Урок № 39 Т. Шевченко. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів. «До Основ’яненка», «На вічну пам’ять Котлярев - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 39 Т. Шевченко. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів. «До Основ’яненка», «На вічну пам’ять Котлярев

Урок № 39

Т. Шевченко. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів.
«До Основ’яненка», «На вічну пам’ять Котляревському»,
«Думка» («Нащо мені чорні брови...»), «Причинна», «Лілея»

Мета: ознайомити учнів з особливостями ранньої творчості Т. Шевченка та поезіями цього періоду; удосконалювати навички виразного читання та аналізу ліричних творів; сприяти розвитку естетичних почуттів

Очікувані результати: учні вміють розрізняти лірику й ліро-епіку, визначають жанрову групу, до якої належить твір; розрізняють елементи, що посилюють емоційну напругу елегії (думки) та балади; виразно читають поезії, коментують їх ідейно-художній зміст.

Теорія літератури: елегія; поглиблення поняття про лірику; балада, романтизм.

Обладнання: підручник, портрет письменника, різні видання «Кобзаря», ілюстративний матеріал

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

1840 року побачило світ перше видання «Кобзаря», яке, за словами біографів Т. Шевченка, зробило справжню революцію у свідомості його співвітчизників. Наше завдання — на основі вивчених ліричних творів поета зробити висновок про те, у чому ж сила Шевченкового слова.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1.   Хронологічний диктант.

Укажіть дати, коли відбулися події.

1)   Жуковський вручив Тарасові Шевченку відпускну... (25 квітня 1838 року).

2)   Разом з обслугою — кріпаками Тарас Шевченко як козачок молодого пана Павла Енгельгардта виїздить до міста Вільно... (Восени 1829 року).

3)   Тарас вступає до Академії мистецтв вільним учнем... (1838 року).

4)   Роки заслання поета... (1847–1857).

5)   Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравірування... (1860 року).

6)   Тарас Шевченко видав підручник для недільних шкіл... (1861 року).

 

2.   Бесіда.

— Які роздуми викликало у вас життя Т. Шевченка?

— Як характеризують поета слова «Караюсь, мучусь, але не каюсь»?

— Що стало причиною перепоховання Кобзаря?

ІІІ.    Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   Рання творчість Тараса Шевченка.

Життя в Петербурзі сприяло розвитку таланту Т. Шевченка, причому не тільки малярського, а й літературного. Перші спроби Шевченка, які належали в основному до баладного й елегійного жанрів, високо оцінив Є. Гребінка.

Ранній, романтичний період поетичної творчості характеризується тематичним розмаїттям. Шевченко розглянув такі теми:

1.   Місія митця — бути народним сумлінням; важливість ролі мистецтва в громадському житті, у збереженні історичної національної пам’яті. Зображення поета як постаті виняткової, невід’ємної від народу («Перебендя», «Думи мої, думи мої...», «На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка»).

2.   Уславлення козацького минулого України, героя-борця за волю Вітчизни, народного ватажка-месника. Відтворення героїки визвольних змагань українського народу; хвала волелюбності й завзяттю. Відображення духовної сутності історії («Гамалія», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»).

3.   Елегійні роздуми про трагічну самотність знедолених (сироти, покинутої дівчини, козака на чужині). Неприкаяність особистості, що прагне знайти долю, щастя. Зв’язок із мотивами й символами народної пісні, балади («Причинна», «Тополя», «Тяжко-важко в світі жити...», «Нащо мені чорні брови...»).

4.   Тема зневаженої жінки-покритки («Катерина»).

5.   Аналіз соціальної дійсності: несправедливість людських взаємин і порядків, антигуманність законів суспільства («Катерина», «Гайдамаки»).

2)   «На вічну пам’ять Котляревському».

На початку своєї поетичної творчості Т. Шевченко звертається до теми покликання митця, замислюється над роллю художнього слова в суспільному житті. Ці його роздуми та літературно-естетичні погляди знайшли вияв в елегії «На вічну пам’ять Котляревському», написаній у рік смерті І. Котляревського (1838). Поет вказує на визначальну роль І. Котляревського у створенні нової української літератури, називає його «батьком», висловлює впевненість, що нащадки завжди пам’ятатимуть внесок письменника в розвиток української культури:

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Твір побудовано за принципом паралелізму. Вітер гойдає на калині покинуте одиноке гніздечко соловейка, що колись тут щебетав. А далі автор пише:

Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк, неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше витав...

Шевченко в образній формі говорить про творчий подвиг І. Котляревського, називає його батьком, орлом сизокрилим, кобзарем. Найбільшою заслугою автора «Енеїди» Шевченко вважає те, що письменник у своїх творах возвеличив народ і писав для народу.

3)   «До Основ’яненка».

У цьому дружньому посланні Т. Шевченко звертається до свого попередника — Г. Квітки-Основ’яненка. Кобзар високо цінив його творчість. Поштовхом до написання романтично-величального послання «До Основ’яненка» (1839) стала публікація в «Отечественных записках» нарису Г. Квітки-Основ’яненка «Головатий (Нарис для історії Малоросії)», який справив на Т. Шевченка сильне враження. Поет був вдячний старшому побратимові за звернення до патріотичної тематики, відтворення в усій величі героїки минулого України, що, на думку Т. Шевченка, може допомогти розбудити пасивних сучасників для боротьби за соціальне й національне розкріпачення.

Шевченко вболівав за Україну, поневолену й пригноблену. Він прагне нагадати сучасникам, що саме Україна є батьківщиною славного запорозького козацтва. Поет розмірковує над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування в панському ярмі. Тарас Григорович розуміє, що слово теж багато важить, тому звертається до Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити серця людей, доки ще живе в пам’яті згадка про славних лицарів-запорожців.

Початок поезії — романтичний опис природи, який навіває спогади про колишню Україну. А нині країна

Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...

Т. Шевченко називає Основ’яненка отаманом, батьком, орлом сизокрилим, сподіваючись, що до його авторитетного слова люди прислухаються.

...А ти, батьку... Співай...
Про Січ, про могили,
...щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!

У поезії наявні народнопоетичні образи-символи: місяць, вітер, чайка, степ, могили, домовина. Художні засоби також мають народнопісенне походження: порівняння («Чайка скиглить літаючи, / Мов за дітьми плаче»); персоніфікація («На тім степу скрізь могили / Стоять та сумують»); постійні епітети (синє море, червоні жупани, чужі люде, слава козацькая). Усе це сприяє висловленню основних ідей послання:

— відповіді на болючі питання сучасності слід шукати в минулому, щоб дізнатися, «чия правда, чия кривда / І чиї ми діти»;

— заклик поета оспівувати героїчне минуле народу;

— висловлення віри в безсмертя рідного народу, його мови, культури.

У творі наявні елегійні описи історичного минулого, яке не повернеться, звучить мотив звеличення козацтва.

Пантелеймон Куліш у листі до Т. Шевченка від 25 липня 1846 року запропонував зробити низку виправлень у посланні «До Основ’яненка»: «Ви підносите Головатого — особу недуже важливу і мало відому народові й історикам. Чи не краще надрукувати:

Наша пісня, наша дума
Не вмре, не загине;
От де, люди, наша слава,
Слава України!

В оригіналі було так: «Наш завзятий Головатий / Не вмре, не загине». Як бачимо, Т. Шевченко прислухався до письменника-побратима, і нині ця фраза стала крилатою з таким початком: «Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине...», утверджуючи безсмертя народу, його духовної спадщини.

4)   «Думка» («Нащо мені чорні брови...»).

Вірш Т. Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови...») вперше було опубліковано 1843 року в альманасі «Молодик». Характеризуючи поезії Т. Шевченка, М. Рильський зазначив, що їх провідною рисою є «музика, мелос, ритмічна могутність і метрична різноманітність». Це сприяло тому, що багато творів поета стали піснями, зокрема й вірш «Нащо мені чорні брови...»,— пізніше популярний романс.

За жанром це елегія, написана у формі монологу. Вродлива дівчина-сирота з чорними бровами, карими очима схвильовано розповідає про свою нещасливу долю. Її зрадив коханий — «чорнявий», і вона страждає від свого безталання: «Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?». У роздумах дівчини протиставляється її краса і нещаслива доля.

Довідка.

Елегія (від грец. elegeia — журлива пісня) — жанр ліричної поезії. Спочатку він визначався за формою вірша, пізніше домінуючими стали певний зміст і настрій вірша. Тепер елегією називається твір із мотивами смутку.

 

Безнадію дівчини, її сумний настрій підкреслено за допомогою тавтології, анафори: нащо мені, нема кому, плачте, очі, нехай та експресивної лексики: плачте, жалібніше, горе, тяжко, чужії. Ці настрої підсилюються й іншими засобами поетичної виразності: традиційними народними порівняннями «Серце в’яне, нудить світом, / Як пташка без волі», антитезою «Літа мої молодії / марно пропадають». Цим твором поет розширив народнопоетичний мотив дівочої самотності й сирітства, до якого повернеться в ліриці періоду заслання.

5)   «Причинна».

У ранній період творчості Т. Шевченко звертався і до жанру балади, якому він надав нових рис: спростив елементи фантастики, урізноманітнив засоби художньої виразності.

Першим відомим твором Т. Шевченка є його балада «Причинна». Як пояснює тлумачний словник, причинна — та, якій «пороблено», «зроблено причину» — душевну хворобу. У Шевченка ж дівчину зроблено сновидою.

«Причинна» надрукована вперше в альманасі «Ластівка» Є. Гребінки. Ця балада спирається і на літературні традиції (балади Ґете, Жуковського, Пушкіна, Лермонтова, романтичні повісті Гоголя, твори українських поетів-романтиків Боровиковського та Маркевича), і на фольк­лорні, особливо української демонології, але в той же час є глибоко оригінальним твором. У «Причинній» виявився суто шевченківський, індивідуальний жанровий різновид балади — ліризований. Особливо це простежується в ліричному відступі — монолозі-молитві «Така її доля...», який став народною піснею-романсом (музика композитора В. Заремби). Тема твору — розповідь про дівчину-красуню, яку ворожка зробила сновидою, щоб вона менше страждала від розлуки з коханим. Головний мотив твору — торжество кохання над ворожими силами в природі: навіть смерть не спроможна розлучити закоханих, які возз’єдналися після неї.

«Причинна» — типова романтична балада. У ній на перший план висуваються незвичайні події (дівчина, чекаючи коханого з походу, стає причинною, її залоскотали русалки; а козак, побачивши мертву кохану, накладає на себе руки). Розвиток сюжету уповільнений завдяки багатьом позасюжетним елементам (роздуми, описи, відступи). Як для романтичного твору, для «Причинної» характерні гіперболізовані пейзажі («Реве та стогне Дніпр широкий»), часті персоніфікації, метафоричність, пісенні епітети («Сердитий вітер завива, / Додолу верби гне високі, / Горами хвилю підійма»), глибоке проникнення у внутрішній світ людини. Незважаючи на трагічну розв’язку, у баладі звучить оптимістична нота про глибоке, незрадливе кохання, красу вір­ності слову, дружбі.

На думку літературознавця Г. Клочека, геніальність Шевченка виявилася в тому, що «він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свою поезію фольклорною образністю, що вироблялася, відшліфовувалася віками». Це яскраво простежується у вступному пейзажі до балади і в наступних частинах, де використано народні вірування в русалок, магічна сила яких припиняється після «третіх півнів»; весільний звичай, «обряд переходу» — перетворення дівчини на молодицю («Не розплете довгу косу, / Хустку не зав’яже»); народнопоетичні символи: китайка — шматок шовкової синьої тканини, яким за козацьким звичаєм покривали тіло загиблого воїна, явір — символ юнака, ялина — фольклорний символ туги, нещастя, розлуки; калина — символ дівчини.

Фрагменти балади «Причинна» поклали на музику Д. Крижанівський, В. Косенко, М. Лисенко, Г. Хоткевич, К. Мясков та ін. Шедевром української народної пісні, візитівкою України у світі став знаменитий початок балади — «Реве та стогне Дніпр широкий...» (музика Данила Крижанівського).

6)   «Лілея».

В основі балади «Лілея» — фольклорний мотив метаморфози — перетворення дівчини на квітку лілею, символ чистоти й ніжності. Твір написано у формі схвильованого монологу — сповіді Лілеї Королевому Цвіту. Вона розповідає про своє життя людиною, про трагічну долю матері-покритки, про знущання пана над сиротою після смерті матері й про те, як дівчина від тяжких поневірянь «умерла зимою під тином», а весною «процвіла... цвітом при долині». У баладі народне вірування про перетворення дівчини на квітку використано для викриття нелюд­ських учинків панів, тяжких умов кріпосницької дійсності.

На мотив балади композитори К. Данькевич написав балет «Лілея», а Г. Майборода — однойменну симфонічну поему.

2.   Дослідницька робота.

Працює творча лабораторія (клас об’єднано в групи, кожна з яких має підготувати і належним чином оформити відповідь на питання).

1-ша група — Опрацювати зміст поезії Т. Шевченка «До Основ’яненка», підготувати матеріал для «Понятійної таблиці».

2-га група — Опрацювати зміст поезії Т. Шевченка «На вічну пам’ять Котляревському», підготувати матеріал для «Понятійної таблиці».

3-тя група — Опрацювати зміст поезії Т. Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови...»), підготувати матеріал для «Понятійної таблиці».

4-та група. У названих ліричних творах віднайти ознаки романтизму.

5-та група. Опрацювавши баладу «Причинна», заповнити таблицю «Аналіз балади».

Аналіз балади

Тема (мотив) балади

Фантастичне
в баладі

Реалістичне в баладі

Ознаки романтизму
в баладі

 

 

 

 

 

6-та група. Узагальнити матеріал на тему «Мовно-стилістичні засоби творення образів у творах Т. Шевченка раннього періоду».

Рядки з твору

Назва засобу

Назва твору

«Нащо мені чорні брови?»

Риторичне питання

«Думка»

 

 

 

 

3.   Презентація роботи в групах, обговорення, коментар і доповнення вчителя.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

1.   Робота з таблицею.

2.   Завдання учням.

За поданим зразком самостійно проаналізуйте баладу «Лілея».

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Прочитати поему Т. Шевченка «Гайдамаки».

2.   Індивідуальні завдання.

1)   Підготувати повідомлення про історичну основу твору.

2)   Підготуватися до виразного читання окремих фрагментів поеми «Гайдамаки».

3.   Творче завдання.

Скласти усний твір «Гортаючи сторінки "Кобзаря”».

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Як вам працювалося в групі?

— Яка з поезій найбільше запам’яталася? Чому?

— Чому Шевченко у своїх творах часто звертається до теми історичного минулого України?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (20.01.2014)
Переглядів: 8717 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: