Урок № 35 Микола Гоголь. «Вечір проти Івана Купала». Національний дух у творчості письменника - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 35 Микола Гоголь. «Вечір проти Івана Купала». Національний дух у творчості письменника

Урок № 35

Микола Гоголь. «Вечір проти Івана Купала».
Національний дух у творчості письменника

Мета: допомогти учням осмислити творчу постать М. Гоголя, його місце в українській літературі та значення творчості митця для української культури; розвивати аналітичне мислення та усне мовлення

Очікувані результати: учні знають біографію М. Гоголя, мають уявлення про його основні твори; розуміють місце творчості письменника на порубіжжі культур двох народів — українського і російського та культурно-історичні обставини, що впливали на мовний вибір письменника; знають думку Т. Шевченка про М. Гоголя; уміють переказувати зміст оповідання, пояснюють його зв’язок із фольклором, етичними уявленнями українського народу.

Теорія літератури: романтизм.

Обладнання: підручник, портрет письменника, виставка його творів, пам’ятка «Мозаїка особистості»

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

§ I.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Народна мудрість говорить, що життя прожити — не поле перейти. Життєвий світ кожної людини, як і її життєві дороги, непередбачувані. Але трапляються інколи такі незбагненні миті, коли ти ясно відчуєш, пізнаєш самого себе і починаєш усвідомлювати: ти — частинка свого народу. Так сталося і з Гоголем. Однак про це ви дізнаєтеся пізніше.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Евристична бесіда.

— Назвіть найвідоміше в Україні місце, пов’язане з іменем Гоголя.

(Диканька.)

— У якому творі письменник прославляє героїзм та патріотизм українського народу?

(«Тарас Бульба».)

— Назвіть фільми, в основі сюжету яких лежать твори Гоголя.

(Твори Гоголя багаторазово екранізувалися. За мотивами повісті «Вечори на хуторі біля Диканьки» 1961 року кіностудія «Мосфільм» випустила кольоровий фільм.

1967 року за одноіменним твором Гоголя на кіностудії «Мосфільм» режисером Олександром Птушко було знято фільм «Вій».

1972 року кіностудія ім. О. Довженка за сценарієм Івана Драча, створеним за мотивами ранніх творів М. Гоголя, випустила фільм російською мовою «Пропавшая грамота».

1977 року за п’єсою М. Гоголя «Ревізор» на кіностудії «Мосфільм» Леонідом Гайдаєм було створено фільм «Инкогнито из Петербурга».

Компанія Step Creative Group випустила два квести: «Вечори на хуторі біля Диканьки» (2005) і «Вечір напередодні Івана Купала» (2006).

2009 року в Україні режисерами Петром Пінчуком та Євгенієм Березяком створено фільм «Дума про Тараса Бульбу». У той же час у Москві режисером Володимиром Бортком поставлено кінофільм «Тарас Бульба». Мотиви гоголівських творів та їх персонажі використані у фільмі режисера Костянтина Худякова «Марево», завершеному 2010 року.)

ІІІ.      Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

(Новий матеріал подається у формі лекції вчителя. Завдання для учнів — скласти уявлення про особистість письменника, орієнтуючись на пам’ятку «Мозаїка особистості».

Пам’ятка «Мозаїка особистості»

1.   Характер.

2.   Захоплення.

3.   Обдарування.

4.   Релігійність.

На дошці записане питання, відповідь на яке учні зачитуватимуть у кінці уроку: «Яким я уявляю собі Миколу Гоголя?»)

1)   Життя та творчість М. Гоголя.

Микола Васильович Гоголь (Яновський) народився 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони Святого Миколая. Згідно із сімейними переказами, він походив зі старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був у кінці XVII ст. гетьманом Правобережної Україні. У смутні часи української історії деякі з його предків приставали і до шляхетства, хоча більшість біографів схильні вважати, що він усе ж був «малоросом» (українцем).

Батько Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777–1825), помер, коли синові було 15 років. Він був небагатим поміщиком, писав п’єси, ставив театральні спектаклі. Вважають, що сценічна діяльність батька, який славився як чудовий оповідач, визначила пріоритети майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру.

Мати Гоголя, Марія Іванівна (1791–1868), уроджена Косяровська, видана заміж у чотирнадцять років. Наречений був удвічі старший за неї. Крім Миколи, у сім’ї було ще одинадцять дітей, з яких вижили тільки старший син Микола і три сестри. Дитинство майбутнього письменника минало в атмосфері, що сприяла розвитку творчих здібностей хлопця. Він спостерігав за ярмарками, слухав розповіді старих людей, казки, анекдоти, читав художні книжки. Бабуся Тетяна Семенівна прищеплювала внукові любов до мовно-музичної культури рідної землі.

Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв та приказок.

1818–1819 року навчався в Полтавському повітовому училищі.

1821–1828-го у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам», «Лукавін» та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль». Тут він завідував учнівською бібліотекою, захопився живописом та розпочав писати літературні твори в різних жанрах.

У гімназії зароджується й одна з особливостей його творчості — схильність до містифікації. Ще в студентські роки Гоголь налаштовувався на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства».

1828 року М. Гоголь переїжджає до Петербурга, щоб працювати на державній службі на користь вітчизні, але скоро розчаровується,— це було не те, про що він мріяв.

Знову почав писати, зацікавився Україною. Мати присилала йому описи звичаїв, національних костюмів, пісні, казки, легенди українців. Незабаром виходить із друку повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала» (1833). В око впадали ліризм і любов автора до зображуваного. Хоч писав Гоголь російською мовою, за духом він залишався українцем.

Письменник працює над книгами «Арабески», «Миргород».

1835 року очолює кафедру історії в Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він остаточно порвав з педагогічною роботою. Розраду від нездійснених планів письменник шукав і знаходив у творчості.

З другої половини 1830 років Гоголь пов’язує свою творчу діяльність із драматургією. Етапною стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836).

Невдовзі після прем’єри п’єси письменник виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.

В Італії він пише перший том поеми-романа «Мертві душі», що виходить друком 1842 року. «З появою "Ревізора” і "Мертвих душ” конфлікт Гоголя з російським суспільством ще більше визначився і загострився. Бо Гоголь показав не тільки Україну, а й — мовби для контрасту — і Росію. Це співставлення глибоко зачепило національні почування російських патріотів»,— зазначає П. Голубенко.

1848 року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але незадовго перед смертю спалив рукопис.

Останні роки його життя сповнені драматичних пошуків себе в Істині.

21 лютого 1852 року тяжка хвороба обірвала життя неповторного майстра слова.

В усьому світі нині посилився інтерес до творчості М. Гоголя. Виходять друком його книги, на сцені ставлять його п’єси, знімають кінофільми за мотивами творів письменника.

Тарас Шевченко високо оцінював твори Гоголя, з якими знайомився одразу після їх виходу у світ. 1842 року Шевченко виконав ілюстрацію до повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», а 1844-го написав поезію «Гоголю».

За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові-отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.

Аналіз листів Тараса Шевченка свідчить про його велике зацікавлення творчістю М. Гоголя, він неодноразово наголошує на тому, що вже встиг познайомитися з тим чи іншим твором письменника або розшукує якийсь твір. Найбільше уваги до творчості Гоголя Шевченко виявляє під час перебування на засланні в Оренбурзі.

А восени 1857 року Кобзар напише: «О, Гоголь, наш бессмертный Гоголь! Какою радостию возрадовалася бы благородная душа твоя, увидя вокруг себя гениальных учеников своїх».

2)   Історія написання твору «Вечір проти Івана Купала».

1830 року в журналі «Отечественные записки» з’являється повість «Басаврюк» (пізніше названа «Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви»). Нею М. Гоголь започаткував двотомний цикл повістей та оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Обидві книги викликали захоплення читачів, а критики одностайно визнали молодого письменника талановитим майстром слова, відзначивши його майстерність як гумориста та лірика в змалюванні природи й людських почутів, його глибоку обізнаність з українською міфологією.

В основу повісті «Вечір проти Івана Купала» покладено українські народні легенди, пов’язані з Івановим днем. У творі письменник поєднує чарівні та страшні казки про нечисту силу і віднайдення скарбу, спираючись на традиції сучасної йому романтичної літератури.

У народі ходять легенди, що ніч проти Івана Купала сповнена чудес: людина може почути мову звірів та птахів, рослини переходять із місця на місце, вогняною квіткою зацвітає папороть, а той, хто знайшов її, зможе віднайти заховані скарби. Чудовиська та відьми намагатимуться відібрати квітку, але її власник має тікати з лісу, не озираючись. Коли ж обернеться, то збожеволіє або загине. Часто платою за знайдені скарби є пролиття крові, продаж душі, убивство.

Народ вірив, що цієї ночі темні сили мають найбільшу силу. Купайло за часів язичництва вимагав принесення жертв, але й залишатися вдома проти Купала — гріх, бо тільки в цю ніч відкривається Небесна брама і боги чують усі молитви людей, а трави набирають найбільшої цілющої сили. Тому у вечір проти Івана Купала дівчата плели вінки з трав і квітів, ворожили, пускаючи їх за водою, молодь запалювала вогнища і, щоб очиститися, стрибала через вогонь.

За язичницьких часів це було свято бога Купайла, що припадало на пору літнього сонцевороту. З прийняттям християнства язичницьке свято збіглося зі святом Івана Хрестителя, а народ назвав це днем Івана Купала.

Отже, фантастична історія навіяна М. Гоголю українськими легендами й переказами про чарівну квітку папороті, яка розквітає в ніч на Івана Купала й може відкрити людині усі скарби; віруваннями в нечисту силу — чортів, відьом, які є уособленням ворожих людині сил. Письменник утверджує закони народної моралі, які переконують у тому, що статки, здобуті нечесним, злочинним шляхом, щастя не принесуть.

«Вечір проти Івана Купала» — своєрідний твір, адже в ньому поєднуються містично-фантастичні події та глибока соціальна правда. Реалістичні картини побуту українських селян чергуються з таємничими сценами в дусі народних легенд, характерних для романтизму. Письменник на сторінках оповідання переповідає трагічну історію людини, яку бажання стати багатим призвело до духовної та моральної, а потім і до фізичної загибелі. Соціальні протиріччя доводять до відчаю наймита Петра, який не може побратися з коханою дівчиною, бо вона із за­можної родини. Ця причина штовхнула Петра до Басаврюка, який спокушає хлопця дістати золото за допомогою нечистої сили. Петро іде вночі в ліс за цвітом папороті і задля отримання бажаного проливає невинну кров хлопчика Івася, брата своєї коханої.

Сам Петро нічого не пам’ята, однак гріх точить його душу й крає розум. Ні багатство, ні одруження не приносять йому надовго щастя. У час, коли пам’ять повертається до нього, герой більше не може жити.

Носіями зла у творі виступають відьми та Басаврюк — людина-перевертень, лиха та підступна. Ті ж, хто не зміг протистояти їхній спокусі, деградують, утрачають людську подобу, стають потворами моральними й фізичними (Петро заростає бородою, стає страшний, весь час мовчить та «все силкується щось згадати»). Жага багатства стає причиною трагедій, занапащує душі людей, призводить до злочину. Автор примушує своїх читачів замислитися над тим, що ж є справжніми цінностями. Перетворення нечистим шляхом добутого добра на черепки під­штовхує до висновків, що головним у житті є любов, доброта, взаємодопомога, родина, дружба. А сам цей образ є уособленням марності матеріальних статків, якщо вони служать злу чи здобуті нечистим шляхом, уособленням злих сил і розбитих людських доль та життів.

М. Гоголь за допомогою фантастичних засобів художнього творення показує страшні на­слідки влади золота, жаги багатства над людиною.

3)   Видатні особистості про М. Гоголя та його творчість.

С. Єфремов: «Важко, здається, вишукати серед історичних осіб другу більш дисгармонійну постать, так вигадливо сплетену з поверхових та внутрішніх суперечностей і контрастів, як він... Тупий школяр — і геніальний письменник; великий гуморист, сміхотун та вигадник і не менший песиміст... прихильник особистого морального самовдосконалення — і джерело протесту проти громадського ладу, українець, що з поетизмом та любовію ставився до рідного краю,— і виключно російськомовний письменник».

Д. Чижевський: «Ціллю творчості М. Гоголя було оживити душі, роздмухати у людини жар у душі, де він починає загасати, показати, що прекрасна душа є природно-прекрасною метою для людини».

В. Шевчук: «Своєю українською творчістю письменник прагнув подати образ українського народу таким, як він його бачив, у різних вимірах: ...в його духовній іпостасі: зі звичаями, обрядами, віруваннями, святами, світом фантазії, поєднаним із реальністю».

М. Драгоманов: «По часу, коли появилися малоросійські повісті Гоголя і "Тарас Бульба”, ми маємо повне право вважати, що Гоголь породив і поетичні проби Метлинського, Костомарова і самого Шевченка — і коли не визнав, то йшов паралельно з етнографічними роботами Максимовича, Бодянського, Срезневського і т. д., і був таким робом, одним із батьків новітнього українського народолюбія».

5.   Бесіда.

— Що ви знаєте про народне свято Івана Купала? Які вірування з ним пов’язані?

— Хто розповідає бувальщину? Намалюйте словесний портрет Хоми Григоровича.

— Від кого почув дяк цю історію? Що ви можете сказати про його ставлення до свого діда?

— Які здібності дяк перейняв від діда?

(Уміння цікаво розповідати.)

— Знайдіть рядки твору, які підтверджують, що дід дійсно був талановитим оповідачем.

(«Бувало, як почне — цілий день не зрушив би з місця, і все б слухав». «Часом страх було такий візьме від них, що ще з вечора все здається бог знає яким страхіттям. Бувало, вночі вийдеш чого-небудь з хати, то так і думаєш, що на постелі твоїй умостився спати виходець з того світу. І, щоб мені не довелося розповідати це вдруге, якщо не здавалася часом здалеку власна свитка, покладена в голови, дияволом, що загорнувся в клубок».)

— На яку ще рису характеру старого звертає увагу своїх слухачів Хома Григорович?

(«...За життя своє він ніколи не брехав і що було не скаже, то саме так і було».)

— Чи можна стверджувати, що життя в тодішньому українському селі було легким?

(Ні. Словами свого персонажа М. Гоголь розповідає про життя селян так: «...Хутір, найбідніший хутір! Хаток з десять не пообмазуваних, не вкритих стирчало то там, то там серед поля. Ані тину, ані повітки добрячої, де б поставити худобу чи воза. Це ж ще багатії так жили, а подивилися б на нашу братію, на голоту: викопана в землі яма — от вам і хата! Тільки по диму й можна було дізнатися...»)

— Чим дід пояснював злиденні умови існування селян?

(«...Тому що тоді козакував майже кожен і набирав у чужих землях чимало добра, а здебільшого тому, що не було потреби обзаводитися доброю хатою. Якого народу тоді не вешталося по всіх усюдах: кримці, ляхи, литвинство! Траплялося, що й свої наїдуть купами і обдирають своїх-таки».)

— Хто такий Басаврюк? Чим його поведінка відрізнялася від поведінки інших мешканців хутора?

(«...З’являвся часто чоловік, або краще — диявол у людській подобі. Звідки він, чого приходив, ніхто не знав. Гуляє, пиячить і враз пропаде, як у воду, і слуху немає, там, зирк — знову мов з неба упав, вештається по вулицях у селі».)

— Які подарунки робив Басаврюк дівчатам? Чи приносили вони радість? Чи можна було відмовитися від цього подарунка?

— За що ієрей Афанасій хотів накласти на Басаврюка церковне покаяння? Чи вдалося це йому? Як ви думаєте, чому?

— Хто така Пидорка? Чим вона приваблювала хлопців?

— Чи під стать їй був Петро? Аргументуйте відповідь цитатою з твору.

— Чому Корж навіть слухати не хотів про одруження дочки з Петром?

— Де Петро думав узяти гроші на весілля? Чому йому довелося відмовитися від цієї задумки?

— Що запропонував Басаврюк Петрові? Чому наймит пристав на його пропозицію?

— Яке диво побачив опівночі Петро?

— Чи відчув себе щасливим Петрусь, коли було визначено місце схованого золота?

— За якої умови хлопець міг оволодіти золотом? Чи усвідомлював він, що робить?

— У чому полягає трагедія парубка?

— Чому Пидорка пішла в черниці?

2.   Робота з текстом.

Виразне читання уривків оповідання.

3.   Обмін враженнями щодо прочитаного.

Двома-трьома словами передайте своє враження від почутого.

4.   Завдання учням.

Коротко перекажіть епізод, який вас найбільше вразив чи з якого ви дізналися щось нове.

5.   Бесіда.

6.   Літературна гра «Зазирни в душу персонажа».

— Як ви думаєте, про що молилася Пидорка? Запишіть свій варіант її звернення до Бога.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Творче завдання.

На основі розповіді вчителя, матеріалу підручника та висновків, зроблених про особу автора з повісті «Вечір проти Івана Купала», створіть письмовий портрет-нарис «Яким я собі уявляю Миколу Гоголя?».

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Підготуватися до переказування оповідання.

3)   Повторити ознаки казки.

2.   Індивідуальні завдання.

Провести міні-дослідження, відшукавши у творі елементи казки; виписати прислів’я та приказки. Пояснити, з якою метою використовує їх автор.

3.   Творче завдання.

Скласти кросворд за змістом твору.

§ VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Я відкрив (відкрила) для себе...

— Оповідання примусило мене замислитися над...

— Розвитку літературного таланту М. Гоголя, на мою думку, сприяли...

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (16.01.2014)
Переглядів: 6631 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: