символ смутку та горя. Часто рута символізує розлуку, самот-ність, нерозділене кохання.

У поезії виведено образ юродивого поета.
Довідка.
Юродивий — несповна розуму, психічно хворий, божевільний; у християнській тради-ції — провісник, носій слова Божого.

На відміну від людей здорових, які не переймаються недолею батьківщини, можливо, на-віть не розуміють її трагедії, він усе знає, розуміє, оплакує Україну, але його не хочуть чути: «А я, юродивий, на твоїх руїнах / Марно сльози трачу».
У вірші «Чигрине, Чигрине...» автор використовує розгорнуту метафору.
Так, символічним є образ плугатаря-орача, який убачає своїм завданням викувати новий леміш та чересло, зорати переліг і засіяти ниву «щирими сльозами» в надії, що «меж ножами рута / І барвінок розів’ється», тобто Україна процвіте.
Довідка.
Барвінок — символ вічності буття й життєвої сили, провісник весни.

Твір пройнятий мотивами туги за колишньою козацькою славою, патріотичними ідеями, вірою в кращу долю України.
3) «Великий льох». Історія написання, жанр і композиція твору.
Датою написання поеми-містерії «Великий льох» вважається 21 жовтня 1845 року, а по-штовхом для її створення стало проведення російськими вченими археологічних розкопок мо-гил у селі Суботові поблизу від Чигирина, де колись жив Б. Хмельницький. Народ сприймав це як глумління над його святинями. Нищення прадавніх могил — символу минулої козацької слави українців, надзвичайно вразило поета.
Причиною розкопок, безумовно, стали фольклорні легенди та перекази про нібито захова-ні в літній резиденції Б. Хмельницького Суботові великі скарби, що збурювало уяву скарбошу-качів.
Т. Шевченко визначив жанр «Великого льоху» як містерію.
Довідка.
Містерія (від грец. mysterion — таїнство) — різновид романтичної алегорично-символічної поеми з гротескним змістом, для якої характерні поєднання фантастичного з реа-льним, участь надприродних сил як персонажів, символіка, філософічність, тяжіння до дра-матизації.
Гротеск (від фр. grotesque — химерний; комічний) — навмисне перебільшення, змі-щення акцентів, відхід від норми, зображення у викривленому світлі.
Виникнувши в ХІІІ ст., містерія поширилась у ХІV–ХV ст. в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах, Франції у вигляді масових видовищ. Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були її композиційним центром.

Тому твір Тараса Шевченка також має три частини. Звичайно, поет використав лише ос-нови цього жанру, а сам твір наповнив українськими фольклорними образами-символами, але-горіями, що дало йому можливість художньо втілити відповідні політичні мотиви.
Як уже зазначалося, містерія інсценізувала народження Христа — у «Великому льосі» це створена Богданом Хмельницьким Українська держава. Епізоду смерті Христа у творі відпові-дає момент знищення Української держави Петром І та Катериною II. Воскресіння Христа у творі співвідноситься з надією на відродження Української держави. Крім того, у кожній із трьох частин діє три дійові особи, що наближає твір до драматичного жанру.
У поемі використано характерний для фольклору прийом троїстості. Твір складається з трьох частин: «Три душі», «Три ворони», «Три лірники». У кожній частині діє по три персона-жі. Тут переплітаються три історичні часи українського буття: період діяльності Б. Хмельницького, часи І. Мазепи й дійсність, сучасна авторові. Льох розкопують три дні. Об’єднує частини поеми центральний образ великого льоху, що символізує Україну.
Основний містичний мотив у містерії «Великий льох» — віщування про народження двох зовсім несхожих близнят, один з яких — національний месія, рятівник України, другий — її кат.
4) Зміст твору «Великий льох». Символічність образів містерії.
До місця розкопок злітаються три пташки-душі, три ворони і приходять три лірники. Че-рез їхні розмови показано, як кожен із них сприймає подію розкопування льоху та чого вони від неї чекають.
Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві...
Подорожуючи Україною, Т. Шевченко відвідав і Суботів. Він створив малюнок «Богдано-ва церква в Суботові». На Іллінській церкві, де похований гетьман України, дійсно похилений хрест. Навколо неї — могили, немає жодної живої душі. Вікна в церкві замуровані, двері міцно зачинені. Все зроблено для того, щоб ніхто не пробрався через могутні стіни-мури до святого духу Української держави, що за часів Богдана Хмельницького здобула статус вольності й не-залежності.
Три пташки — три душі — чекають, коли розкопають льох, тоді вони потраплять до раю. За що ж покарано трьох дівчат-пташок?
Перша перейшла дорогу з повними відрами гетьману, коли той їхав Москві присягати. За народними прикметами це означало, що вона благословила його на удачу. Присяга відбулася. Та, як виявилося пізніше, була дівчина підступною, нещирою, зрадою, тому й вода в її відрах перетворилася на отруту, від якої помер весь рід. Смерть цілого роду символізує погибель усієї України, нації, адже царська Росія намагалася мову українського народу, його традиції знищити з коренем.
Друга дівчина услужила цареві: напоїла водою його коня. Йдеться про Петра І, який по-вертався в Москву після Полтавської битви, «коли був спалений Батурин» — резиденція украї-нських гетьманів (на той час — гетьмана Мазепи). Поплічники царя за його наказом знищили Чечеля, котрий підтримував політику Мазепи, вирізали людей у Батурині.
Вода — це символ життя. За народними звичаями, гріх напувати водою коня ворога. Сво-їми діями дівчина ніби благословила російського царя на життя, на здоров’я, а значить і на по-дальше поневолення українського народу.
Третя дівчина була ще зовсім малою й плакала в матері на руках, а коли мати показала на Дніпро й золоту галеру, з якої цариця Катерина милувалася жахливою пожежею монастиря Межигірського Спаса, що горів з її доброї руки, дівчинка посміхнулася — «та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали!» Дитина була покарана за те, що лютого ворога України поблагословила посмішкою.
Колір цих пташок-душ теж символічний — білий, що означає чистоту й невинність. Отже, ці дівчата — чисті й невинні у своїх вчинках, ненавмисно вони вдалися до гріхів, за які не можуть потрапити до раю.
Три ворони — алегоричні образи українських, польських та російських реакційних сил, які вже свідомо вчинили великі злочини. Розділ починається звуконаслідуванням: «Крав! Крав! Крав! Крав Богдан крам». Мається на увазі воля українського народу, яку повіз гетьман у Пере-яслав та продав злодіям, тобто Московщині. За народними повір’ями, коли ворон кряче, то че-кай біди. Народне прислів’я теж доводить цю прикмету: «Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче». Чорний ворон завжди був символом нещастя, горя, трагедії. Невипадково третя (російська) ворона провіщає:
Через мост идет черт,
А коза по воде:
Быть беде! Быть беде!
Далі ворони ведуть розмову про ці біди: три укази Микола І видав, щоб побудувати заліз-ницю між Москвою і Петербургом, де від важкої праці, холоду, голоду й хвороб полягло шість тисяч душ (російська ворона). Польська ворона вихваляється бенкетом вельмож у Парижі на честь того, що придушили польське повстання, а повстанців у «Сибір загнали».
Українська розповідає про «благородні діяння» московської ворони: руйнування Батури-на, страту Полуботка, нові укази про зруйнування України, покарання Петром І однодумців Мазепи. У результаті такої політики щодо України «нічого уже в хаті взяти».
Проте українська ворона перевершила своїм вихвалянням і російську, й польську. Вона з гордістю розповідала про те, що їх ще й не було на світі, як вона вже «шинкувала та кров про-ливала» із своїх братів. Цим автор нагадує важливу історичну минувшину, яку не хотіли визна-вати «славні історики»: на цій території найдревніша все-таки українська народність. Україн-ські князі заради слави проливали кров своїх же українців-братів. І саме зрадництво і продаж-ність нації принесло найбільше лиха нашій державі.
Саме українська ворона повідомляє, що цієї ночі повинні народитися близнята:
Один буде, як той Гонта,
Катів катувати!
Другий буде, що вже наш!
Катам помагати…
Хоч інші сестриці погрожують покарати Гонту, щоб не розпустив «правду й волю по всій Україні», та все ж таки українська посестра радить інше:
Поки сліпі люде,
Треба його поховати,
А то лихо буде!
Образ сліпих людей теж символічний. Це одурені українці, які змирилися зі своїм рабсь-ким становищем.
Отже, у поемі «Великий льох» звучить тривога поета-патріота за зганьблену долю Украї-ни.
У Суботів ідуть співати про Богдана Хмельницького три лірники. Вони старі, немічні та ще й із фізичними вадами: «Один сліпий, другий кривий, / А третій горбатий».
Довідка.
Лірники — мандрівні співці, сліпі старці, що в супроводі ліри виконують переважно набожні пісні, здебільшого книжного походження, а також жартівливі та сатиричні, так звані «чічітки» (на відміну від кобзарів, які в основному виконували історичні пісні, героїчні думи, брали участь у козацьких походах, гайдамацьких повстаннях).

Лірники сподіваються щось заробити, бо біля великого льоху, який саме розкопують, про-водиться ярмарок.
Образами лірників Шевченко показує, якими стали українці на Вкраїні, на що перетвори-ла Московщина український народ. Став він безсилий, немічний, безпорадний.
Нема кому продовжувати славу гетьмана, нема кому й заспівати славу Богданові.
Великий льох розкопують три дні. Третього дня там знаходять кістки в кайданах, черепок і гниле корито — символи смерті, рабства, голоду й бідності.
Центральним у поемі є образ великого льоху — символ героїчного минулого українського народу та його прихованих сил у боротьбі із самодержавством та кріпосництвом; це ідея народної волі й державної незалежності та її здобуття всією громадою.
Потім поет звертається до Богдана Хмельницького, пропонуючи йому подивитись, на що тепер перетворився Суботів. Шевченко дорікає Хмельницькому, що той підписав договір про підкорення російському царю Олексію. Поет називає гетьмана «Олексієвим другом» і ще раз пропонує подивитись, що тепер коять в Україні його «друзі», які не зважають на те, що Богдан «все оддав їм». Проте поет має надію на світле майбутнє. Він виражає впевненість, що наста-нуть такі часи, коли «встане Україна / І розвіє тьму неволі, / Світ правди засвітить, / І помолять-ся на волі / Невольничі діти!..»
5) Тема та ідея твору.
Тема: історіософське осмислення історії України в її основних кризових моментах, які стали послідовними етапами занепаду держави.
Ідея: віра в безсмертя українського духу, у відродження України, української нації, духов-ності, що є можливим тільки за умови пробудження від колоніально-націоналістичного сну й тотального поневолення.
2. Виразне читання вірша «Чигрине, Чигрине...».
3. Коментар і пояснення вчителя, словникова робота.
4. Евристична бесіда.
— Які мотиви переплітаються у вірші? (Особистий і суспільний.)
— Що ви з уроків історії знаєте про Чигирин?
— Чому поет стверджує, що свята слава міста — у високих могилах, які руйнуються?
— Поясніть значення слова «юродивий». Чому автор так себе називає?
— Хто, на думку автора, занедбав колишню велич і славу України?
— Як поет оцінює минуле і яким бачить майбутнє?
— Чому, закінчуючи поезію, поет висловлює думку про неминучість пробудження святої правди? Що він зробить для того, щоб його мрія обов’язково здійснилася?
5. Виразне читання уривків поеми-містерії «Великий льох».
6. Коментар і пояснення вчителя. Словникова робота.
7. Евристична бесіда.
— Що у творі є реальним, а що фантастичним?
— Що, на думку автора, є гріхом перед Батьківщиною?
— Як ви зрозуміли суть алегоричних образів?
— Уособленням чого є великий льох?
— Які ознаки драми є у творі?
— Чому цей твір не друкувався раніше?
8. Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію».
— Як на вашу думку, чи є актуальними у наш час твори, вивчені сьогодні на уроці?
 ІV. Систематизація й узагальнення вивченого
Робота з таблицею.
 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
1. Завдання для всього класу.
1) Вивчити теоретичний матеріал
2) Схарактеризувати образ України за поемою-містерією Т. Шевченка «Великий льох».
2. Індивідуальні завдання.
Підготуватися до виразного читання поезії «Стоїть в селі Суботові...».
3. Творче завдання.
Скласти тестові завдання за змістом вивчених творів.
 VІ. Підсумок уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Із вивчених творів Т. Шевченко постав переді мною як людина...
— Урок примусив мене замислитися над тим...
— Хочеться більше дізнатися про...
Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (12.02.2014)
Переглядів: 3361 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: