Урок № 29 Позакласне читання. «Маруся» — перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму. - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 29 Позакласне читання. «Маруся» — перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму.

Урок № 29

Позакласне читання. «Маруся» — перша україномовна повість
нової української літератури, взірець сентименталізму. Головні персонажі твору —
уособлення високих морально-етичних якостей простої людини

Мета: розширити читацький кругозір учнів, ознайомити їх зі змістом повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»; удосконалювати вміння характеризувати образи-персонажі; розвивати здатність давати власну оцінку героям твору, їхнім вчинкам; на прикладі повісті «Маруся» ознайомитися з художніми засобами сентименталізму

Очікувані результати: учні мають уявлення про художні засоби сентименталізму, християнські ідеали повісті «Маруся»; коментують зміст твору; характеризують образи-персонажі, дають власну оцінку героям твору, їхнім учинкам.

Теорія літератури: сентименталізм.

Обладнання: підручник, портрет письменника, книжкова виставка різних видань твору

Тип уроку: позакласне читання.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Предметом нашого обговорення буде найдовершеніший твір Г. Квітки-Основ’яненка — повість «Маруся». Причину її появи сам автор у листі до російського письменника П. Плетньова пояснював так: «По случаю, был у меня спор с писателем на малороссийском наречии. Я его просил написать что-то серьезное, трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен и вовсе не способен. Знав его удобство, я написал "Марусю” и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться».

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1.   Бесіда.

— Що вам відомо про творчий доробок письменника?

— Чим для сучасного учня може бути цікавою особистість Г. Квітки-Основ’яненка?

— Що таке сентименталізм?

2.   Хронологічний диктант.

(Учитель називає дати, учні записують, якій події вони відповідають.)

1778 — ... (народився Г. Квітка-Основ’яненко).

1812 — ... (виконував обов’язки директора Харківського театру).

1816–1828... (обіймав посади то повітового, то губернського предводителя дворянства).

1832 — ... (написав першу повість українською мовою — «Маруся»).

Грудень 1833-го — ... (вперше опублікована повість «Маруся»).

1821 — ... (одружився).

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя (учнів).

1)   «Маруся» — перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму.

Соціально-побутова сентиментально-реалістична повість «Маруся» (1834) стала першою україномовною повістю нової української літератури. Її поява перетворилася на знаменне явище. Причини написання твору пояснює сам автор у «Супліці до пана іздателя»: «...Є такі люди на світі, що з нас кепкують, і говорять, та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було ...і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне, і що стало бить, по-нашому, опріч лайки та глузування над дурнем, більш нічого не можна й написати...». Отже, письменник поставив собі за мету створити серйозний прозовий твір, у якому було б виведено позитивні образи з народу.

Довідка.

Супліка — письмове прохання або скарга.

 

Увійшла повість до другого тому «Малороссийских повестей, рассказываемых Грицком Основьяненком». Письменник розповідає сумні, але величні історії із життя.

В основі сюжету повісті «Маруся» — чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер — на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Пройнята гуманістичним пафосом, повість утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г. Квітка-Основ’яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн і др., читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому,.. я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне».

Повість «Маруся» — взірець сентименталізму. У ній яскраво змальовано життя українського селянства, працю, побут і звичаї народу. Герої твору — селяни, прості люди, які є уособленням високих морально-етичних якостей.

Щоб розчулити читача, письменник звернувся до основних мовно-стилістичних засобів сентименталізму: ліризму, пестливих форм слів, змалювання чудових українських пейзажів, чутливих і ніжних натур, зворушливих драматичних ситуацій, народних обрядів та звичаїв.

Джерела повісті — реальне життя українців та усна народна творчість: українські балади, пісні про кохання, весільні пісні, традиційні народні обряди, народні голосіння, фольклорні мотиви любові, розлуки, смерті закоханих.

Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле і майбутнє:

Експозиція — знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота — дружиною Настею та донькою Марусею, їх позитивна характеристика;

зав’язка — кохання з першого погляду Василя й Марусі;

розвиток дії — Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає за день до повернення коханого;

кульмінація — Василь, повернувшись із заробітків вільним від рекрутчини, дізнається, що Маруся померла;

розв’язка — тяжко переживаючи втрату, хлопець постригся в ченці й незабаром також помер, а батьки Марусі знаходять утіху в праці, молитвах, смиренні в спілкуванні з Богом.

Повість насичена позасюжетними елементами: опис українських народних звичаїв, обрядів — весілля, сватання, що супроводжується усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння, вкладені в уста батьків, передані з етнографічною точністю. Майстерно, у традиціях сентименталізму, змальовані чудові пейзажі української ночі, елегійна картина ранку, що стали взірцем для багатьох поколінь письменників.

Розлогі портретні характеристики персонажів, насичені фольклорними елементами, повчальні авторські відступи, репліки — усе це є етнографічним тлом твору.

2)   Головні персонажі твору — уособлення високих морально-етичних якостей простої людини.

Головних героїв твору автор наділяє ідеальними позитивними рисами: чесність, слухняність, повага до батьків і добрих людей, працьовитість, співчутливість до бідних, покірність і віра в Бога. Естетичним ідеалом Г. Квітки-Основ’яненка став образ головної героїні — Марусі, у якому втілено найкращі риси української дівчини-селянки: її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізована й змальована в народнопоетичному ключі: «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...».

Маруся — дочка заможного селянина, що має наймитів,— могла б і не працювати. Але дівчина не уявляє себе без праці, яка додає їй самоповаги та сповнює радісним відчуттям життя як діяльності. Коли ж Василь сказав їй, що кохає, то Маруся «порається за трьох».

У зображенні Марусі, крім ознак сентименталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, фольклорні засоби відтворення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів.

Мова героїні пересипана пестливою лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційними вигуками, прислів’ями, порівняннями (Василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька! утінко моя, перепілочко, голубочко).

Розповіддю про Марусю письменник хоче викликати радість буття, незважаючи на смерть героїні. Вона справді вабить нас красою життя. Силу її кохання автор описує романтично: «Коли б земля розступилася, так би вона і кинулась туди, та й Василя потягнула б за собою; коли б їй крила, полетіла б на край світу... та не сама, а усе б таки з Василем».

Помираючи, Маруся просила: «Василечка мого як побачите, скажіть, щоб не вбивавсь...» І в цьому випадку письменник виходить з емоцій, типових для сентименталістів, та з правдивих людських почуттів. Маруся вмирає через нещасливий випадок — застудилася під час дощу. Факт цілком реалістичний, але його мотивація — вияв волі Божої — сентиментально-дидактична. Отже, в образі Марусі відчувається переплетіння рис сентименталізму та реалізму.

В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму: передано психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя.

О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», так писав про цього героя: «В образі Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка, такого хлопця, який був би гідним Марусі». Свитник із міста — «хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами». До зовнішнього портрета, змальованого в дусі народної поетики, письменник додав основні позитивні риси вдачі персонажа. Недаремно Наум Дрот назвав його «бравим козаком», бо він не розгубився, коли Наум відмовив йому в одруженні через бідність. Хлопець пішов на заробітки, навчився читати, рахувати і зумів так повести комерційні справи, що хазяїн на знак подяки пообіцяв йому знайти найомщика.

Свої почуття Василь виявляє пісенно-піднесено, його чутливість набирає сентиментальних форм вияву. Під час сватання старости навіть заплакали, побачивши, як Василь, заливаючись сльозами, на колінах просив віддати за нього Марусю. Та й сам Наум «тільки знай сльози ковтає», і стара Настя розплакалася.

Дізнавшись про смерть Марусі, Василь «як скам’янів». У напівбожевільному стані кинувся топитися, але його врятували ченці. Юнак постригся в ченці, та його кохання до Марусі таке сильне, що з туги за нею він помирає в монастирі.

Образ Наума Дрота ідеалізований. Це кріпак, який наполегливою працею разом з дружиною не тільки зберіг батьківщину, а й збільшив її. Життя в сім’ї Наума Дрота проходило в пов­ній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину Настю. Наум був вольовим, непохитним у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Усі складні питання вирішував на свій погляд. На початку твору Наум говорить: «Чоловікові треба трудитися до самої смерті». І саме праця допомагає Наумові перебороти найтяжче горе — смерть дочки. «Живий живе гада»,— сказав він і взявся до праці. Насті здавалося, що можна й не працювати, адже добра й так достатньо, та й успадкувати його нікому. Та Наум іншої думки: «...Кому се зостанеться, той i спасибi скаже, i вiдпомина нас, коли схоче, а не схоче — як хоче; я своє дiло роблю, поки є сила». Життя в праці на благо іншим рятує його від розпачу.

Дружина Наума Настя — працьовита, релігійна, любляча мати, добра й покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила підкоритись його волі. Її образ розкрито не так широко, як образи інших героїв. Образ Насті — перший у творчості письменника образ матері з народу, поданий у побутово-виразній трактовці.

2.   Проблемно-пошукове завдання.

Г. Квітка-Основ’яненко зазначав: «...Є такі люди на світі, що з нас кепкують, і говорять, та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було ...і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне, і що стало бить, по-нашому, опріч лайки та глузування над дурнем, більш нічого не можна й написати...».

Знайдіть у тексті повісті «звичайне», «ніжненьке», «розумне», «полезне».

«Звичайне»

«Ніжненьке»

«Розумне»

«Полезне»

Зображення повсякденного життя українського села. Ми бачимо його будні і свята, обряди, побут

Герої повісті — набожні, емоційні, вразливі селяни, які живуть за традиціями, утвердженими з діда-прадіда

Автор ідеалізує патріархальне село, переконує читачів у тому, що джерелом вдосконалення людини є дотримання християнської етики

Письменник в особі простої людини, кріпака створює образ, який може служити взірцем моральної чистоти й шляхетності. Показує здатність української мови передавати найтонші почуття людини

 

3.   Робота з текстом твору.

(Учні переказують, зачитують або коментують уривки з повісті, які їм найбільше сподобалися.)

4.   Бесіда.

— Про що ця повість? Поділіться своїми враженнями від неї.

— Визначте композицію твору.

— Що вас приваблює в головних героях твору?

— Що ми дізнаємося з твору про життя тодішнього села?

— Які художні засоби сентименталізму використовує автор для змалювання героїв?

— Які морально-етичні цінності утверджує Г. Квітка-Основ’яненко?

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Інтерактивна вправа «Ґронування». Робота за варіантами.

Варіант І. Складіть «ґроно» «Провідні риси характеру Марусі».

(Працьовита, богобоязлива, привітна, ввічлива, тиха, сумирна, спокійна, здатна на глибоке щире почуття, любить і поважає своїх батьків, чесна, душевно вразлива.)

Варіант ІІ. Складіть «ґроно» «Провідні риси характеру Василя».

(Чесний і порядний, скромний, чуйний, богобоязливий, поважає старших від себе, у ньому органічно поєднуються зовнішня краса з розумом, вірний у коханні, наполегливий у досягненні мети, душевно вразливий.)

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Прочитати повість Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма».

3)   Повторити поняття «гумор», «сатира», «засоби творення комічного».

2.   Індивідуальні завдання.

Підготуватися до виразного читання уривків із повісті «Конотопська відьма».

3.   Творче завдання.

Виконати вправу ситуативного характеру.

Уявіть, що ви — режисер фільму «Маруся». Опишіть усно, на що б ви звертали особливу увагу, кого з акторів запросили б? Відповідь аргументуйте.

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Чи здатний цей твір розчулити сучасного читача?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (03.12.2013)
Переглядів: 4681 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: