Урок № 22 Образи поеми. Утвердження народної моралі (картини пекла, раю) в дусі просвітительства - Українська література 9 клас - Середня школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Середня школа » Українська література 9 клас

Урок № 22 Образи поеми. Утвердження народної моралі (картини пекла, раю) в дусі просвітительства

 

Урок № 22

Образи поеми. Утвердження народної моралі (картини пекла, раю)
в дусі просвітительства

Мета: опрацювати зміст поеми; удосконалювати навички складання характеристики головних героїв та виразного читання ліричних творів; домагатися усвідомлення учнями значення твору; розвивати здатність висловлювати власні міркування з приводу прочитаного

Очікувані результати: учні визначають провідні проблеми та мотиви твору; характеризують героїв поеми, висловлюють власні міркування щодо їхніх вчинків і характеру; коментують уривки твору; уміють пояснити авторську позицію.

Теорія літератури: травестія, пародія, бурлеск, алюзія.

Обладнання: підручник, портрет письменника, ілюстративний матеріал до поеми «Енеїда», книжкова виставка різних видань твору

Тип уроку: комбінований.

§ І.   Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

«Енеїду» І. Котляревського називають першою ластівкою нової української літератури. Це дійсно унікальний твір. Ним зачитувалися наші прадіди і, безперечно, захоплюватимуться наші внуки. У чому ж секрет такої довговічної популярності цієї поеми? Давайте спробуємо розібратися в цьому сьогодні на уроці.

§ ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

Переказ змісту тексту «ланцюжком».

2.   Бесіда.

— Назвіть головні джерела «Енеїди».

— Хто і коли видрукував перші три частини твору?

— Скільки років Котляревський писав «Енеїду», якими обставинами це було зумовлено?

ІІІ.    Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1.   Розповідь учителя.

1)   Тематика та проблематика поеми «Енеїда».

У своїй поемі «Енеїда» І. Котляревський відобразив українську дійсність XVIII ст. в усіх її проявах: побут населення, звичаї, обряди, традиції, історія українців, через що цей твір витримав випробування часом. Особливістю поеми є те, що в ній народне світобачення переплетене з просвітницькими ідеями, комічне — із серйозним, знижене — з високим, героїчним. При цьому Котляревський як художник намагався дотримуватися правди життя. Використавши сюжетну канву поеми Верґілія, І. Котляревський майстерно розвинув нову тему, показавши життя й побут різних верств українського суспільства, зокрема й простого люду, чого раніше не було в українській літературі.

У поемі знаходимо алюзії на українську історію.

Довідка.

Алюзія (від латин. allusio — жарт, натяк) — художньо-стилістичний прийом — натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача, який має витлумачити цей натяк, наприклад: піррова перемога — перемога, здобута ціною величезних жертв.

 

Так, увівши в поему образ матері богів Цирцеї, яка живе на острові й характеризується як «люта чарівниця... дуже злая до людей», письменник сміливо натякає на царювання Катерини II. Є у творі натяк і на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: «Пропали всі ми з головами... / Пропали! Як Сірко в базарі, / Готовте шиї до ярма».

«Енеїда» — це твір і про славну козацьку старовину. Підтвердженням є згадки про часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, Запорозької Січі, а Еней і його троянське військо — це узагальнений образ козацтва зі своїм кошовим, те, із чим тісно пов’язана тема захисту вітчизни, громадянської підпорядкованості особистих інтересів загальнонародним.

В «Енеїді» розкриваються й інші важливі теми, а саме: пошук нової землі; мандрів; пат­ріотизму, любові до рідної землі, готовності служити їй; кохання й самопожертви; синівської любові.

У своїй поемі І. Котляревський возвеличує людські чесноти й таврує суспільні недоліки та аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у творі з глузуванням або саркастичним засудженням.

В «Енеїді» автор торкається багатьох соціальних та морально-етичних проблем і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Тому поема мала велике громадське значення, а гумор та сатира у творі були соціально спрямованими. Поет на основі античного твору відтворив соціальну дійсність ХVІІІ століття, особливо яскраво це проявилося в третій частині поеми, де зображено пекло і рай. Змальовуючи пекло і рай, письменник подає загальну картину суспіль­ства.

У пеклі ми зустрічаємо в основному представників панівного класу: жорстоких панів, здирників, чиновників, нечесних суддів та церковних служителів:

Тут всякії були цехмістри,
І ратмани, і бургомістри,
Судді, підсудки, писарі...

Своєї черги до пекла очікували десятники, соцькі, стряпчі, секретарі та повірені, яких письменник називає «п’явками людськими», проклятими. З позицій народу показує І. Котлярев­ський, яку відплату мають отримати грішники і за що:

Панів за те там мордували
І жарили зо всіх боків,
Що людям льготи не давали
І ставили їх за скотів.

У раю І. Котляревський зображує представників трудового народу, які були пригноблені за життя:

Не ті се, що в цвітних жупанах...
Не ті се, що кричать: «і паки»,
Не ті, що в золотих шапках.

...бідні, нищі, навіжені,
Що дурнями зачисляли їх...
Се вдови бідні, безпомощні,
Яким приюту не було...

Праведних панів у раю було зовсім мало — «трохи сього дива, / Не квапляться на се вони!».

Описом картин пекла і раю письменник не тільки показав правду про нелюдську сутність кріпацтва, а й висловив надію на вищу справедливість: місце трудового народу у раю, а їх гнобителів — у пеклі. Він мріє про ті часи, коли в суспільстві буде панувати рівноправ’я, а люди почнуть жити згідно із законами християнської моралі:

Ченці, попи і крутопопи
Мирян щоб звали научать;
Щоб не ганялись за гривнями,
Щоб не возились з попадями,
Та знали церкву щоб одну;
Ксьондзи до баб щоб не іржали...

У четвертій частині поеми поет розкрив соціальні протиріччя, показав класову нерівність. З великим сумом Котляревський говорить про вільних колись козаків, які тепер змушені «волом... в плузі проходжати».

Отже, в «Енеїді» письменник порушує такі соціальні проблеми:

— захисту рідної землі від ворогів;

— громадянського обов’язку;

— соціальної нерівності;

— моральної нікчемності панства, чиновників, байдужості до інтересів і потреб народу;

— паразитичного існування та розгульного способу життя панів;

— хабарництва чиновників, безкультур’я, зловживання службовим становищем.

Морально-етичні проблеми твору такі:

— утвердження високих моральних чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі;

— засудження брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

2)   Характеристика образів поеми.

Образ Енея

Головний герой поеми — Еней, про що свідчить і сама назва твору. За римською міфологією, він син царя Анхіза і богині Венери, напівбог, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером в «Іліаді» й «Одіссеї».

Еней — звичайна людина зі своїми позитивними якостями та слабкостями:

«Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак.
Удавсь на всеє зле проворний
Завзятіший од всіх бурлак».

Із цих рядків перед нами постає відчайдушний пройдисвіт і бездомний волоцюга, хоча вже й не зовсім молодий, бо має дорослого сина від першого шлюбу. Як бачимо, автор характеризує Енея за допомогою емоційно забарвлених епітетів та порівнянь з негативним змістом: «парубок моторний... на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак», ланець, поганець, «мутив, як на селі москаль» тощо. Він натура енергійна, хоробрий, дещо хитруватий, тому йому вдається порозумітися із царями, з якими зустрічається, залагодити з ними справи. Він любить випити, погуляти, добре поспати. Енеєві подобається розважатися, бешкетувати.

За гулянками та пиятикою він забуває навіть про мету своєї подорожі, про завдання, дане Зевсом,— побудувати нове царство. Тому Зевс мусить нагадувати йому про це.

Еней Котляревського на противагу Енеєві Верґілія не виявляє побожності й поваги до небожителів, бо прекрасно знає, що вони не заслуговують на пошану. Розлючений несправедливістю богів, троянський цар «Олімпських шпетив на всю губу, / Свою і неню лаяв любу».

Автор наділяє його низкою інших негативних рис: боїться бурі на морі; він заводій усіляких бешкетів і витівок, нестійкий у коханні, легковажний, здатний на бійку.

Троянці ставляться до свого ватажка по-панібратськи. Гірко кепкуючи із себе і з нього, вони говорять Дідоні: «Дали нам греки прочухана, / І самого Енея-пана / В три вирви вигнали відтіль».

Змальовуючи негативні риси головного героя, письменник використовує мовно-стилістичні засоби бурлеску.

Та Еней має і позитивні риси характеру. Так, він не цурається простих козаків, людей із народу: якщо сам не може розв’язати якогось питання, то звертається до троянської громади. Наприклад, коли в Сицилії погоріла значна частина човнів, він у тяжкому горі «...миттю кинувсь до громади / Просить собі у ней поради, / Чого собою не збагне». Зустрівшись у пеклі із загиблими в різний час троянцями, Еней радо привітався з ними: «Тут всі з Енеєм обнімались, / Чоломкались і цілувались, / Побачивши князька свого».

Привабливим постає Еней на полі бою як досвідчений полководець, котрий уміло організовує битву, а під час бою діє сміливо, демонструє особисту хоробрість, уміння володіти зброєю, воєнну майстерність.

Як ватажок троянців, Еней вимогливий і суворий, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх воїнів, щиро вболіває за тими, хто загинув.

Cміливим і гордим зображує свого персонажа І. Котляревський у поєдинку з Турном: «Прямий, як сосна, величавий, / Бувалий, здатний, тертий, жвавий, / Такий, як був Нечеса князь!» Не тільки у друзів, а й у ворогів він викликає щире захоплення: «На нього всі баньки п’ялили, / І самі вороги хвалили, / Його любив всяк — не боявсь». У цьому епізоді в характері Енея ще яскравіше проявляються людяність, великодушність, благородство. Поваливши свого заклятого ворога на землю спритно кинутим списом, Еней не тільки погоджується відправити тіло Турна його батькові, як перед смертю просить про це сам Турн, а й ладний навіть відпустити свого ворога живим: «Еней од речі сей зм’якшився / І меч піднятий опустив; / Трохи-трохи не прослезився / І Турна ряст топтать пустив». Та коли він побачив на плечі у Турна Паллантову зброю і герб, лють охопила його. Вірний і щирий у дружбі, Еней жорстоко помстився Турнові за смерть Палланта, чим і поклав край суперечці між латинцями та троянцями.

В образі Енея, який водночас «любить пожити», та не дасть ворогам спуску, Котлярев­ський змалював типового козака-запорожця, сміливого кошового отамана Війська Запорозького.

Образи царів

У творі докладно описано життя різних царів, хоча суттєвої різниці в способі їхнього життя, у звичках та вподобаннях немає.

Дріб’язкові сварки, бійки, інтриги в Ацеста та Евандра, обмін «песиків, сучок, лошаків» в Авентія. Ці «заняття» однаково низькі та ганебні.

У викритті царів і можновладців Котляревський заходить так далеко, що алегорично зображує в поемі навіть Катерину II:

Живе на острові цариця
Цирцея, люта чарівниця
І дуже злая до людей.

Не оминув своєю увагою поет і представників офіцерства, бундючних та пихатих, жорстоких у ставленні до солдат. Яскравим представником цього прошарку суспільства в поемі є князьок Турн.

Так письменник змалював яскраві картини пустопорожнього існування українських поміщиків, козацької старшини кінця XVIII ст., бо саме їх соціально злочинну суть і аморальну нікчемність показано й засуджено в образах цих земних царів.

Образи троянців

Головний герой поеми «Енеїда» — «троянське військо». Ось яку характеристику пред­ставникам цього війська дає відомий літературознавець О. Білецький: «Це люди виключно здорової й могутньої плоті, ненаситні їдці, невтримні у вживанні горілки. У них здоровенні кулаки. Це люди неймовірної сили, із залізними мускулами, вродливими голосами. Цей людський світ — апофеоз тілесності, неймовірної виносливості, здоров’я, яке плеще через край. Це “пройдисвіти”, розбійники, босяки — і в той же час лицарі, герої, титани... Вони... безперестанку їдять, п’ють, танцюють, женихаються, б’ються, кричать... Це ті самі люди, сильні, відважні, невтомні в походах, яким не потрібне багатство, а потрібна перш за все воля, свобода, без якої і життя для них немає... Це люди, здатні голими руками взяти розпечене ядро, вони з презирством ставляться до фізичного болю, умруть, але не стануть рабами».

Троянці постають у поемі в усій своїй величі, привабливості, хоч і часто з гумористично-іронічним ставленням автора до їхніх вад (наприклад, надмірне споживання їжі, напоїв, гулянь та веселощів через край). Герої — вірні товариші, цінують чоловічу дружбу, побратимство, свято бережуть лицарську честь воїнів, вони патріоти своєї батьківщини, демонструють зневагу до власної смерті.

Серед троянців особливо вирізняються два товариші, Низ та Евріал, які здійснили героїчний вчинок (вилазку серед ночі у ворожий табір) заради благородної ідеї — перемоги над ворогом і свободи рідної землі. Це стало свідченням усвідомлення юнаками свого патріотичного обов’язку — вірності присязі, відданості батьківщині: «Де общее добро в упадку, / Забудь отця, забудь і матку, /Лети повинность ісправлять».

Образи жителів Олімпу — богів

В «Енеїді» згадано таких олімпських богів:

Зевс (Юпітер) — верховне божество, глава олімпської сім’ї богів;

Венера (Афродіта) — богиня краси й кохання;

Юнона (Гера) — богиня шлюбу;

Нептун (Посейдон) — бог моря, морської стихії;

Еол — володар вітрів;

Меркурій (Вулкан) — покровитель торгівлі;

Купідон (Амур) — бог кохання;

Бахус (Діоніс) — бог рослинності, покровитель виноградарства й виноробства;

Марс (Арес) — бог війни, під час Троянської війни сприяв троянцям;

Плутон (Аїд) — бог підземного царства, старший над пеклом.

Описуючи життя богів, Іван Котляревський особливу увагу зосереджує на хабарництві. За характером роботи поет добре знав чиновницьку систему, й Олімп дуже нагадує якусь державну установу на зразок канцелярії, з типовим для неї чиношануванням, недовірою та хабарями. За хабар Еол влаштовує бурю на морі, за хабар Нептун-«дряпічка» її втихомирює, хабарі бере навіть мати богів Цибелла. Слова яги Сивілли свідчать про глибокий сум автора щодо нехтування християнською мораллю:

У нас хоть трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,—
То той, хоть з батька, та здере.

На чолі Олімпу — бог Зевс. Грубіян за натурою й самодур за вихованням, він понад усе полюбляє горілку. Його дружина Гера — заздрісниця й інтриганка, Венера поводиться як жінка легкої поведінки… А мова цих персонажів груба, сповнена лайливих слів і виразів. Вони в основному не говорять, а кричать та сваряться, як «бублейниці». Змальовуючи образи олімпських богів, письменник застосовує широкий діапазон засобів висміювання.

Використовуючи сатиру й гумор, бурлескно-травестійний стиль, письменник засуджує негативні суспільні явища.

2.   Усне анкетування.

— Яким вимогам повинна відповідати книга, щоб бути цікавою читачам?

3.   Бесіда.

— Чим приваблює нас сюжет поеми «Енеїда»? Який характер він носить? (Пригодницький.)

— Куди і з якою метою подорожує головний герой? Які країни й міста відвідує? Запишіть їх назви в зошити в тій послідовності, у якій вони згадуються в тексті.

— Чи всі місця, у яких побував Еней, реальні? З якою метою автор уводить картини пекла і раю?

4.   Робота з текстом.

Виразне читання уривка-опису картин пекла і раю.

5.   Робота в групах.

6.   Обговорення роботи в групах. Підсумок учителя.

7.   Робота з текстом.

Виразне читання уривків із VІ частини.

8.   Бесіда.

— Яка проблема, порушена І. Котляревським, знайшла в цій частині яскраве відображення? (Проблема війни.)

— Як ставляться до проблеми війни герої твору, а як — автор?

— Якими змальовані в цій частині боги? Використовуючи їх описи, підтвердіть, що поема є бурлескною.

§ ІV.  Систематизація й узагальнення вивченого

Дослідницько-пошукова робота.

1)   Порівняйте, яким постає перед нами Еней на початку твору і яким бачимо його в останніх частинах. Яким він вам більше подобається?

2)   За допомогою діаграми «Кола Вена» порівняйте образи Енея і Турна. (VІ частина.)

§ V.  Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1.   Завдання для всього класу.

1)   Вивчити теоретичний матеріал

2)   Дібрати цитати з твору, у яких ідеться про традиції, вірування, розваги українців, їхній побут.

3)   Вивчити напам’ять уривок із поеми.

2.   Індивідуальні завдання.

Підготуватися до виразного читання уривків поеми.

3.   Творче завдання.

Написати міні-твір на тему «Що я відкрив (відкрила) для себе, читаючи поему І. Котляревського».

§ VІ.  Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— У чому, на вашу думку, полягає пізнавальне значення поеми І. Котляревського?

— Хто з персонажів твору вам найбільше імпонує? Чому саме?

— Чи рекомендували б ви своїм друзям прочитати цей твір? Які аргументи при цьому навели б?

Категорія: Українська література 9 клас | Додав: uthitel (20.08.2014)
Переглядів: 4025 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: