Урок № 26 П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка». Торжество народної етики. Наталка як уособлення кращих рис української жінки - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 26 П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка». Торжество народної етики. Наталка як уособлення кращих рис української жінки

Урок № 26

П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка». Торжество народної етики.
Наталка як уособлення кращих рис української жінки,
що відстоює людську гідність, бореться за своє щастя

Мета: навчати школярів характеризувати образи персонажів п’єси, їхні дії та вчинки, користуючись текстом твору, пояснювати роль і функцію пісень у драмі; удосконалювати вміння визначати тему та ідею твору; відновити в пам’яті учнів матеріал про особливості композиції твору-роздуму; розвивати здатність висловлювати власні міркування

Очікувані результати: учні характеризують головну героїню п’єси «Наталка Полтавка», інших персонажів твору; аналізують художні засоби розкриття внутрішнього світу Наталки, гумористичні засоби у творі; роблять порівняльну характеристику Миколи й Петра, їхніх життєвих позицій; пояснюють роль і функцію пісень у драмі; уміють розкрити значення творчості І. Котляревського для українського культурного відродження.

Теорія літератури: мова автора та мова героїв у драматичному творі.

Обладнання: підручник, портрет письменника, ілюстративний матеріал до твору, таблиця «Характеристика Наталки»; аудіозаписи пісень, що виконуються в драмі

Тип уроку: комбінований.

§ I.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Твори І. Котляревського є глибоко народними. Написані вони живою розмовною мовою, відображають погляди, настрої й прагнення простих людей. Особливо помітно це в драмі «Наталка Полтавка».

У п’єсі Котляревський виступає як драматург-новатор. Він поставив перед собою завдання — в образі Наталки показати взірець людяності, духовної краси простої людини. І йому це вдалося. Також реалістично змальовані інші персонажі — своїми думками, переживаннями, що психологічно вмотивовані. Так це чи ні? Відповідь спробуємо знайти сьогодні на уроці.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

Виконання учнями тестових завдань.

1)   Характеристиками «хитрий, як лисиця», «де не посій, там і вродиться» наділений

А   Микола

Б   Петро

В   возний

Г   виборний

2)   Суржиком у п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського говорить

А   возний

Б   виборний

В   Микола

Г   Петро

3)   Про історію Наталчиного батька Терпила читач дізнається з розповіді

А   Наталки

Б   Горпини Терпилихи

В   Миколи

Г   виборного Макогоненка

4)   І. Котляревський визначив жанр «Наталки Полтавки» як

А   оперу

Б   оперету

В   водевіль

Г   мюзикл

5)   П’єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського має такі композиційні особливості

А   поділ дій на яви, розлогі пейзажі, ремарки російською мовою

Б   дві дії, кульмінація в кінці твору, виконання героями пісень

В   розгортання подій в одному селі, монологи, детальні описи інтер’єру

Г   дві дії, дев’ять яв, ремарки, розгортання подій упродовж чотирьох років

6)   П’єса «Наталка Полтавка» починається піснею

А   «Ой я дівчина Полтавка»

Б   «Всякому місту — звичай і права»

В   «Віють вітри, віють буйні»

Г   «Сонце низенько»

Відповіді: 1 Г, 2 А, 3 Г, 4 А, 5 Б, 6 В.

§ ІІІ.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   Характеристика образу Наталки.

У п’єсі «Наталка Полтавка» відтворено духовне напруження героїні, яка, потрапивши в складну ситуацію, переживає боротьбу між почуттям та обов’язком. Таким постає перед нами образ Наталки, простої й чесної дівчини, щирої у своєму горі і в радощах, здатної на глибокі почуття й благородні вчинки.

Наталку автор наділяє найкращими рисами: розумом, чесністю, скромністю, любов’ю до праці, благородною щирою вдачею. Болем крається її серце за коханим Петром, який перебуває в далекій стороні й невідомо, коли повернеться. Підтвердженням цьому є пісня Наталки «Віють вітри» — яскрава музично-психологічна характеристика внутрішнього стану героїні, гранично проста, щира й виразна.

Стурбована освідченням возного, Наталка вказує на різницю їхнього соціального походження, намагаючись цим переконати залицяльника в неможливості шлюбу. Сумна мелодія пісні «Видно шляхи полтавськії» — прекрасний психологічний контраст до пишномовних сентиментальних висловлювань возного.

Але Наталка любить свою матір і шанує її, готова на самопожертву заради неї. Тому врешті материні сльози, умовляння, навіть докори змушують дівчину погодитись на нерівний, нещасливий шлюб із возним.

Дівчина в розпачі. Наодинці із собою, зі своїми думками, вона лине до того, хто міг би врятувати її: «Спіши, милий! Спаси мене од лютої напасті! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти».

Наталка вірна в коханні. Вона чекає на Петра, який пішов чотири роки тому на заробітки і від нього не було жодної звістки. Зі слів виборного (ява 3 першої дії) ми дізнаємося про минуле дівчини: колись вона з батьками жила в Полтаві на Мазурівці (околиця Полтави); жили не бідно, у достатках. Дитячі роки її минали в товаристві «якогось сироти Петра», що його Терпили прийняли «за годованця». (Петро був старший від Наталки років на три-чотири, вони любилися, «як брат з сестрою».) Та невдовзі сім’ю спіткало горе: старий Терпило, «понадіявшись на своє багатство», почав водити товариство і влаштовувати бенкети з різними купцями, канцеляристами, повітчиками тощо. Швидко він пропив гроші, розорився. А коли дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення, навіть вигнав Петра з двору, заподіявши цим Наталці нестерпного болю. У великій бідності помер старий Терпило, залишивши бідувати свою дочку Наталку з матір’ю-вдовою. Убита цими нещастями — смертю батька й розлукою з коханим — Наталка переїжджає з матір’ю в село. Тут вони купили собі хатку та стали скромно жити.

Наталку в селі шанують люди. Ось як характеризує її виборний: «Золото — не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла до­тепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і свою матір на світі держить». Розмовляючи з Терпилихою, він доповнює характеристику дівчини: «Об розумі і добрім серці Наталки нічого і говорити; всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

Сама Наталка говорить про себе словами пісні:

Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Ці слова вказують на самоповагу Наталки, для якої найбільшим багатством є добре ім’я. Та хоча Наталка говорить про себе як про «безпомощну сироту», її такою, напевне, не назвеш, адже чотири роки по смерті батька їй вдається без сторонньої допомоги «держати на світі» себе й стару матір. А це свідчить про працьовитість дівчини. Робота для неї — органічна потреба, звична справа. Ми бачимо її то з коромислом, коли вона несе воду з річки, то за шиттям. Помешкання Наталки скромне, але чисте й ошатне.

Та Наталка здатна боротися за своє щастя. Коли в село повертається Петро (а дівчина вже подала рушники возному), вона рішуче заявляє, що навіки відмовляється від нього, але й за воз­ного не піде, хоча й знає, що таке її рішення може мати негативні наслідки.

Важливим фактором характеристики персонажа є його мова. Недаремно Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Мова Наталки передає її багатий внутрішній світ. Це проста, звичайна розмовна українська мова тих часів, пересипана дотепними (але не образливими) прислів’ями і приказками, афористичними висловами. Ці мовні засоби Наталка вживає цілком доречно, відповідно до обстановки, і вони допомагають їй краще, ясніше висловити свої почуття. А часом мова героїні виливається в пісню, і тоді в словах героїні чується глибокий ліризм, щира задушевність.

Отже, Наталка Полтавка — перший у новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки, ідеальний образ української дівчини з усіма її чеснотами. У ній — жодної негативної риси, жодного негативного вчинку. Тому й сьогодні вона полонить і хвилює серця глядачів добротою, великодушністю, моральною чистотою.

Роль Наталки Полтавки на сценах різних театрів свого часу грали Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, О. Ротмірова, О. Петрусенко.

Цитатна характеристика героїні

Наталка про себе:

«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду».

«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

«Моє все багатство єсть моє добре ім’я».

«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».

Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».

Возний: «Ти одна заложила ему [серцю] позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».

Виборний: «Золото — не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

«...Всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

Терпилиха про дочку: «...вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».

2)   Характеристика образу Петра.

Петро — коханий Наталки. Як характеризує себе сам: «бурлака на світі; тиняюсь од села до села», «нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?», «нема у мене ні кола, ні двора: весь тут». У пошуках заробітку, був «і у моря, був і на Дону, заходив і в Харків…». Він працьовитий, чесний, великодушний, безкорисливий, має добре серце і почуття власної гідності. Крім того, він навіть здатний, як і Наталка, на самопожертву: ладен відмовитися від коханої дівчини, аби вона жила забезпечено й не йшла проти волі матері. Петро дуже кохає Наталку — «Люблю тебе більше, як самого себе», тому пропонує їй зароблені гроші, «щоб пан возний ніколи не попрекнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався».

Петро — лірик за характером. Він шанує героїчне минуле народу, більшість його пісень широко відомі. Це «Ой не шуми, луже», «Ой та йшов козак з Дону», «Та нема в світі гірш нікому», «Сонце низенько» та ін.

Петро — чуйний і вразливий, але не спроможний боротися за своє щастя тому, що боїться завдати коханій ще більших неприємностей. Він релігійна людина, і це також накладає відбиток на його характер та поведінку. Вихований на кращих традиціях патріархальної сім’ї, Петро не хоче, щоб дівчина йшла за нього проти волі матері. Це образ людини покірної долі, оповитий мінорною гамою почуття кохання в різноманітних його виявах — вірності, стражданні та самопожертві. У його характері домінують доброта, християнська покора та всепрощення.

3)   Характеристика образу Миколи.

Микола, як і Петро, «сирота — без роду, без племені, без талану і без приюту». Микола письменний, шукав роботу в місті, але «скрізь спізнився», тому збирається мандрувати на Тамань до козаків-чорноморців. Та там, як він чув, «із розумом не треба висовуватись», тому збирається утаїти цей факт.

У нього незалежний, безкорисливий характер. Він добре розуміється на людях, розумний, дотепний, веселий, здатний і на гостре слово, і на жарт.

Микола — активний герой. Познайомившись із Петром, дізнавшись про його кохання до Наталки, він відразу береться допомогти товаришеві, заохочує закоханих боротися за своє щастя. Коли ж Наталка виявляє рішучість у цій боротьбі, він щиро радіє за них.

Микола сповнений національної гордості за славних предків-козаків, які охороняли рідну землю від ворогів. Про це свідчать пісні, яких він співає: «Гомін, гомін по діброві», «Ворскла — річка невеличка».

Мова Миколи багата на прислів’я, приказки, влучні вислови. Він розсудливий, стриманий.

Образом Миколи І. Котляревський показав прекрасні душевні якості найбідніших серед народу наймитів-бурлаків.

4)   Характеристика образу возного.

Возний — це типовий чиновник у повітових судах в Україні кінця ХVІІІ — на початку ХІХ ст. За соціальним станом він належить до чиновного панства тих часів — дворянства. Тому в його поведінці й мові проявляється відчуття привілейованого становища.

Образ возного Тетерваковського подано в сатирично-гумористичному плані. Він є збірним сатиричним образом судових чиновників, і хоч у п’єсі показаний не на службі, а в особистому житті, як залицяльник і наречений, усе одно в розмовах і поводженні він виявляє себе як здирник та хабарник.

Возний надзвичайно стурбований тим, що з кожним роком усе складніше стає «викачувати» із селян гроші. Коло його інтересів обмежене: судові справи, визискування, начальство, позови тощо. Розмова возного з Петром про театр яскраво розкриває його невігластво, неосвіченість, яку він так старанно приховував.

Микола дає йому таку влучну характеристику: «Хапун такий, що з рідного батька злупить».

Звертає на себе увагу мова возного — суміш канцеляризмів, старослов’янізмів, юридичних термінів, казенно-судової лексики. Комічний ефект образу досягається завдяки тому, що прості думки возний висловлює казенною мовою, яка зовсім незрозуміла для простого люду. Так, замість того, щоб сказати Наталці, що він бачив багато гарних дівчат, але жодної так і не покохав, Тетерваковський говорить: «Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. Ти одна заложила ему позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».

Та все ж можемо стверджувати, що його кохання до Наталки було щирим. Адже він людина багата, при посаді, а наміри його стосовно одруження з бідною селянкою цілком серйозні. Він зважився на те, щоб переступити звичаї свого кола і взяти за дружину нерівню собі. Любов Тетерваковського ще й людяна. Зрозумівши, що Наталка вірно кохає Петра, він знайшов у собі сили відмовитися від бажаного щастя, аби коханій було добре.

5)   Характеристика образу виборного.

У сатирично-гумористичному плані подано й образ виборного, про якого в селі говорять: «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться. І уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка — зараз докаже». Із цієї характеристики можна зробити висновок, що Макогоненкові приносить задоволення вміння зробити те, чого інші не зможуть. Він здатний плести інтриги, влаштовуючи сватання возного, але, з іншого боку, жаліє матір Наталки, яка потерпає через бідність.

Уперше на сцені він з’являється п’яним і співає пісню-нісенітницю, сам же і зізнається, що пісня не має змісту і що він добряче випив. З іронією й прихованим злорадством повідомляє він новину возному, що земство урвалося — не смоктати вже йому кров із простих людей.

Макогоненко добродушний, не позбавлений гумору, спостережливий, дотепний, гострий на слово. Характеристика, яку він дає Наталці, дуже влучна й відразу запам’ятовується. Він прекрасно розуміє, що женихи, які сваталися до Наталки, не достойні її, і відкрито глузує з них, хоч бачить, що й возний мріє про те саме.

Виборний не обіцяє возному легкого успіху, хоча справедливо відзначає: «Стара Терпилиха не зсунулась іще з глузду, щоб Вам одказати». Взагалі він людина настрою, яка легко підпадає під вплив.

Виборний — людина недалекоглядна й малоосвічена. Про театр у нього уявлення поверхове й смішне, про відбудову Полтави він судить тільки з матеріального боку. Може бути й жорстоким, бо вже спробував влади — намагається вигнати Петра, лякає Наталку та Терпилиху тюрмою. Але, мабуть, залишки совісті ще є в душі цього персонажа. Побачивши, як обертається справа зі сватанням, він намагається врятувати становище, співчуває Петрові й не приховує своєї думки. Це допомагає старій Терпилисі змінити своє ставлення до Петра.

Макогоненко вміє знайти потрібні слова. Він, утішаючи возного, говорить: «Наталка — по всьому полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другої губернії».

6)   Характеристика образу Терпилихи.

Складним є образ матері Наталки — Горпини Терпилихи. Це бідна вдова, яка у своєму житті зазнала багато лиха. З одного боку, мати дуже любить свою дочку, піклується про її благо, виховала Наталку доброю, чесною й працьовитою. З іншого, у намаганні домогтися для дочки щастя мати завдає їй болю, змушує піти на самопожертву. Адже мати й дочка розуміють щастя по-різному. Горпина вважає, що щасливим може бути тільки людина матеріально забезпечена, тому й не проти того, щоб дочка вийшла заміж за возного. Однак наприкінці твору мати переконується, що дочка буде щасливою тільки з тим, кого кохає,— із Петром.

7)   Роль і функції пісень у драмі.

Жанр твору «Наталка Полтавка» Котляревський визначив як «оперу малоросійську».

У цьому плані «Наталка Полтавка» була першою ластівкою, оскільки до неї опери в українському мистецтві не було. Усього пісень у творі 22. Кожна з них не лише творить певний настрій, передає стан душі героїв, а й розкриває їхні характери. Герої піснями розказують про своє життя, думки, моральні принципи. Тому пісні такі важливі і для сюжету, і для композиції твору.

За походженням пісні, що використані в п’єсі, можна поділити на групи:

1.   Пісні, написані самим автором:

— «Ой мати, мати! Серце не вважає»;

— «Віють вітри, віють буйні»;

— «Ой я дівчина Полтавка»;

— «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;

— «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;

— «Де згода в сімействі»;

— «Підеш, Петре, до тієї»;

— «Начинаймо веселиться».

2.   Пісні фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту свого твору, тобто нові варіанти відомих народних пісень:

— «Сонце низенько, вечір близенько»;

— «Ворскло, річка невеличка».

3.   Пісні літературного походження, але перероблені автором:

— «Всякому місту — звичай і права» Г. Сковороди;

— «От юних літ...»;

— «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!».

4.   Народні пісні, введені у п’єсу майже без змін:

— «Ой під вишнею, під черешнею»;

— «Гомін, гомін по діброві»;

— «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;

— «У сусіда хата біла»;

— «Дід рудий, баба руда».

Деякі дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні» та «Чого вода каламутна» приписують напівлегендарній поетесі Марусі Чурай.

За характером змісту й художніх засобів у п’єсі можна виділити такі пісні:

— ліричні («Віють вітри, віють буйні», «Сонце низенько, вечір близенько»);

— історичні («Гомін, гомін по діброві»);

— бурлацькі («Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»);

— сатиричні («Всякому місту — звичай і права» Г. Сковороди);

— гумористичні («Дід рудий, баба руда», «Ой під вишнею, під черешнею»).

Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п’єсі глибокої задушевності, теплоти та щирості.

8)   Сюжетно-композиційні особливості твору.

П’єса складається з двох дій із трьома картинами й вісімнадцятьма явами. Події в основному відбуваються на вулиці, яка веде до Ворскли, та в хаті Терпилихи.

Експозицією твору буде початок першої дії: ми знайомимося з місцем подій, головною героїнею, дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра й чекає його із заробітків.

Зав’язка — це 2-га ява в першій картині І дії, де возний зустрічається з Наталкою. У цій сцені інтереси героїв стикаються, переростають у конфлікт, який рухає дію в п’єсі. Конфлікт ускладнюється, у розвитку дії трапляються несподівані повороти, різкі зміни в долі персонажів чи в сюжеті. Це так звані перипетії. Наприклад, несподіване повернення Петра, Наталка подавала рушники возному і тут же відмовляється виходити за нього заміж тощо.

Кульмінація — це ява ХІ другої дії (остання в п’єсі). Сцена, коли сходяться всі дійові особи й остаточно вирішується доля Наталки. Напруження дії підноситься до найвищої точки, коли Петро віддає зароблені гроші Наталці, щоб возний їй не дорікав бідністю.

Прощальні слова Петра всіх розчулюють. Закінчується кульмінація словами возного: «Я одказуюсь од Наталки…» і тут же відразу розв’язка — мати благословляє Наталку й Петра на одруження.

Драматургічні особливості п’єси «Наталка Полтавка» полягають:

а)   у динамічному та природному розвитку дії, гостроті конфлікту, що лежить в основі п’єси;

б)  в умілому застосуванні народного гумору, що іноді переходить в сатиру;

в)  у широкому використанні народних і створених автором пісень;

г)   у багатстві, барвистості та індивідуалізації мови.

9)   Тема та основна думка п’єси.

Тема: драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.

Основна думка: засудження покірності долі, безправ’я трудящих, утвердження впевненості в тому, що на нещасті інших щастя не збудуєш.

У цьому творі вперше в серйозному плані було розкрито тему вірності в коханні молодих людей із нижчих станів, зображено побутові суперечності українського села, соціальну нерівність.

10)  Значення творчості І. Котляревського.

1.   І. Котляревський — фундатор нової української літератури, її перший класик, зачинатель. Його твори ознаменували історичний злам у розвитку української літератури, початок нового її етапу.

2.   Письменник перший звернувся до животворних джерел народної мови, зробив її літера­турною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії свого народу, утверджував у літературі реалізм та народність.

3.   Котляревський увів нові жанри: епічну травестійно-бурлескну тему, комічну оперу, водевіль. Утвердив силабо-тонічний вірш, витіснивши важкий силабічний.

4.   П’єсою «Наталка Полтавка» він поклав початок новій українській драматургії. Його твори сповнені непідробного гумору, високої, поетичної, щирої любові до народу.

5.   Т. Шевченко назвав І. Котляревського «батьком», бо він був талановитим попередником Кобзаря, родоначальником революційно-демократичного напрямку в українській літера турі.

2.   Робота з текстом.

Виразне читання уривків із п’єси або їх інсценування.

3.   Бесіда.

— Чому Наталка відмовляється вийти заміж за возного?

— Яким вона бачить щасливе родинне життя?

(«Жити люб’язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати одне одному».)

— У чому вбачається вплив усної народної творчості при створенні образу Наталки?

(Наталка — носій якостей молодої дівчини, які прославляються в народних піснях, казках. Вона вродлива, працьовита, невсипуща господиня, розумна, чемна, привітна, ласкава, любить і шанує свою матір, але, поважаючи інших, вимагає поваги до себе. Глибоке, вірне, самовіддане кохання Наталки до Петра таке, яким це почуття змальоване в народних піснях. Наталчин ідеал сімейного щастя співпадає з народним.)

4.   Міні-дискусія.

«Чи привабливим є образ такої дівчини, як Наталка, для сучасного хлопця?»

«Чи є нині такі дівчата, як Наталка?»

5.   Робота над характеристикою головної героїні.

Схарактеризуйте образ Наталки.

Орієнтовний план характеристики

Наталка — типовий образ української дівчини-селянки.

1)   Головні риси характеру героїні: доброта, ввічливість, працелюбність.

2)   Самопожертва Наталки заради матері.

3)   Глибоке кохання до Петра.

4)   Боротьба дівчини за свою любов.

5)   Наталка Полтавка — ідеал української жінки.

6.   Робота з таблицею «Характеристика Наталки».

Заповніть таблицю.

Характеристика Наталки

Типові риси української дівчини в образі Наталки

Індивідуальні риси Наталки

Чесна, любить співати, роботяща...

Має розвинене почуття власної гідності, налаштована боротися за своє щастя; має тверді моральні принципи...

 

7.   Робота над характеристикою інших персонажів твору.

(Застосовується інтерактивний метод «Акваріум».)

Методична порада.

Інтерактивна технологія «Акваріум» є ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії.

Після того як учні об’єдналися у дві-чотири групи, учитель пропонує їм завдання для виконання та надає необхідну інформацію. Одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло.

Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Усі інші мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

1.   Прочитати завдання вголос.

2.   Обговорити його, використовуючи метод дискусії.

3.   Дійти спільного рішення.

На цю роботу групі дається 3–5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігати, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

— Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

— Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

— Який з аргументів ви вважаєте більш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» посідає інша група й обговорює наступне завдання (проблему).

Результати роботи кожної з груп мають бути обговорені в класі.

 

1)   Складіть порівняльну характеристику Петра й Миколи, указавши їх спільні риси, що допомагають героям у житті, у творенні власної долі.

2)   Чи можна виправдати наполегливе бажання Горпини Терпилихи видати дочку заміж за чоловіка з достатком, але нелюбого їй?

3)   Чи можна вважати кохання Бориса Тетерваковського щирим?

7.   Робота над характеристикою інших персонажів твору.

1)   Складіть порівняльну характеристику Петра й Миколи, указавши їх спільні риси, що допомагають героям у житті, у творенні власної долі.

2)   Чи можна виправдати наполегливе бажання Горпини Терпилихи видати дочку заміж за чоловіка з достатком, але нелюбого їй?

3)   Чи можна вважати кохання Бориса Тетерваковського щирим?

8.   Підбиття підсумків роботи.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Колективна робота.

Складіть «пісенний портрет» Наталки і Петра. Заповніть таблицю.

Пісенний портрет Наталки і Петра

Назва пісні

Що дізнаємося з неї про героя

Пісні Наталки

«Ой я дівчина Полтавка»

Наталка подобається хлопцям красою, веселою вдачею, вірністю в коханні до Петра

«Віють вітри, віють буйні»

Важко жити без коханого, у дівчини за ним «болить серденько»

«Вітер віє горою»

?

«Ой мати, мати! Серце не вважає»

?

«Видно шляхи полтавськії»

?

«Підеш, Петре, до тієї, яку тепер любиш»

?

«Чого ж вода каламутна»

?

Пісні Петра

«Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»

?

«Сонце низенько»

?

«У сусіда хата біла»

?

 

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Підготуватися до контрольної роботи за темою «Давня поезія та драматургія. Творчість Г. Сковороди та І. Котляревського».

2.   Творче завдання.

Написати твір-мініатюру «Значення творів І. Котляревського у наш час».

§ VІ.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— З усіх героїв п’єси І. Котляревського мені найбільше запам’ятався (запам’яталася)..., тому що...

— Для сучасників цей твір може служити...

— У п’єсі використано такі способи характеристики персонажів: ...

(Самохарактеристика, характеристика іншими дійовими особами, мовна характеристика, авторська характеристика в ремарках.)

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (03.12.2013)
Переглядів: 11789 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: